Роль економіки Іспанії у Європейському Союзі

“Роль економіки Іспанії у Європейському Союзі”

Іспанія (офіційно Королівство Іспанія) - держава на південному заході Європи. Займає більшу частину Піренейського півострова, Балеарські і Пітіузькі острови в Середземному морі, Канарські острови в Атлантичному океані. Іспанія омивається Середземним морем і Атлантичним океаном. По суходолу Іспанія межує з Португалією на заході (спільний кордон — 1214 км), з Францією — по гребенях Піренейських гір (623 км), з Андоррою (63, 7 км), з Гібралтаром і з Марокко. Іспанія — розвинена індустріально-аграрна країна. За обсягом промислової продукції в кінці ХХ ст. вона посідала 5 -е місце в Європі і 8 -е — у світі. Основні галузі промисловості: текстильна, харчова, метолообробна, хімічна, кораблебудування, машинобудування, туризм. Транспорт — залізничний, автомобільний, морський. Гол. порти: Картехена, Барселона, Більбао, Санта-Крус-де-Тенеріфе, Таррагона і Валенсія. Діють дві державні авіакомпанії — «Іберія» і «Авіадо» , а також ряд невеликих приватних авіакомпаній.

У 1950 -х роках Іспанія перетворилася з аграрної країни на індустріальну. Вступ Іспанії до ЄС у 1986 стимулював приплив іноземних інвестицій у промисловість. Це дозволило модернізувати багато підприємств і передати більшу частину промисловості Іспанії в руки іноземних інвесторів і корпорацій. У другій половині 1980 -х років економіка Іспанії була найдинамічнішою в Європі, середньорічний приріст валового внутрішнього продукту (ВВП) становив 4, 1 % у 1986— 1991 роках. Спад світової економіки в 1990 -х роках спричинив різке зниження приросту ВВП до 1, 1 % у 1992 р. Одночасно загострилася проблема безробіття. Частка безробітних у 1994 р. сягнула 22 % (найвищий показник для країн ЄС). Міжнародна міграція робочої сили є проявом глобального руху населення країни. Оскільки праця є одним із головних факторів виробництва. Міжнародна міграція робочої сили розглядається як у сукупності з різноманітними проявами трансформації суспільства, так і як самостійне явище, оскільки їй притаманні ознаки ідентичності, а саме: мотивація, в основному економічна, добровільність, тривалість.

Сьогоднішня Іспанія — високорозвинена країна. За обсягом ВВП (1, 622 трлн. доларів) Іспанія займає 9 -ое у світі і 5 -те місце у Західної Європи. Обсяг експорту - 256, 7 млрд. , обсяг імпорту – 380, 2 млрд. Щодо торгівлі товарами Іспанія є 17 -му експортером і дванадцятим імпортером у світі, а торгівлі послугами відповідно є 7 -му експортером і 11 -му імпортером у світі. Частка іспанського експорту до світовому експорті товарів та послуг становить 1, 8%, тоді як частка Іспанії світовому імпорті товарів та послуг становить 2, 6%. Так як експортна, імпортна і зовнішньоторговельна квоти більше 10%, можна говорити про відкритість економіки Іспанії. По забезпеченості на природні ресурси Іспанія будь-коли була світовим лідером. Завдяки специфіці економічного розвитку (адже Іспанія була переважно аграрної країною), більшість земель віддано під пасовища і орні землі. Більшість запасів сировини й з корисними копалинами Іспанія імпортує зі багатших країн (нафта та природний газ основному із багатьох країн Перської затоки; вугілля у сусідній Франції).

Особливо стрімко процес інтеграції Іспанії світогосподарські відносини розвивався лінією міжнародного руху капіталів і інтернаціоналізації виробництва. До 2005 р. загальний обсяг накопичених зарубіжних активів країни становив дуже значну цифру - понад 207 млрд. дол. (відповідно 2. 5% світових воєн і 5. 1% європейських). У цьому, починаючи 2000 р. , загальний обсяг вивезеного підприємницького капіталу понад 50 млрд. дол. перевищував показник ввезення ПІІ, що саме собою означає (за збереження тенденції) перехід Іспанії цілком нову нею якість - з нетто-імпортера в нетто-експортера підприємницького капіталу. У 1986 році Іспанія стала повноправним членом Європейського економічного співтовариства. З того часу, за даними Європейської комісії, Іспанія виконує завдання, встановлені Європейським Союзом, і включила 2701 його директиву на свій внутрішнє звід уложень. Вступ у Європейський Союз ознаменувалося для Іспанії, як й у інших держав-членів, значними змінами: з середини 90 -х створили Європейський єдиний ринок та Європейська економічна зона, заставу торгового простору без кордонів. Вступ у Європейського Союзу принесло Іспанії суттєві вигоди як і економічної, і у політичній галузях. Отже, Іспанія отримала значно більшу можливість надавати реальний вплив перебіг міжнародних справ.

Іспанія є членом ЄС з січня 1986 року. Вступ до Європейського Союзу приніс Іспанії істотні вигоди як в економічній, так і в політичній областях. Таким чином, Іспанія отримала набагато більшу можливість здійснювати реальний вплив на хід міжнародних справ. В останні роки Мадрид нарощує активність в рамках ЄС, розглядаючи інтеграцію в Західній Європі в якості магістральної лінії розвитку міждержавних відносин в загальноєвропейському контексті. Пріоритетними завданнями іспанського представництва в ЄС у другій половині 1995 були остаточна відпрацювання механізму вступу в третю фазу валютного та економічного союзу; посилення і консолідація зовнішньої політики і політики в галузі безпеки ЄС; рішення адміністративно-юридичних проблем; опрацювання питань соціальної орієнтації економічного зростання (в першу чергу, боротьба з безробіттям); підготовка інституційної реформи Євросоюзу.

