Розвиток освітніх систем Типи виховання 1 2 3

Розвиток освітніх систем. Типи виховання 1. 2. 3. 4. Основні наукові версії походження виховання Виховання у первісному суспільстві Зародження східного типу виховання Становлення західного типу виховання

Література: 1. Акімова О. В. Історія педагогіки – Вінниця, 2012. 2. Джуринский А. Н. История педагогики: Учеб. пособие для студ. педвузов. – М. : Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1999. – 432 с. 3. История педагогики и образования. От зарождения воспитания в первобытном обществе до конца ХХ в. : Учебное пособие для педагогических учебных заведений / Под ред. академіка РАО А. И. Пискунова. – 2 -е изд. , испр. и дополн. – М. : ТЦ Сфера, 2004. – 512 с.

Основні наукові версії походження виховання • Біологізаторська теорія (Г. Спенсер, Ш. Летурно): виховання успадковане людьми з тваринного світу; • психологічна теорії (П. Монро): в основі виховання лежить несвідоме інстинктивне прагнення дітей активно наслідувати дії старших.

• Релігійна концепція (К. Шмідт) в основу кладе твердження, що Бог, створивши людину, наділив її особливим даром – умінням виховувати. • Представники трудової теорії (Ф. Енгельс, Л. Морган) стверджують, що поштовхом до виникнення виховання в людському суспільстві було виробництво найпростіших знарядь праці

• Майже всі дослідники сходяться у тому, що виховання невіддільне від людського суспільства і притаманне йому з самого початку його існування. Виховання виникло як наслідок потреби у передачі наступним поколінням нагромадженого виробничого, соціального i духовного досвіду.

Джерела історії педагогіки Класифікаці я Прямі Непрямі Предметні Залишки знарядь праці Твори образотворчого мистецтва Письмові Твори видатних педагогів. Архівні мемуари педагогів, матеріали. художньо-педагогічна Педагогічна преса література. Культура і побут. Етногенез. Етнографічн Розселення та культурно-побутові і зв’язки. Символи, обряди, ігри Лінгвістичні Походження і розвиток основних педагогічних понять Усні Педагогічний фольклор (казки, байки, легенди, пісні, приказки). Розвиток мови. Кіно-, фоно-, Документальне кіно, хроніка, відеофотоматеріа Художні кінофільми. та аудіозаписи. ли

Палеоантропологічна періодизація первісної історії: • Архантроп (найдавніша людина, Homo erectus – 1, 8 млн. років тому – 300 тис. років до н. е. )

Палеоантроп (давня людина, Homo sapiens neanderthalensis – 140 -24 тис. років тому)

Неоантроп (допотопна сучасна людина – νέος — нова та ἄνθρωπος людина – виникли 70 -60 тис. років тому)

Ознаки виховання на первісному етапі розвитку людства на початковому етапі розвитку первісної цивілізації, в дородовій або праобщині, ще були відсутні спеціальні форми виховання

Виховання – співпраця з дорослими у різній діяльності

Виховання виникло із потреби людей у спілкуванні і тісно пов’язане з еволюцією форм примітивної праці.

Характерна особливість виховання групова, колективна основа у вихованні У співпраці з дорослими прискорювався розвиток дітей і підлітків, що відбувався в таких видах діяльності, як підтримування вогню, приготування їжі, збір коренів і плодів, участь у ловлі риби та ін.

Особливості виховання в первісній общині спільна праця дітей і дорослих поступово набувала з боку старших навчальноспрямованого характеру.

Виховання в первісний общині – це участь дітей в трудовому житті общини. Ця участь – не навчання, бо тут ще немає пристосування підростаючого покоління до майбутньої діяльності

Особливості виховання в первісній общині Несвідоме наслідування, яке пояснюється високим емоційним фоном спільної діяльності: характерне для первісної общини співробітництво (великі полювання, риболовля та ін. ) заражають збудженням дітей.

Особливості виховання в первісній общині В цих умовах не було потреби у повчаннях, навіюванні, наказах про необхідність участі в тих видах діяльності, які і так є привабливими завдяки загальному збудженню. Дітям надається значна свобода поведінки. Покарання існували, як вважають дослідники, але не були жорстокими: у гіршому випадку це могли бути погрози фізичного покарання

Особливості виховання в первісній общині

Особливості виховання в первісній общині

Особливості виховання в первісній общині Наслідування відбувалося також в процесі ігор, які спостерігалися вже в первісний період розвитку людства: перед полюванням мисливці зазвичай відтворювали в іграх-танцях ті рухи, які будуть мати місце у справжній охоті. У дітей первісної людини такі ігри певною мірою замінювали відсутність навчання. Ігри дітей первісного періоду майже не відрізнялися від дитячої участі в дійсновиробничому житті общини.

