РОЛЬ ДИКТАТОРСЬКИХ РЕЖИМІВ Виконав студент ЮФ-101 Гутніченко Дмитрій

РОЛЬ ДИКТАТОРСЬКИХ РЕЖИМІВ Виконав: студент ЮФ-101 Гутніченко Дмитрій

План: Передумови диктатури Прихильники диктатури Диктатура в давньогрецьких державах Диктатура в Стародавньому Римы Диктатура в Середньовіччі Диктатура в Новітній час 1. 2. 3. 4. 5. 6. 1. 2. 3. У Європі В Азії, Африці, Латинській Америці Диктаторські режими лівого спрямування Характерні риси 8. Висновки 9. Використані джерела 7.

Передумови диктатури Невикорінний егоїзм людської природи з усією необхідністю вимагає введення державної організації, як вищої сили, що може поставити його у вузькі межі Диктатура – необмежена влада в державі особи, групи осіб, суспільної верстви, що на відміну від демократії, тримається не на вільних і незалежних виборах, а спирається на силові структури та органи держави чи навіть на пряме насильство, репресії та терор. Нікколо Макіавеллі

Прихильники диктатури Йозеф Геббельс Володимир Ленін Карл Шмитт Константин Победоносцев

Диктатура в давньогрецьких державах Корінфа Періандр Афін Пісістрат Диктатура була частим явищем у Стародавній Греції та її колоніях. Диктатори в цих державах називалися “тиранами”, а диктатура “тиранією”. Деякі з тиранів, особливо ранніх, прославилися як меценати, справедливі правителі і мудреці, наприклад Корінфа Періандр або тиран Афін Пісістрат. Деякі тирани прагнули перетворити свої держави у спадкові монархії. Але довговічних династій жоден з тиранів не створив. Тиранія сама по собі сприймалася зрілою громадянською свідомістю як виклик справедливості й основі існування громадянського колективу – загальної рівності перед законом.

Диктатура в Стародавньому Римі Луцій Корнелій Юлій Цезар Спочатку диктатурою іменувалася вища екстраординарна магістратура в Римській республіці. Диктатура встановлювалася постановою сенату, згідно з яким вищі ординарні магістрати республіки – консули призначали диктатора, якому передавали всю повноту влади. Диктатори мали практично необмежену владу і не могли бути притягнуті до суду за свої дії, проте в обов*язковому порядку складали свої повноваження після закінчення терміну, спочатку термін був 6 місяців, або на час виконання доручення сенату. Однак у 82 р. до н. е. був обраний перший безстроковий диктатор Луцій Корнелій Сулла. Октавін Август

Диктатура в Середньовіччі У Середньовіччі пануючою формою правління була монархія. Навіть у результаті переворотів до влади , приходили представники королівських чи інших знатних родів, причому вони не приховували намірів передавати свою владу в спадщину. Після війни, спираючись на наймане військо, набране на гроші міста, деякі кондотьєри утримували владу, перетворюючись на диктаторів. Така диктатура називалася синьйорією. Одним з найвідоміших диктаторів, що заснували монархію, був Франческо Сфорца Франческо

Диктатура в Новітній час у Європі У Новітній час диктаторські режими отримали широке поширення в Європі 20 -ті – 40 -ві роки 20 -го століття. Найчастіше, їх втсановлення ставало наслідком поширення тоталітарних ідеологій. Зокрема, в 1922 році втановлена фашистська диктатура в Італії, а в 1933 – нацистська диктатура в Німеччині Беніто Муссоліні Адольф Гітлер

Диктатура в Новітній час в Азії, Африці, Латинській Америці У Азії, Африці і Латинській Америці встановленням диктатур супроводжується процес деколонізації.

Диктатура в Новітній час: диктаторські режими лівого спрямування В. Ленін “Диктатура означає – візьміть це раз назавжди до уваги, панове кадети, - необмежену владу, що спирається на силу, а не на закон”. “Необмежена, позазаконна, в прямому сенсі слова, влада, що спирається на силу – це й є диктатура”. “Наукове поняття диктатури означає не що інше, як нічим необмежену, ніякими законами, ніякими абсолютно правилами не стиснуту владу, що спирається безпосередньо на насиллі”.

