Ренесанс в Італії від Петрарки до Тассо

Ренесанс в Італії: від Петрарки до Тассо

Лекція 2 Ренесанс в Італії: від Петрарки до Тассо 1. 2. 3. 4. 5. 6. Періодизація італійського Відродження. Франческо Петрарка – родоначальник європейської поезії Нового часу. Жанрове оформлення новели в творчості Дж. Бокаччо. Діяльність гуманістів ХV ст. із створення філософсько-теоретичної бази Відродження. Лицарські романи доби Високого Ренесансу (М. Боярдо, Л. Аріосто) “Звільнений Єрусалим” Торквато Тассо як ідейноестетичний підсумок італійського гуманізму

Періодизація італійського Відродження. 1 -й період ХІV ст. Демократія, Зв'язок з містамикомунами Флоренція 2 -й період XV ст. Елітарно. Флоренція аристократ. Принципати Основна мова латина 3 -й період Кін. XV – поч. XVI ст. Високе Відродження Флоренція Рим 4 -й період XVI – поч. XVII ст Криза гуманізму Феррара, Неаполь

Франческо Петрарка – родоначальник європейської поезії Нового часу. Франческо Петрарка Francesco Petrarca (1304 — 1374) Перший лірик Нового часу. Чому? Вплив на всіх поетів Відродження: • Розвинена самосвідомість та саморефлексія, жагучий інтерес до власного “я”; • Жадоба слави, пов'язана з творчим імпульсом (“Лаура” = “лавр”) • Конфлікт між радощами земного життя та внутрішньою релігійною концепцією • Вміння передати тонкі переливи почуттів, гама їхніх відтінків, спричинених коханням • Поступове наближення до матеріального світу у зображенні природи та людини

“В юності я страждав на жагуче, але єдине та пристойне кохання і ще довше страждав би, якби жорстока, але корисна смерть не погасила б полум'я, що вже само згасало. Я хотів би мати право сказати, що був цілком далекий від плотських пристрастей, але, сказавши так, я збрехав би; проте скажу із впевненістю, що хоч пал молодості і темпераменту тягнув мене до ції ницості, в душі я завжди проклинав її”

Canzoniere “Канцон'єре” – Книга пісень (317 сонетів + 29 канцон + балади + секстини + мадригали) 2 частини – на життя та на смерть мадонни Лаури 1336/38 – 1373/4 = 9 переробок Віртуозність форми – “петраркізм” На життя Лаури Переклад Михайла Ореста На смерть Лаури Переклад Миколи Зерова Благословенні місяць, день і рік, Пора, година, край, містина мила, Коли краса її очей сп'янила Мене, і став я бранцем їх повік. CCCXII Благословенні: біль, що в душу вник, Що об'явилась ним Ерота сила, Лук і стріла, що серце проразила, I рана, що пройшла в його тайник. Благословенні всі рази, коли я Ім'я моєї пані називав, Мої зітхання, порив, плач і мрія. Благословенні і рядки, що склав Я їй на честь і мисль моя: до неї Вона іде, до неї однієї. Ні зоряних небес мандрівні хори, Ні вітрокрилі в морі байдаки, Ні в полі збройних лицарів полки, Ні звіра красного глибокі нори, Ні вісті, що приходять через море, Ні строф любовних точені рядки, Ні в ароматах свіжої лукú Співання дам, що тішать наші зори, — Ніщо мого вже серця не торкне: Свій день і сонце втратило, труднé. I все для нього мороком укрите. Журбою стали довгі дні мої: Я кличу смерть, бо прагну ту зустріти, Що був би краще не стрівав її.

3. Жанрове оформлення новели в творчості Дж. Бокаччо Джованні БОКАЧЧО Giovanni Boccaccio, 1313– 1375 (“Філострато”, “Амето”, “Ф' єзоланські німфи”, “Ф‘яметта”) “Декамерон” (1352 - 1354) 10 осіб х 10 днів = 100 новел Новела (novella - “новина”) – короткий опис події чи нескладної групи подій, пов'язаних єдністю чітко визначеного конфлікту, нечисленністю персонажів; подія подається як щось реальне, і водночас, щось незвичайне, “нове”; дотепна анекдотичність, несподіване завершення, яке виводить за коло звичних моральних норм; внутрішнє схвалення людських якостей героя, його надлишку енергії, підприємливості та спритності, що допомагають обійти та висміяти становоцерковний розпорядок життя, котрий придушує особистість.

