Римський період розвитку античного красномовства
У ІІ ст. до Христа римляни, підкоривши Грецію, переймають грецьку культуру. Саме за часів римського панування грецька риторика набула величезного авторитету в усій Римській імперії.
У ІІ половині до Христа греки відновили свій вплив, і під їхньою егідою були виховані такі блискучі оратори Риму, як Цицерон.
Цицерон виступав у час громадянських війн і політичної боротьби між республіканцями та прихильниками диктатури цезарів.
Збереглося понад п'ятдесят його промов і навіть твори з теорії риторики.
«У всякого вільного народу , особливо в мирних та спокійних державах, завжди процвітало та правило красномовство. »
Цицерон виділяє дві ораторські позиції, представлені римськими красномовцями Крассом та Антонієм.
Антоній, за Цицероном, традиційно вважає, що оратор мусить вміти говорити лише на політичні та юридичні теми
А Красс стверджує, що оратор повинен бути освіченим філософом, який повинен вміти підносити незначне питання до рівня філософської проблеми.
ОРАТОР а)”будь-яке запропоноване йому питання, що вимагає словесної розробки, зуміє викласти розумно, струнко, красиво, так, що воно запам'ятається , і в гідному виконанні. ” б) має “природне обдарування”: “адже для красномовства необхідна особлива грайливість розуму” в)оратор мусить мати любов до справи, вивчати правила ораторського мистецтва, бути добрим практиком.
Красномовство за Цицероном повинно: “ довести, насолодити, схвилювати ”
Цицерона вважають нормотворцем латинської мови
З настанням епохи цезаризму політичне життя Риму стає таким же скрутним як і в Греції. Риторика все більш зосереджується на суто «шкільних» питаннях.
У Римі та провінціях до занепаду античної цивілізації викладали латинську та грецьку риторики.
На відміну від поетичного таланту, що є даром Божим, ораторського мистецтва можна навчитися; казали в античну пору: поетами народжуються а ораторами стають.