Роль переднього мозку та План лекції Рухові

Скачать презентацию Роль переднього мозку та План лекції Рухові

lecture CNS med 2.ppt

Количество слайдов: 86

Роль переднього мозку та

План лекції Рухові функції кори головного мозку. Значення кори головного мозку для забезпечення системної діяльності організму. Роль таламуса у регуляції рухових функцій. Роль мозочка у регуляції рухових функцій. Роль базальних ядер у регуляції рухових функцій.

1) програмування та планування поведінки загалом, рухових актів та їх послідовностей, 2) запуск та керування стереотипними (стовбуровими) рухами (постави та локомоторними), 3) навчання та пряме керування нестереотипними (набутими рухами). За ієрархічним принципом: моторна зона (первинна рухова кора, розміщена у лобній частці спереду від центральної борозни) керує окремими групами м’язів – безпосередньо чи шляхом впливу на стовбурові ядра (особливо, на червоне ядро), у зв’язку з чим вона організована за соматотопічним принципом – тіло в моторній корі представлене у перевернутому вигляді.

премоторну ділянку (розміщена спереду від моторної зони) – генеруються складні спектри рухів (рухи плеча, кисті). допоміжну моторну ділянку (розміщена вище премоторної зони і переходить на медіальну поверхню півкулі), котра функціонує узгоджено з премоторною ділянкою, забезпечуючи рухи, що підтримують поставу, позиційні рухи голови, очей та створює базу для тонкого моторного контролю кистей рук премоторною ділянкою та первинною моторною корою.

Спеціалізовані ділянки – центри формування мови, довільних рухів очей, оберти голови, цільові рухи кисті, центр праксису, моторний центр письмової мови. Префронтальна кора (відноситься до асоціативної кори) – задум і планування цільових поведінкових актів.

У задньому відділі нижньої лобної звивини є ділянка Брока (поле 40), яка пов”язана із моторною функцією мови (скорочення м’язів губ, язика, піднебіння, глотки, причетних до артикуляції м’язів). Моторна афазія – неможливість вимовляти слова, однак паралічу відповідних м’язів немає. Paul Broca (18241880)

Carl Wernicke (1848 -1905) Пошкодження цієї частки викликає розлади фонематичного слуху (синдром сенсорної афазії - Лурія, 1962) – не впізнаються слова без ураження слуху – сенсорний центр мови Верніке Амнестична афазія – поле 37 – відповідає за запам’ятовування слів (краватка).

Кіркова ієрархічна система працює наступним чином: 1) у префронтальній корі формується програма поведінкового акту (послідовність певних рухів): а) якщо це стереотипні вроджені рухи, то префронтальною корою активуються відділи моторної кори, що керують стовбуровими ядрами б) якщо це автоматизовані набуті рухи, то префронтальна кора активує відповідні програми вторинних рухових зон (пр. центр Брока), а вторинні зони активують ділянки моторної зони, що безпосередньо керують окремими групами м’язів.

Складається з таламічної ділянки (таламус зоровий горб, метаталамус – колінчасті тіла, епіталамус – епіфіз) і гіпоталамусу.

– парний ядерний комплекс ( масивний парний утвір овальної форми), займає основну масу проміжного мозку. Складає його дорсальну частину, розташований центрально між великими півкулями. Об’єм таламуса у дорослої людини складає 1, 43% всієї півкулі. Є важливою підкірковою ланкою сенсорних та моторних систем мозку та ланку систем інтрацентральної регуляції. В таламусі налічують до 120 невеликих ядер, які організовані в єдиний структурнофункціональний комплекс, що складно взаємодіє із новою корою, базальними гангліями та утворами лімбічної системи. Механізми таламуса забезпечують перемикання сенсорної інформації, що йде до кори головного мозку і мають з нею двосторонні зв’язки.

