Роль і значення мови в суспільному житті Виконала

Роль і значення мови в суспільному житті Виконала студентка гр ФК 11 -2 Александрова Аліна

Сучасна українська мова є багатовіковим надбанням українського народу. Усі сторони суспільного життя, процеси пізнавальної і творчої діяльності людини, кожний момент її свідомості супроводжуються мовою.

У кожного народу – своя мовна картина світу, тобто в мові виявляється ментальність, і водночас мова формує, забезпечує оригінальний, неповторний погляд на світ представників різних народностей. Поступово в суспільстві утверджується усвідомлення того, що не лише людина володіє мовою, а й мова володіє людиною. Саме через мову ми здатні усвідомлювати себе і довколишній світ. "Мова — дім духу" (М. Гайдеггер). Мова є універсальним засобом вираження внутрішнього світу людини. один із факторів самоорганізації суспільства і невід'ємна ознака таких спільнот, як рід, плем'я, народність, нація. Через мову ми пізнаємо світ. В кожного народу "мовна картина світу" — своя

Мова — найважливіший засіб спілкування людей, тобто засіб вираження і передавання думок, почуттів, волевиявлень. У цій ролі людська мова має універсальний характер: нею просто передати все те, що виражається, наприклад, мімікою, жестами, морським зводом чи дорожніми знаками, тоді як жоден із цих засобів спілкування не може конкурувати у вираженні з мовою Без мови взагалі не може існувати людське суспільство. На певному етапі розвитку суспільства виникає письмо, яке поширює функціонування мови у часі та просторі.

Мова — найважливіший засіб спілкування між людьми. Вона безпосередньо зв'язана з мисленням. Не може бути мислення без мови і мови без мислення. Мова і мислення мають глибоко суспільний характер — не лише за своєю природою, а й за своєю функцією в суспільстві. За допомогою мислення люди пізнають світ, об'єктивні закони природи й суспільства. Найхарактернішими рисами, притаманними людині суспільна трудова суспільна свідомість, діяльність мова Жодна з цих рис не може існувати без двох інших. Особливо тісний зв'язок між мовою та суспільною свідомістю.

Мова є основною формою національної культури й насамперед першоосновою літератури Українська мова належить до давньописемних мов, її писемність налічує понад тисячу років. Українська мова, як окрема почала формуватися у ХІV столітті, виділившись із східнослов’янської мовної спільності (давньоруської мови). Норми нової української літературної мови починають складатися ще з кінця ХVІІІ і першої половини ХІХ століття. Вони зароджуються насамперед у творах І. П. Котляревського, І. Ф. Квітки-Основ’яненка, Т. Г. Шевченка. Одним із визначальних чинників зростання авторитету української мови є формування національно свідомої еліти. Як зазначає О. Ткаченко: «Знання національної традиції, своєї історії сприяє розвиткові національності свідомості, основним носієм якої є національна інтелігенція.

Мова виражає єдність держави. В національній державі ототожнюються держава, нація і мова (М. Сігуан, У. Ф. Маккі). Держава забезпечує. всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя; сприяє розвитку української нації, її традицій і культури

Мова як засіб спілкування — це найменш вагомий аргумент, адже спілкуватися сяк-так можна і взагалі без мови — поглядами, жестами. А от що мова — генетичний код, мова визначає національний характер людини, цілого народу, а це завжди несе ідею суверенності, окремішності, незалежності — це серйозно. МОВА — це символ свободи, а отже — і державності її народу.

Мова — це засіб формування, оформлення та існування думки: без називання нема думання, осмислення реальності. "Ми не лише говоримо якоюсь мовою, ми думаємо, ковзаючи вже прокладеною колією, на яку ставить нас мовна доля" (Х. Ортега-і-Гассет)[ Функції суспільної мови: - Комунікативна - Ідентифікаційна - Гноселогічна - Мислетворча - Естетична - Культуроносна - Номінативна - Експресивна – універсальний засіб вираження внутрішнього світу людини Мова — явище системне, усі її функції виступають не ізольовано, а проявляються в тісній взаємодії

v Максим Рильський закликав у своїх творах та наукових працях бути уважними до рідної мови. Блискучий знавець її скарбів, він звертався до сучасників і майбутніх поколінь. Як парость виноградної лози, Плекайте мову. . . Чистіша від сльози Вона хай буде. Хтось з великих казав: “Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина”. Мов поганих не існує в світі, є лише погані язики. (А. Бортняк) Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу. (Ліна Костенко) Доля народу нерозривно зв'язана з долею мови. В свою чергу, мова народу є тим стержнем, на якому формується культурна самобутність цього народу. (Нурмагомед Гаджиахмедов) Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. (Іван Огієнко) Рідна мова – мати єдності, батько громадянства і сторож держави. (Мікалоюс Даукша) Мова – це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національного організування. (Іван Огієнко) Мова - наша зброя, якою ми служимо народові, що нас породив, вигодував і викохав. Мова - втілення думки. (Максим Рильский)

Засвоюючи рідну мову, дитина засвоює не самі тільки слова, їх сполучення та видозміни, але безліч понять, поглядів на речі, велику кількість думок, почуттів, художніх образів, логіку і філософію мови. . . (Костянтин Ушинський) Мова – це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова – це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я. . . І поки живе мова – житиме й народ, яко національність. . . От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань. (Іван Огієнко Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури. . Скалічена мова отупляє, оглупляє людину, зводить її мислення до примітива. Бо мова - це лад мислення, це віконця, через які людина бачить світ. Хто не знає по-справжньому, а отже й не любить рідної мови, той неук і в інших мовах. (В. Сухомлинський) Я люблю чарівні мелодії української народної пісні, хвилюючу красу української музики, прекрасну українську мову, чудову народну говірку. Народна поезія України - апофеоз краси. Український народ проніс через століття рабства й неволі дорогоцінне багатство свого генія. (Максим Горький. )