Рожковський Олександр ВЛАд коломієць Базишин олександр НУ ПРОСТО Детектив SCHOOL ENTARTAIMENT BOOKS PRESENT:
Зміст: Машинапривид…. ст. 4 Прокляте Метро. . ст. 15 Відпочинок в морі…ст. 28 Це наша перша книга. Не судіть будь-ласка строго.
МАШИНА ПРИВИД
Був вечір! Після другої зміни два хлопця йшли додому: -Ахаха, да сьогодні жорстоко на математиці було! -Так, вчителька була в ужасі! -Буде знати як нам двійки ставити!!! Хлопці вже були близько від своїх будівель. Вони йшли під ліхтарями які дуже яскраво світили і освічували усю засніжену дорогу. Але раптом усі ліхтарі згасли. Хлопчики перелякались. Було тихо, тихий свист вітру перебивав тишу. Несподівано почувся гуркіт мотору. Згодом у темряві загорілись фари. Вони світили майже так як сонце на небі але колір переливався. Мотор завівся ще гучніше і невідома машина понеслась прямо на хлопчаків. -Тікааємоо! Вони почали тікати. Машина була вже дуже близько. Один з хлопців розгледів під’їзд і двоє забігли туди. Дивлячись в щілину було видно: машина десь так року сімидесятого. Незрозуміла машина , доречі, була уся побита…. . “ Через 2 дні…Глава росказана словами Саши Рожковського” Вихідний. Чудовий сніжний ранок. Уроки я всі зробив і подзвонив своїм друзям по школі: Владу Коломійцю та Саші Базишину. Через 15 хвилин усі вже чекали мене на вулиці. Не дивлячись на таку погоду, бабусі з мого двору все-одно гуляли. Наша трійка була відома майже всім тим, що ми завжди щось рослідували. То у баби Маши пропала хустина, то м’ячик собаки Тулі загубився…Все ми розслідуєм і знаходим!! Але те що сталось через 10 хвилин, не очікував ніхто…
До нас підбігли два хлопця. Ми їх не впізнали. Вони чимосьбули дуже налякані. -Допоможіть нам!-сказав один з них. -Що таке? - спитав Владік. -Нас, нас, ви подумаєте, що ми божевільні але … -Ну? - підігнав я їх. -За нами полює машина привид!!! -Пхахаха, машина-привид, дітки, вам треба йти пити молочко і спатки. -сказав з жартом Базишин. -Ми не жартуємо!- сказав серйозно другий хлопець. -Чекай, Сань, може вони не жартують- говорив я і тримався щоб не засміятись. Їхнє лице помарніло і вони повернулись…. -Зачекайте! Може вони говорять правду! Тавай спробуєм це рослідувати? Всеодно немає що робити…-сказав Влад. “Тоді ми думали, що це буде як розвага але потім вже все зрозуміли…” В мене нікого не було вдома. Я усіх запросив до себе. Ми сіли навколо кофейного столика і почали слухати історію хлопців: Колись наші татусі розповідали нам одну історію: “ Коли вони були такими як ми –вони були бешкетниками. У них був сусід, його звали Олег. Ось його фотографія. Він був дуже злий та скупий але дуже багатий. Одного разу за 20 років він назбирав на його мрію-машину. Тоді була дуже популярна марка Chevrolet. Він був дуже радий але емоції на лице не видавав. Наші батьки недолюблювали цього чоловіка. Мому батьку прийшла ідеє нацарапати йому на капоті різні смішні малюнки. Сусід був у відчаї і він знав хто це зробив. І знову реакції він не подав. Але саму страшну помилку зробили наші батьки тоді коли розбили йому бокове дзеркало…” -І що?
