Різноманітність комах
Ряд Прямокрилі. • У цих комах вузенькі прямі шкірясті надкрила захищають широкі перетинчасті задні крила, які в польоті віялоподібно розгортуються. Задні ноги прямокрилих видовжені і призначені для стрибків. Відомо понад 20 тис. видів, з них в Україні - близько 200. Найвідоміші представники ряду - коники. Серед них є хижі види і такі, що живляться і тваринною, і рослинною їжею. У самок на верхівці черевця часто є довгий шаблеподібний яйцеклад. Усім відомий зелений коник. У степах поширений великий хижий коник - дибка степова, занесений до Червоної книги України. Цікаво, що популяції цієї комахи складаються із самок, які розмножуються, відкладаючи незапліднені яйця.
• Власники городів і садових ділянок добре знайомі з вовчком, або капустянкою, - небезпечним шкідником культурних рослин. Ця комаха має копальні передні ноги, за допомогою яких проробляє довгі ходи у ґрунті. Вовчок також добре літає та плаває. Своїми міцними щелепами він підгризає підземні частини городніх культур (огірків, картоплі, моркви тощо). Вдень ця комаха живе під землею, вночі може перелітати на нове місце. • Саранові - виключно рослиноїдні тварини, поширені на луках і в степах. Деякі види, наприклад сарана перелітна, здатні до масових розмножень. Тоді особини сарани збираються у велетенські зграї і летять на далеку відстань (до кількох тисяч кілометрів), виїдаючи всю зелену рослинність на своєму шляху. В Україні сарана трапляється в дельтах великих річок (Дунаю, Дністра, Дніпра).
Ряд Воші. • Це безкрилі зовнішні паразити людини та інших ссавців. Відомо близько 200 видів цих тварин. • • Вони мають плескате тіло та коротенькі вусики. Рухомим кігтиком кожної ноги воша кріпиться до хазяїна, затискуючи його волосину. Воші мають колючо-сисний ротовий апарат, за допомогою якого споживають кров хазяїна. В Україні поширені воші свиняча, теляча, людська тощо. Людська воша може жити у волосяному покриві голови людини (головна воша) або в одязі чи на волоссі тулуба (платяна воша). Самки приклеюють яйця до волосся хазяїв. Людська воша – переносник смертельно небезпечних захворювань і висипного та поворотного тифу, від яких протягом лише ХХ сторіччя загинуло близько 30 млн людей. Розглянемо ряд комах, що розвиваються з повним перетворенням. Ряд Жуків або Твердокрилі налічує найбільшу кількість комах – понад 300 тис. (з них в Україні – понад 15 тис. ), поширених у найрізноманітніших умовах суходолу та в прісних водоймах. Жуки мають гризучі ротові органи, передня пара крил перетворилась на надкрила, задня пара – перетинчаста. Жуки-гнойовики та їхні личинки живляться послідом тварин, а гробарики – трупами. Вони закопують гній або мертвих тварин в землю та відкладають на них яйця, з яких вилуплюються личинки, що швидко перетворюють ці рештки в гумус. Сонечка та їхні личинки винищують попелиць, а жуки-красотіли - гусінь шкідливих метеликів.
• Багато видів жуків шкодять культурним рослинам і продовольчим запасам: колорадський жук - картоплі, буряковий довгоносик - цукровому буряку, жуккузька - зерновим культурам. Хрущі об’їдають крони плодових дерев, а їхні личинки ушкоджують підземні частини рослин. Короїди виточують ходи під корком та у лубі цінних порід дерев, а личинки златок і вусачів живуть у мертвій деревині, псуючи зрубаний для господарських потреб ліс. Горохова зернівка висвердлює ходи у насінні бобових. Жуки-шкіроїди ушкоджують шкіряні та хутряні вироби. • Багато видів живе у прісних водоймах, зокрема хижий жук-плавунець (до 4 см завдовжки) і рослиноїдний водолюб чорний (до 5 см).