Роль Бокаччо – надав новелі основних жанрових характеристик: • Оповідь втрачає автономність, входить у склад цілого (стало традицією) • Сюжети з різнорідних джерел зводяться до спільного знаменника – тону, стилю; спільне – парадоксальний сюжетний поворот, що представляє у несподіваному світлі тривіальну ситуацію • Драматизація, часткова інтеріоризація конфлікту; зародки психологізму • Вивільнення від позаоповідного дидактизму; стверджує ідеали суто художніми засобами • Зміна статусу новели в ієрархії жанрів

4. Діяльність гуманістів ХV ст. із створення філософсько-теоретичної бази Відродження. Гуманісти – різноманітні за соціальним статусом: Лоренцо Медічі – государ, Сандро Ботічеллі – цеховий майстер, Анджело Поліціано – професор, Піко делла Мірандолла – граф, Ермолао Барбаро – церковний діяч. • Виключно духовна спільність (Studia humanitatis - “ревне вивчення всього, що складає цілісність людського духу”) • Переосмислення поняття “шляхетності” – новий інтелектуальний аристократизм • Соціально-культурне значення двомовності (латина – національні мови) • Відродження течій античної філософії (стоїцизм- Леонардо Бруні Поджо Браччоліні, епікурейство – Лоренцо Валла, платонізм – Марсіліо Фічіно) • Ритуалізованість життя (“гра в античність”)

5. Лицарські романи доби Високого Ренесансу (М. Боярдо, Л. Аріосто) Високе Відродження – синтез античності та національної культури. Розквіт ренесансного мистецтва Леонардо да Вінчі (1452— 1519), Рафаель Санті (1483— 1520), Мікеланджело Буонарроті (1475— 1564), Тіціан (1477— 1576), Гурток Лоренцо Медічі (Il Magnifico, 1448 -1492) Laurentiana – бібліотека Медічі, до якої входили найяскравіші наукові та художні твори Європи того часу.

Відродження культу лицарства: Маттео Боярдо Boiardo, Matteo Maria (1441– 1494) “Закоханий Роланд” (1484) Незавершений твір; 1483 - надруковані перші 2 книги у Венеції та Реджо До 1544 – постійне перевидання 2 версії твору: Доменіко (популярність - ХVI) Ф. Берні (XVIII, переклад з ломбардського діалекта на тосканський) 1830– 1831 - видано авторський текст Боярдо під редакцією Паніцці

Лодовіко Аріосто Lodovico Ariosto (1474 - 1533) “Несамовитий Роланд” (1516) Сюжет запозичено з каролінгського епосу (у романтичному стилі поем Круглого столу)

Криза – “революція світового ринку” + внутрішні суперечності самого гуманізму Нікколо Макьявеллі Niccolò Machiavelli (1469 - 1527): Державний секретар у Флоренціїї “Государ”(1513) – криза гуманістичної думки та моралі; “мета виправдовує засоби” Філософія: • Емпіризм. Знання береться з досвіду попередніх поколінь, що закріплено у книгах. «Ми знаємо з досвіду» ; «Государь має читати історичні праці» . • Імморалізм. Ефективність як єдиний критерій вчинків. • Активна життєва позиція — «пристрасть до завоювань - це справа природня й звичайна» ; «якщо государ повністю покладається на долю, то він не зможе встояти проти її ударів» , «тиск краще ніж обережність» (Государь) • Мізантропія — «про людей в цілому можно сказати, що вони невдячні та мінливі, схильні до лицемірства та обману»

6. “Звільнений Єрусалим” Торквато Тассо як ідейноестетичний підсумок італійського гуманізму. Торквато Тассо Torquato Tasso (1544 - 1595) “Звільнений Єрусалім” (1575) – поєднання / конфлікт християнських та чуттєвих (поганських) елементів. Доба хрестових походів (перший хрестовий похід), облога та взяття християнами Єрусаліму. Герой – Готфрід Бульонський. Романічні епізоди (Танкред та Ермінія, Рінальдо та Арміда)

Відродження очима мистецтва Сімоне Мартіні (1284 - 1344) – живописець (вплив готичного мистецтва) - На прохання Петрарки написав портрет Лаури

Філіппо Брунелескі (1377 - 1446) – флорентійський вчений і архітектор Винайшов і обґрунтував закони лінійної перспективи – тримірне зображення простору на картині 1420— 1436 рр. Спроектував і побудував восьмигранний купол над флорентійським собором Санта-Марія-дель-Фьоре (Santa Maria del Fiore). — перша масштабна пам’ятка архітектури Відродження.

Секулярне мистецтво (портрет і пейзаж) яскраво виражені індивідуальні риси Пьєро Делла Франческо (1420 - 1492) Портрет Герцога Урбінського, 1465

Сандро Ботічеллі (1447 - 1515) Народження Венери

Леонардо да Вінчі (1452 - 1519)

Таємна вечеря, 1498

Мона Ліза, (1503— 1505/1506)

Анатомія і винаходи

Мікеланджело (1475 - 1564) Створення людини, 1508— 1512, Сикстинська капелла