Рембрандт ван Рейн «Нічна варта» Підготувала учениця 11 го правового класу Травнікова Анна “Даная”
n n n Рембрандт Гарменсзон ( «син Гарменса» ) ван Рейн народився 15 липня 1606 року (за деякими даними, у 1607) в багатодітній родині заможного власника млина Гармена Геррітсзона ван Рейна в Лейдені. У Лейдені Рембрандт відвідував латинську школу при університеті, але найбільший інтерес проявляв до живопису. У 13 років його віддали вчитися образотворчому мистецтву до лейденського історичного живописця Якоба ван Сваненбюрха, католика по вірі. Рембрантівських робіт цього періоду дослідники не виявили, і питання про вплив Сваненбюрха на становлення його творчої манери залишається відкритим: занадто мало відомо сьогодні про цього художника. В 1623 році Рембрандт продовжив художнє навчання в Амстердамі у Пітера Ластмана, який встиг побувати в Італії і спеціалізувався на історичних, міфологічних і біблійних сюжетах (одна картина Пітера Ластмана була в збірці українця В. А. Щавинського, нині в Ермітажі). В 1627 році Рембрандт покинув Ластмана і повернувся у Лейден, де разом з товаришем Яном Лівенсом відкрив власну майстерню і почав набирати учнів. За декілька років він здобув значну популярність.
Перші кроки n Рембрандт береться за розробку біблійних сюжетів, пише перші портрети, є навіть один морський пейзаж ( «Концерт» 1626, «Св. Стефана забивають камінням» 1629, " Христос в Еммаусі", «Морський пейзаж» 1630, "Автопортрет біля мольберта" 1628). Рембрандта помічають багаті меценати. Константин Гюйгенс (секретар принца Оранського) зробив молодому художнику замовлення на картини для свого хазяїна. На цьому етапі Рембрандт самостійно вивчав твори доби бароко, а також твори фламандця Рубенса.
«Алегорія музики» 1626 року — приклад ластманівського впливу на юного Рембрандта. Дрезден, Автопортрет із Саскією на своїх колінах (1636)
Урок анатомії доктора Тульпа
n n Груповий портрет «Урок анатомії доктора Тюльпа» (1632) приніс художнику успіх. На хвилі успіху майстер узяв шлюб з Саскією ван Ейленбюрх (1634), дочкою бургомістра міста Лаувердена. Рембрандт завдяки вдалому шлюбу увійшов у коло заможних людей. Тепер Рембрандт не встигає писати портрети. З'явилися великі гроші і він купує оселю в Амстердамі. Там же влаштовує майстерню і починає збирати витвори мистецтв (гравюри, картини іноземних майстрів, зброю, музичні інструменти, рідкісний одяг та екзотичні заморські речі). У цей період з'явилося і декілька його шедеврів ( «Автопортрет з Саскією на своїх колінах» 1636). Вважають тепер шедевром і велике полотно «Нічна варта» . Та в рік появи картина викликала скандал. Адже 16 офіцерів внесли по 100 гульденів за право бути рівними серед рівних та трохи рівнішими за інших. Зазвичай стрільців малювали за бенкетом. Рембрандт представив їх як варту, що йде у похід.
Амстердам n n n У 1631 р. Рембрандт покинув майстерню у Лейдені і виїхав до Амстердаму. Через рік майстерню закрив і Лівенс та виїхав на заробітки у Англію. Шляхи друзів розійшлися. В Амстердамі Рембрандт створив багато портретів. Не забуває й про релігійні сюжети ( «Пророк Ієремія» 1630 , Ріксмузей). Дві картини на релігійний сюжет він робить для штатгальтера Фрідріха-Генріха Оранського ( «Воздвиження хреста» , «Зняття Христа з хреста» ). У творах відчутний вплив барокових гравюр Пітера Пауля Рубенса. У 1640 році померла мати Рембрандта Корнелія. В дитячому віці померло троє дітей подружжя. У 1641 році народився син Тітус. А через рік померла дружина Саскія. Через деякий час після смерті дружини багато галасу створив роман Рембрандта з коханкою Гертьє Діркс. Діло дійшло до суду і нового скандалу. Взяти новий шлюб художнику заважав заповіт першої дружини, яка забороняла чоловіку користуватися своїм майном після другого шлюбу. Це стало перешкодою і для шлюбу з 20 -літньою служницею Хендрікьє Стоффельс. Під час роману художник створив багато портретів коханки, які стали вершиною творів митця ( «Хендрікьє» 1654, Лувр, Париж, «Хендрік'є входить у воду» , 1654, Лондон, Нац. галерея, «Купання Вірсавії» 1654, Лувр). В рівень з кращими портретами світу ставлять «Портрет Хендрік'є біля вікна» (Берлін). Хендрік'є народила художнику дочку Корнелію і прожила з ним 10 років.
