РОЗПИС КУПОЛУ СОБОРУ САН-МАРКО ПІДГОТУВАВ Борох Даниелл

Зарегистрируйтесь, чтобы просмотреть полный документ!

Собор Святого Марка (італ. Basilica di San Marco, або «базиліка Сан-Марко» ) — головний собор Венеції, що є рідкісним прикладом візантійської архітектури в Західній Європі. Розташовується на площі Святого Марка, поряд з. Палацом дожів. n Базиліка була закладена для розміщення мощей апостола Марка, перевезених до Венеції з Александрії у 829 році. З цієї нагоди апостол Марк замінив святого Феодора в ролі небесного покровителя Венеції, а символом міста став знак цього євангеліста — крилатий лев. Первісна базиліка згоріла під час народного повстання в 976 році, але була відновлена в XI столітті. Теперішня хрестокупольна п'ятиголова церква була зведена за зразком константинопольського храму Апостолів, а впродовж наступних сторіч безперервно розширювалася і прикрашалася. Знаменита римська квадрига на західному фасаді, «золотий вівтар» візантійської роботи і багато стародавніх реліквій потрапили в собор після розграбування хрестоносцями Константинополя у 1204 році. n

У скупому світлі інтер'єр храму переливається золотистими мозаїками, виконаними у візантійському стилі. Підлога викладена з мармуру і скла. Дзвіниця собору, що стоїть окремо, обвалилася у 1902 році, але була відтворена через десять років. n У 1987 році собор в числі інших венеціанських пам'яток увійшов до числа об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. n

Трохи Істории Перша базиліка n Базиліка була побудована для розміщення мощей апостола Марка, які 31 січня 829 року були привезені з Александрії до Венеції. Мощі були привезені венеціанськими купцями Буоно і Рустіко. У 828 році, прибувши до Александрії, вони дізналися, щомусульмани почали руйнувати християнські храми для зведення мечетей і, оскільки переказ пов'язує проповідь християнства в містах Венеціанської лагуни з апостолом Марком[1], вирішили врятувати мощі святого від осквернення і привезти їх у своє місто. Щоб перенести реліквію на корабель, купці вдалися до хитрощів: тіло євангеліста поклали у великий кошик і зверху покрили свинячими тушами, до яких сарацини не могли доторкнутися навіть при митному огляді. Для більшої надійності кошик сховали в складках вітрила одного з судів (подіям, пов'язаним з перенесенням мощей, присвячені мозаїки презбітерія і одного з люнетів центрального фасаду). Після перенесення мощей в місто, апостол Марк замінив святого Теодора в ролі небесного покровителя Венеції, а символом міста став знак цього євангеліста — крилатий лев.

Будівництво було розпочато дожем Джустіньяно Партичипаціо у 829 році, а завершено у 832 році його братом дожем Джованні Партичипаціо. Оскільки будівля першої базиліки не збереглася, про її вигляд можна робити висновки лише з археологічних розкопок, проведених під час реставрації крипти собору, коли була виявлена давня кладка стін. Вважається, що церква була побудована у формі латинської базиліки типу равеннських (Сан-Вітале) і займала місце нинішньої крипти[2]. Купол, встановлений над її центральною частиною, височів над місцем поховання мощей апостола Марка. n Базиліка була пошкоджена пожежею, що спалахнула у 976 році в ході палацового перевороту, коли дож П'єтро Кандьяно був зміщений дожем П'єтро Орсеоло. Пожежарозпочалась в Палаці дожів і перекинулася на північно-західну частину собору, завдавши йому серйозних пошкоджень. До кінця X століття базиліка була відновлена, але дослідники вважають, що це була реставрація будівлі, а не нове будівництво[2] n