За функціональними ознаками ядра таламуса поділяються на 1) релейні (перемикаючі) специфічні, 2) неспецифічні, 3) асоціативні (специфічні). Перемикаючі – сенсорні та несенсорні. Для всіх ядер таламуса характерні перемикальна, інтегративна та модулююча функції.

Таламус здійснює наступні функції : Сенсорні релейні ядра (вентральні задні, латеральні та медіальні) забезпечують перемикання всієї сенсорної інформації (аферентації), окрім нюхової, що прямує до вищих відділів мозку й забезпечення розпізнавання модальності подразнення (без біологічної оцінки). Серед них – пропріорецептивна, смакова, вісцеральна, тактильна, больова чутливість. Інформація надходить від рецепторів шкіри, ока, вуха, м’язевої системи. Аксони нейронів цих ядер прямують до відповідних проекційних зон кори. Прикладом релейних ядер можуть бути латеральні (вищі підкіркові центри зору) та медіальні (підкіркові центри слуху) колінчасті тіла. Зони шкірної чутливості у релейних ядрах перекриваються із зонами інтероцептивної чутливості, чим пояснюється феномен “відбитих болів”. Зони Захаріна-Геда (до 700 точок на шкірі, пов’язаних зі станом внутрішніх органів). Ці дані враховуються при рефлексотерапії.

Таламус здійснює наступні функції : . Несенсорні релейні ядра (передні та вентральні) перемикають імпульси від різних відділів ЦНС (мозочка, базальних гангліїв, переднього мозку) до моторної кори, тим відділам, які беруть участь у формуванні усвідомлених рухів. Асоціативні ядра - опрацювання сенсорної та моторної інформації, після чого вона надходить у асоціативні ділянки кори. Вентральні задні приймають участь у регулюванні руху (моторна функція). У них переключається тактильна, пропріорецептивна, смакова, вісцеральна, частково больова та температурна. Передні розглядаються як частина лімбічної системи (лімбічні ядра таламуса).

Неспецифічні (парні ретикулярні ядра та інтраламінарна ядерна група) – інтегруючі посередники між стовбуром мозку та мозочком, з одного боку, та з новою корою, лімбічною системою та базальними гангліями, з іншого. Це об’єднує їх у єдиний функціональний комплекс, забезпечує участь у міжцентральних взаємодіях. Відповідно, забезпечується регуляція рівня збудливості різних відділів мозку, в т. ч. кори великих півкуль (участь у зміні сну і неспання, організація уваги, робочого настрою організму). На кору мозку неспецифічний таламус виявляє модулюючий вплив.

+ Завдяки гальмівній системі самого таламуса та нисхідним впливам кори мозку створюється своєрідний “вільний коридор ” для проходження найважливішої у даний момент інформації.

Роль мозочка у забезпеченні рухових функцій Основні сенсорні входи мозочка: Пропріоцептивний – по спіноцеребелярних шляхах. Вестибулярний – від вестибулярних ядер стовбура мозку. Центральні входи мозочка: - від стовбура мозку, - від кори головного мозку. Основні виходи мозочка: - до ядер стовбура мозку, - до кори головного мозку (через таламус)

регуляція пози та м’язевого тонусу, підтримка рівноваги, координація довільних та мимовільних рухів, корекція програм рухів у процесі їх виконання, уточнення і запам’ятовування програм складних усвідомлених рухів. Здійснює впливи на всі центральні утвори, що приймають участь в управлінні рухами.

З позиції еволюції функцій, які виконує мозочок, його ділять на : 1 – стародавній мозочок складається з черв’яка та вузлика (флокулонодулярна частка та нижня частина черв’яка) (архіцеребеллум, вестибулоцеребеллум, вестибулярний мозочок), пов’язаний з вестибулярними ядрами – вестибулярний регулятор. Кора архіоцеребеллуму зв’язана з ядром шатра (покриття), яке регулює активність вестибулярних ядер, а також впливає на нейрони формації. ретикулярної

2 – старий мозочок (давній, палеоцеребелум), який пов’язаний зі спинним мозком (спіноцеребеллум, спінальний мозочок, середня частина), основна інформація потрапляє від пропріорецепторів та рухової кори. Основна функція – взаємна координація пози та цілеспрямованого руху, а також корекція виконанання відносно повільних рухів на основі механізмів зворотного зв’язку. Це має значення в процесі навчання, але не може використовуватися при виконанні швидких та дуже складних рухів. Функція реалізується за участі двох ядер – корковидного та кулястого (проміжних), які впливають на діяльність червоних ядер та ретикулярної формації. Включає верхню частину черв’яка, парафлокулярний відділ, піраміди та язичок.

