Ринок вирибничих ресурсів Фактори виробництва виробничі ресурси

Ринок вирибничих ресурсів

Фактори виробництва (виробничі ресурси)- сукупність ресурсів, які використовуються в процесі виробництва Види ресурсів Земля Праця Капітал Фізичний Підприємницькі здібності Фінансовий

• Рента • Заробітна плата Земля Капітал • Відсоток Праця Інформація • Ціна інформації

◊ покупцями на ринках є підприємці виробники, продавцями власники ресурсів; ◊ попит на ринках визначається попитом на товари кінцевого споживання; ◊ товари, що продаються на ринках, призначені для виробничого використання під час створення речей та послуг; ◊ виробничі ресурси взаємно доповнюють одне одного і водночас можуть взаємозамінюватись.

Ринок праці це економічний механізм, який дає людям змогу обміняти свої професійні навички і ро бочий час на заробітну плату й інші вигоди. Суб`єктами ринку праці є наймані працівники, підприємці, держава. Основним доходом на ринку праці є заробітна плата. Види заробітної плати Номінальна це сума грошей, отримана працівником за певний проміжок часу Реальна це номінальна заробітна плата з урахуванням роздрібних цін і тарифів Дві основні форми заробітної плати погодинна відрядна

W S крива пропозиції послуг S найманих працівників W 1 W 2 D крива попиту на послуги найманих працівників D L рівноважна заробітна плата W 1 зарплата перевищує рівноважну, з`являється надлишок робочої сили W 2 зарплата нижча за рівноважну, з`являється дефіцит робочої сили

◊ рівень продуктивності робочої сили ◊ рівень кваліфікації працівника ◊ стаж трудової діяльності ◊ рівень професійної складності виконання робіт ◊ умови праці ◊ інтенсивність роботи ◊ якість виконуваної роботи ◊ терміновість виконання роботи ◊ динаміка цін на споживчі товари та послуги ◊ ступінь відповідальності за виконання певної діяльності. Держава в законодавчому порядку встановлює мінімальний рівень заробітної плати, який повинні враховувати всі фірми!

◊ суб`єктами ринку землі є власники земельних ділянок, орендарі, покуп ці цих ділянок; Попит на землю залежить від доходу, який можна одержати, працюючи на землі; Пропозиція землі зазвичай не залежить від ціни ринку землі. Рівновага на ринку землі R S S крива пропозиції землі D крива попиту на землю R рівноважна рента R D Кількість землі L

Рента дохід власника землі або інших природних ресурсів, кількість яких обмежена. Ціна землі = R х100% i R рента і процент Р ціна землі ◊ попит на певну сільськогосподарську продукцію; ◊ попит на землю для “несільськогосподарського” використання; ◊ якість земельних ділянок.

Іе рівноважна ставка процента і Кs пропонування капіталу Ks Кd попит на капітал іе Кd Ке К § Попит на капітал залежить від його граничної продуктивності; § Пропонування капіталу визначається вигодами кредитора від надання грошей у тимчасове користування боржникові. Ціна ринку капіталу процент: В х100% і = К

Ринок капіталів – це частина фінансового ринку, де форму ються попит і пропозиція в основному на середньо і довго строковий позиковий капітал, специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом угоди є наданий у позику грошовий капітал і де формуються попит і пропозиція на нього

Позиковий капітал це кошти, віддані в позику під певний відсоток за умови повернення. • Формою руху позикового капіталу є кредит; • Основним його джерелом служать кошти, що вивільняються в процесі відтворення ; • На ринку капіталів кредити надаються на термін понад рік.

Ринок капіталів сприяє : зростанню виробництва ; збільшенню товарообігу ; руху капіталів усередині країни ; трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення ; • відновленню основного капіталу. • •

Економічна роль цього ринку полягає в його спроможності об'єднати дрібні, розрізнені кошти й у такий спосіб активно впливати на концентрацію і централізацію виробництва та капіталу.

