Романогерманська правова система Романо-германська правова сім я

Романогерманська правова система

Романо-германська правова сім'я має тривалу історію. Вона пов'язана з правом Стародавнього Риму, але більш ніж тисячолітня еволюція значно віддалила не тільки матеріальні і процесуальні норми цього права, але і саму концепцію права і правової норми від того, що було визнане за часів Августа і Юстініана. Романо-германські правові системи як би продовжують римське право, вони результат його еволюції, але жодним чином не є його копією. Останнє тим більше вірно, що багато їх елементів мають інші джерела, ніж римське право. В даний час романо-германська правова сім'я розсіяна по всьому світу. Вона вийшла далеко за межі колишньої Римської імперії і розповсюдилася на всю Латинську Америку, значну частину Африки, країни Близького Сходу, Японію, Індонезію. Ця експансія пояснюється частково колонізацією, частково — тими можливостями, які дала для рецепції юридична техніка кодифікування, загальноприйнята романськими правовими системами в XIX столітті. Широке розповсюдження даної сім'ї і сама техніка кодифікування заважають побачити елементи єдності, що зв'язує ці різні правові системи, які на перший погляд носять суто національний характер і повністю відмінні одна від одної.

1. Романо-германська сім'я Характерними рисами її є: - домінування нормативно-правового акта як форми (джерела) права; - поділ системи права на публічне та приватне право; - диференціація та кодифікація галузей права; - нормативність права, розгляд норм права як загального правила поведінки, встановленого законодавцем;

Походження романо-германськоїй правової системи. Романо-германське право виникло в XII-XIII ст. в результаті рецепції римського права країнами континентальної Європи. Підставою для рецепції в економічній сфері стали розвиток торгівлі, ремесел, зростання міст. Феодальні норми, що базуються на ідеях васалітету і патримоніальної юрисдикції, вкоріненою в селі, не відповідали принципам самоврядування вільних, "вільних" міст. Їм потрібна була інша система нормативно-правового регулювання, що будується на ідеях формальної рівності і незалежності учасників ринкових відносин.

Такою системою, найбільш відповідає названим ідеям, виявилося римське право. Спочатку соціальною основою і сферою його застосування в середньовічній Європі було переважно міське населення, однак через кілька століть, зі зміною сільського укладу, земельних відносин на селі зародилася в містах правова система стала загальнонаціональною, континентальноєвропейською.

Публічне і приватне право. У всіх країнах романогерманської правової родини юридична наука поєднує правові норми в одні й ті ж групи. Мова йде про дуалізм права, тобто його поділі на приватне і публічне, а також про розмежування правової матерії на галузі права. Структури права всіх цих країн також можуть бути в загальному і цілому охоплені єдиною схемою.

У всіх країнах романо-германської правової сім'ї визнається ділення права на публічне і приватне. Цей поділ носить самий вологість деревини характер, є в основному доктринальним, але тим не менше залишається важливою характеристикою структури романогерман-ського права. Ун айзагальнішому вигл яді можна сказати, що до публічного пр ава відносяться ті гал узі та інститути, які визна чають статус і поряд ок діяльності органів де ржави і відносини індивіда з державою , а до приватного галузі й інститути, що регулюють відносин и індивідів між собою.

РОЛЬ ТА ОСОБЛІВОСТІ СУДОВОГО ПРЕЦЕДЕНТУ В РОМАНО- ГЕРМАНСЬКІЙ ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ Вельми показовими в цьому відношенні є дослідження, що проводяться у сфері суддівського права взагалі і його джерел судових прецедентів, зокрема. Концентруючи основну увагу на загальних рисах суддівського права і формуючих його судових прецедентах, як "класичні зразки" яких традиційно розглядаються їх англійські аналоги, автори, що займаються проблемами порівняльного правознавства, значну увагу приділяють також виявленню їх "регіональних" особливостей, системах, що виявляються в різних правових сім'ях. Зрозуміло, при цьому йдеться про особливості не тільки самої даної матерії судового права і формуючих його прецедентів, але і про особливості виникаючих на їх основі судових і правових доктрин.

"У всіх правових системах, наголошується у зв'язку з цим в науковій літературі, - є такі правові масиви, які в тому або іншому ступені наповнюються і розвиваються завдяки існуванню прецедентів", але не всі вони однаково оформляються і адекватно виражаються зовні. Які ж особливості доктрини судового прецеденту і самого судового прецеденту як явища в системі романо-германського права?

Країни з Романо. Гермаеською правовою системою Романо-германська система права існує у Франції, Німеччині, Австрії, Бельгії, Голландії, Данії, Іспанії, Ісландії, Італії, Португалії, Норвегії, Люксембурзі, Монако, Швеції, Швейцарії, Фінляндії. Всі східноєвропейські (колишні соціалістичні) країни знову повертаються до цієї системи. Її можна називати нині системою (або родиною) континентального права: вона охоплює всі країни європейського континенту за винятком Англії та Ірландії. Романо- Германська правова система послідовно поширює свій вплив на іспаномовні держави Америки (Латинської Америки).

Романо-германська правова система сходить до римського права, яке внаслідок загарбницької політики Римської імперії, а також торговельної діяльності римських громадян було розповсюджено за межі цієї держави. З падінням як Західної, так і Східної Римської імперії римське право втратило свою колишню універсальність. Де б воно не застосовувалося, скрізь отримувало якусь домішка з місцевих звичаїв і внаслідок цього розрізнялося за змістом (а вірніше трактуванні) у різних частинах Європи.

ЗА МО УЄ ЯК Д ГУ ВА У