3 – новий мозочок (неоцеребелум), латеральна частина. Складається з двох півкуль. Отримує інформацію від кори, переважно від зорових та слухових рецептуючих систем, що свідчить про участь в аналізі зорових, слухових сигналів і організації на них реакції. Відіграє важливу роль у програмуванні складних рухів, виконання яких відбувається без використання механізму зворотного зв’язку (балістичні рухи).

Міжнейронні зв’язки у корі півкуль мозочка, його аферентні та еферентні виходи різноманітні. Еферентними нейронами є клітини Пуркін’є (грушевидні клітини, які утворюють середній, гангліозний шар). Аксони клітин Пуркін’є – це єдині шляхи винесення інформації з кори мозочка на його ядра і забезпечують зв’язок з корою великого мозку, стовбуровими структурами та спинним мозком. Тому функціональний вплив мозочка залежить від активності клітин Пуркін’є. За фізіологічним значенням - це гальмівні клітини (медіатор – ГАМК). Нейрони мозочка не мають прямого виходу на спінальні нейрони, а діють на них через кірково-стовбурові моторні центри. З цим, ймовірно пов’язана висока ступінь пластичності головного мозку у зв’язку з компенсацією порушених функцій мозочка.

Підкіркова система мозочка включає 3 функціонально різних ядерних утвори - ядро покриття (шатра), корковидне, кулясте та зубчасте ядра. Ядро покриття отримує інформацію від медіальної зони кори мозочка і пов’язане з ядром Дейтерса і ретикулярною формацією довгастого та середнього мозку. Звідси сигнали спрямовуються по ретикулоспінальному шляху до мотонейронів спинного мозку. На корковидне та кулясте ядро проектується проміжна кора мозку. Від них зв’язки йдуть у середній мозок до червоного ядра, далі – у спинний мозок по руброспінальному шляху. Зубчасте ядро отримує інформацію від латеральної зони кори мозочка, воно пов’язане з таламусом, а через нього – з моторною корою великого мозку. Клітини ядер мозочка значно рідше генерують імпульси (1 -3 в секунду), ніж клітини кори мозочка (клітини Пуркін’є – 200 -300 імп. в сек. ) Нижні мозочкові ніжки з’єднують з довгастим мозком, середні – з мостом, верхні – з середнім мозком.

Нейронний контур мозочка ВН – вставні нейрони мозочка; ЛВ – лазяче волокно; МВ – мохоподібне волокно; НП – нейрон Пуркін’є; Тал – таламус; ЯМ – ядро мозочка; ЯС – ядро стовбура (в медіальній зоні мозочка шлях від нейрона Пуркін’є може йти безпосередньо до ядра стовбура).

Медіальна зона мозочка Ядро покриття отримує інформацію від медіальної зони кори мозочка і пов’язане з ядром Дейтерса і ретикулярною формацією довгастого та середнього мозку. Звідси сигнали спрямовуються по ретикулоспінальному шляху до мотонейронів спинного мозку. НП – нейрон Пуркін’є; РФ – ретикулярна формація; ЯД – ядро Дейтерса; ЯШ – ядро шатра (покриття).

Проміжна зона мозочка На корковидне та кулясте ядро проектується проміжна кора мозку. Від них зв’язки йдуть у середній мозок до червоного ядра, далі – у спинний мозок по руброспінальному шляху. ЧЯ – червоне ядро; НП – нейрон Пуркін’є; Кор. Я – коркоподібне ядро; Кул. Я – кулясте ядро.