Банкрутство Рембрандта n n n Власний дім в Амстердамі Рембрандт купує з правом сплати грошей за шість років. Після восьмирічного терміну художник багато заборгував та не зміг сплатити гроші. Майно художника описують судові пристави і продають на публічному аукціоні. Опис речей художника зберегли. В ньому перелік від "брудного спіднього, що треба прати" до картин митців Італії, Німеччини, Фландрії, книжок, гравюр та великий шолом. Майно, нажите за кілька років, продали за 6 тисяч флоринів. Прикраса (один золотий ланцюжок) коштувала 750 флоринів. Усе майно Рембрандта продали як сім золотих ланцюжків. Після цього Рембрандт переїхав до бідної оселі на околиці. Аби менше платити за місце на цвинтарі, переніс ближче до дому й могилу покійної Саскії. Лише на твори мистецтва та на їжу він не жалкує грошей. Дійшло до опіки над батьком, що виконував тепер син.
n Відмінна риса рембрандтівскої творчості 1650 -х — ясність і монументальність крупнофігурних композицій. Характерна в цьому відношенні робота «Аристотель з бюстом Гомера» , виконана в 1653 році для сицилійського аристократа Антоніо Руффо і продана в 1961 році його спадкоємцями на аукціоні Метрополітен-музею за рекордну на той момент суму — понад два мільйона доларів.
n n Якщо на полотнах 1650 -х років число фігур ніколи не перевищує трьох, то в останнє десятиліття свого життя Рембрандт повертається до створення багатофігурних композицій. У двох випадках це були великі й престижні замовлення. Монументальна героїчна картина «Змова Юлія Цивіліса" (1661) створювалася для нової Амстердамської ратуші, але з якихось причин не задовольнила замовників і не була оплачена. Фрагмент картини, що зберігся в Стокгольмі, вражає суворим реалізмом і несподіваними спалахами світлих фарб на тлі навколишньої темряви. Груповий портрет "Синдіки" (1662), незважаючи на природність поз, жвавість міміки і спаяність композиційного рішення, являє собою крок назад порівняно з безкомпромісним натуралізмом «Нічного дозору» . Проте всі вимоги замовників були виконані. Останні два десятиліття життя Рембрандта стали вершиною його майстерності як портретиста. Моделями виступають не тільки товариші художника (Ніколас Брейнінг, 1652; Герард де Лересс, 1665; Йереміас де Деккер, 1666), але й невідомі солдати та старі люди. Їхні обличчя і руки осяяні внутрішнім духовним світлом. Внутрішню еволюцію художника передає низка автопортретів, що розкриває глядачеві світ його таємних переживань.
Останні роки n 1663 року померла Хендрік'є. 1668 року помер син Тітус. Останньою втіхою старого стала 14 -літня дочка від Хендрік'є, Корнелія, яку назвали на честь матері Рембрандта. Смерть прийшла до нього 4 жовтня 1669 року. Поховали на цвинтарі для бідних. Могила не збережена. Лише на стовпі є табличка, що саме тут знайшов свій останній спокій один з найдорожчих художників світу.
Творчий доробок n З 1629 до 1669 майстер написав близько 60 автопортретів. Спадок майстра близько 600 картин, 300 офортів, 2000 малюнків.
«Артаксеркс, Аман і Есфір» (1660)
Офорт «Млин-вітряк» (1641)
Вплив на культуру n n n Провідні музеї світу пишаються картинами Рембрандта в своїх збірках-Лувр, Метрополітен в Нью-Йорку, Кассель, Мадрид , Берлін, Національна галерея в Лондоні, Амстердам, Петербург, Стокгольм, Дрезден. Визначним явищем у театрі стала п'єса Дмитра Кедріна (1907– 1945) «Рембрандт» (за віршованою поемою 1940 р. ). Впливу Рембрандта зазнало й українське мистецтво починаючи з кінця 17 сторіччя (портрети Тимоша Хмельницького та його дружини Розандри, Львівський історичний музей; козацького полковника Солонини, не зберігся). Тараса Шевченка називали «українським Рембрандтом» за темні фарби. Його захоплювало і «рембрандтівське освітлення» , і блискуча техніка офортів, які він дбайливо копіював (офортна копія з олійної картини Рембрандта «Притчі про робітників на винограднику» , замальовки окремих постатей з офорту Рембрандта «Смерть Марії» ).
