РЕКРЕАЦІЙНА КЛІМАТОЛОГІЯ Акліматизація в екстремальножаркому кліматі

РЕКРЕАЦІЙНА КЛІМАТОЛОГІЯ

Акліматизація в екстремальножаркому кліматі

Екстремальні значення: Максимальні температури відзначені в пустелях. Найвища у світі температура – +57, 8° С – була зареєстрована в Ель-Азізії (Лівія) 13 вересня 1922, а найнижча – – 89, 2°С на станції «Восход» в Антарктиді 21 липня 1983. У різних районах світу були зареєстровані екстремальні значення кількості опадів. Наприклад, за період 1860 -1861 рр. м. Черапунджі (Індія) випало 26 461 мм (при середній річній кількість опадів біля 12 000 мм. ) На станції Парадайс-Рейнджер (шт. Вашингтон, США) зимою1971– 1972 було зареєстровано 28 500 мм снігу. На деяких метеостанціях з довгими термінами спостережень узагалі жодного разу не були відзначені опади (в Сахарі і на західному узбережжі Південної Америки). Найбільші швидкості вітру розвиваються в смерчах (торнадо) до 800 км/ч. В ураганах або тайфунах, вітер досягає швидкості більш 320 км/ч.

Екстремально-жаркі вологі кліматичні умови До екстремально-жарких регіонів відносять території, що прилягають до екватору та тропіків. Вони збігаються із зонами: • вологих тропіків, • субекваторіальних і екваторіальних лісів, • пустель і напівпустель. Екстремальність природного середовища обумовлена перевагою протягом року або вологої і жаркої, або аридної погоди. • • • Характерні риси: незначна амплітуда сезонних коливань температури (+280 С -+240 С надлишкове зволоження до 5000 мм/рік; дефіцит вологи до 100 -200 мм/рік. До факторів екстремальності для цих регіонів слід віднести ризики від розвитку різних ендемічних інфекційних і паразитарних хвороб.

Особливості клімату пустель В основі формування, існування та розвитку пустель знаходиться нерівномірність розподілу тепла і вологи, а також географічна зональність планети. Зональний розподіл температур і атмосферного тиску зумовлює специфіку циркуляції повітряних мас атмосфери і формування вітрів. Пасати, що переважають в екваторіально-тропічних широтах, визначають стійку стратифікацію атмосфери, перешкоджають вертикальним рухам повітряних потоків і утворенню хмар і випаданню опадів. Хмарність незначна при значному притоку сонячної радіації, що призводить до сухості повітря (відносна вологість в літні місяці становить близько 30%) і високих річних температур.

Пустельні регіони - пустелі; - напівпустелі; - тундра; - льодовики

Назва Площа, тис. км² Висота над Абсолютний Середньорічн максимум мінімум рівнем моря, температур, а кількість м опадів, мм. °С °С Середня Азія та Казахстан Каракуми 350 100 -500 + 50 − 35 70 -100 Устюрт та Мангишлак 200 -300 + 42 − 40 80 -150 Кизилкум 300 50 -300 + 45 − 32 70 -180 Приаральські Каракуми 35 400 + 42 − 42 130 -200 Бетпак-Дала 75 300 -350 + 43 − 38 100 -150 Муюнкум 40 100 -660 + 40 − 45 170 -300 Центральна Азія Такла-Макан 271 800 -1500 + 37 − 27 50 -75 Алашань 170 800 -1200 + 40 − 22 70 -150 Бейшань 175 900 -2000 + 38 − 24 40 -80 Ордос 95 1100 -1500 + 42 − 21 150 -300 Цайдам 80 2600 -3100 + 30 − 20 50 -250 Гобі 1050 900 -1200 + 45 − 40 50 - 200

Назва Площа, тис. км² Висота над Абсолютний Середньорічн максимум мінімум рівнем моря, температур, а кількість м опадів, мм. °С °С Іранське нагір'я Деште-Кевір 55 600 -800 + 45 − 10 60 -100 Деште-Лут 80 200 -800 + 44 − 15 50 -100 Регістан 40 500 -1500 + 42 − 19 50 -100 Аравія та Близький Схід Руб-ель-Халі 60 100 -500 + 47 − 5 25 -100 Великий Нефуд 80 600 -1000 + 54 − 6 50 -100 Дехна Сирійська пустеля 54 450 + 45 − 7 50 -100 101 500 -800 + 47 − 11 100 -150 Індостан Тар 300 350 -450 + 48 − 1 150 -500 Тхал 26 100 -200 + 49 − 2 50 -200

Назва Площа, тис. км² Висота над рівнем моря, м Абсолютний Середньомаксимум мінімум річна температур, кількість °С °С опадів, мм. Африка Сахара 7000 200 -500 + 59 − 5 25 -200 Лівійська пустеля 1934 100 -500 + 58 − 4 25 -100 Нубійська пустеля 1240 350 -1000 +53 − 2 25 Наміб 150 200 -1000 + 40 − 4 2 -75 Калахарі 600 900 + 42 − 9 100 -500 Карру 120 450 -750 + 44 − 11 100 -300