Особливості виховання в первісній общині Ще немає ознак керування і навчання; тобто це безпосереднє пристосування дитини до середовища. Немає елементів батьківського виховання, тому що в цей період відсутній індивідуальний шлюб, моногамної сім’ї поки ще не існує. За дитиною визнається лише зв’язок зі всією ордою: всі жінки старшого покоління, називаються матерями, всі чоловіки – батьками

Виховання у родовій общині Наступний етап розвитку первісної цивілізації має суттєві відмінності у характері і динаміці виховання. Це епоха нового кам’яного віку, неоліту (8– 5 тис. до н. е. ). В цей період склалася материнська родова організація – матріархат, яка в соціальному плані призвела до провідного впливу жінки на виховання дітей.

Виховання у родовій общині Рахунок родичів ведеться по матері. Перехід від ендогамії до екзогамії, тобто обряду брати жінку з іншого роду, призводить до того, що ряд родів пов’язується кровним зв’язком. Об’єднання сімейних общин називається родовою общиною.

Виховання у родовій общині

Передача досвіду в ритуально-обрядовій формі. Вироблені в ній прийоми стали особливим етапом в становленні виховання. Поява цієї форми виховання пов’язана з характерною рисою світогляду того періоду – анімізмом. Людина вважала, що кожна річ наділена душею, а всі явища життя пояснюються впливом “душ”.

40 -10 тисяч років тому зароджуються спеціальні прийоми і форми виховання в пізньородовій общині. Це втілюється у ритуалах (здебільшого магічних) та обрядах • .

Магічні ритуали сприяли фізичному розвиткові дітей підліткового віку, які мали перейти в категорію дорослих.

Виховання у родовій общині Тісне переплетення пізнавальної, художньої і культової діяльності. Так, лікуючи рану, знахар зазвичай звертався і до корисних трав, і до магії, протикаючи списом зображення тварини, він одночасно практикувався у прийомах полювання або навчав ним молодь і магічно забезпечував успіх майбутнього полювання. Це – один з проявів первісної нерозділеності мислення, синкретизму. Первісне мислення було ще недостатньо систематичним, нездатним до широких узагальнень

Первісні засоби виховання • Іграшки-тотеми, знаряддя праці та мисливства (рибальства), виготовлені спеціально для дітей

Виховання у пізньородовій общині Відбулися суттєві зміни в характері виховання в період пізньородової общини, або патріархату. Життя родової общини починає будуватися з урахуванням майбутніх потреб, звідси народжується розуміння майбутнього взагалі, суттєво важливого для зміни характеру виховання.

Виховання у пізньородовій общині • З’являється мета виховання – підготовка (навчання) молодого покоління до майбутньої діяльності в якості повноправних членів общини • З'являється зміст виховання: соціальноморальні норми, тобто обов’язкові, суспільно-значимі правила поведінки: правила розподілу праці, співробітництва, екзогамії, які відповідали життєво важливим інтересам колективу. Переходячи із покоління до покоління вони набували сили звички, тобто ставали звичаями.

• Закони життєдіяльності, моральноетичні правила, які засвоювали діти в пізньородовій общині: • Закон таліону (помста, яка повинна прирівняти покарання винуватця до нанесеної шкоди жертві) • Закон табу (сувора заборона на якусь дію, що може спричинити гнів вищих сил)

Виховання у пізньородовій общині • виховання будувалося на підкоренні і дисципліні під впливом авторитарних відносин, які складалися в суспільному житті. Це підкорення безумовне, тому характер виховання в патріархальному суспільстві визначають як авторитарну педагогіку. • Непідкорення старшим уже розглядається як значний проступок. Для порушників суспільноморальних норм використовували покарання – громадський осуд, осміювання, фізичні розправи.

Виховання у пізньородовій общині • Великі порушення, наприклад розголошення таємниці ініціації, мали більш суворі покарання: побиття, вигнання з колективу, що було рівнозначно смертній карі. Покарання в цих випадках визначалося старійшинами, виконавцями були найближчі родичі, наприклад батьки • Важливою особливістю суспільно-моральних норм був примат групового рішення, взагалі інтереси особистості були підпорядковані інтересам колективу.