• З функціональної точки зору ринок капіталів — це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення процесу відтворення; • з інституційної точки зору цей сегмент фінансового ринку виступає як сукупність кредитно фінансових установ, фондових бірж, через які рухається позиковий і акціонерний капітал.

З точки зору джерел залучення коштів ринок капіталу включає • боргові ринки, або ринки кредиту. За допомогою фінансових інструментів суб'єкти господарювання беруть гроші в борг і використовують їх на свої потреби. Основними фінансовими інструментами на цих ринках є облігації, закладні та векселі термін обігу яких перевищує 1 рік; • ринки акціонерного капіталу. За допомогою акцій інвестори мають можливість об'єднати гроші, вкласти їх у певний проект, а прибутки розподіляти пропорційно до вкладених коштів.

Ринок капіталу можна поділити на: Вторинний Первинний Біржовий Позабіржовий

Основними учасниками цього ринку виступають : • первинні інвестори, тобто власники вільних фінансових ресурсів, які мобілізовані банками і перетворені у позиковий капітал; • спеціалізовані посередники — кредитно фінансові організації, що здійснюють безпосереднє залучення (акумуляцію) коштів, перетворення їх у позиковий капітал і подальшу тимчасову передачу його позичальникам на зворотній основі за плату у формі відсотків; • позичальники — юридичні і фізичні особи, а також держава, що відчувають нестачу у фінансових ресурсах і готові заплатити спеціалізованому посереднику за право тимчасового користування ними.

Складові ринку капіталів: • Фондовий ринок або ринок довгострокових цінних паперів ; • Кредитний ринок

Основними причинами відставання національних ринків капіталу є : • відсутність скоординованої державної політики, спрямованої на перетворення ринків капіталу в один з головних механізмів реалізації інвестиційного потенціалу національної економіки; • недосконалість законодавства, що регулює діяльність на ринках капіталу; • недостатньо сформована інфраструктура ринків капіталу.

Україна має усі об'єктивні передумови для динамічного поступу до цивілізованих ринків капіталу, але ті проблеми, які постійно виникають через недосконалість економічних методів управління і закономірностей розвитку ринкових структур, значні недоліки в правовому забезпеченні розвитку ринку цінних паперів та інших фінансових інструментів справляють негативний вплив на економічний стан країни, позначаються на формуванні економічної політики і фінансовій безпеці держави.

Ринок інформації це сукупність економічних відносин з приводу збирання, опрацювання, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу. Від якості та обсягу інформації залежить правильність прийнятого рішення. Інформація є рідкісним благом, для отримання якого потрібні певні витрати. Між виробником і споживачем на ринку інформації є посередники, основне завдання яких збирання і продаж інформації. Ці ринки відрізняються один від одного ступенем поінформованості та можливості реальних дій таких посередників у реалізації товарів і послуг.

Хто володіє інформацією - володіє світом Будь-яка монополія починається з монополії на інформацію

Особливості, які відрізняють інформацію від інших товарів: неруйнівний характер споживання її; у процесі використання не втрачає своєї споживчої вартості, хоча згодом актуальність її знижується; неможливість оцінити реальну вартість інформації; можливість використання однієї і тієї самої інформації кількома споживачами; покупець не є винятковим власником інформації (крім ліцензій, патентів і ноу хау).

Ринок інформації включає такі сектори: • • комунікації, освіта, науково технічні дослідження, друк, кіно, реклама, Управлінська діяльність і т. д.

Суб'єкти на ринку інформації: • • Підприємства Держава Домогосподарства Людина

Види інформації можна класифікувати таким чином: ретроспективні, поточні і перспективні, тобто йдеться про потребу в раніше опрацьованих для аналізу досягнутого, для актуалізації проблем, над якими працює споживач, і використання розробок у майбутньому; нормативні, фактичні, додаткові (потрібні для планування, техніко економічного обгрунтування тощо); тематичні, галузеві, бібліографічні, картографічні, аналітичні, довідкові, концептуальні тощо.