Латеральна зона мозочка Зубчасте ядро отримує інформацію від латеральної зони кори мозочка, воно пов’язане з таламусом, а через нього – з моторною корою великого мозку. ЗЯ – зубчасте ядро; НП – нейрон Пуркін’є; Тал – таламус.

Функціональні поздовжні зони мозочка Функція Зони мозочка Входи Виходи Ядра мозочка Підтримка рівноваги і постави в полі тяжіння Землі Медіальна Вестибулярний. Пропріоцептивний (особливо. від м’язів шиї). м’ шиї) Ядро покриття (шатра) Симптоми ураження Структури стовбура або кори Ядро Дейтерса. Ретикулярна формація. Астазія (втрата здатності до тетанічних скорочень). Абазія (нездатність утримувати рівновагу під час руху). Спонтанний ністагм. Корекція рухів (переважно стовбурових) у процесі їх виконання за допомогою зворотніх зв’язків зв’ Проміжна Вестибулярний. Пропріоцептивний. Інші. Коркоподіб. Червоне ядро. Кулясте ядро. Інтенційний тремор. Порушення локомоторних проб (до прикладу, пальце-носової) Корекція баллістичних коркових рухів на етапі їх планування Латеральна Кора головного мозку. Зубчасте ядро. Адіадохокінез. Дизартрія. Кора головного мозку (через таламус).

Участь у регуляції тонусу м’язів – виявляє, головним чином, гальмівний вплив посередництвом червоних ядер і вестибулярних ядер, РФ стовбуру мозку (г. ч. , стародавній мозочок). Підтримка рівноваги (пози), що здійснюється посередництвом перерозподілу м’язевого тонусу переважно стародавнім мозочком і частково старим мозочком, що входять до складу медіальної зони черв’яка. Отримуючи імпульсацію від вестибулярних рецепторів, пропріорецепторів, шкірних, зорових і слухових рецепторів мозочок здатний оцінити стан м’язів, положення тіла у просторі і посередництвом ядер шатра, а також прямого виходу на вестибулярні ядра змінити позу тіла і зберегти рівновагу. Найбільш характерним симптомом ураження стародавнього порушення (атаксія). мозочку є рівноваги

яка через велику швидкість їх розвитку не може бути здійснена в процесі руху з допомогою імпульсацій від пропріорецепторів. Мозочок отримує копію еферентної програми руху від моторної кори великого мозку до початку руху. У корі мозочка в процесі філо - та онтогенезу виробилась здатність виправляти можливі помилки, з врахуванням яких змінюється еферентна програма руху. До таких рухів відносять різні види швидких спортивних рухів, професійні рухи, гра на музичних інструментах та інш. (балістичні рухи).

Програмування цілеспрямованих рухів здійснюється корою нового мозочка, яка отримує імпульсацію переважно від асоціативних зон кори великого мозку через ядра моста. Ця інформація характеризує замисел руху. Ініціація руху забезпечується лімбічною системою та асоціативною корою. У корі нового мозку (а також у базальних ядрах, у моторній корі) вона опрацьовується у програму руху і через таламус потрапляє у премоторну кору. Там відбувається подальша переробка інформації, і через пірамідну та екстрапірамідну системи (в т. ч. до червоних ядер, вестибулярних ядер) вона реалізується у вигляді складного цілеспрямованого руху.

Вегетативні функції мозочка полягають у тому, що він, як і гіпоталамус, бере участь в узгодженні вегетативного забезпечення соматичної діяльності організму (модулюючий вплив на діяльність внутрішніх органів) посередництвом РФ, АНС і ендокринної системи. Після видалення мозочка в експерименті гомеостаз стає нестійким. Роль мозочка процесах у когнітивних (пізнавальних) досліджена мало. Відомо, що після видалення мозочка в експерименті у тварин когнітивні процеси погіршуються. Для клітин Пуркін’є властива тривала слідова гіперполяризація і повторні розряди, що, на думку деяких авторів, сприяє виробленню рухових навиків (навчання).