Виховання у пізньородовій общині • Суттєво змінює характер виховання принципово нова соціальна ситуація: зароджується сім’я, і виховання значною мірою набуває характеру сімейного виховання. В сім’ї почали закладатися основи для фізичного і духовного розвитку дітей. Але сім’я ще не замкнулася в своїх інтересах, звідси виникають нові форми перевірки результатів сімейного виховання юнаків і дівчат – шляхом іспитів на зборах старійшин. Цей обряд отримав назву ініціації.

• Обмежувалися також, права жінки на дітей, у випадку розлучення вони залишалися з батьком. Змінилися і норми етикету: жінкам потрібно було їсти після чоловіків, надавати демонстративні знаки поваги до чоловіка і його родичів. Таким чином суттєво змінюється зміст морального виховання

Виховання у пізньородовій общині • Завершення первісної цивілізації пов’язане з виникненням диференціації виховання • Масове общинне виховання має практичний характер і готує підростаюче покоління до трудового життя в якості членів общини з певною практичною орієнтацією. Навчання складається з визначення прийомів полювання, риболовлі, скотарства, військових вправ

Резюме Таким чином, основними рисами виховання в період родового суспільства є: наявність підготовки-навчання молодого покоління до майбутнього життя в общині; авторитарний характер виховання; посилення військового характеру виховання юнаків; зачатки сімейного виховання; виникнення диференціація і професіоналізації навчання; розширення емпіричних знань і письма як передумови шкільного навчання; започаткування процесу вироблення прийомів педагогічної діяльності.

Останній період розвитку первісної цивілізації • На третьому етапі розвитку первісної цивілізації, відбувається інтенсивне накопичення корисних знань. В історичних дослідженнях відзначається, що в астрономії вже відрізняються зірки і планети, застосовуються найпростіші прилади. З’являються перші календарі, місячний і сонячний. Але сонячний рік був на 11 діб коротший місячного.

Останній період розвитку первісної цивілізації • Із загальної трудової діяльності виділяється розумова праця. • Наслідок – посилення диференційованого характеру виховання. • початок цьому був покладений виділенням таких видів діяльності, які спочатку частково, а потім повністю звільняли від безпосередньої участі у виробництві. Насамперед, це організаторсько-керівна, жрецька та військова.

• Поступово процес розділення фізичної та розумової праці охоплював нові галузі духовного життя. Професійними діячами стали вважати співаків, оповідачів, танцюристів, артистів театралізованих міфологічних вистав, славетних майстрів різних галузей мистецтва, знахарів. • Це сприяло виникненню професійного навчання, створювало передумови для розвитку спеціально організованого навчання і виховання, виробленню нових прийомів педагогічної діяльності.

Останній період розвитку первісної цивілізації Важливим досягненням духовної культури первісного людства, яке мало значний вплив на характер виховання був розвиток писемності

Зародження східного типу виховання Перехідний період виникнення перших людських цивілізацій характеризувався глибинними змінами в практиці виховання і навчання, якісно змінювалися способи передачі культурної спадщини від дорослих до дітей, що і обумовило визначення східного типу виховання , як історично нового по відношенню до первісного виховання.

Зародження східного типу виховання • відповідність виховання новому етапу цивілізаційного розвитку, економічним, соціальним, культурним, етнічним, географічним та іншим факторам. В найбільшій мірі новим запитам відповідало виникнення нового соціального інституту – школи, в якій готували, умовно кажучи, інтелектуальну еліту – чиновників, жреців, полководців з метою забезпечення функціонування держави.

Зародження східного типу виховання Школи мали відносну самостійність і зі свого боку впливали на еволюцію суспільства. Розширювалася мережа і типи шкіл, що стало важливою передумовою цивілізаційного розвитку освітніх інститутів.

Зародження східного типу виховання Близько до першого тисячоліття до н. е. розвиток ремесел, торгівлі, ускладнення технологій праці, ріст міського населення зробили навчання в школі необхідною умовою соціалізації для значно більшої кількості людей (дітей ремісників, торговців та ін. ).