Ряд Метелики, або Лускокрилі • Ряд Метелики, або Лускокрилі, налічує понад 150 тис видів (з них в Україні мешкає близько 8 тис. ). У дорослих особин ротові органи - сисний хоботок. Дві пари перетинчастих крил вкриті лусочками, здатними заломлювати світло. Личинки метеликів, або гусінь, мають гризучий ротовий апарат і видовжене червоподібне тіло. • Слинні залози гусениці виділяють шовкові нитки, з яких вона перед заляльковуванням плете захисну оболонку - кокон (шовкопряди, коконопряди) або прикріплює лялечку до різних предметів. Личинки метеликів переважно рослиноїдні, хоча є такі, що живляться вовною або хутром (наприклад, шубна міль). Гусінь деяких видів (білан, яблунева міль, золотогуз, шовкопряд-недопарка) шкодить різним сільськогосподарським культурам, лісовим насадженням, псує борошно та інші харчові запаси тощо. • Багато метеликів вражають своєю красою, наприклад махаон та аполон. Їх занесено до Червоної книги України. • Людина здавна розводить шовковичного шовкопряда, гусінь якого споживає виключно листки шовковиці, а дорослі особини взагалі не живляться. Ці комахи стали свійськими тваринами, у природі вони не трапляються. Гусениця шовкопряда утворює кокон із єдиної шовкової нитки близько 2 км завдовжки. Шовківництво зародилося у Стародавньому Китаї ще 5 тис. років тому.
Ряд Перетинчастокрилі • Ряд Перетинчастокрилі об’єднує понад 200 тис. видів різноманітних комах: бджіл, джмелів, мурашок, їздців, пильщиків тощо (в Україні відомо близько 30 тис). Вони мають гризучі або гризучо-лижучі ротові органи та дві пари перетинчастих крил. • Медоносні бджоли виробляють мед - винятково корисний продукт харчування. Це нектар квіток, змінений під дією особливих речовин, які виробляють спеціальні залози бджіл-робітниць. Бджоли запасають мед у стільниках з воску й використовують для власного живлення взимку. Бджіл утримують у штучних гніздах - вуликах. • Бджолина родина складається з однієї цариці (матки), кількох десятків самців - трутнів і десятків тисяч робочих особин (не здатних до розмноження самок). Личинок вигодовують у комірчинах стільників. Личинок майбутніх робочих особин і трутнів перші чотири дні після вилуплення з яйця робочі особини вигодовують виділеннями спеціальних залоз - «молочком» , а потім - пергою (сумішшю пилку та нектару). Личинки, з яких розвинуться майбутні цариці, отримують «молочко» до заляльковування.
• У перші дні свого життя робоча бджола прибирає гніздо, чистить старі стільники, провітрює вулик, створюючи рухами крил постійні потоки повітря. Це і є те гудіння, яке постійно чутно з вулика. Згодом робочі особини починають годувати личинок і будувати стільники. Після того як у них розвиваються отруйні залози, бджоли набувають здатності захищати вулик від ворогів. Лише через три-чотири тижні після вилуплення робочі особини починають збирати пилок і нектар квіток. Знайшовши квітки, досвідчена робоча особина повертається у гніздо і за допомогою особливого танцю повідомляє молодих особин про напрямок і відстань до джерела нектару. • Трутні разом з молодими матками вилітають у шлюбний політ. Коли молода матка повертається у вулик, старі матки з частиною робочих особин залишають його. Це явище має назву роїння, а частина родини, яка залишила вулик, - рій. Бджолярі обережно переносять рій у новий вулик. Якщо цього не зробити, рій оселиться в дуплі дерева, у печері тощо. Однак у природі медоносна бджола самостійно вижити не зможе, це виключно свійська тварина. У сплячку бджоли не впадають, тому для зимівлі їм потрібні значні запаси поживних речовин.
• Матки та робочі особини захищаються за допомогою жала, в яке відкриваються протоки отруйної залози. Бджолина отрута - цілющий засіб від багатьох захворювань. • Крім медоносної бджоли, до суспільних комах належать джмелі, мурашки, деякі оси. Джмелі мешкають у гніздах із трави, моху, дуплах, покинутих норах тварин-землериїв та ін. Ці комахи запилюють багато дикорослих і культурних рослин, причому деякі з них (наприклад, конюшину) запилюють виключно джмелі. • Гнізда мурашок називають мурашниками. Робочі особини мурашок позбавлені крил. Під час будівництва гнізд мурашки перемішують ґрунт, збільшують його шпаристість, збагачують органічними речовинами. Руді лісові мурашки винищують значну кількість шкідників лісу. Останніми роками в Україні можна зустріти малесеньку (1 -2 мм) руду фараонову мурашку. Вона тропічного походження і живе лише в теплих житлах. • Личинки різноманітних видів їздців паразитують в яйцях, личинках і лялечках різних видів комах, їх застосовують у біологічному методі боротьби зі шкідливими видами. Так, трихограму паразита яєць метеликів - розводять у лабораторіях і випускають у місцях розмноження шкідників. • Є серед перетинчастокрилих і небезпечні шкідники рослин. Наприклад, схожі на гусінь рослиноїдні личинки деяких видів пильщиків (хлібного, соснового та ін. ) часто завдають шкоди культурним рослинам і лісовим насадженням.