розлади ходи, ністагм (спонтанний) інтенційне тремтіння (при виконанні довільних рухів), адіадохокінез(нездатність виконувати рухи синхронно, послідовно і швидко) дисметрія(порушення амплітуди рухів) дизартрія(розлади організації мовної моторики, скандована мова) атакcія (розлади величини, сили, швидкості, напряму рухів, так звана хода п’яного) Абазія (нездатність утримувати рівновагу під час руху)

астенія (зниження сили м’язевого скорочення, швидка втомлюваність) дистонія (порушення тонусу – підвищення або зниження) астазія (втрата здатності до тетанічних скорочень, внаслідок чого голова, кінцівки та тулуб безперервно тремтять) асинергія (порушення співдружності рухів, хворий торкається носа у 3 прийоми) дезеквілібрація (порушення здатності підтримувати рівновагу).

Координація рухів реалізується старим та новим мозочком, що входять до складу білячерв’якової зони. Сюди потрапляє інформація від пропріорецепторів і від моторної кори великого мозку (програма довільного руху). Координація досягається з допомогою аналізу через свої проміжні ядра, що мають виходи на червоне ядро і моторну кору. При цьому регулюються амплітуда, спрямованість і темп руху. Найбільш характерним симптомом порушення функції проміжної зони мозочка є порушення координації руху (атаксія).

Лімбічна система комплекс тісно анатомічно та функціонально взаємозв’язаних структур головного мозку, що приймають основну участь в регуляції емоційно-мотиваційної поведінки (сприйняття та збереження емоційно значимої інформації), вибір та реалізація певних адаптативних форм мотиваційної поведінки, сон-неспання. Регулюючий вплив на харчовий, захисний, статевий інстинкти.

Структурами є деякі підкіркові ядра та певні зони кори: гіпокамп, мамілярні тіла, передні ядра таламуса, поясна звивина. Особливістю лімбічної ситеми є наявність між її структурами простих односторонніх зв’язків та складних шляхів, які утворюють багато замкнутих кіл. Це забезпечує умови для тривалого циркулювання збудження у системі (реверберація), збереження у ній єдиного стану та нав’язування його іншим структурам мозку (основа запам’ятовування та навчання – коло Пейпеца). Запропонована модель пам’яті у вигляді кортико- лімбіко-таламокортикального ланцюга.

Базальні ганглії Базальні ядра центрально розташовані в білій речовині великих півкуль. Це хвостате ядро (nucleus), лушпина (шкаралупа, putamen) і бліда куля (globulus pallidus) – (стріатум – хвостате ядро + лушпина та бліда куля)– стріопалідарна система, деякі автори відносять до базальних ядер огорожу. Функціонально до цих структур відносять чорну субстанцію середнього мозку.

Рухові функції базальних ядер. Загалом, базальні ядра мають двосторонні зв’язки з корою великого мозку, таламусом, ядрами стовбура мозку, приймають участь у створенні програми цілеспрямованих рухів з врахуванням домінуючої мотивації. При цьому нейрони стріатуму виявляють гальмівний вплив (медіатор - ГАМК) на нейрони чорної речовини. У свою чергу, нейрони чорної речовини (медіатор ДА) виявляють модулюючий вплив (гальмівний і збуджувальний) на фонову активність нейронів стріатуму. При порушенні дофамінергічних впливів на базальні ядра спостерігаються рухові розлади типу паркінсонізму, при яких різко знижується концентрація дофаміну в обох ядрах стріатуму. Найважливіші функції базальних ядер виконують стріатум та бліда куля.

