Розвиток культури в Україні на початку XX ст

Розвиток культури в Україні на початку XX ст. Презентацію створено за допомогою комп’ютерної програми ВГ «Основа» «Електронний конструктор уроку»

1. Яким був стан освіти в Україні у ХІХ ст. ? 2. Н азвіть відомих діячів української культури другої половини ХІХ ст. Який внесок вони зробили в розвиток культури? 3. Визначте найпомітніші досягнення українського живопису та архітектури. 4. Що вам відомо про діяльність церков, які діяли в Україні в ХІХ ст. ? Яку роль вони відігравали в українському національному русі?

На початку ХХ ст. культура України виявилося у двох орієнтаціях • збереженні національнокультурних традицій (народницька теорія) • орієнтації на західноєвропейський процес у царині художньої культури (європеїзація, модернізм)

Умови розвитку української культури на початку ХХ ст. 1. Наростання національно-визвольного, революційного руху, підйом якого припадає на період революції 1905– 1907 рр. В результаті розгортання цієї боротьби царизм вимушений був піти на поступки українцям, що в цілому сприяло розвиткові культури. 2. Шовіністична політика царату, яка продовжувала денаціоналізацію та русифікацію, репресії щодо українців негативно впливали на розвиток культури.

Освіта Кількість початкових шкіл в Україні зросла з приблизно 17 тис. у 1897 р. до 18, 7 тис. у 1911 р. ; 1912 року було відкрито багато вищих 4 -річних початкових училищ, але загалом рівень освіти в Україні залишався незадовільним.

У Західній Україні освітянський рівень був ще нижчим, оскільки його гальмувала австро-угорська влада. Понад 980 галицьких сіл (із 6240) взагалі не мали шкіл. Середніх шкіл було 49, і лише в чотирьох із них навчання велося українською мовою. На Буковині діяла лише одна українська гімназія, в Закарпатті навіть у початкових школах навчання велося угорською мовою.

У Києві, Харкові, Одесі діяли Вищі жіночі курси. Було відкрито Фребелівський жіночий педагогічний і комерційний інститути в Києві

Технологічний і ветеринарний у Харкові, засновано Київську та Одеську консерваторії.

У Західній Україні працювали Львівський і Чернівецький університети, а також політехнічний інститут і Академія ветеринарної медицини у Львові.

В Україні налічувалося 27 вищих навчальних закладів (35 тис. студентів). Проте не було жодного вищого навчального закладу з українською мовою викладання, жодної української школи, що перебувала б на державному утриманні.

Освітянську і культурну діяльність продовжувало товариство «Просвіта» , яке до 1914 р. заснувало в Галичині до 2 880 читалень, 430 народних будинків, школи, гуртки художньої самодіяльності тощо.

У 1913 р. в Україні виходило лише 19 україномовних періодичних видань, тоді як у Галичині — 66. Російських газет і журналів видавалося 226. У 1913 р. з 5 283 книг, опублікованих в Україні, лише 176 вийшли українською мовою.

Наука. Видатні вчені Заболотний Данило Кирилович (1866– 1929) — видатний український мікробіолог і епідеміолог. Першим запропонував ефективні способи боротьби з чумою.

Видатний біолог І. Мечников, який тривалий час працював в Одеському університеті, переїхав до Парижа, де заснував лабораторію та став лауреатом Нобелівської премії (1908) за досягнення в новій галузі біології та медицини — імунології (лат. immunis — вільний, грец. logos — вчення) — науки про захисні властивості організму.

С. Уточкін М. Єфимов Розвиткові вітчизняної авіації сприяв перший аероклуб, відкритий в Одесі у 1908 р. Його вихованці М. Єфимов і С. Уточкін брали участь у вітчизняних і міжнародних авіаційних змаганнях, де встановлювали рекорди швидкості, висоти і тривалості польоту.

О. Єфименко наприкінці 90 -х років рукопис «Історія українського народу» було видано російською мовою в Петербурзі під час революції 1905– 1907 рр. Там же вийшов її двотомний збірник праць «Південна Русь» . Єфименко була першою в імперії жінкою, яка 1910 р. здобула вчений ступінь почесного доктора історичних наук.

А. Кримський Розвиткові суспільствознавчих наук сприяли чотиритомний словник «Словарь української мови» , упорядкований Б. Грінченком, тритомна «Українська граматика» А. Кримського, упорядковані й науково прокоментовані В. Гнатюком багатотомні фольклористичні та етнографічні дослідження з життя українців Східної Галичини, Північної Буковини й

У 1908 р. в Петербурзі опубліковано українською мовою «Історію України. Русі» М. Аркаса. Аркас Миколайович (1853 – 1909) — історик, композитор, просвітній діяч. Народився у м. Миколаєві в родині адмірала Чорноморського флоту М. Аркаса. Освіту здобув в Одеській гімназії та у Новоросійському університеті в Одесі (1875).

Іван Франко був автором ґрунтовних монографічних досліджень з історії України (переважно її. західноукраїнського регіону). Він цікавився історією масових соціальних і національних рухів, боротьби передової громадськості населення Західної України

До польоту Нестерова 27 серпня 1913 року питання про управління аеропланом при вертикальних положеннях носом угору залишалося відкритим; дехто навіть сумнівався у можливості його розв’язання. «Мертва петля» Нестерова довела, що з більшості небезпечних положень аероплана в повітрі можна вийти благополучно при достатній холоднокровності та вмінні.