Сучасна базиліка Будівництво сучасної базиліки було розпочато в 1063 році за правління дожа Доменіко Контаріні. У 1071 році у ще недобудованому соборі був зведений на посаду дожа Доменіко Сельво, за якого у 1071– 1084 роках був розпочатий перший цикл створення мозаїчного оздоблення базиліки. Освячення храму відбулося у 1094 році за дожа Вітале Фальєро, який був похований в галереї на місці сучасного нартексу собору[4]. n Хрестовокупольна п'ятиголова церква була зведена за зразком константинопольського храму Апостолів[5]. Протягом наступних століть церква безперервно розширювалася і прикрашалася: в 1159 році почалися роботи з облицювання собору мармуром, в XII столітті були виконані мозаїки центральних куполів і склепінь, у 1343– 1354 роках були прибудовані баптистерій і капела святого Ісидора, у XV столітті — капела Масколі і сакристія (1486– 1493 роки), у 1504– 1521 роках — капела Дзен. Зовнішнє оздоблення собору було завершено до кінця XV століття, про що свідчить його зображення на картині Джентіле Белліні «Процесія реліквії Святого Хреста на площі Сан Марко» (1493 рік). Титул головного будівничого собору в різний час носили такі архітектори як Якопо Сансовіно і Бальдассаре Лонгена[6]. n

n n n Безліч стародавніх реліквій потрапило до собору після розграбування хрестоносцями Константинополя у 1204 році. До них відносяться квадрига на західному фасаді, «золотий вівтар» візантійської роботи, ікона «Мадонна Нікопея» . Базиліка відігравала важливу роль в історії Венеціанської республіки. За сформованою традицією глава республіки повинен був постати перед городянами і публічно проголошувався дожем з преголи, правої кафедри, спеціально влаштованої для цієї мети в соборі. Незважаючи на те, що базиліка до 1807 року була лише палацовою капелою, в ній проходили великі офіційні церемонії (благословення війська перед війною в тому числі перед четвертим хрестовим походом, демонстрація захоплених у ворогів прапорів). У базиліці відбулася покаянна зустріч Фрідріха Барбаросси з папю Олександром III. Собор повністю перебував в юрисдикції дожів і мав власний причт, незалежний від місцевого єпископа[7]. У 1807 році за наказом. Наполеона в собор Сан Марко з церкви Сан-П'єтро ді Кастело була перенесена кафедра патріарха Венеції (титул належить єпископу Венеції з 1451 року) і храм став кафедральним собором Венеції. В теперішній час собор є діючим храмом. У будні богослужіння проводяться в капелі святого Ісидора. Крім мощів апостола Марка серед реліквій базиліки виділяються глави апостолів Якова Молодшого і Тита[8], мощі мученика Ісидора[9] та образ Богородиці «Нікопея» , що робить собор центром християнського паломництва.

Архітектура n n Характеристика архітектурного стилю[ред. • ред. код] Тривале будівництво базиліки справило вплив на її архітектурний стиль. Побудований як класична грецька базиліка з суворим романським фасадом, собор за роки перебудов набув свого сучасного образу, в якому змішалися різні стилі. Це пояснюється також тим, що в його оздобленні використані привезені до Венеції в різний час східний мармур, колони різних ордерів, грецькі та романські барельєфи, візантійські і італійські скульптури, готичні капітелі. Все це було поєднане майстрами в гармонійнійархітектоніці собору. Загальні особливості[ред. • ред. код] Собор побудований у формі грецького хреста і є типовою візантійською хрестовокупольною базилікою, побудованою за зразком константинопольської церкви Святих Апостолів[10], але не є її точним повторенням. В кінці XII століття до базиліки був прибудований просторий нартекс, а в наступні століття ряд інших приміщень (декілька капел, баптистерій, сакристія). За винятком вівтарної частини, що закінчується абсидою, рукави хреста розділені аркадами на три нефи, хори (другий поверх бічних нефів) відсутні[11]. Розміри базиліки становлять 76, 5 (довжина разом з вівтарною частиною) на 62, 5 метрів. Висота базиліки (по центральному куполу) — 43 метри.