Вважається, що інформація від асоціативних ділянок кори, від ділянок, де зароджується замисел руху, потрапляє одночасно до мозочка та паралельно до базальних гангліїв, а від них через таламус – до рухової кори, де уточнена програма використовується для управління – інформація спрямовується через пірамідний та екстрапірамідний шлях до амотонейронів спинного мозку. При порушенні цього складного шляху відбуваються зміни у руховій активності людини.

Iнформація від асоціативної кори потрапляє до смугастого тіла (хвостате ядро + лушпина). Від смугастого тіла вона йде по двох каналах – 1) до чорної речовини, від якої інформація повертається до смугастого тіла (дофамінергічний шлях) і одночасно від чорної речовини спрямовується у таламус. 2) інформація потрапляє до блідої кулі, а від неї – до таламусу. Вся інформація від таламусу (яка прийшла від блідої кулі та чорної речовини) надалі потрапляє до рухової кори. Від чорної речовини також йдуть нисхідні шляхи до гама-мотонейронів спинного мозку і до клітин Реншоу, завдяки чому чорною субстанцією контролюється функція α-мотонейронів спинного мозку. Вважають, що бліда куля також має вихід до структур стовбуру мозку, зокрема – до РФ, а від неї – до ретикулоспінального шляху. Однак ці шляхи не є головними. Таким чином, шлях “асоціативна кора – смугасте тіло – бліда куля (і паралельно – чорна субстанція) – таламус – рухова кора” відіграє важливу роль у діяльності мозку.

Afferent Connections of Basal Ganglia

Efferent Connections of Basal Ganglia

kkkkk kkkkk

juuuuuu u

Ураження смугастого тіла супроводжується появою гіпотонії та гіперкінезів. Вважають, що це пов’язане з відсутністю гальмівного впливу смугастого тіла на бліду кулю та чорну субстанцію (ГАМК), що і спричиняє мимовільні рухи. Ефективне лікування гіперкінезів досягається у окремих випадках руйнуванням блідої кулі або шляхів, що йдуть від нього до таламусу або від таламуса до кори.

Функції стріатуму. Приймає участь у здійсненні повороту голови і тулубу, ходи по колу, які входять у структуру орієнтувальної поведінки. Ураження хвостатого ядра при захворюваннях і при руйнуванні в експерименті ведуть до насильних, надмірних рухів (гіперкінези - хорея і атетоз, в основі яких відсутність процесів гальмування нейронів моторної кори), суттєві розлади ВНД, утруднення орієнтації у просторі, порушення пам’яті, сповільнення росту організму. Специфічним для подразнення хвостатого ядра є переважно гальмування кори великих півкуль, підкіркових структур, гальмування безумовно та умовнорефлекторної поведінки. Гіперкінези – автоматичні надмірні рухи, у яких приймають учать окремі частини тіла, кінцівки. Вони виникають мимовільно, зникають у сні та посилюються при довільних рухах та хвилюванні. HUNTINGTON’S CHOREA

SYDENHAM’S CHOREA

HEMIBALLISM Атетоз – дрібні червоподібні , незвичайні рухи у дистальних відділах кінцівок (кисті, стопи). Можуть спостерігатися у мускулатурі лиця випинання губ, перекошування рота, прицмокування язиком. Прояв відсутності гальмування моторної кори. Гемібалізм – широкі , з розмахом, рухи у кінцівках ( у вигляді помаху крил). Рухи проходять з великою силою, їх важко припинити Пов’язане з ураженням підгорбкового ядра (тіло Льюїса).

Хореїчні гіперкінези – швидкі скорочення різних груп м’язів лиця, тулубу та кінківок. Гіперкінез не ритмічний, не скоординований, поширюється на великі групи м’язів дистальних та проксимальних відділів. Відмічаються насуплювання брів, лоба, висування язика, поривчасті, невпорядковані рухи кінцівок. Міоклонії – короткі моментальні клонічні посмикування м’язів або групи м’язевих волокон, частіше ритмічного характеру. Міоклонії можуть бути генералізованими та локальними (язика, м’якого піднебіння). Найчастіше – у проксимальних відділах кінцівок, тулубу, лиця. Міоклонії зберігаються у спокої та при русі, посилюються при хвилюванні. Тіки, тремтіння, торсійна дистонія, спастична кривошия, професійні судоми, лицевий геміспазм, судоми , ікота (клонічні судоми діафрагми).

