Рішення в умовах визначеності ризику і невизначеності Виконала

Рішення в умовах визначеності, ризику і невизначеності Виконала: студентка групи МО-21 Семененко Н. Ю. Викладач: Чорна Н. М.

План Вступ 1. Рішення, що приймаються в умовах визначеності, ризику і невизначеності 2. Методи для оцінювання ризиків 3. Моделі і методи прийняття рішень Висновок Список використаних джерел

Вступ Прийняття рішень - основна частина роботи менеджерів будь-якої ланки підприємства. Оскільки економічні оцінки, як правило, носять імовірнісний характер, навіть правильно розроблене рішення може привести до негативного результату. Менеджер завжди повинен враховувати можливий ризик і передбачати заходи для зниження його рівня і компенсації ймовірних втрат. Головна мета ризик-менеджменту домогтися, щоб у гіршому випадку мова йшла про відсутність прибутку, але ніяк не про банкрутство організації.

1. Рішення, що приймаються в умовах визначеності, ризику і невизначеності

Рішення При прийнятті рішень потрібно: широко використовувати різні методи науки управління; оцінювати середовище прийняття рішень і ризики; знати і вміти застосовувати різні моделі і методи прогнозування для прийняття рішень. Запрограмованим рішенням називають рішення, прийняте як результат реалізації певної послідовності дій або кроків. Як правило, число можливих альтернатив обмежене, і вибір повинен бути зроблений в межах напрямків, заданих організацією. Незапрограмовані рішення - рішення, що приймаються в ситуаціях, які певною мірою нові, внутрішньо не структуровані або зв'язані з невідомими чинниками.

Визначеність Рішення приймається в умовах визначеності, коли керівник може з точністю визначити результат кожного альтернативного рішення, можливого в даній ситуації. Порівняно мало організаційних або персона льних рішень приймається в умовах визначеності

Ризик До рішень, що приймаються в умовах ризику, відносяться такі рішення, результати яких не є визначеними, але імовірність кожного можливого результату можна визначити.

Невизначеність Рішення приймається в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити імовірність потенційних результатів. Це має місце, коли фактори настільки нові і складні, що неможливо отримати досить релевантної інформації, здатної допомогти об'єктивно визначити ймовірність, або наявна ситуація не підкоряється відомим закономірностям.

На практиці рішення, що приймаються в умовах повної невизначеності, практично не зустрічаються. Це відбувається тому, що в будь -якому випадку можна або зібрати деяку додаткову інформацію і ще раз проаналізувати ситуацію, або прийняти рішення на основі думок, інтуїції, аналізу накопиченого досвіду керівника, що також зменшує невизначеність.

2. В управлінській практиці застосовуються наступні методи для оцінювання ризиків: Метод сценаріїв Аналіз чутливості Метод достовірних еквівалентів Метод дерев рішень. Метод імітаційного моделювання

Залежно від часу, місця та зовнішніх умов після виникнення ризикової події можливі три результати для суб'єкта який долучився до цього явища чи процесу: збитки (програш); прибуток (вигода, виграш); немає результату (немає ні прибутку, ні збитків)

3. Моделі і методи прийняття рішень Моделювання широко використовується для прийняття рішень. Модель - це уявлення об'єкта, системи або процесу у формі відмінній від оригіналу, але зберігає основні його характеристики. У науці управління науковий метод передбачає наявність певної структури процесу прийняття рішень і використання різних методів і моделей прийняття рішень.

У науці управління використовуються такі моделі: • теорія ігор; • моделі теорії черг; • моделі управління запасами; • модель лінійного програмування; • транспортні завдання • мережевий аналіз; • економічний аналіз.

Теорія ігор. Даний метод служить для моделювання оцінки впливу прийнятого рішення на конкурентів. Моделі теорії черг, або моделі оптимального обслуговування використовуються для визначення оптимального числа каналів обслуговування по відношенню до потреби в них. Застосовується в різних ситуаціях, де є клієнти і пункти їх обслуговування

Моделі управління запасами використовуються для визначення часу розміщення замовлень на ресурси та їх кількості, а також маси готової продукції на складах. Моделі лінійного програмування застосовують для визначення оптимального способу розподілу дефіцитних ресурсів при наявності конкуруючих потреб. Даний вид моделі найбільш поширений на промислових підприємствах

Транспортні завдання це завдання, за допомогою яких оптимізується доставка ресурсів при наявності декількох пунктів відправлення і декількох пунктів отримання при різної вартості доставки в різні пункти.

Мережевий аналіз. З мережевого аналізу в основному використовується теорія графів. Теорія графів дозволяє складати оптимальні графіки здійснення різних проектів Економічний аналіз включає в себе аналіз беззбитковості, визначення прибутку на інвестований капітал, величину чистого прибутку на даний момент часу, ці моделі широко застосовуються в бухгалтерському та фінансовому обліку

Для прийняття оптимальних рішень застосовуються такі методи: платіжна матриця • один з методів статистичної теорії рішень, що надає допомогу керівнику у виборі одного з декількох варіантів • метод, в якому використовується як методи накопичений в минулому досвід, так і прогнозування поточні припущення щодо майбутнього з метою його визначення.

Висновок Рішення - це вибір альтернативи. Прийняття рішень - зв’язуючий процес, необхідний для виконання будь-якої управлінської функції. При прийнятті рішень потрібно: широко використовувати різні методи науки управління; оцінювати середовище прийняття рішень і ризики; знати і вміти застосовувати різні моделі і методи прогнозування для прийняття рішень

Список використаних джерел 1. Азаренкова Г. М. Аналіз моделювання і управління ризиком (в схемах та прикладах) : навч. посіб. / Г. М. Азаренкова. – Львів : Новий світ, 2011. – 240 с. 2. Сулим М. В. Економічний ризик та методи його вимірювання: навч. посіб. / М. В. Сулим. - Л. : вид-во Львів. комерц. акад. , 2013. -196 с. 3. Тарануха О. М. Критерії прийняття рішень в умовах невизначеності та ризику / О. М. Тарануха // Вісник. – 2012. – № 17, ч. 1. – С. 7983.

Дякую за увагу!