Серед фінансово-економічних завдань, що стояли на порядку для іспанського головування, слід відзначити продовження роботи над гармонізацією податкової політики країн-членів ЄС, консолідацією внутрішніх фінансових ринків, розширенням обміну економічною та фінансовою інформацією на міждержавному рівні, виконанням програми по транс-європейським енергетичним і газових мереж, а також остаточним визначенням витрат по 14 транспортним проектам в рамках ЄС до 2000 року. Безпосередньо в період іспанського головування велася робота щодо посилення багатостороннього контролю над виконанням кожною країною вимог Маастрихта в рамках формування валютно-економічного союзу (ВЕС), в тому числі по бюджетам на 1996 року, а також гармонізації методик статистико-економічного обліку. Крім того, Євросоюзу у грудні 1995 р було представлено доповідь про механізм переходу до третьої фази ВЕС. Важливе значення іспанці приділяють розвитку реформи в аграрному секторі Союзу та відпрацюванні єдиної позиції ЄС по відношенню до аграрного сектору ЦСЄ.

Єврокриза триває шостий рік. Це рекорд за тривалістю фінансово-економічних та соціально-політичних потрясінь на європейському континенті в післявоєнний період. Прояви кризи різноманітні. З одного боку, він негативно вплинув на суспільні процеси. Ряд країн (в першу чергу на периферії Європи) пережили відчутне стиснення ринків, вступили в смугу важких соціальних випробувань, зіткнулися з новими внутрішньополітичними викликами, втратили позиції в глобальній економіці. З іншого боку, спостерігається прискорення структурних перетворень, які на рубежі XXI ст. в більшості країн тільки назрівали, а тепер набувають цілком певні обриси, трансформують господарські та соціально-політичні системи європейських держав.

Іспанія, де не проводилися необхідні структурні реформи, виявилася слабкою ланкою в фінансовоекономічного ланцюга Євросоюзу [8]. Про це переконливо свідчить негативна динаміка основних макроекономічних показників (табл. 2). Країну охопила стагнація попиту і пропозиції, різко впали валові інвестиції, зберігається великий бюджетний дефіцит, інтенсивно наростає державний борг, астрономічних значень досягла безробіття і т. д. Ще недавно високий міжнародний імідж держави підірваний, позиції Іспанії на світовій арені істотно ослабли. На цьому несприятливому фоні відбулися серйозні зрушення в суспільних настроях, в оцінках населенням поточного стану і перспектив еволюції іспанської нації. Те, що ще зовсім недавно здавалося непорушним, сьогодні сприймається зовсім інакше. В результаті життя наповнилося масовими протестними виступами, учасники яких ставлять під сумнів існування багатьох національних інститутів. У самому економічно розвиненому іспанському регіоні - Каталонії посилилися сепаратистські настрої, що затьмарили своїми масштабами аналогічні виступи в Країні Басків і реально загрожують територіальній цілісності іспанської держави.

Економічні та фінансові питання, стоять сьогодні перед Іспанією, в певному сенсі ширше власне господарської діяльності. Системна криза вступає у вирішальну стадію, коли починають вимальовуватися основні напрямки подальшого руху і контури оновленої соціальнополітичної моделі, формуються майбутні національні реалії. Надавши шоковий вплив на господарську динаміку, криза одночасно може дати шанс на ренесанс, стати поштовхом до позитивних структурних змін. З великою часткою впевненості можна стверджувати, що Іспанія знаходиться на етапі переходу від однієї моделі соціально-економічного розвитку до іншої. Розпочатий процес трансформацій повинен, за логікою речей, привести країну і суспільство до нового стану: з іншими параметрами економічного зростання, конкурентоспроможної промисловістю, сучасним високорозвиненим сервісним сектором, банками, здатними наситити кредитами реальну економіку, більш гнучкою політичною системою, реформованим державно -територіального устрою.

Дослідивши проблему даної теми можна зробити такі висновки, що роль економіки Іспанії є дуже помітною у діяльності Єворпейського Союзу. Ми спробували дати загальну картину місця і ролі зовнішньополітичної діяльності Іспанії та її економіки в Європейському Союзі, її історичної основи і нинішнього стану, визначити тенденції та основні напрямки національних інтересів країни в рамках Євросоюзу, що певною мірою впливає на формування зовнішньої політики ЄС в цілому. Оцінюючи зовнішньополітичні кроки іспанського уряду в останні роки, більшість політологів виносить на перший план діяльність Іспанії в ЄС і, насамперед, вдале головування країни в Європейському Союзі у другій половині 1995 року. Зведений перелік напрацювань ЄС в цей період включає підписання тимчасової угоди з Росією, угод з іншими країнами СНД, прийняття трансатлантичних документів, проведення Євросередземноморської конференції, підготовку міжурядової конференції ЄС, визначення термінів заключного етапу в створенні організації Валютноекономічного союзу і т. д. Одночасно ними визнається, що при всій насиченості цих рішень вони поки лише початкові, звернені в майбутнє. Їх практична реалізація потребуватиме не лише загальних, а й серйозних індивідуальних зусиль кожної країни - члена ЄС, причому деякі з них, в тому числі Іспанія, випробовуватимуть помітні складності. Тому іспанські аналітики не виключають, що нинішній етап інтеграційної ейфорії в Євросоюзі може знову змінити період євроскептицизму, схожий з періодом постмаастріхтском кризи.