Функції блідої кулі. Виявляє модулюючий вплив на рухову кору, мозочок, РФ, червоне ядро. При стимуляції блідої кулі у тварин переважають елементарні рухові реакції у вигляді скорочення м’язів кінцівок, шиї і лиця, активація харчової поведінки. Руйнування блідої кулі супроводжується зниженням рухової активності – адинамією (бідність рухових реакцій та їх маловиразність (олігокінезія), їх сповільненням (брадикінезія), розвитком сонливості, “емоційної тупості”, що утруднює здійснення існуючих умовних рефлексів і погіршує вироблення нових (погіршує короткочасну пам’ять).

При порушенні функції блідої кулі та чорної субстанції спостерігається зниження рухової активності - гіпокінезія (акінезія), м’язева гіпертонія (ригідність), тремор спокою (зникає при русі). У хворих маскоподібне лице, їх рухи сковані. Паркінсонізм (синдром утруднення початку рухового акту – топтання на місці).

Parkinson’s Disease - Paralysis Agitans

Цикл шкаралупи – забезпечує складні рухи, що потребують навчання та тренування (письмо, праця хірурга, піаніста). Цикл хвостатого ядра – регулює не окремі рухи, а їх моделі, що потребують певної мотивації (зустріч з небезпекою) і регулюється швидкість та величина виконуваних рухів. Функція цих структур зводиться до кореляції та інтеграції процесів оперативної пам’яті.

Apraxia Apraxia

Апраксія - порушення замислу та здійснення цілеспрямованих дій. Апраксія не залежить від порушень координації, уражень у чутливій сфері, не пов'язана з нерозумінням завдання (сенсорна афазія). Ідеаторна апраксія - порушення замислу руху, порушення послідовності виконання складових його етапів, кожен з яких зокрема може здійснюватись правильно. Відтворення рухів збережені. Моторна апраксія характеризується порушенням як спонтанних рухів, так і рухів, пов‘язаних з відтворенням. Найчастіше зустрічається ідеомоторна апраксія. Хворі не спроможні виконати команди «покашляти» , «задмухати сірник» та ін. Ідеомоторна апраксія – результат роз'єднання мовних центрів та рухових зон кори. Команда зрозуміла, проте вона не доходить до рухових зон, тому дія не може бути виконана, хоча виконавчі механізми збережені. Розрізняють оральну апраксію (розлади складних рухів губ та язика) та апраксію рук та ніг. Ідеаторна апраксія та кінетична апраксія. При ідеаторній апраксії хворий не може виконати послідовність рухів, з кожним зокрема з яких він легко впорається. Кінетична апраксія рук – це розлади навиків користування предметами та інструментами, які не можна пояснити порушеннями чутливості, ураженням пірамідної системи, екстрапірамідної системи та мозочка. Спостерігається при ушкодженні премоторної кори та кортикобазальній дегенерації (дегенерація провідних шляхів від кори до базальних ядер). При двобічному ураженні тім'яної кори виникає синдром Балінта, однією з характеристик якого є зорова апраксія – важко перевести та фіксувати погляд.

вищий відділ ЦНС, здійснює процеси переробки різних видів інформації, прийняття рішень та реалізацію складних форм поведінки (особливо різні форми соціальної поведінки). Її суттєва особливість полягає в тому, що великі півкулі при їх майже повній асиметричній ідентичності функціонально нерівноцінні. Функціональна асиметрія кори є одним із проявів парної роботи в діяльності мозку.

спеціалізується на вербальносимволічних функціях, права - на просторово-синтетичних. В. Біанкі (1985) запропонував гіпотезу латеральної спеціалізації мозку: в процесі навчання права півкуля працює за принципом дедукції (спочатку синтез, а потім аналіз), ліва - за принципом індукції (спочатку аналіз інформації, а потім її синтез). В основі функціональної асиметрії лежить механізм домінанти.

