Рухове уміння це здібність до здійснення рухової

Зарегистрируйтесь, чтобы просмотреть полный документ!

Рухове уміння – це здібність до здійснення рухової дії, яка характеризується провідною роллю мислення в безпосередньому управлінні рухами і відсутністю стійкої систематичності рухів Руховий навик – це здібність до здійснення рухової дії, що характеризується автоматизованим управлінням рухами в стандартних (звичних) ситуаціях і їх стійкою системністю Рухове уміння вищого порядку (варіативний навик) – це здібність пристосовувати сформований навик до реальних умов виконання

Етапи формування рухових умінь і навиків Базовий етап Етап формування уміння Готовність Етап формування уміння вищого порядку мотиваційна рухова Етап формування навика фізична

Концепції, що обумовлюють (пояснюють) побудову рухів людиною Побудови рухів (рівнева) М. О. Бернштейн Функціональної системи П. К. Анохін Динамічного стереотипу І. П. Павлов

Концепція “Побудови рухів” (рівнева) за М. О. Бернштейн “Е” Мотивації “D” побудови рухів “А” тонусу “В” (3 -6 років) м ’язово-суглубових ув’язок “С 1” “С” (7 -11 років) точних рухів “С 2”

Концепція “ Функціональної системи” П. К. Анохін • Перед виконанням тієї чи іншої рухової дії під тиском провідної мотивації та із залученням інформації, що зберігається у пам’яті, відбувається синтез аферентних сигналів, які надходять від різних зовнішніх і внутрішніх подразників. • На основі аферентного синтезу приймається рішення до виконання того чи іншого рухового акту. • На підставі прийнятого рішення виробляється програма здійснення рухового акту, тобто визначаються м’язи – виконавці із зазначенням їх функцій і характеру взаємодії. • Виробляється певний центрально-нервовий комплекс, у функції якого входить завдання порівнювати проміжні й кінцеві результати виконання рухової дії з програмою і за необхідності вносити певні корективи, або ж давати санкцію на анулювання попередньої програми і на вироблення нової. У спеціальній літературі такий центрально-нервовий комплекс називають іще “акцептором дії”. • Дається команда на здійснення рухового акту. • Іде зворотна інформація від різних рецепторів до акцептора дії про виконання проміжних етапів і про досягнутий результат в цілому. • На основі отриманої зворотної аферентації дається санкція на закріплення рухових координацій (якщо кінцевий результат позитивний), або ж на їх анулювання (якщо кінцевий результат негативний).

Концепція “ Функціональної системи” П. К. Анохін Аферентний синтез Рішення про виконання вправи Внутрішній зміст і форма вправи Акцептор дії Команда на виконання вправи Зворотній зв’язок Запам'ятовування чи скасування

Концепція “Динамічного стереотипу” І. П. Павлов Ланка 1 Ланка 2 Ланка 3 Ланка 1 Ланка 4 фаза іррадіації процесу збудження фаза концентрації процесу збудження фаза стабілізації процесу збудження

Сила – це здатність людини долати зовнішній опір або ж протидіяти йому за допомогою м’язових напружень Механізми (від чого залежить) Центрально-нервові Периферичні (міжм'язова та внутрім'язова координація) (м'язовий поперечник) Поточний функціональний стан м’язів (залежність генерації скорочень від кількості АТФ)

Види силових здібностей Абсолютна сила Власне силові здібності Відносна сила Бистротно-силові здібность максимальна сила повільна сила вибухова сила (ізометричний режим) (уступаючий, долаючий режим) (стартова сила, прискорююча сила) реактивна здатність нервовом’язового апарату (пліометричний режим) силова витривалість, у якій виділяють витривалість при великих м’язових напруженнях, позну статичну витривалість і локальну м’язову витривалість, що притаманна циклічним локомоціям

Засоби розвитку сили напруження повинні перевищувати своєрідний поріг: 20 % від максимальних Вправи із зовнішнім опором. Для створення його використовують: а) вагу предметів; б) протидію партнера; в) опір пружних предметів; г) опір зовнішнього середовища (наприклад, біг по воді, піску, глибокому снігу). Вправи з обтяженнями, зумовленими вагою власного тіла.

Методи розвитку сили повторний Метод короткочасних максимальних зусиль Використовується для вдосконалення центрально-нервових механізмів прояву сили (1 -3 повторення) Метод повторних неграничних зусиль Використовується як для стимуляції периферійних механізмів (8 -12 повторень), так і периферійних і центрально-нервових у комплексі (47 повторень). В рамках даного методу навантаження організовуються, як правило, у вигляді повторно-серійної роботи

Метод ізометричних вправ Метод швидкісно-ізометричних вправ Ним передбачається плавне збільшення напруження до максимального протягом 5 -6 секунд; призначається для збільшення сили Ним передбачається швидке напруження з наступним утриманням його 5 -6 секунд. Це спосіб комплексного розвитку максимальної сили і здатності до потужного початкового м’язового напруження, необхідного для здійснення бистрих рухів Метод статичних вправ У межах цього методу треба гранично довго утримувати м’язове напруження на рівні 50 -80 % максимального. Призначається для розвитку витривалості до статичних зусиль

Скачать презентацию Рухове уміння це здібність до здійснення рухової

РУН.pptx

Количество слайдов: 13