Роль дипломатичного листування в дипломатичній практиці презентацію підготувала

Роль дипломатичного листування в дипломатичній практиці презентацію підготувала студентка 3 курсу групи КР-Б-1 -13 -4. 0 д Рожкова Тетяна

• Дипломатичне листування – сукупність різного роду офіційної та напівофіційної кореспонденції, за допомогою якої здійснюють письмові офіційні зносини між державами, а також висловлюють позицію держави з того чи іншого міжнародного питання. • Це один із основних інструментів зовнішньополітичної та дипломатичної діяльності держави.

• Адресантами й адресатами дипломатичного листування можуть бути як фізичні особи (президенти, монархи, прем’єр-міністри, віце-міністри, керівники головних органів державної адміністрації, посли, посланники та ін. ), • так і установи (МЗС, посольство, місія при ООН тощо).

• Обов’язковим елементом багатьох дипломатичних листів є протокольні формули – етикетні мовні формули, якими висловлюють повагу до адресата. Це формули: • - звертання до адресата; • - висловлення поваги до адресата на початку тексту документа; • - заключний комплімент наприкінці документа.

• Протокольні формули задають тональність всьому документу. • Їх уживають в особистих посланнях глав держав і урядів, особистих і вербальних нотах, пам’ятних записках.

Типова структура дипломатичного листа передбачає такі реквізити: • а) зображення Державного герба України; • б) відомості про відправника (лише назва установи); • в) місце і дата відправлення листа; • г) текст, який складається з таких частин: • - звертання / висловлення поваги до адресата; • - виклад суті справи; • - заключний комплімент; • д) підпис / печатка; • е) адреса – назва установи адресата / ім’я та прізвище адресата. Склад реквізитів та особливості їх оформлення залежать від виду дипломатичного листа.

Правила протоколу дипломатичного листування: • 1. Правильний вибір виду документа. • Вид документа має відповідати кожному конкретному випадку. • Наприклад, для вирішення поточних справ, технічних питань, прискорення видачі віз, реєстрації автомобіля, тощо обирають вербальну ноту; для інформування про позицію держави стосовно того чи іншого питання прийнято користуватися особистою нотою, меморандумом.

• 2. Дотримання протокольних формул – етикетних мовних формул, якими висловлюють повагу до адресата. Це: • - звертання – етикетна формула, що в шанобливій формі називає того, до кого звернене повідомлення; • - висловлення поваги – етикетна формула, що фіксує факт засвідчення поваги до адресата; • - заключний комплімент – етикетна формула, що підкреслює та підсилює засвідчення поваги до адресата, висловлене в початковій компліментарній формулі.

• 3. Правильність написання титулу, імен та прізвища адресата, а також офіційних назв держав. • Ці власні назви мають точно відповідати записам в офіційних документах, які виходять від іншої сторони. • Це особливо стосується складних імен і прізвищ, наприклад, арабських, іспанських тощо. • Наприклад, повний титул глави Малайзії звучить так: Його Величність Султан Азлан Шах, Верховний глава Малайзії, Аконг Малайзії, а глави держави і уряду Брунею. Даруссалам – Його Величність Султан Сер Муда Хассанал Болкіах Муіззадін Ваддаулах Султан.

• 4. Дотримання принципу взаємності під час вибору форми документа та формул увічливості. • Зокрема, на вербальну ноту прийнято відповідати вербальною нотою, на особистий лист – особистим листом, на візитну картку – візитною карткою. • Вважають неввічливим на особистий лист відповісти вербальною нотою, як і на лист з особистим підписом – листом із надрукованим прізвищем.

• 5. Обов’язковість відповіді. • Є таке протокольне правило: кожний дипломатичний документ вимагає відповіді. Відсутність відповіді в дипломатії сприймають як відповідь негативного характеру. Затримка відповіді на отриману ноту – серйозне порушення дипломатичного протоколу. • Якщо немає особливих причин, відповідь на ноту, лист, інший дипломатичний документ слід надавати в найкоротший термін. На візитну картку – протягом 24 годин, на телеграму, лист – від 3 до 10 днів. • Не вимагають відповіді лише прощальна нота глави представництва, який від’їжджає з країни, лист із подякою за виявлену гостинність, лист із висловленням співчуття.

• Отже, документи зовнішньодипломатичного листування — це: • особисті (підписні) ноти; • вербальні ноти; • приватні листи напівофіційного характеру; • пам’ятні записки; • меморандуми; • заяви.

• При підготовці цих документів потрібно пам’ятати найголовніше — йдеться про спілкування держав та урядів, рівних суб’єктів міжнародного права, і будь-яке приниження прав, достоїнств, престижу іншої суверенної держави абсолютно неприпустиме.

Дякую за увагу!