приймає переважну участь на ранніх етапах оволодіння навиками, а ліва після їх закріплення. Права - активує емоції, ліва - гальмує; позитивні емоції пов`язані із лівою півкулею, негативні із правою. Пошкодження правої та лівої півкуль викликає різні емоційні реакції: ураження більшості ділянок лівої півкулі супроводжується відчуттям «втрати» (безпорадність, пригнічений настрій); при пошкодженні правої півкулі розвивається анозогнозія, виникають неадекватні емоційні реакції, порушується здатність до впізнання емоцій співрозмовника.

У правій (німій) півкулі закладені характерні людські властивості: сприйняття та обробка інформації на рівні мислення та пов`язаних із ним процесів навчання та пам`яті; вона в більшій мірі здатна до абстрактного мислення; має власну логіку та мотивацію, генерує ідеї, думки і асоціації, проте робить це не на рівні розуміння. Обидві півкулі приймають участь у сприйнятті музики: права запам`ятовує та впізнає мелодію в цілому, ліва - аналізує мелодію, сприяє засвоєнню і запам`ятовуванні нових мелодій.

Hamory (1985) вважає, що права півкуля більш «щира» , а ліва більш «насторожена» , права - більш гармонійна, ліва «неврівноважена» ; права має велику здатність до геометрії та до орієнтування в просторі, ліва - до лічби; ліва здатна до мовного вираження, права - до музичного; ліва аналізує нову інформацію, права розрізняє образи та мелодії. Розлади мислення та вербальні галюцинації (сми шизофренії) відповідають уяві про ліву півкулю як аналітичну та мовну; розлади в емоційній сфері та пригнічений стан характерні для аферентних психозів та узгоджуються із уявою про праву півкулю як таку, що контролює невербальні функції.

Зорова ділянка кори (поле 17) – острогова звилина та латеральна борозна по її краях(потилична). У кожну півкулю надходить інформація від рецепторів обох очей – у ліву – від правих половин, у праву – від лівих. На зовнішній поверхні скроневої частки є первинна проекційна слухова зона (поля 41 і 42), яка забезпечує механізми безпосереднього сприйняття та диференціювання звуків. Скронева кора взаємодіє із вестибулярним апаратом. Вторинна слухова зона є на зовнішній поверхні скроневої частки і знизу прилягає до зони первинної проєкції (поля 22 та частково 21 - в них переважають 2 -й і 3 -й асоціативні шари нейронів). Основною функцією вторинної слухової зони домінантної півкулі є сприйняття мови.

Carl Wernicke (1848 -1905 Пошкодження цієї частки викликає розлади фонематичного слуху (синдром сенсорної афазії Лурія, 1962) – не впізнаються слова без ураження слуху – сенсорний центр мови Верніке

Амнестична афазія – поле 37 – відповідає за запам’ятовування слів (краватка). У задньому відділі нижньої лобної звивини є ділянка Брока (поле 40), яка пов”язана із моторною функцією мови(скорочення м’язів губ, язика, піднебіння, глотки, причетних до артикуляції м’язів). Моторна афазія – неможливість вимовляти слова, однак паралічу відповідних м’язів немає. Paul Broca (18241880)

Ознаки лобного синдрому: відсутність ініціативи, апатія у поєднанні із ейфоричним настроєм, порушення, переважно абстрактного мислення, нездатність засвоювати нове, стереотипність у поведінці та висловлюваннях захоплень, розгальмованість, роздратованість, безпечність, відсутність критики. При ураженні лобної ділянки – зліва виникають розлади мови та мислення із порушенням сприйняття суті; при ураженні орбітальної лобної кори - виникають глибокі розлади особистості.

THALAMUS

kkkkk kkkkk

juuuuuu u

iiiiiiiiiii