Назва Висота над Абсолютний Середньорічн Площа, рівнем моря, максимум мінімум а кількість тис. км² температур, опадів, мм. м °С °С Північна Америка Великий Басейн 1036 100 -1200 + 41 − 14 100 -300 Мохаве 30 600 -1000 + 56, 7 − 6 45 -100 Сонора 355 900 -1000 + 44 − 4 50 -250 Чіуауа 100 900 -1800 + 42 − 6 75 -300 Південна Америка Атакама 90 300 -2500 + 30 − 15 10 -50 Патагонська пустеля 400 600 -800 + 40 − 21 150 -200

Назва Площа, тис. км² Висота над Абсолютний Середньомаксимум мінімум рівнем моря, температур, річна кількість м опадів, мм. °С °С Австралія Велика Піщана пустеля 360 400 -500 + 44 +2 125 -250 Пустеля Гібсона 240 300 -500 + 47 0 200 -250 Велика пустеля Вікторія 350 200 -700 + 50 − 3 125 -250 Пустеля Сімпсона 300 0 -200 + 48 − 6 100 -150

Екваторіальний клімат (5 о пн. ш. і пд. ш. ) – клімат вологих лісів екваторіального поясу зі слабкими вітрами, з середніми температурами (24 -28 о. С) і опадами (1500 -5000 мм на рік), що випадають майже рівномірно протягом року. Знижений тиск, тропічні дощі, висока температура створюють умови для зростання вологих екваторіальних лісів. Екваторіальний клімат поширений на великій території Екваторіальної Африки, в басейні Амазонки в Південній Америці, місцями в Центральній Америці. Подібний клімат, але під впливом інших циркуляційних процесів формуються також в особливих умовах рельєфу в межах сусідніх районів з екваторіальних мусонів кліматом.

Субекваторіальний кліматичний пояс перехідний, внаслідок цього відбувається сезонна зміна повітряних масвлітку екваторіальних, взимку тропічних. Влітку панують екваторіальні західні мусони, а взимку тропічні східні. Середньомісячні температури 15 -32 о. С, температура вод океанів майже постійна, коливається біля 25 о. С. Кількість опадів і тривалість дощового періоду зменшуються по мірі віддалення від екватора. Опадів випадає 250 -2000 мм в рік. 90 -95% опадів припадають на літній дощовий період тривалістю від 2 -3 до 9 -10 місяців, зима суха.

Тропічний кліматичний пояс - поширений в Північній і Південній півкулях в зоні від 20 до 30 пн. ш. і пд. ш. Середні температури взимку не нижче 10 о. C, влітку 30 -35 о. С. У посушливих регіонах розташовані пустелі і напівпустелі, у більш зволожених місцях савани і листопадні ліси. Переважають пасати, добре виражені сезонні температури повітря, особливо, на материках. зміни

Субтропічні кліматичні пояси межують з помірними і тропічними поясами (в основному поширений від Європи до східної Азіі). На півдні Європи клімат субтропічний середземноморського типу. Зимою відчувається вплив вологих атлантичних повітряних мас: досить тепло (температура вище 0) і йдуть дожді. Літом з настанням тропічних мас встановлюється спекотна і суха погода. Вологість повітря зменшується з просуванням на схід, і в центральній частині поясу клімат вже субтропічний континентальний, опадів мало. Взимку на тихоокеанське узбережжя з внутрішніх районів материка приходять холодний континентальний сухе повітря.

Середземноморський клімат - вид субтропічного клімату з сухим літом та дощовою зимою. На додаток до областей, прилеглих до Середземного моря, цей тип клімату переважає в більшій частині Каліфорнії, в деяких районах Західної і Південної Австралії, в південнозахідній частині Південної Африки і в центральній частині Чілі.

Акліматизація в умовах жаркої пустелі… Високі денні температури і значні добові її перепади підсилюють навантаження на терморегуляцію організму людини. З підвищенням температури повітря до 36 -42°С у приїжджих осіб в умови жаркого клімату Середньоазіатських пустель: • • до 10 днів, частота пульсу підвищувалася на 51 %, до 6 місяців - на 27%, до 1 року - на 15%, від одного року до 2 років - на 7, 5%, від 2 до 5 років - на 8, 8%, понад 5 років на 10%, у місцевих жителів - на 7, 5%.

При температурі повітря в пустелі 37, 5°С у одягненої, сидячої у спокої в тіні людини, виділяється поту 0, 25 л/год. , у керуючого машиною - 0, 75 л/год. , у людини при пішій ходьбі зі швидкістю 5, 5 км/год - 1 л/год. Якщо добова потреба у воді в помірній кліматичній зоні становить приблизно 2, 5 л, то в жаркому кліматі вона зростає до 3, 5 -5 л. Кількість випитої води у приїжджих за робочу зміну становить 4985 г, а через рік було майже таким же, як і в місцевих жителів 4347 г.