“ Із-за цього він потрапив у страшну аварію. Найстрашніше те, що тіло так і не знайшли, а саму розбиту машину знайшли біля автотраси. Саму машину забрали на свалку для машин але і там вона загадково зникла. Батько мене лякав, що привид просто не зник, а вселився у машину і тепер хоче помститися усім родичам наших батьків і всім хто знайомий з ними. ” -Хм да, темна історія…-подумав в голос я. -Ми обов’язково почнемо рослідування і навіть можна прямо зараз приступати. А де ця автотраса? -То ж майже біль центру – кільце там є! -Аааа, біля кладовища? - спитав Базишин. -Так, там! -Давай краще завтра туди поїдем! --Ну добре! Два малих хлопця повертались до свого дому…На їхнбому щляху з’явилась та сама машина… “Глава розказана Владом Коломійцем” Час дня. Дзвінок в двері! -Владік мого друга забрала та пекельна машина!! -Як? ? “ Через 3 години поки всі зібрались!” …Було 4 години. Скоро темніло. Ми троє майже пів години шукали якісь заціпки. Ми спустились під міст. Аж раптом я ледве побачив якісь сліди на сгрязному снігу. Доречі, вони були не на дорозі а на газоні. -Хлопці йдіть сюди!- крикнув я!- Вони підійшли. - Дивіться-це сліди машини! Дивно, чому вони на газоні! -Треба піти бо сліду!- скзав Саня Базишин. Ми йшли за слідом поки не спустились до залізничних рейок. Згодом слід просто врізався *в стіну*. Я почав одразу шукати
якийсь ричаг, який може відкрити тайний хід( просто як в фільмах) але все було марно. Ми піднялись на міст. Мені стало ніяково. Я просто почував себе не дуже добре. Ми захотіли підніматись на зупинку. Несподівано повіяв дуже холодний вітер. Усі( приблизно 20 ліхтарів просто бабахнули і потухли). Усі злякались. Раптом ми побачили дві фари які світились у темряві. Машина гналася просто на нас. Коли вона під’жала блище ми могли розгледіти червону машину доречі трохи схожу на спортивну. Трохи була побитою. І в неї *не було видно водія*. Я і два Саши бігли вгору. Привид нас наздоганяв. Рожковський крикнув, щоб ми забігли на кладовище. Там дерева, машина не проїде…але ж вона привид!. . . Це ми і провірим в першу чергу. Нам було страшно але ми забігли прямо між деревами. Я не розумів чому машина полює за нами? Но зараз це було не важливе. Машина не могла проїхати. Нам здавалось що машина була жива та видавала страшні емоції: фарами блискала, двері то
відкривались то закривались, а рев мотора був такий, що наші барабанні перепонки зав’янули як квіти. -Ось бачите , ніяка це не машина-привид, хтось хоче нас налякати! - сказав з впевненістю Базишин. -Не спіши з висновками! Буде видно коли вона поїде!- відповів Рожковський. Я тяжко вздихнув. Машина билася бампером по корі дерев але не могла проїхати. *Вона щезла*. -Хух здається пронесло!! Раптом машина знову з’явилась і тепер світилась повністю. Я розгледів на пом’ятому бампері краплі крові. Стало моторошно. Всі здивувались коли машина почала мовби привид проїзджати крізь дерева. Я здригнувся і побіг ще далі. Всі побігли за мною… машина відставала. -Як вона могла проникнути крізь дерева, нерозумію! –казав здивовано Саша Рожковський. -Мда странно!-відповів я. Через хвилин Базишин застогнав. Він не побачив могилу та випадково вдарився об неї ногою. -Чекай, подивись! –казав нам Рожковський, коли світив на фотографію-мені здається…-він дістав фотографію яку йому дали два хлопця-це він! -Хто? -Олег! -Точно! Дата народження: 1958 , *дата смерті невідома*…Чого дата смерті невідома…хмм… Ми розглядали могилу. Нас ще ніколи не охоплював такий жах: ми-діти, вечером на кладовищі…ЖАХ! Вибігши на зупинку ми довго обговорювали все, що побачили та знайшли і вирішили завтра ранком знову прийти на те місце де сліди від шин втикались в стіну. Але перед цим у нас була ще одне завдання…
«Глава розказана Сашею Базишиним» На наступний день ми захотіли довідатись у його дім. Квартира була закинута, ніхто не хотів там оселятися. Двері були без замку. Ми зайшли… На диво там було трохи прибрано але дуже багато мілкого хламу та пилюки. У вітальні на стіні я замітив багато картин. Це були старі фотографії машини. Я їх всіх почав оглядати через лупу і виявив ось що: за однією із фото я знайшов усі відомості про машину. І ще дещо цікаве. Це було те, що підтвердило не існування привида. Там був заповіт. У ньому йшло про квартиру, гроші але машину він не віддав нікому. Було відомо, що із рідних в нього була сестра яка померла 10 років тому. Ще одна( можна сказати головна) заціпка була такою: “ Смиренко Олег Дмитрович Дата народження: 24 січня 1958 рік Дата смерті: 29 березня 1980 “ Хммм…. Дуже дивно. А потрапив у автокатастрофу він 26 березня і при цьому зник безвісти…. щось тут не чисто… На всякий випадок ми прихопили документи на машину і заповіт заодно. Повертаючись у двір нас зловила мати другого хлопця: -Де мій синок? ? ? - питала вона! -Ми незнаєм!!- відповідав Саша. Вона почала кричати ще дуще!!! -Заспокойтесь ми його знайдемо!!- казав Владік. - Завтра ранком їдем до кільця. -Як завтра? ? ? І чого ви маєте туди їхати? ? І що мій син не буде ночувати вдома!!? ? -панікувала мати. -Не хвилюйтесь, йдіть додому, з ним все буде добре!!!заспокоював її я… Вона повернулась і пішла….
