РОЗВАЛ і СХОДЖЕННЯ КОЛІС Ліві і праві

РОЗВАЛ і СХОДЖЕННЯ КОЛІС

Ліві і праві колеса кожного ведучого моста повинні котитись по паралельним (або еквідистантним) траєкторіям без бічного проковзування. Це можливо лише за умови, що обертання коліс відбувається у паралельних вертикальних площинах.

При жорсткому зв’язку між лівим і правим колесами ця умова завжди виконується “сама по собі”- завдяки жорсткому кріпленню коліс до моста чи до несучої системи

У всіх інших випадках (коли колеса є керованими або мають незалежну підвіску) колеса весь час змінюють своє положення у просторі залежно від умов руху (швидкості, навантаження тощо).

Це призводить до того, що кожне колесо намагається котитись по “своїй” дузі, яка не є еквідистантною іншим дугам, внаслідок чого виникає бічне ковзання коліс та виляння автомобіля по дорозі. Воно спричиняє погіршення керованості автомобіля, а також збільшення опору його рухові, прискорене зношування шин, зростання витрати палива.

Щоб усунути ці недоліки колеса заздалегідь встановлюють у деяке наперед визначене непаралельне положення – таке, яке забезпечить отримання паралельного положення під час руху автомобіля з його нормальним навантаженням і швидкістю.

Існує два види заздалегідь встановлюваного непаралельного положення коліс: розвал і сходження. Розвал – це характеристика непаралельності коліс при погляді на них спереду або ззаду. . Якщо колеса нахилені від автомобіля назовні – розвал називають додатнім.

. Якщо колеса нахилені всередину автомобіля– розвал називають від’ємним. Кожен з видів розвалу має свої переваги і недоліки і свою область застосування.

Додатній розвал дозволяє краще розподілити навантаження між підшипниками маточини колеса і тому застосовується на вантажівках і масових легкових автомобілях.

Від’ємний розвал дозволяє покращити керованість і стійкість руху автомобіля на поворотах і тому застосовується на спортивних автомобілях і деяких швидкісних легковиках (БМВ тощо).

Сходження – це характеристика непаралельності коліс при погляді на автомобіль зверху.

Якщо передні частини коліс зближено – сходження називають додатнім.

Якщо зближено задні частини коліс– сходження називають від”ємним.

Кожен з видів сходження має свою область застосування: 1. Якщо на автомобілі застосовано додатній розвал, то колеса намагаються котитись по дугам, що розходяться. Щоб у цьому випадку не виникало бічного ковзання коліс їх слід встановлювати з додатнім сходженням (2… 3 мм);

2. Якщо застосовано від’ємний розвал, то колеса намагаються котитись по дугам, що сходяться. Щоб у цьому випадку не виникало бічного ковзання коліс їх слід встановлювати з від’ємним сходженням;

3. Якщо колеса є ведучими, то сила тяги намагається примусово повернути їх у положення додатнього сходження. Щоб воно не стало занадто великим, колеса встановлюють у положення нейтрального (ВАЗ-2108 -2115), а то і від”ємного сходження (Таврія, Ока, Москвич-2141 – мінус 1… 3 мм).

Сходження перевіряють за допомогою спеціальної мірної лінійки або на спеціальних високоточних стендах. Регулюють сходження зміною довжини окремих тяг рульового керування.

Неправильно встановлене сходження можна виявити і без будь-яких приладів: за зношуванням протектора шин з утворенням “зубчиків”.

Занадто велике додатнє сходження: праве переднє колесо намагається котитись вліво і тому змушене проковзувати вправо. Внаслідок цього на протекторі утворюються зубчики, вістря яких спрямовано вліво.

Занадто велике від’ємне сходження: праве переднє колесо намагається котитись вправо і тому змушене проковзувати вліво. Внаслідок цього на протекторі утворюються зубчики, вістря яких спрямовано вправо.

КІНЕЦЬ