n n n Вівтарна частина (презбітерій) за східним зразком відділена від центрального нефа готичниміконостасом, створеним у 1394 році майстрами П'єтро Паоло і Якобелло Делле Масеньє. Вівтарна перешкода створена з кольорового мармуру і увінчана великим хрестом, по боках від якого встановлені чотирнадцять статуй (дванадцять апостолів, Діва Марія і апостол Марк). У вівтарній частині встановлений ківорій (V століття), під яким знаходиться головний вівтар храму з мощами святого Марка, перенесеними в собор з крипти у 1835 році. Він висічений з суцільного шматка зеленого східного мармуру та підтримується чотирма колонами з вапняного алебастру (XIII століття). На кожній колоні у дев'ять рядів розташовані рельєфи з історією Діви Марії і Ісуса, в яких, крім канонічних, зображені апокрифічні історії. Грифон (деталь набірної підлоги) Мармурова набірна підлога базиліки створена в XII столітті і гармонує із зовнішнім і внутрішнім мармуровим оздобленням собору. Вона виконана з плит поліхромного мармуру зі вставками мозаїчних зображень (створені в період до XV століття), виконаних з маленьких шматочків мармуру різної форми і розміру. Серед мозаїк підлоги присутні як геометричний орнамент (кола, квадрати, восьмикутники), так і зображення тварин, рослинний орнамент. Частина орнаментів була створена у 1425 році флорентійським художником Паоло Учелло. Кампаніла собору (дзвіниця) стоїть окремо і має висоту близько 100 метрів. Вона була побудована у 1514 році і крім церковних функцій слугувала також маяком для кораблів, які входили у лагуну. Дзвіниця повністю зруйнувалася у 1902 році, але була відновлена в первісному вигляді у 1912 році.

Фасади n n n Спочатку зовнішній вигляд собору відповідав суворим канонам романського стилю[12]. Більш розкішне мармурове облицювання фасаду собору була виконане у XIII столітті. Ідея більш пишного оздоблення фасаду виникла після четвертого хрестового походу, коли до Венеції були вивезені колони і капітелі з константинопольських палаців і храмів. Головний фасад Облицьований мармуровими плитами, прикрашений колонами, увінчаними капітелями коринфського ордера. Має п'ять входів, оформлених у вигляді порталів з колонами у два яруси. Архівольти центрального порталу прикрашені композиціями з алегоричними образами мистецтв і ремесел[11]. Арки порталів і розташованих над ними люнетів прикрашені мозаїкою. Люнети прикрашені готичним вінцем, виконаним в XIV–XV століттях тосканськими майстрами. Між арками вінця, прикрашеними рослинним орнаментом, встановлені башточки з фігурами святих. У крайніх вежах фасаду зображена сцена Благовіщення (архангел Гавриїл у крайній лівій башточці, Діва Марія — в крайній правій). Між ними в чотирьох вежах встановлені фігури євангелістів з їхніми символами.

Південний фасад Виходить на п'яцетту і Палац дожів. Фасад облицьований мармуром, оздоблений мозаїкою і статуями святих. Найвідомішим є образ святого Христофора, який також повторюється у вигляді скульптури на північному фасаді і мозаїки в нартексі. Розміщення зображення Христофора на південному фасаді, зверненому до моря і видному з води, . пояснюється давнім повір'ям, що того, хто подивиться на образ цього святого, в цей день не торкнеться ніяке зло. Під зображенням Христофора знаходиться єдиний вхід в собор з боку моря. Він прикрашений напівкруглим тимпаном з рельєфами пророків (XIII століття). n Південний фасад прикрашають численні декоративні елементи, вивезені з Константинополя. Найбільший інтерес становитьскульптура чотирьох тетрархів, виконана з порфіру. Тетрархи встановлені на розі скарбниці, поряд з ним знаходяться аркитанські пілястри. n n

Північний фасад n Прикрашений мармуровою інкрустацією різного походження. Фасад має один вхід, що веде до нартексу собору. Він виконаний у формі порталу і прикрашений скульптурним зображенням Різдва Христового, створеним венеціанськими майстрами у XIII столітті згідно з візантійськими канонами. Через використання в декорі порталу рослинного орнаменту вхід отримав назву Порта деї Фьйорі ( «ворота квітів» ). n

Квадрига святого Марка — квадрига з позолоченої бронзи, встановлена на лоджії собору. Є єдиним збереженим зразком багатофігурної кінської античної скульптури. Створення квадриги приписують скульптору Лісиппу і датують її IV століттям до н. е. n Квадрига прикрашала константинопольський іподром і була вивезена до Венеції в 1204 році в ході Четвертого хрестового походупісля розграбування хрестоносцями Константинополя дожем Енріко Дандоло. Вона була встановлена на лоджії базиліки Сан-Марко в період правління дожа Реньєро Дзено (1252– 1268 роки). Під час реставрації собору, проведеної у 1970 -х роках, було прийнято рішення замінити копією квадригу на лоджії собору. У 1982 році оригінал квадриги помістили в музеї базиліки, який розташований у верхніх приміщеннях нартексу собору. n n