Література. Українська преса та видавництва Коцюбинський Михайлович (1864– 1913) — письменник, громадський діяч. Народився у м. Вінниці в сім’ї дрібного чиновника. Закінчив Шаргородське духовне училище (1880). Найвідоміші твори: «Харитя» (1891), «Маленький грішник» (1893), «Дорогою ціною» (1901), «Лялечка» (1901), «Сон» (1911), «Хвала життю!» (1913) та ін.

В. Винниченко. У його численних оповіданнях і повістях ( «Краса і сила» , «Голота» , «Талісман» та ін. ), написаних під час революції 1905– 1907 рр. , відображено соціальні процеси на селі.

Пафосом боротьби за волю перейнята поезія Лесі Українки ( «Осіння казка» , «В катакомбах» , «Пісні про волю» та ін. ), де перед читачем оживають бурхливі колізії життя українського народу, його переживання і прагнення.

Майстром короткої психологічної новели був В. Стефаник. З 1899 по 1905 рік він видав чотири збірки своїх творів ( «Синя книжечка» , «Камінний хрест» , «Дорога» , «Моє слово» ).

У 1905 р. в Лубнах виникає перша в Російській імперії україномовна газета «Хлібороб» . Усього протягом 1905– 1907 рр. виходило 24 україномовних видання. У Києві, Катеринославі, Одесі, Чернігові, Ніжині та інших містах

У 1907 р. М. Садовський заснував у Києві перший в Україні стаціонарний український театр

На сцені театру Садовського, поряд із уже відомими операми «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського і «Наталка Полтавка» М. Лисенка, ставили «Чорноморців» , «Утопленицю» , «Різдвяну ніч» , «Енеїду» М. Лисенка, «Катерину» М. Аркаса (його перша й остання опера, після написання якої він осліп), «Роксолану» Д. Січинського, «Продану наречену» Б. Сметани.

Композитор М. Леонтович створив низку композицій на основі українських народних пісень.

Західноукраїнський композитор С. Людкевич написав кантату «Кавказ» за словами поеми Т. Шевченка. Разом із художником І. Трушем композитор організував видання «Артистичного вісника» — першого в Україні україномовного фахового мистецтвознавчого журналу.

Випускниця Львівської консерваторії С. Крушельницька своїм голосом підкорила слухачів багатьох країн. світу. Крушельницька Соломія Амвросіївна (1872– 1952) — співачка, педагог. Походила зі старовинного українського роду. У 1893 р. закінчила Львівську консерваторію, дебютувала у Л ьвівській опері. Вокальну майстерність удосконалювала в Мілані та Відні.

Розвиток живопису та архітектури Талановитий живописець І. Труш написав портрети І. Франка, Лесі Українки, М. Лисенка. Саме він організував у 1905 р. у Л ьвові першу всеукраїнську художню виставку.

Передвижник М. Пимоненко. Особливою правдивістю вражали його картини «Жертва фанатизму» , «Конокрад» , «Проводи рекрутів» , «На Далекий Схід» .

О. Мурашко працював у галузі портретного й жанрового живопису. Брав участь в організації «Нового товариства художників» (1904– 1907), з 1911 р. експонувався на виставках «Спілки російських художників» .

В архітектурі початку XX ст. в Україні поширився загальноєвропейський стиль модерн із характерними природними декоративними формами, синтезом мистецтв. У Києві в цьому стилі зведено будинок із химерами архітектора В. Городецького

Площа Міцкевича у Львові (1904 р. )

Будинок земства в Полтаві (1909 р. )

Музично-драматичний театр у Чернівцях (1905 р. )

М. Пимоненко «Перед грозою»

С. Васильківський «На греблі»

Утворення українських громадських організацій • Кінець 90 -х років — у Львові засновано спортивнофізкультурну організацію «Сокіл» , яка діяла також у багатьох селах. Організатором такого молодіжного руху був Іван Боберський. • 1900 р. — виникає спортивно-фяяяяяяізкультурна організація «Січ» у Снятинському повіті, яка згодом поширює свою діяльність на всю Галиину. • 1911 р. — створення таємного гуртка «Пласт» . • 1912 р. — утворено «Український Січовий Союз» для керівництва молодіжними організаціями. • 1913 р. — утворюється товариство «Січові Стрільці»

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 1. Опрацювати відповідний матеріал підручника. 2. Скласти історичний портрет одного із діячів культури України. (на вибір).

Презентацію створено за допомогою комп’ютерної програми ВГ «Основа» «Електронний конструктор уроку» © ТОВ «Видавнича група ˝Основа˝» , 2012 Джерела: 1. Усі уроки до курсу «Історія України» . 10 клас. Стандартний та академічний рівні. 2. Історія України. 10 клас. Готові дидактичні набори 3. Сайты • www. academicpress. com • www. britannica. com • www. internetri. net/vv • www. sociology. org • www. sil. org/ethnologue • www. utm. edu/research/iep • www. nsta. org • www. aboutislam. ws