Музейні колекції n Найбільш значні колекції творів Рембрандта знаходяться в зібраннях наступних музеїв: Рейксмузей (Амсетрдам), включаючи полотна «Нічна варта» і «Єврейська наречена» , Мауріцгейс (Гаага), Ермітаж (Санкт. Петербург), Національна галерея (Лондон), Берлінська картинна галерея, Дрезденська картинна галерея, Лувр (Париж), Національний музей Швеції (Стокгольм), а також в містах Нью-Йорк і Кассель. В будинку-музеї Рембрандта в Амстердамі експонуютється велика кількість гравюр художника.
Майстерня n Відомо, що Рембрандт утримував велику майстерню і мав багато учнів та помічників. Його слава була такою, що поважні особи, відвідуючи Амстердам, прагнули купити його картини, і він би з радістю виконував власноруч стільки замовлень, якби міг. Список учнів Рембрандта періодів в Лейдені і Амстардамі, досить великий, переважно з тієї причини, що його вплив на художників, які його оточували, був настільки значний, що часто складно визначити, працював той чи інший художник у його майстерні чи лише копіював стиль для клієнтів, які хотіли придбати Рембрандта. Серед його учнів були: Фердинанд Боль, Адріан Брауер, Герард Доу, Віллем Дрост, Хейман Дюлларт, Гербранд ван ден Екхоут, Карел Фабріциус, Говерт Флінк, Хендрік Фромантью, Арент де Гелдер, Самюел Діркс ван Хогстратен, Абрахам Янсенс, Годфрі Неллер, Філіпс Конінк, Якоб Левек, Ніколас Мас, Юрген Овенс, Ян Вікторс та ін.
Проблеми атрибуції n n n Однією з нерозв'язних проблем для дослідника творчості Рембрандта до останнього часу залишалося величезне число копій і реплік з його полотен, які з незапам'ятних часів проходили в каталогах під його ім'ям. Приміром, відомо десять версій картини «Юда повертає тридцать срібняків» , які неможливо однозначно атрибутувати певному художнику. У 1968 році в Амстердамі розпочав роботу Дослідницький проект Рембрандт, метою якого було складення перевіреного реєстру творів Рембрандта з використанням найсучасніших методів атрибуції. За роки роботи проекту число атрибутованих Рембрандту полотен скоротилось до 350 одиниць, тоді як на початок XX століття вважалось, що його пензлю належать близько 800 картин. Наприклад, з 12 картин, які експонувались у Зібранні Воллеса під ім'ям великого художника, проект підтвердив авторство Рембранта тільки одній. Успіх проекту спонукав учених до подібних досліджень спадку інших художників, зокрема, Тиціана. У 2011 році розпочали експертизу єдиної в Україні картини, автором якої досі вважали Рембрандта. Це «Жіночий портрет» зі збірки. Дніпропетровського художнього музеї, підписаний іменем «Рембрандт» і датований 1632 роком. Експертиза спростувала авторство Рембрандта і встановила, що робота належить пензлю невідомого західноєвропейського художника XIX століття.
Чоловік в золотому шоломі, Берлінська картинна галерея, раніше один з найбільш відомих рембрантівських портретів, тепер вже не атрибутується майстру.
Опис картини на вибір: Повернення блудного сина Знамените полотно Рембрандта за сюжетом притчі із Нового завіту (Євангеліє від Луки 15, 20 - 24 ) про блудного сина, експонується в. Ермітажі. Сюжет На картині зображено фінальний епізод притчі, коли блудний син повертається додому, «. . . А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм. . . » До цього сюжету Рембрандт звертався неодноразово у своїх графічних роботах більш раннього періоду. Ця картина була намальована незадовго до смерті художника.
Опис n n n Це найбільше полотно Рембрандта на релігійну тему. На невеликому майданчику перед будинком зібралися кілька людей. У лівій частині картини зображений спиною до глядача уклінний блудний син. Його обличчя не видно , голова написана в profil perdu. Батько ніжно стосується плечей сина , пріобнімая його. Картина - класичний приклад композиції , де головне сильно зрушено від центральної осі картини для найбільш точного розкриття основної ідеї твору. «Головне в картині Рембрандт виділяє світлом , зосереджуючи на ньому нашу увагу. Композиційний центр знаходиться майже біля краю картини. Художник врівноважує композицію фігурою старшого сина , що стоїть праворуч. Розміщення головного смислового центру на одній третині відстані по висоті відповідає закону золотого перетину , який з давніх часів використовували художники , щоб домогтися найбільшої виразності своїх творінь» .
