Ринок капіталу як ринок кредитних ресурсів та фізичного

Ринок капіталу як ринок кредитних ресурсів та фізичного капіталу

Ринок капіталів – це частина фінансового ринку, де форму ються попит і пропозиція в основному на середньо і довго строковий позиковий капітал, специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом угоди є наданий у позику грошовий капі тал і де формуються попит і пропозиція на нього

Лінія ринку капіталів

Позиковий капітал це кошти, віддані в позику під певний відсоток за умови повернення. u Формою руху позикового капіталу є кредит; u Основним його джерелом служать кошти, що вивільняються в процесі відтворення ; u На ринку капіталів кредити надаються на термін понад рік.

Ринок капіталів сприяє : u зростанню виробництва ; u збільшенню товарообігу ; u руху капіталів усередині країни; u трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення ; u відновленню основного капіталу.

Економічна роль цього ринку полягає в його спроможності об'єднати дрібні, розрізнені кошти й у такий спосіб активно впливати на концентрацію і централізацію виробництва та капіталу.

u. З функціональної точки зору ринок капіталів — це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення процесу відтворення; u з інституційної точки зору цей сегмент фінансового ринку виступає як сукупність кредитнофінансових установ, фондових бірж, через які рухається позиковий і акціонерний капітал.

З точки зору джерел залучення коштів ринок капіталу включає боргові ринки, або ринки кредиту. За допомогою фінансових інструментів суб'єкти господарювання беруть гроші в борг і використовують їх на свої потреби. Основними фінансовими інструментами на цих ринках є облігації, закладні та векселі термін обігу яких перевищує 1 рік; u ринки акціонерного капіталу. За допомогою акцій інвестори мають можливість об'єднати гроші, вкласти їх у певний проект, а прибутки розподіляти пропорційно до вкладених коштів. u

Ринок капіталу можна поділити на: Вторинний Первинний Біржовий Позабіржовий

Основними учасниками цього ринку виступають : u u u первинні інвестори, тобто власники вільних фінансових ресурсів, які мобілізовані банками і перетворені у позиковий капітал; спеціалізовані посередники — кредитнофінансові організації, що здійснюють безпосереднє залучення (акумуляцію) коштів, перетворення їх у позиковий капітал і подальшу тимчасову передачу його позичальникам на зворотній основі за плату у формі відсотків; позичальники — юридичні і фізичні особи, а також держава, що відчувають нестачу у фінансових ресурсах і готові заплатити спеціалізованому посереднику за право тимчасового користування ними.

Складові ринку капіталів: u. Фондовий ринок або ринок довгострокових цінних паперів ; u. Кредитний ринок

Основними причинами відставання національних ринків капіталу є : відсутність скоординованої державної політики, спрямованої на перетворення ринків капіталу в один з головних механізмів реалізації інвестиційного потенціалу національної економіки; u недосконалість законодавства, що регулює діяльність на ринках капіталу; u недостатньо сформована інфраструктура ринків капіталу. u

Україна має усі об'єктивні передумови для динамічного поступу до цивілізованих ринків капіталу, але ті проблеми, які постійно виникають через недосконалість економічних методів управління і закономірностей розвитку ринкових структур, значні недоліки в правовому забезпеченні розвитку ринку цінних паперів та інших фінансових інструментів справляють негативний вплив на економічний стан країни, позначаються на формуванні економічної політики і фінансовій безпеці держави.

Ринок інформації

Інформаційний ринок — це ринок інформаційних продуктів та послуг, де діють усі обов'язкові атрибути - закони попиту і пропозиції, життєвий цикл товару, ціна тощо.

Ринок інформації Наприкінці XX ст. людство вступило в інформаційну еру. її ключовою ознакою є те, що економічний та соціальний розвиток кожної країни, її місце у світі визначаються інформаційними ресурсами. Той, хто розпоряджається більшою за обсягом і точнішою інформацією (знанням) про технології, ринкові ціни, наміри виробників і споживачів, виробничі ресурси тощо, має значні переваги. Світовими лідерами стали країни, які, володіючи науково-технічною інформацією, виробляють і продають наукомістку продукцію, пов'язану з сучасними Інтернет-комп'ютерними технологіями (ІКТ).

Обсяги продажу на світовому ринку наукомістког продукції сьогодні приблизно оцінюються у 3 трлн дол. Більше від половини цього ринку - це наукомгстка продукція трьох країн - США (23%), Німеччини (17, 7%) та Японії (13, 3%). Вартість інформації - це один з важливих елементів витрат сучасного виробництва. На ринку інформації крім звичайних носіїв інформації - книжок, журналів, каталогів тощо продаються особливі товари. Це так звані знаки, в яких інформація закодована. До особливих товарів належать патенти, ліцензії, ноу-хау, проектна докумен-' тація, комп'ютерні програми, магнітні звукофіксатори, дослідні зразки.

Особливості ринку інформації u u Після використання цього продукту його запас не зменшується. Наприклад, якість комп'ютерної програми не погіршується зі збільшенням її користувачів. Після збільшення кількості споживачів корисність інформації (якщо вона не є конфіденційною) не стає меншою. Зокрема, корисність статистичної інформації про динаміку курсу валюти не зменшується від того, що вона стає доступною більшій кількості людей. Корисність значної частини інформації більшою мірою, ніж для інших товарів, залежить від часу її одержання. Наприклад, для торговців цінними паперами корисність інформації може суттєво зменшуватися навіть за хвилину. Відшкодування затрат на створення багатьох видів інформації за кошт її безпосередніх користувачів значно ускладнюється, оскільки важко або неможливо обмежити її споживання лише певним колом осіб-платників. Це стосується, наприклад, реклами на вулицях, економічних новин на радіо, телебаченні тощо.