Зародження східного типу виховання • Подальший розвиток письма, пов’язаний з появою спочатку складового ( в давній Ассирії) а потім фонетичного ( в давній Фінікії) письма, що призвело до спрощення і полегшення навчання грамоті, а також появі нових типів шкіл. •

Зародження східного типу виховання • Характеристикою східного типу виховання є також поява перших бібліотек, які створювалися при школах і вважаються хранительками месопотамської культури. Як відзначається в документах, в центрах давньої культури – Урі, Ніппурі, Вавілоні

Зародження східного типу виховання • Про розвиток педагогіки свідчать знайдені в бібліотеці підручники, за якими ассірійські писці навчали клинопису. Писці знали не тільки свою рідну ассировавилонську , але й давню шумерську мову. Були знайдені також шумеровавілонські словники, збірники текстів з поясненням важких місць, таблиці клинописних знаків, збірники граматичних прикладів і вправ.

Зародження східного типу виховання • Характер східного типу виховання , його виховні ідеали можна простежити на прикладі знайдених в бібліотеці Ашшурбанапала легенд, міфів і сказань шумерів, вавілонян і ассірійців. Особливо цікавими є 12 глиняних табличок, на яких записаний видатних твір у віршах – епос про казкового героя Гільгамеша. Епос про Гільгамеша виник в Шумері біля 2400 року до н. е. , а потім був переведений і на ассіро-вавілонську мову.

Зародження східного типу виховання • виховання втратило свій єдинообразний характер , воно стало визначатися головним чином суспільним і майновим станом людини. Виховання все більше відривалося від безпосередніх інтересів дітей, і поступово перетворювалося у підготовку до дорослого життя, внаслідок чого воно почало набувати більш жорсткого , авторитарного характеру. Людина формувалася в межах чітких соціальних норм, обов’язків і особистої залежності, тому акцент робився на жорстких формах і методах виховання, зміст освіти був вузькоспеціальним, і закріплював людину в межах певного суспільного положення.

Зародження східного типу виховання • Карай сина свого, поки є надія, і не обурюйся крикам його. (19) • Дурість прив’язалася до серця юнака, але виправна розга позбавить його від неї. (22) • Не залишай юнака без покарання; якщо покараєш його розгою він не помре; ти покараєш його розгою і спасеш душу його від преісподньої. (23) • Розга і покарання дають мудрість; але отрок, залишений в неповазі, робить сором своїй матері. (29) • Серце не знаючого законів шукає зла, серце же праве шукає знань. (27) [5, с. 39 -40].

Зародження східного типу виховання • В школі і сім”ї панувала сувора палочна дисципліна. Як зазначено в текстах, учнів били на кожному кроці: за запізнення на урок, за розмови під час занять, за вставання без дозволу, за поганий почерк і т. д.

Зародження східного типу виховання • Не дивлячись на розвиток школи, як соціального інституту, основним залишалося сімейне виховання. Відомі науковці вважають, що в давніх цивілізаціях Сходу зберігалися та видозмінювалися існуючі традиції сімейного виховання. Педагогічні прерогативи патріархальної сім’ї були закріплені в таких літературних пам’ятках Давнього Сходу, як “Закони вавілонського царя Хаммурапі” (175 о до н. е. ), книга “Притч іудейського царя Соломона” ( початок 1 -го тисячоліття до н. е. ), індійська “Бхагавадгіта” ( середина 1 -го тисячоліття до н. е. )

Зародження східного типу виховання • Притчи Соломона. • Слухай, син мій , настанови батька свого, і не відмовляйся від заповіді матері своєї; тому що це – прекрасний вінок для голови твоєї і прикраса для шиї твоєї. (1) • Слухай батька твого: він родив тебе; і не нехтуй матір’ю твоєю, коли вона стане старою. (23) • Добре ім’я краще великого багатства, і добра слава краще срібла та золота. (22) • Навчай юнака на початку шляху його: він не зверне з нього , коли стане старим. (22) • Прийміть навчання моє, а не срібло; краще знання ніж відбірне золото; тому що мудрість краще жемчуга, і ніщо із бажаного не зрівняється з нею. (8) •

Зародження східного типу виховання • Важливою особливістю східного типу виховання була поява нової професії – вчителя, що стала можливою в процесі відділення розумової праці від фізичної, яке почалася ще в первісному суспільстві. Як зазначають дослідники, школа і виховання у найдавніших державах Близького і Далекого Сходу відображали еволюцію культурних, моральних, ідеологічних цінностей. Людська особистість готувалася до виконання традиційних соціальних обов’язків і зайняттю визначеного раніше місця в суспільстві. Для просування по службі необхідна була писцева освіта. Саме вона відчиняла доступ до різних посад

Зародження східного типу виховання Більшість дослідників вважають , що в Месопотамії у всі періоди в школах навчалися лише хлопчики. Поодинокі випадки, коли жінка отримувала освіту, можна пояснити тим, що вони навчалися вдома у своїх батьків. З шумерівських текстів біля 2000 р. до н. е. відома лише одна жінка, яка біла писцем.

