РУМУНІЯ Ліквідація монархії Румунія як і Угорщина

РУМУНІЯ

Ліквідація монархії Румунія, як і Угорщина, була союзницею Німеччини під час ІІ світової війни. 23 серпня 1944 року в Румунії розпочалось антифашистське повстання. Того дня король Мігай І заарештував главу фашистського уряду маршала Антонеску і сформував антифашистський коаліційний уряд. Наступного дня новий уряд оголосив війну Німеччині.

12 вересня Румунія підписала перемир’я з СРСР та країнами антигітлировської коаліції. Через місяць організаційно оформився Національнодемократичний фронт (НДФ). 10 -го лютого 1947 року Румунія підписала Паризьку мирну угоду, яка гарантувала країні незалежність, сувернітет і теріторіальну цілісність.

30 -го грудня 1947 року, на вимогу комуністів, Король Мігай І, опинившись в ізоляції, зрікся престолу. Країну проголосисли Румунською Народною Республікою (РНР).

Від початку 50 -х років у Румунії було взято курс на розвиток важкої промисловості, що відбувся на екстенсивній основі. За «сталінською» схемою до 1962 року було завершено суцільну колективізацію

Правління Ніколає Чаушеску Наприкінці 60 -х років новий лідер Румунії накинувся з нападками на свого колишнього вчителя Георгіу-Дежа. Він критикував минулі помилки Дежа, проводив косметичні заходи з лібералізації в царині економіки і культури, спекулював на питаннях незалежності й сувернітету, намагався грати на національних почуттях румун.

Однак вже через кілька років багатьом стало зрозуміло, що під галасливими гаслами захисту незалежності Румунії провадилася боротьба за утвердження диктатури. Для захисту свого режиму Чаушеску створив потужний апарат репресій. Недаремно в народі казали, що країною править клан Чаушеску, що складається з 40 душ. Головним радником Чаушеску у всіх справах була його дружина – Єлена Чаушеску.

Революція 1989. Крах тоталітарному режиму Перші сигнали про початок опору тоталітарному режимові надійшли з Трансільванії, де у великому промисловому центрі міста Тімішоара влада застосувала репресії проти реформаторського пастора. Ввечері 16 грудня 1989 року на центральній площі зібралосі кілька тисяч осіб, які вимагали проведення демократичних реформ.

Під час кривавих подій 16 – 17 грудня було вбито понад 100 осіб та більш як 200 поранено. Після цієї трагедії по всій країні розпочалися страйки, очолені лідерами Румунського демократичного фронту. Чаушеско негайно припинив свій візит до Ірану.

22 грудня диктаторське подружжя тікає зі столиці на гелікоптері. Перемогу Революції було забезпечено і закріплено переходом армії на бік повсталого народу. Подружжя Чаушеску, після тривалих пошуків притулку зупинилось у Тирговіште, де люди, впустивши їх собі у будівлю, зачинили їх в кімнаті, а потім викликали військових. 25 грудня Чаушеску приговорили до розстрілу.

Нове співвідношення суспільно-політичних сил Фронт національного порятунку (ФНП) оголосив про розпуск усіх державних структур, що існували за диктатора, у тому числі і компартії. Декретом ради ФНП від 29 травня 1990 року Соціалістична Республіка Румунія зветься просто Румунією. У 1991 році парламент ухвалив Конституцію Румунії. Вибори 1996 року принесли перемогу правоцентристській Демократичній конвенції Румунії.

Основними інвесторами до економіки Румунії у 90 х роках були: Італія, Франція, Велика Британія та США. Румунія активно долучалася до нового об’єднання держав Осібно у зовнішній політиці Румунії стоїть Молдова. Ці дві нині незалежні країни об’єднує давнє етнічне, історічне та соціально-культурне коріння.

Українсько-румунські відносини Українці мешкають у Румунії у багатьох регіонах. Їхнє соціально-економічне й національне становище досить важке, порівняно з іншими українськими діаспорами у інших країнах. Однак у Румунії існує Союз українців Румунії (СУР), яка представляла інтереси всього українства країни.