n Куполи n n Куполи собору Собор, побудований у формі грецького хреста, має п'ять куполів: чотири над гілками хреста і центральний над середохрестям. Куполи були створені в XIII столітті під час правління дожа Себастьяно Дзіані. На їхню архітектуру вплинули східні церкви і мечеті, знайомі венеціанським купцям і учасникам хрестових походів. Куполи викладені з цегли і встановлені на невисоких барабанах з вікнами по периметру; зовні їх покриває дерев'яний каркас, облицьований свинцевими пластинами. Кожен з куполів собору звершує маківка, на якій закріплений хрест, увінчаний позолоченою кулею. Хрести звернені в напрямку чотирьох сторін світу. Діаметр центрального купола становить 13 метрів, він підноситься над підлогою базиліки на 28, 15 метрів. Крипта[ред. • ред. код] Приміщення крипти розташоване під пресбітерієм і бічними капелами апостола Петра і святого Климента. У крипті збереглася частина архітектурних елементів, що відносяться до першої базиліки. Вони були виявлені під час реставраційних робіт другої половини XX століття. У центрі крипти розташована каплиця, прикрашена ажурною мармуровою плитою візантійської роботи. Під нею до 1835 року перебували мощі апостола Марка поки не були перенесені до головного вівтаря собору. n n n

Внутрішнє оздоблення n Склепіння, куполи і верхній рівень стін собору вкривають мозаїчні полотна загальною площею близько 4000 кв. м[14]. Створення мозаїчного оздоблення собору було розпочато в 1071 році (мозаїки апсиди) і тривало протягом більше двохсот років (мозаїки нартексу були завершені у 1280 році). Мозаїчний цикл собору Святого Марка є одним з найбільш значущих зразків цього виду мистецтва[15].

n n n Мозаїки нартексу[ред. • ред. код] Нартекс був прибудований до собору наприкінці XII — у XIII століттях і прикрашений мозаїкою роботи венеціанських майстрів-мозаїстів[18]. Мозаїчний цикл присвячений старозавітним сюжетам і має за мету показати значення пришестя Ісуса Христа в ділі спасіння людства. Зразком для ряду старозавітних композицій послужили мініатюри з ранньовізантійського рукопису Книги Буття, пізніше відомого як Коттоновий Генезис (VI ст. ), що перебував у Венеції. Мозаїкою покриті малі куполи, склепіння і люнети нартексу, сюжет поділяється на наступні групи: Купол створення світу і мозаїки арок Купол розділений на три кругові смуги, розташовані навколо центральної композиції із золотих лусочок. Він містить 26 сцен, присвячених першим главам книги Буття, і супроводжується текстом латиною: «На початку Бог створив Небо та землю. Дух Божий ширяв над поверхнею води» (Бут 1: 1 -2). Кожному з шести днів творіння присвячена окрема сцена, в якій, згідно зі східною іконографією, постать Творця зображена в образі парубка-Христа з хрещатим німбом і високим хрестом у руці. У всіх сценах Творця супроводжує фігура ангела, який символізує кожен день творіння. Цікавою є сцена благословення сьомого дня, на якій Бог, сидячи на престолі в оточенні небесного почту, дає благословіння ангелу, який символізує суботу. Наступні сцени купола присвячені історії створення Адамаі Єви, їх гріхопадінню і вигнанню з раю. На сцені вигнання з раю, на задньому плані серед райських кущів зображений хрест, як символ майбутнього спасіння.