Зародження східного типу виховання

Зародження східного типу виховання • Дім табличок Підготовка писців

Зародження східного типу виховання Частина писців, закінчивши школу, займалися викладацькою та науковою роботою. Більшість же після завершення навчання ставали писцями при дворі царів, в храмах, в господарствах заможних людей. Шумерські писці були зайняті у всіх сферах суспільного життя і економіки. Тих, хто закінчував школу, називали щасливими. Таким чином, школа зіграла визначну роль у розвитку високої культури Давнього Сходу.

Зародження східного типу виховання Давньосхідна цивілізація склалася на території Китаю в другій половині 1 -го тисячоліття до н. е. і також утвердилася в Кореї і Японії. Зміст виховання в межах даної цивілізації залишалося практично незмінним майже до початку ХХ століття.

Зародження східного типу виховання Давньосхідна педагогічна традиція склалася як результат синкретичної єдності конфуціанства, даосизму і буддизму. В межах цієї цивілізації китайським філософом Конфуцієм була виголошена одна із перших педагогічних ідей – ідея всебічного розвитку особистості

Зародження східного типу виховання

Зародження східного типу виховання • Базові педагогічні традиції великих цивілізацій Сходу визначили східний тип виховання. Даному типу властиві жорсткі вимоги відносно виконання традиційних норм і канонів.

Зародження східного типу виховання Людина розуміється як духовна єдність емоцій, волі і розуму, а традиція намагається звернутися прямо до серця як єдності божественного і людського. Тому знання має вторинний характер, як спосіб досягнення “локальних” завдань. В результаті, для людини Сходу обмеження індивідуальної свободи, незалежності мислення, самостійності у різних сферах суспільного життя було типовим.

Становлення західного типу виховання • В ІІІ-ІІ-ому тисячоліттях до н. е. в Греції, на Криті склався особливий тип культури, багато в чому схожий з давніми східними цивілізаціями. Вже в ІІІ-му тисячолітті до н. е. на Криті зародився вид писемності, схожий до піктографічних знаків, прошумерівської писемності, а в середині ІІ-го тисячоліття до н. е. розповсюджується складове письмо – такою була еволюція цієї писемності. До неї були причетні жреці, знатні вельможі і заможні громадяни.

Становлення західного типу виховання • Наступним етапом ґенези виховання став час так званої архаїчної Греції (9 – 8 ст. до н. е. ). Характеристика виховання і навчання цього періоду дається в епічних поемах “Іліада” і “Одиссея” давньогрецького поета Гомера

Становлення західного типу виховання У цей період шкільних форм навчання ще не існувало, герої Гомера отримували виховання під наглядом наставників – старців. Вони навчали підлітків намагатися бути “кращим серед однолітків”. Мета виховання полягала в досягненні слави, перевершенні досягнень свого батька.

Становлення західного типу виховання Моральний ідеал характеризується наступними висловлюваннями: “герой славний у потомках”, “діючий у відповідності до звичаїв”, “справедливий”, “вірний”, “надійний”. Гомер характеризував ідеального героя як “здатного мислити, мудрого”.

Становлення західного типу виховання Кожен із героїв Гомера наділений однією із важливих для грека позитивних якостей: владний Агамемнон, мудрий Нестор, стійкий Аякс, сміливий Діомед, доблесний Гектор, шляхетний Алкиной, вірна Пенелопа. Грек архаїчної епохи повен був бути розвинений фізично: “міцний, витривалий”, “стрімкий, сильний м’язами”, “здатний вести бій”.

Становлення західного типу виховання Герої Гомера говорять яскравою мовою, знають міфи, діяння богів і предків, історію свого роду, співають і грають на музичних інструментах, читають письмові послання, що вже само по собі є яскравою характеристикою їхньої вихованості

Становлення західного типу виховання Основні риси , які визначають західний тип виховання: • ціннісно – раціональний характер навчання і виховання ; • переважаюча орієнтація на розвиток волі і розуму; • утвердження в людині індивідуального і творчого початку, поєднаного з гармонізацією відношень із соціумом.

Зародження вітчизняної системи виховання

ВИХОВНІ СИСТЕМИ 1. Спартанська система виховання 2. Афінська система виховання 3. Релігійна традиція у вихованні та система лицарського виховання 4. Система виховання джентльмена (Дж. Локк).