Ряд Двокрилі • У цих комах є лише одна (передня) пара перетинчастих крил, а задня перетворена на булавоподібні утвори - дзижчальця, які слугують органами рівноваги під час польоту. Ротові органи у більшості мух - це м’який лижучий хоботок, у кровосисних і хижих видів - колючосисні. Дорослі оводи взагалі не живляться: їхні ротові органи дуже зменшені і не функціонують. Відомо близько 100 тис. видів двокрилих (в Україні - понад 4 тис). • Личинки та лялечки кровосисних комарів мешкають у прісних водоймах і є джерелом живлення риб та інших водяних тварин. Дорослі комарі живляться нектаром квіток і є запилювачами. Кров ссуть виключно запліднені самки певних видів: вона потрібна їм для розвитку яєць. Кровосисні комарі - переносники збудників багатьох хвороб, зокрема малярії, жовтої пропасниці тощо. Личинки деяких комарів ушкоджують культурні рослини. Зокрема, в Україні поширена «гессенська муха» , яка нищить пшеницю та інші культурні злаки. • Усім вам відомі мухи, що мешкають поблизу осель та у житлі людини, їхні червоподібні, позбавлені кінцівок личинки розвиваються на смітниках, скупченнях органіки тощо, а дорослі особини живляться різними речовинами, зокрема харчовими продуктами людини. На поверхні тіла і в кишечнику цих двокрилих міститься значна кількість вірусів, спор шкідливих бактерій, яєць паразитичних червів, якими вони забруднюють продукти харчування людини. Мухи розповсюджують збудників дизентерії, черевного тифу, туберкульозу, поліомієліту, яйця гострика, аскариди тощо.
• Боротьба з мухами та запобігання їхнім контактам з продуктами харчування необхідна умова гігієни людини. • Водночас личинки мух, переробляючи мертву органіку, відіграють у природі важливу санітарну роль, а також сприяють підвищенню родючості ґрунтів. • Усі ви, мабуть, неодноразово відчували на собі болючі укуси кровосисних двокрилих ґедзів та мух-жигалок. Вони здатні переносити збудників таких небезпечних захворювань, як сибірка та туляремія. • Водночас мухи, наприклад дзюрчалки, подібні за забарвленням до ос, бджіл і джмелів, запилюють багато різних квіткових рослин. Хижі личинки деяких видів мухдзюрчалок винищують попелиць, а личинки мух-тахін паразитують у різних шкідливих комахах і використовуються для біологічної боротьби з ними.
Ряд Блохи - безкрилі кровосисні комахи. • Усього відомо понад 1 тис. видів (в Україні - близько 60) цих комах. Їхнє тіло сплющене з боків, зір розвинений погано, вони мають колючо-сисні ротові органи та стрибальні ноги. Дорослі комахи ссуть кров людини, гризунів й інших ссавців. Червоподібні личинки трапляються в норах гризунів, на долівці в житлах, де живляться органічними рештками. Особливо небезпечна пацюкова блоха, яка живиться кров’ю пацюків, але може нападати і на людину. Вона відома як переносник дуже небезпечного захворювання - чуми, від якої протягом історії людства загинуло кількасот мільйонів людей. Цю хворобу постійно реєструють у тропічних країнах і тепер. В Україну збудники чуми можуть бути блоха людська або блохи, ввезені разом із хворими пацюками (пацюкова) в трюмах кораблів.
Ряд Жуки • Твердокри лі, або жуки (лат. Coleoptera Linnaeus, 1758) — комахи з повним перетворенням, які у життєвому циклі проходять стадії яйця, личинки, лялечки та імаго. Свою назву — твердокрилі, жуки отримали у зв'язку із перетворенням передньої пари крил в хітинізовані тверді надкрила, які використовуються в польоті за принципом крила літака. Жуки — це одна із найбільших груп комах і живих істот взагалі — ряд нараховує більше 350000 видів. Нині прийнято вважати, що кожна п'ята тварина на Землі — це жук. Розміри коливаються в широких межах — від 0, 3 мм у жуків-пір'єкрилок до 150 мм у Жука-Геркулеса чи 170 мм у Вусача-титана гігантського.
