Рене Декарт МАТЕМАТИКИ Рене Декарт народився 31

Рене Декарт МАТЕМАТИКИ

Рене Декарт народився 31 березня 1596 року в місті Лае (тепер Декарт), департамент Ендр і Луара, Франція. Він отримав від батька невеликий спадок, який дозволив йому присвятити своє життя науці та мандрівкам. З 1604 по 1612 роки Декарт навчався в єзуїтському колежі Генріха Великого в Ла-Флеші, де отримав добру гуманітарну та математичну освіту. Він проявляв великі здібності до філософії, фізики та психології. Через слабке здоров'я директор коледжу звільнив Декарта відвідування ранкових богослужінь і дозволив йому залишатися у ліжку до полудня — звичка, яка збереглася у Декарта на все життя. Саме ці тихі ранкові години були для нього особливо живодайними у творчому відношенні.

Наукові дослідження У 1637 побачила у світ головна математична праця Декарта, «Міркування про метод» (повна назва: «Міркування про метод, що дозволяє направляти свій розум і відшукувати істину в науках» ). У цій книзі викладалася аналітична геометрія, а в додатках — численні результати в алгебрі, геометрії, оптиці (у тому числі — правильне формулювання закону заломлення світла) і багато чого іншого. Особливо слід відзначити перероблену Декартом математичну символіку Вієта, з цього моменту близьку до сучасної.

Праці Декарта «Міркування про метод»

Творчий добуток Декарт досліджував алгебраїчні функції (многочлени), а також ряд «механічних» (спіралі, циклоїди). Для трансцендентних функцій, на думку Декарта, загального методу дослідження не існує. Комплексні числа ще не розглядалися Декартом на рівних правах з дійсними, однак він сформулював (хоча і не довів) основну теорему алгебри: загальна кількість дійсних і комплексних коренів алгебраїчного рівняння дорівнює його степеню. Від'ємні корені Декарт за традицією іменував помилковими, проте об'єднував їх з додатними терміном дійсні числа, відокремлюючи від уявних (комплексних). Цей термін увійшов у математику. Втім, Декарт виявив деяку непослідовність: коефіцієнти a, b, c. . . у нього вважалися додатніми, а випадок невідомого знака спеціально відзначався трьома крапками ліворуч.

Франсуа Вієт МАТЕМАТИКИ

Франсуа Вієт Народився 1540 року на півдні Франції у невеликому містечку Фонтене-ле-Конт провінції Пуату-Шарант, що розташоване за 60 км від Ла-Рошель, що була на той час оплотом французьких протестантівгугенотів (послідовників кальвінізму). Більшу частину життя він прожив поряд із керівниками цього руху, хоча сам залишався католиком. Релігійні незгоди вченого не турбували. Батько Франсуа був прокурором. За традицією, син обрав професію батька і став юристом, закінчивши університет у Пуату. 1560 року двадцятирічний адвокат почав свою кар'єру в рідному місті. Як адвокат Вієт користувався у населення авторитетом та повагою. Але через три роки перейшов на службу у відому гугенотську сім’ю де Партене. Він став секретарем власника будинку і вчителем його дочки, дванадцятирічної Катерини. Саме її навчання викликало в молодого юриста цікавість до математики.

Алгебраїчні знаки Головною пристрастю Вієта була математика. Він глибоко вивчив твори классиків: Архімеда і Діофанта; найближчих попередників Кардано, Бомпеллі, Стевіна та інших. Вієта вони не лише захоплювали, у них він бачив велику ваду, яка полягала у складності розуміння через словесну символіку. Майже всі дії і знаки записувалися словами, не було навіть натяку на ті зручні, майже автоматичні правила, якими ми зараз користуємось. Не можна було записувати і, отже, вивчати в загальному вигляді алгебраїчні рівняння або якісь алгебраїчні вирази. Кожен вид рівняння з числовими коефіцієнтами розв'язувався за особливим правилом. Так, у Кардано розглядалося 66 видів алгебраїчних рівнянь. Тому необхідно було довести, що існують такі загальні дії над усіма числами, які від самих чисел не залежать. Вієт та його послідовники встановили, що не має значення, чи буде розглянуте число кількістю предметів або довжиною відрізка. Головне, що над цими числами можна виконувати алгебраїчні дії і в результаті знову отримати такі ж числа. Отже, їх можна позначати якимись абстрактними знаками. Вієт це й зробив. Він не лише запровадив символьне обчислення, але й зробив принципово нове відкриття, поставивши перед собою мету вивчати не лише числа, а й дії над ними. Щоправда, у самого Вієта алгебраїчні символи були ще мало схожі на наші. Зі знаків дій він використовував “+” і “-”, знак радикалу і горизонтальну риску для ділення. Добуток позначав словом “in ”.

Перші довершення Вієт першим став використовувати дужки, які у нього мали вигляд не дужок, а риски над многочленом. Але багато знаків, які були введені до нього, він не використовував (квадрат, куб тощо), а позначав словами або першими буквами слів. Основу свого підходу Вієт називав видовою логістикою. Наслідуючи приклад античних учених, він чітко розмежував числа, величини та відношення, зібравши їх у деяку систему “видів”. До цієї системи входили, наприклад, змінні, їх корені, квадрати, куби і т. д. Для цих видів Вієт дав спеціальну символіку, позначивши їх маленькими літерами латинської абетки. Для невідомих величин застосовувалися голосні літери, для змінних – приголосні. Вієт довів, що, оперуючи з символами, можна отримати результат, який пристосований до будь–яких величин, тобто розв'язати задачу в загальному вигляді. Це поклало початок докорінних змін у розвитку алгебри: стало можливим символьне обчислення. Не випадково, що за це Вієта називають «батьком» алгебри, основоположником літерної символики.

Артур Келлі МАТЕМАТ ИКИ

Артур Келі народився в Річмонді (Лондон, Англія). Його батько Генрі Келі був далеким родичем сера Джорджа Келі — новатора в авіації. Його мати Марія Антонія Доті була дочкою Вільяма Доті. Його брат Чарльз Багот Келі був лінгвістом. Артур провів перші вісім років в Санкт. Петербурзі. В 1829 році його батьки переїхали в Блек Гелс біля Лондона. Артур ходив до приватної школи. В 14 років він пішов в лондонську королівську школу. Шкільний учитель розгледів в ньому генія і порадив батькові не навчати його своїй професії, як той планував, а готувати його до поступання в Кембриджський університет.

Кембріджський університет В 1863 він був обраний професором чистої математики у Кембриджському університеті.

Здобудки Після смерті Артура Келлі його здобудки в математиці знищили, оскільки вважали його людиною з майбутнього, що принесла математиці те , що близько тисячі років не буде доведено. Хоча його внесок був дуже вагомим.

Кінець Підготував учень 10 -Бкласу Байлиєв Артем