Сухе повітря полегшує охолодження тіла через випаровування, але разом з тим, приводить до необхідності великого споживання води. Випита вода вгамовує спрагу через 10 -15 хв. По мірі збільшення строку проживання температура тіла в приїжджих підвищується протягом перших 10 днів перебування до 37, 8°С, через 6 -12 місяців - до 36, 9°С, як у місцевих жителів (36, 9°С). Одним з інтегральних показників завершення акліматизації людини до жаркого клімату є зміщення зони комфортних оцінок тепловідчуття навколишнього середовища з 19 -22°С на початковому етапі (до 10 днів) до 22 -26°С при перебуванні протягом року. Швидкість акліматизації здорових людей варіює, але йде більш швидко, ніж в умовах холодного клімату: від декількох днів до кількох місяців і років. Повна акліматизація до жаркого клімату в умовах півдня Середньої Азії наступає приблизно через 4 роки.

Легенева вентиляція (VE) і споживання кисню (Vo 2) на 1 кг маси тіла залежно від температури повітря (t°C) в Туркменії Та - туркмени-аборигени; Ра - росіяни-приїжджі; 1 - при t=35°C; 2 при t =40°С Легенева вентиляція (VE) і споживання кисню (Vo 2)

Особливості акліматизації … … У жителів екваторіально-тропічної зони розвинена фізична і хімічна терморегуляція, спрямована на охолодження тіла. До незвичайних фізіологічних особливостей відносять кровообіг в умовах екстремального радіаційно-теплового впливу, який виконує не тільки функцію обміну речовин, але і функцію теплообміну. Акліматизація в умовах екстремального жаркого і вологого клімату ускладнюється обмеженням тепловіддачі за рахунок випаровування поту через високу вологість. При температурі повітря близькій до температури шкіри працездатність організму різко знижується: межа витривалості без порушень для здоров'я становить для здорових людей близько 38°С.

В екваторіальній зоні добре акліматизуються люди різних рас, чому сприяє невелике коливання температури, незначне перевищення вологості та рослинність (затінення). Теплорегулюючі реакції кровообігу в приїжджих координуються посиленим потінням, що приводить до зростання водного, мінерального і вітамінного обміну. Хімічна терморегуляція в жаркому кліматі має істотне значення і проявляється в рості споживання кисню у приїжджих, особливо, з більш холодного клімату, а надалі при акліматизації відбувається зниження споживання кисню за рахунок зменшення кисневого обміну в печінці, нирках, шлунку і м'язах. Зниження обміну речовин і перерозподіл в організмі крові приводить до ослаблення діяльності всіх ланок: • травної системи (поганий апетит), • зниження нервово-психічного тонусу (стан апатії), • знижується діяльність щитовидної залози (виснаження діяльності ендокринних залоз).

Морфофізіологічне пристосування… До антропоморфологічних особливостей корінних жителів жаркого клімату відносять: темний колір шкіри і відносно незначну по вазі м'язову масу. Темний колір шкіри характеризується зниженим альбедо і підвищеним сприйняттям ультрафіолетової радіації, що пригальмовує окисні процеси в організмі та зменшує обмін і теплопродукцію організму. З необхідністю зменшення теплопродукції зв'язане і зменшення м'язової маси. В той же час має місце збільшення поверхні тіла, за винятком жителів посушливих місць. Тепло, що виділяється в процесі роботи, збалансовано меншим потовиділенням на одиницю поверхні. Виділення поту у корінних жителів тропіків, незважаючи на більшу кількість потових залоз, менше, ніж у акліматизованих європейців. Характерні для афро-американців кучеряве волосся, широкі ніс і губи, вузька висока голова з витягнутим черепом в області лобу, подовжена форма тіла з невеликою вагою, меншим жировим прошарком є ознакою пристосування до високих температур, інсоляції, високої вологості.

Специфіка захворювань… У жаркому кліматі специфіка захворювань обумовлена дією інтенсивних сонячно-теплових факторів часто в сполученні з несприятливими метеорологічними явищами. Гіпертермія (перегрівання) є звичайним явищем жарких країн не тільки серед приїжджих, але й місцевого населення (сонячні опіки, фото-дерматози тощо). Для жителів аридних пустель характерне незначне підвищення захворюваності серцево-судинної системи (в основному за рахунок гіпотонії). Висока захворюваність ниркових високою мінералізацією питної води. хвороб пояснюється Улітку відзначається підйом шлунково-кишкових і шкірних захворювань, особливо у приїжджих, відбувається пригнічення моторно-секретної функції органів травлення, зменшення апетиту і зниження маси тіла.

Пустельна хвороба – узагальнююче поняття, що включає нервово-психічну напругу через сполучення перегріву зі зневоднюванням організму. Крім жари і сухості проявляються симптоми «синдрому водного виснаження» : почуття нездужання, занепокоєння, сонливість, м'язове стомлення, частішання пульсу, підвищення температури тіла, задишка, втрата апетиту. Явне водне виснаження наступає при зменшенні маси тіла на 5 -10%, а при дефіциті вологи на 15 -20% є загроза для життя. Стан ускладнюється порушенням кровообігу від згущення крові. Після прийому рідини в здорових людей наступає відновлення водного обміну через 6 -12 годин. У жаркому кліматі нерідко виникають теплові набряки стоп і кистей рук, як результат різкого розширення і підвищеної проникності посудин.