Ренесанс, Бароко, Рококо. Виконав: Плешкевич Геннадій 30 група
Ренесанс Відро дження, або Ренеса нс (фр. Renaissance — «Відродження» ) — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності. • В основі культури епохи Відродження (14 -17 ст) лежить принцип гуманізму, утвердження гідності і краси реальної людини, її розуму та волі, її творчих сил. Гуманістична культура Відродження носила світський характер. Жагуча спрага пізнання реального світу і захоплення ним сприяли піднесенню науки і привели до відображення в мистецтві найрізноманітніших сторін дійсності і передали величний пафос багатьом творінням художників. • Важливу роль для становлення мистецтва Відродження мало нове розуміння античної спадщини. Вплив античності найсильніше позначився на формуванні культури Відродження в Італії, де збереглося безліч пам'ятників давньоримського та давньогрецького мистецтва. Сучасні дослідники виділяють п'ять періодів доби Відродження : • Протовідродження (Передвідродження) (2 -а половина XIII століття — XIV століття); • Раннє Відродження (1410/1425 рр. XV ст. — кінець XV століття); • Високе Відродження (кінець XV — перші 20 років XVI століття); • Пізнє Відродження (середина XVI — 90 -ті роки XVI століття), співіснування з маньєризмом. В архітектурі — виникнення палладіанства; • Північне Відродження — XVI століття, співіснування з північним і італійським маньєризмом. •
“Тайна вечеря” Леонардо да Вінчі (1495 -1497) “Сікстинська Мадонна” Рафаель (1514) “Венера і Марс” Сандро Ботічеллі (1483) “Христос серед учителів” Альбрехт Дюрер (1506)
“Купол Флорентійського собору” Філіппо Брунеллескі (1434) “П’єта” Мікеланджело (1499) “Капела Пацці при церкві Санта-Кроче” Філіппо Брунеллескі (1423) “Святий Марк” Донателло (1411 -1412)
Бароко • • • Баро ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі та архітектурі ) початку XVI століття — кінця XVIII століття. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення в країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти. Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення образу життя й зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє відображення в мистецтві. Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо необхідно відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко відрізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі бароко — теламон (атлант), каріатида й маскарон. Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри, як Рим, Мантуя, в меншій мірі Венеція і Флоренція — де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі.
«Юпітер з дружиною Юноною» Аннібале Карраччі «Дарунок Богині Діані” Аннібале Карраччі “Автопортрет” Лоренцо Берніні Кабінет 17 ст. Колишній сад палацу Хонсхолердік, план до 1650. Знищений.
Рококо — реверсований стиль щодо в україні що в другій половині 18 століття дійшов (з Франції і Австрії) до України — до Києва, Львова у 1760 — 1770 -их pp. Творчим рушієм доби рококо у всіх ділянках культури було еспрі ( «esprit» ) на противагу чуттєвості ( «sensibilité» ) бароко чи рації ( «raison» ) класицизму. Стиль рококо створений для жінки й пристосований до її мінливих, на той час, смаків і примх, Майже головним словом доби рококо було слово «примха» (каприз). У мистецтві визначається легкими, нервовими, ніжними та химерними формами ( «грайливе» рококо). Він виявився насамперед у розплануванні і декорації інтер'єру (палаців, церков, костьолів). В добу рококо скульптура (переважно поліхромна) стала істотною частиною архітектурної композиції, а орнамент (зокрема у різьбі) набрав форм мушлі ( «rocaille» ). У добу рококо широко розвинулося мистецьке ремесло — ткацтво, ювелірство, порцеляна, меблі, гобелени. В живопису доби рококо переважали свята і театральні вистави, безкінечні закохані пари міфологічних персон, штучні і приємні пейзажі, пристосовані лише для побачень, флірту, танців, шляхетного і легковажного дозвілля. В портретах — всі підкреслено усміхнені, люб'язні, витончені, але це була маска, що приховувала численні недоліки осіб і надзвичайно складні проблеми. Це був бенкет посеред чуми — з штучно скасованими проблемами, туберкульозом, сифілісом, бідністю, смертю. Примхливе і чудернацьке мистецтво рококо було скасоване новою і могутньою хвилею класицизму кінця 18 століття і стилем ампір.
«Кентавр Несс викрадає Деяніру» Луї Жан Лагрене «Забави в парку» Корнеліс Трост «Портрет французького актора Тенара в ролі Фігаро» Анрі П'єр Данлу «Вольтер» Майстерня Ніколя де Ларжильєра
Дякую за увагу!
Скачать презентацию Ренесанс Бароко Рококо Виконав Плешкевич Геннадій 30 група
ренесанс.бароко.рококо.pptx