“ Главу розповів Саша Рожковський!” -Ну скільки можна? ? Я хотів на вихідних відпочити а тут!!! -Да не засмучуйся…ще наступні будуть!- казав Влад. -Ага через тиждень!- відповідав Базишин. -Через годинку треба знову їхати на міст! -Як мені це набридло! -А мені навпаки цікаво! -Ну ладно, розпочали треба і закінчувати. Ми зібрались і поїхали. Добре що зараз день. Ми знову спустились на те місце але слідів там не було. Я почав одразу шукати ту стіну і знайшов її. Біля стіни (замітив я той раз) була труба. Але навіщо під мостом труба якщо там нікого немає! -Владік, Саш, роздивимось ту трубу- казав я щось запідозривши! Влад засунув руку в середину та намацав щось кругле. То була якась кнопка. -Ну що, натискай!- сказав Саня. -Хух, з Богом! Він натиснув. Раптом стіна почала рухатись кудись вліво. І поступово ми могли огледіти невеличкий гараж. Там було дуже темно. Я стояв і приглядався в темно, як раптом включились фари та осліпили мене. Я прикрився руками та не зорієнтувався.
Вона погналась просто на мене і збила мене зніг. В ту мить коли вона була вже дуже близько я побачив що все-таки хтось сидить за кермом. Я крикнув хлопцям щоб вони розбили бокове скло і намагались витягти водія( так як він їздив повільно туди-назад) -Давай Владік! –крикнув йому Саша Базишин. Той взяв товсту палицю і начав бити скло. Воно розлетілось на шматочки. На щастя Влад випадково задів водія палицею і той знепритомнів. -Хлопці ви мене врятували, дякую! – дякував я друзям. Ми не наважились поки відчинити двері але почали обшукувати гараж. Ми знайшли проектор який міг робити голограмми. -То коли вона їхала через дерева, то була голограмма!? –спитав Базишин. -Так!-відповів я. М и почули крик дітей! З лівого боку були двері. Ми почали навалюватись на них і нам вдалося вибити їх. Там на стільці були прив’язані хлопці. Вони були дуже налякані але не плакали. А коли ми їх знайшли то навіть у них з’явилась посмішка. Розв’язавши їхні руки вони побігли до машини і почали кричати: -ЦЕ він , це він!!!! На капоті машини було написано : « Дата випуску: 1990 рік! -Ага! Значить це нова машина!!! –подумав в голос Влад. Ми відкрили двері. В машині сидів майже старий чоловік років 60 -ти. Це був він – Олег. !. . . . . Через 20 хвилин на місце прибули лікарі та поліція. За той час злобний сусід оклимався і почав розказувати що ми хотіли його вбити але все було навпаки. Ми дали показання міліції. Вони нам дуже подякували і навіть дозволили, щоб цей гараж став нашою “ штаб-квартирою”. Усі зраділи: хлопці, ми, також батьки малих хлопчаків. А самого діда Олега забрали у лікарню. На уроці основ здоров’я нас вчили допомагати стареньким. Ми допомогли перейти йому дорогу але тільки у іншому сенсі!!
ДОПОБАЧЕННЯ!
Скачать презентацию Рожковський Олександр ВЛАд коломієць Базишин олександр НУ ПРОСТО
Детектив.pptx