Мозаїки інтер'єру n Мозаїки собору становлять собою логічне продовження сюжетів нартексу, що зображує сцени очікування Месії. Всередині собору мозаїки зображують сюжети із земного життя Ісуса Христа, Богородиці та апостола Марка. У люнетах над центральним входом поміщений Деісус, виконаний у візантійській традиції, але фігура Івана Хрестителя замінена святим Марком, покровителем міста. В руках Христа Євангеліє відкрите на словах: «Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться» (Ів. 10: 9). На стінах центрального нефа, що примикають до центрального входу, зображені сцени з Об'явлення Івана Богослова.

n Мозаїки центрального нефа n Христос Еммануїл (мозаїка куполу пресбітерія) Цикл мозаїк центрального нефа починається з пресбітерія, де в куполі вміщено зображення Богородиці в оточенні пророків, що показують їй сувої з текстами своїх пророцтв про пришестя Месії. Поруч з Марією стоїть пророк Ісая, який вказує на зображеного в центрі купола безбородого юнака, і вимовляє свої знамениті пророчі слова: «Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл» (Іс. 7: 14). Поруч розташована фігура царя Давида в пишному візантійському вбранні, який передрікає царське походження Спасителя: «Від плоду утроби твоєї Я посаджу на престолі твоїм» (Пс. 131: 11). Тема пророцтв про пришестя Христа продовжується на стінах центрального нефа, які прикрашені десятьма мозаїчними картинами, створеними у XIII столітті. На лівій стіні в повний зріст зображений Христос Еммануїл в оточенні пророків Осії, Йоіла, Міхея та Єремії, а на правій — Богородиця з пророками Ісайєю, Давидом, Соломоном і Єзекіїлем. Склепіння над іконостасом прикрашене мозаїкою, що зображує початок виконання пророцтв. На ньому зображено чотири композиції: Благовіщення, Поклоніння волхвів, Стрітення та Хрещення Господнє. Ці мозаїки були створені у XIV столітті за ескізами Тінторетто на місці більш раннього мозаїчого циклу, що зруйнувався. n n n

n n Мозаїки трансепта На стінах і склепіннях трансепта зображені численні сцени новозавітної історії. Крім окремих композицій (Спокушання Христа, Вхід у Єрусалим та інші) є й мозаїчні цикли. До них відносяться: «Дива Христові» (зображені благодіяння Ісуса для хворих і грішних) і «Страсті Христові» . У пристрасному циклі особливо виділяється мозаїка «Моління про чашу» , створена в XIII столітті, на якій зображені в окремих клеймах всі три моління Ісуса в Гетсиманському саду перед арештом. На арках центрального купола розташовані великі мозаїчні полотна, що зображують останні події земного життя Ісуса Христа: розп'яття, зішестя в пекло і Воскресіння. Головний купол собору, розташований на перетині трансепта і центрального нефа прикрашений мозаїкою Вознесіння Христове. У центрі купола на тлі зоряного кола зображена фігура Христа, що сидить на веселці, яку підносять вгору чотири ангела. Нижче по периметру розташовані фігури дванадцяти апостолів і Діва Марія в оточенні двох ангелів. Між вікнами барабана центрального купола поміщені шістнадцять жіночих фігур, які уособлюють чесноти і блаженства. З них вирізняється постать в царському вбранні, що зображає милосердя, її обрамляє напис: «матір усіх чеснот» . Новозавітний цикл мозаїк завершується куполом зішестя Святого Духа. У його центрі на престолі зображений Святий Дух в образі голуба, від якого вогненні язики виходять на зображених по колу апостолів. Між вікнами барабана купола поміщені зображення різних народів, що слухають проповідь апостолів.

Баптистерій, що знаходиться в південній частині собору, був побудований в першій половині XIV століття за розпорядженням дожа. Андреа Дандоло. Під час реставрації в середині XX століття виявили, що первісно приміщення баптистерія було частиною нартекса[19]. Стіни баптістерія облицьовані мармуром, а склепіння і люнети прикрашені мозаїкою в стилі венеційськовізантійської готики. У готичних гробницях, розташованих в баптистерії, знаходяться поховання дожів Джованні Сорандзо і Андреа Дандоло. n Мозаїчний цикл баптистерія присвячений сюжетом з життя Івана Хрестителя: від Благовіщення Захарії до його мученицької смерті за наказом Ірода. У притворі баптистерія сцени з життя Івана з'єднуються з епізодами життя Ісуса Христа, центральним зображенням є сцена Хрещення Господнього. n

§DYRECTED §BY §BOROH

l. ДЯКУЮ l. ЗА l. УВАГУ

Скачать презентацию РОЗПИС КУПОЛУ СОБОРУ САН-МАРКО ПІДГОТУВАВ Борох Даниелл

САН-МАРКО.ppt

Количество слайдов: 40