Сучасний ринок інформації u u На сучасному ринку інформації крім її безпосередніх виробників працюють посередники, які також визначають пропонування інформаційного продукту. Це - власники інформаційних мереж, засобів комунікацій, рекламних агенцій. Рівноважна ціна на ринку інформації має узгодити інтереси споживачів і виробників інформаційного продукту в певний момент часу. Вважається, що реальна ціна ринку інформації більшою мірою, ніж ціна інших ринків, відхиляється від рівноважної. Наприклад, споживачі інформації, для яких вирішальним є чинник часу, виявляють готовність платити за неї значно завищену ціну. Навпаки, у разі коли важко обмежити коло споживачів інформації, її ціна може бути штучно занижена.

Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення, передача і зберігання інформації. Підготовкою і наданням інформаційних продуктів та послуг займаються спеціалізовані інформаційні фірми. Проблема інформації у загальному випадку розділяється на два моменти - збір необхідної інформації та доведення її до споживача. Відповідно до цього і постачальники інформаційних послуг можуть бути двох видів. u Перші - це фірми, що спеціалізуються на зборі інформації, тобто такі, що створюють бази і банки даних. u Другі - це фірми, що спеціалізуються на інформаційному обслуговуванні, тобто надають доступ до відомостей на комерційній основі. Такі фірми іноді називають оперативними інформаційними службами. Чіткої межі між двома видами постачальників інформаційних послуг немає, тому що багато фірм з другої групи поставляють ними ж зібрану інформацію. Обсяги відомостей, що збираються, величезні. Причому збирають їх не для простого накопичення, а для подальшого цілеспрямованого поширення та видачі за запитом.

Послуги інформаційних фірм В Україні, як і в інших країнах, інформаційні фірми можуть запропонувати такі послуги: ♦ відомості про запити тисяч інших партнерів; ♦ ціни на міжнародних та внутрішніх біржах; ♦ ринкові, державні та комерційні ціни на продовольство, промислову продукцію і товари народного споживання у різних містах України, а також можливість доступу до інших інформаційних ресурсів; ♦ оперативне розміщення і публікація рекламних оголошень у періодичній пресі; ♦ передача комерційних та виробничих пропозицій в усі області України і більше ста регіонів Росії, Білорусі, Молдови та інших країн; ♦ прямий зв'язок "виробник-покупець" без посередників, . точні адреси та відомості про товар; ♦ доступ до баз даних мереж міжрегіонального міжгалузевого обміну комерційною інформацією (Relcom та інші); ♦ доступ до баз даних законодавчої та нормативної інформації України; ♦ режим електронної пошти; ♦ реклама розробок, продукції та послуг через абонентів комп'ютерної мережі.

Сутність ринку інформації Особлива роль в інтелектуалізації суспільного життя належить інформаційному ринку - "ринку знаків", котрий у розвинутих країнах за величиною обороту випередив "ринок речей" (сировини, споживчих товарів). Річ у тім, що сумарний обсяг використаних у суспільстві знань (на відміну від використаних речей) зростає в прогресії пропорційно їх купівлі-продажу. Скажімо, після обміну яблуками у партнерів залишається по яблуку; після обміну ідеями у кожного з них є вже дві ідеї. Ця істина, своєчасно усвідомлена і оцінена японцями, лягла в основу їх відомого "чуда" - технологічного злету країни. Особливість сучасного етапу світового ринку полягає в тому, що інтенсивність і масштаби розвитку інформаційного ринку (обміну знаннями, продуктами творчої праці) вирішально визначає інтелектуальне піднесення націй і народів. Але такий ринок потребує розвинутих, тонко діючих структур і механізмів (юридичних основ, ціноутворення, кредитних і податкових важелів, інформаційного маркетингу і т. д. ).

Найкраще сутність інформаційної потреби розкривається через отримання відповідей на систему запитань: що? - змістова спрямованість і характер інформаційної потреби (інформації); хто? - структура споживачів; скільки? - обсяги, якість, інші характеристики інформації; навіщо? - сфера використання інформації; як? - шлях і вид отримання та передачі інформації.

Інформаційний ринок в Україні На жаль, в Україні інтелектуальний продукт сьогодні оцінюється дуже низько. Щоправда, вже практикується плата за авторську ідею, за інтелектуальні розробки на підставі договірних відносин, але вони оцінюються певним процентом від вартості проекту (бізнес-плану), мови ж про участь у розподілі очікуваних результатів (прибутків) нема. Наявність необхідної інформації дасть поштовх розгортанню підприємництва, що принесе бажаний ефект у багатьох сферах (зайнятість, поліпшення добробуту населення, впровадження інноваційних заходів і т. д. ). Формування національного інформаційного ринку - важливий фактор підвищення ролі України на міжнародній арені.

Ринок фінансів

Фінансовий ринок u це сукупність обмінноперерозподільних відносин, пов'язаних з процесами купівліпродажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності.

Суб`єкти фінансов ого ринку: держава підприємства різних форм власності окремі громадяни Об`єкти фінансового ринку: u цінні папери u фінансові послуги u грошовокредитні ресурси

Принципи взаємодії на фінансовому ринку: u u вільний доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів для всіх учасників фінансового ринку; прозорість ринку і реальний захист інвесторів; конкурентність та ефективність; відповідність міжнародним стандартам.

Види фінансових ринків: u Валютний ринок u Грошовокредитний ринок u Ринок дорогоцін них металів

Види цінних паперів: u Акції u Облігації u Сертифікат и u Векселі

Дякую за увагу !