По смерті Леніна (1924) і приходу до влади Сталіна термін диктатура пролетаріату почав використовуватися у значному спрощенному сенсі. Йосип Сталін

Секретар Політбюро ЦК ВКП(б) в 1920 -х роках, Б. Г. Бажанов у своїх спогадах писав: За марксистською догмою — у нас диктатура пролетаріату. Після семи років комуністичної революції все населення країни, пограбоване й злиденне, — пролетаріат. Звичайно, усе воно ніякого відношення до влади не має. Диктатура встановлена над ним, над пролетаріатом. Офіційно в нас ще влада робітників і селян. Тим часом, кожній дитині очевидно, що влада тільки в руках партії, і навіть уже не в партії, а партійного апарату. У країні купа всяких радянських органів влади, які є насправді зовсім безвладними виконавцями й реєстраторами рішень партійних органів. Політбюро — верховна влада, але це — надзвичайно секретно, це повинно бути приховано від усього світу. Усе, що стосується Політбюро, цілком таємно: всі його рішення, виписки, довідки, матеріали; за розголошення секрету винним загрожують різноманітні покарання. Але брехня йде далі, пронизує все. Профспілки — це офіційні органи захисту трудящих. Насправді — це органи контролю й жандармського примусу, єдине завдання яких полягає в тому, щоб змусити трудящих якнайбільше працювати, якнайбільше їх обібрати для рабовласницької влади. Уся термінологія брехлива. Винищувальна каторга називається «виправно-трудовими таборами» , і сотні брехунів у газетах співають дифирамби незвичайно мудрій й гуманній радянській владі…

Характерні риси Прихильниками диктатури звичайно вказуються такі переваги диктатури як форми правління: Диктатура забезпечує єдність і, як наслідок, міцність системи влади; Диктатор у силу свого положення вище будь-якої політичної партії (у тому числі і своєї) і тому є неупередженою політичною фігурою; За диктатури більше можливості здійснити які-небудь довгострокові (не обмежені терміном обрання) перетворення у громадському житті; За диктатури більше можливості здійснити кардинальні перетворення, необхідні в довгостроковій перспективі, але непопулярні в короткостроковій; У порівнянні з монархією виділяють наступні переваги: До диктаторської влади зазвичай приходить людина, що володіє організаційними та іншими здібностями, волею і знаннями. У той же час при монархії заміщення влади проходить не за здібностями кандидата, а завдяки випадку народження, внаслідок чого верховну державну владу може отримати людина, абсолютно не готова до виконання подібних обов'язків; Диктатор зазвичай краще монарха обізнаний про реальне життя, проблеми і сподівання народу.

Серед недоліків диктатури зазвичай згадуються наступні: Диктатори зазвичай менш упевнені в міцності своєї влади, тому вони нерідко схильні до масових політичних репресій; Після смерті диктатора може виникнути ризик політичних потрясінь; Велика можливість проникнення у владу людей, для яких влада є самоціллю. У порівнянні з республікою виділяють також такі недоліки: За диктатури більше теоретичної можливості для виникнення монархії; Диктатор не несе юридичної відповідальності перед ким-небудь за своє правління, що може призвести до прийняття рішень, які об'єктивно не відповідають інтересам держави; За диктатури плюралізм думок повністю відсутній або ослаблений; Немає легальної можливості змінити диктатора, якщо його політика виявилася такою, що суперечить інтересам народу. У порівнянні з монархією виділяють також такі недоліки: Диктатуру зазвичай не вважають «богоугодною» формою державного устрою. На відміну від диктатора, монарх, як правило, з дитинства виховується з урахуванням того, що в майбутньому він стане верховним правителем держави. Це дозволяє йому гармонійно розвивати якості, необхідні для такої посади.

Висновки Отже, диктатура була ще з давніх часів, і ось до недавніх, у деяких, мені здається й зараз диктатура, але про це не всі догадуються. На мою думку, диктатура можлива, але дати їй потрібно або одній особі, або маленькій групі осіб, і тільки тим кому буде довіряти народ, які мають неперевершені знання у всіх сферах держави. Але диктатора повинні стримувати певний орган, щоб диктатор не перевищував свої повноваження, слідкувати за його раціональними діями, поступками і в разі чого прибрати його з цієї посади.

Використані джерела История политических и правовых учений [Текст] : хрестоматия для юрид. вузов и фак. / Национальная юрид. акад. Украины им. Ярослава Мудрого ; сост. и общ. ред. Г. Г. Демиденко. - Харьков : Факт, 1999. - 1079 с. - ISBN 966 -7099 -68 -7 : Відкрите суспільство чи національналістична диктатура? [Текст] : розширений варіант лекції, виголошеної 18 листопада 1992 р. в Гарвардському клубі у Нью. Йорку / Дж. Сорос. - К. : Основи, 1993. - 23 с. Історія держави і права зарубіжних країн [Текст] : Навчальний посібник: Курс лекцій / В. С. Макарчук. - К. : Атіка, 2000. - 416 с. - ISBN 966 -7714 -01 -2 : Загальна історія держави і права зарубіжних країн [Текст] : Навч. посібник / В. С. Макарчук. - К. : Атіка, 2001. - 592 с. - ISBN 966 -7714 -41 -1 : Всеобщая история государства и права [Текст] / З. М. Черниловский. - М. : Юристъ, 2000. - 576 с. - ISBN 5 -7975 -0205 -4 :