n Голена , ніби у каторжника , голова блудного сина і його пошарпана одяг свідчать про падіння. Комір зберігає натяк на колишню розкіш. Туфлі зношені, причому зворушлива деталь - одна впала , коли син ставав на коліна. У глибині вгадується ганок і за ним батьківський будинок. Майстер помістив головні фігури на стику мальовничого і реального просторів (пізніше полотно був надставлен внизу [ 2] , але за задумом автора його нижній край проходив на рівні пальців ніг уклінно сина). « Глибина простору передається послідовним ослабленням світлотіньових і колірних контрастів , починаючи від першого плану. Фактично вона будується фігурами свідків сцени пробачення , растворяющимися поступово в напівтемряві » [ 1]. «Перед нами децентралізована композиція з головною групою ( вузлом події) ліворуч та цезурою , відокремлює її від групи свідків події праворуч. Подія змушує по -різному реагувати учасників сцени. Сюжет будується за композиційною схемою " відгук"» .
Другорядні персонажі n n Крім батька і сина на картині зображені ще 4 персонажа. Це темні силуети , які насилу помітні на темному тлі , але хто вони такі - залишається загадкою. Деякі називали їх «братами і сестрами » головного героя. Характерно , що Рембрандт уникає конфлікту: у притчі йдеться про ревнощі слухняного сина , а гармонія картини нічим не порушена. Співробітник Ермітажу Ірина Линник вважає , що полотно Рембрандта має прообраз в гравюрі на дереві Корнеліса Антоніссена ( 1541 ) , на якому уклінний син з батьком також зображені в оточенні фігур. Але на гравюрі ці фігури надписані - Віра , Надія , Любов , Покаяння і Правда. У небесах на гравюрі на грецькому , івритом та латині написано «Бог» . Рентген ермітажного полотна показав початкове подібність картини Рембрандта з деталями згаданої гравюри. Тим не менш, пряму аналогію провести не можна - на картині є тільки віддалену схожість з однією з алегорій Антоніссена ( сама далека і майже зникає в темряві) , яка нагадує алегорію Любові , і, на додачу , має червоний медальйон у формі серця. Можливо , це зображення матері блудного сина.
Жінка в лівому верхньому кутку Флейтист Другорядні персонажі в правій частині картини
n n Дві фігури на задньому плані , розташовані в центрі (судячи з усього , жіноча , можливо - служниця або ще одна персоніфікована алегорія ; та чоловічий ) , важче піддаються відгадки. Сидячий молодий чоловік з вусами , якщо дотримуватися сюжету притчі , може бути другим , слухняним братом. Існує припущення , що насправді другий брат - це попередня «жіноча» фігура , обіймаються колону. Причому , може бути , це не просто колона - за формою вона нагадує столпІерусалімского храму і може цілком символізувати собою стовп Закону , і те , що праведний брат за нею ховається, набуває символічного звучання. Увага дослідників приковує фігура останнього свідка , розташована в правій частині картини. Вона грає важливу роль в композиції і написана майже так само яскраво , як основні дійові особи. Його обличчя виражає співчуття, а надітий на нього дорожній плащ і посох в руках наводять на думку , що це , також як і блудний син , самотній мандрівник. Ізраїльська дослідниця Галина Любан вважає , що цей образ пов'язаний з фігурою Вічного Жида. За іншими припущеннями - саме він старший син , що не збігається з віковою характеристикою новозавітного персонажа , хоча він також бородатий і одягнений , як батько. Втім , ця багата одяг - також спростування версії , оскільки згідно з Євангелієм , почувши про повернення брата , він прибіг просто з поля , де , найвірогідніше , був у робочому одязі. Деякі дослідники вбачають у цій фігурі автопортрет самого Рембрандта.
n n Існує й версія , що дві фігури в правій частині картини: юнак у береті і стоїть чоловік - це ті ж самі батько і син , які зображені на іншій половині , але тільки до догляду блудного сина з дому назустріч гульні. Таким чином , полотно як би поєднує два хронологічних плану. Висловлювалася думка , що ці дві фігури - зображення митаря і фарисея з євангельської притчі. У профіль у вигляді барельєфа з правого боку від стоїть свідка зображений музикант , який грає на флейті. Його постать , можливо , нагадує про музику , яка через кілька миттєвостей заповнить звуками радості дім батька.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Скачать презентацию Рембрандт ван Рейн Нічна варта Підготувала учениця 11
Рембрандт ван Рейн.ppt