Попит на ринку інформації • Інформаційний попит зумовлює сукупність характеристик ІПП (кількість, якість, обсяг, вид тощо), які необхідні споживачеві у певний час, у певному суспільному оточенні для вирішення поставлених завдань.

Інформаційна потреба дістає свій прояв у прагненні використовувати інформацію не тільки як відтворюваний продукт праці, але й як відбиття об'єктивної реальності навколишнього середовища для підтримки і розвитку матеріальних та духовних основ суспільства. Визначає зміст, обсяг, структуру, динаміку попиту, тому потреба є первинною відносно попиту і підлягає вивченню в першу чергу. Сутність розкривається через отримання відповідей на систему запитань: v що? змістова спрямованість і характер інформаційної потреби; v хто? структура споживачів; v скільки? обсяги, якість, інші характеристики інформації; v навіщо? сфера використання інформації; v як? шлях і вид отримання та передачі інформації.

Пропозиція на ринку інформації • Пропозицію на ринок інформації подають їх виробники органи державного управління, засоби масової інформації, науково дослідні та науково технічні інститути і центри, органи статистики, консалтингові й маркетингові комерційні підприємства.

Ціна на ринку інформації Питання ціноутворення на ІПП, виділення коштів для отримання інформації та роботи з нею нині перебувають на стадії вивчення. Держава не має достатніх коштів для інформаційної діяльності. Використання інформаційних продуктів та послуг найчастіше не дає швидких результатів, але саме вони є рушійною силою прогресу.

Підсумки Загальний ринок виробничих ресурсів охоплює ринок землі, праці, капіталів, інформації. Усі вони мають спільні риси: на них реалізуються товари виробничого призначення попит на кожному з цих ринків залежить від попиту натовари кінцевого споживання покупцями на усіх ринках є підприємці, а продавцями власники ресурсів взаємодоповнюваність і взаємозамінність товарів, що продаються на ринках ціни ринків одночасно є доходами власників окремих виробничих ресурсів

ТЕСТИ • Винагорода за здачу в оренду земельної ділянки називається: А зарплатою б відсотком в рентою г прибутком • Учасниками діяльності яких ринків ми стаємо щоденно в повсякденному житті? А ринків природних ресурсів б валютних ринків В товарних ринків г ринків цінних паперів • Винагородою підприємця за організацію підприємства, управління ним та ризик є: А рента б прибуток в відсоток г заробітна плата • Номінальна заробітна плата- це: А мінімальна заробітна плата, що встановлена урядом Б середня заробітна плата, яку одержують працівники певної галузі В кількість товарів і послуг, необхідних працівникові Г сума грошей, яку працівник одержує за виконану роботу . Звичайні акціонери отримують свою частку прибутків корпорації у вигляді: А відсотка; б) заробітної плати; в) дивідендів; г) частки основних фондів. . Виробничі ресурси- це: А все необхідне для виробництва товарів та послуг; Б все необхідне для обміну товарів і послуг; В природні речовини, які необхідні для виробництва товарів і послуг; Г все необхідне для виробництва товарів і послуг і задоволення потреб людей.

ЗАДАЧІ. Якщо на виробництво продукції здійснено 600 грн. постійних витрат і 1200 грн. змінних витрат, то величина загальних витрат фірми становить: А 1800 грн; б) 1200 грн; в) 1800 грн; г) 1300 грн. . Якщо фірма несе 1200 грн. постійних витрат, а на виготовлення однієї одиниці товару ще й 500 грн. змінних витрат, то граничні витрати на виробництво першої одиниці товару становлять: А 500 грн. ; б) 700 грн. ; в) 850 грн. ; г) 1700 грн. . Попит на землю описаний рівнянням Q= 1000 - 50 R, де Q- площа ділянки землі, R- величина ренти. Площа земельних угідь становить 700 гектарів. Укажіть, якою буде величина ренти. А 4, 9 тис. грн б 5, 1 тис. грн в 5, 8 тис. грн г 6 тис. грн

Ринок вирибничих ресурсів Фактори виробництва виробничі ресурси —