«Регулювання, налаштування, контроль та випробування ЕА» Розділ 8 • • • Регулювання, налаштування ЕА Регулювання ЕА Контроль ЕА Випробування ЕА Утилізація ЕА
Регулювання, налаштування ЕА Регулювання та налаштування - операції в загальному технологічному циклі виробництва ЕА. Вони повинні забезпечити задані параметри ЕА при найменших витратах і усунути всі несправності, допущені при складанні. Під регулювальними і налаштувальними операціями (РНО) розуміють комплекс робіт з доведення параметрів ЕА до величин, відповідних вимогам технічних умов (ТУ) і нормалей. Метою РНО є отримання такого розкиду параметрів, який гарантує ефективне функціонування апаратури в умовах експлуатації. Проведення РНО необхідно, щоб усунути похибки виготовлення деталей, елементів і складання вузлів, причому як вимушених, так і зумовлених заздалегідь. Причиною появи зумовлених похибок є штучне завищення допусків на окремі параметри з метою зменшення собівартості виробів або неможливості реалізації необхідної точності. Роботи, що виконуються на РНО, включають настройку різних резонансних систем, узгодження електричних, кінематичних параметрів окремих вузлів і всієї апаратури в цілому, установку певних режимів окремих блоків, вузлів, підгонку деяких елементів. Характер і обсяг РНО визначається видом і обсягом виробництва, оснащенням ТП. Розрізняють експлуатаційне і заводське регулювання. При дослідному виробництві процес регулювання може супроводжуватися частковою зміною схеми і конструкції зразка. У серійному виробництві процес регулювання розбивають на ряд простих операцій, крім того, виконують попереднє регулювання окремих складальних одиниць. Це дозволяє скоротити трудомісткість робіт, оснастити процес регулювання спеціальними приладами. При регулюванні іноді допускається методом підбору встановлювати заздалегідь передбачені схемою резистори, конденсатори та інші елементи. Підбір електронних, напівпровідникових, механічних приладів для отримання оптимальних параметрів в серійному виробництві не допускається. У масовому виробництві регулювальні роботи розбивається на дрібні операції, що передбачають отримання одного або декількох пов'язаних один з одним параметрів із застосуванням мінімального кількості приладів та інструментів. Заміна встановлених елементів виключається. Регулювання проводять на спеціалізованих установках.
Регулювання ЕА здійснюють двома методами: • за вимірювальними приладам; • порівнянням настроюваного виробу із зразком або еталоном (метод електричного копіювання). У серійному і масовому виробництві частіше застосовують метод електричного копіювання, що дозволяє зменшувати допуски на ЕА при використанні більш простої вимірювальної апаратури. Технологічний процес регулювання ЕА розбивають на ряд етапів: На першому етапі виріб піддають трясці на вібраційному стенді для видалення сторонніх предметів і виявлення наявних нещільних з'єднань. На другому етапі перевіряють правильність монтажу. Для цього наперед складають карти або таблиці, що охоплюють всі ланцюги перевіряємого пристрою. На третьому етапі перевіряють режими роботи мікросхем, напівпровідникових приладів по електрокалібровочним картам (встановлюються для напруг і струмів). Перевірку режимов починають з джерел живлення. На четвертому етапі перевіряють функціонування пристрою в цілому і регулювання для отримання заданих характеристик по ТУ. Види та перелік документації, необхідної для проведення регулювальних робіт, визначаються програмою випуску і складністю вироби. В одиничному виробництві регулювання можна проводити по електричній схемі з урахуванням вимог ТУ. Для регулювання складних виробів і в масовому виробництві створюють документацію, яка виключає помилки і скорочує трудомісткість виконуваних робіт. При регулюванні простих пристроїв і в масовому виробництві використовуються технологічні карти, в яких вказані методика і порядок регулювання, вимірювальна апаратура, інструмент тощо. Найбільш часто для регулювальних робіт використовують технологічну інструкцію, яка містить опис робочого місця, перелік вимірювальної та регулювальної апаратури, пристроїв та інструментів, методику процесу регулювання і його послідовність, характерні несправності та способи їх виявлення та усунення, порядок здачі відрегульованого вузла і вказівки з техніки безпеки.
Контроль ЕА Під якістю ЕА розуміють сукупність властивостей, що визначають здатність виробів задовольняти заданим вимогам споживача. Якість ЕА обумовлює їх конструктивні, технологічні, економічні, ергономічні та інші параметри. Якість як властивість закладається в процесі розробки і виготовлення ЕА, а об'єктивно оцінюється в процесі експлуатації. Однак отримується при цьому інформація є, по-перше, недостатньою, оскільки не всі параметри ЕА, необхідні для оцінки якості, вимірюються в умовах експлуатації, а по-друге, - запізнілою, оскільки на виготовлення ЕА вже витрачені великі кошти. Ця проблема посилюється в міру подальшої мікромініатюризації ЕА, коли цілі блоки виконуються у вигляді інтегральних мікросхем, які є неремонтоздатні. Одним з методів оцінки якості служать теоретичні розрахунки. Однак розрахункові оцінки потребують експериментальному підтвердженні, так як вихідні дані та моделі є наближеними. З розвитком мікромініатюризації і ускладненням ЕА створення адекватних моделей стає проблематичним. У цьому зв'язку істотний обсяг інформації про якість ЕА отримують шляхом контролю їх параметрів та проведення випробувань на всіх етапах, починаючи з розробки нормативно-технічної документації (НТД) і закінчуючи аналізом рекламацій і висновків споживача про якість готових виробів. Державний стандарт встановлює такі об'єкти контролю: матеріал, напівфабрикат, заготівка, деталь, складальна одиниця, комплекс, комплект, технологічний процес. При контролі матеріалу, напівфабрикату, заготівки та деталі до складу контрольованих об'єктів включені: марка матеріалу (крім об'єкта деталь), геометричні та фізико-хімічні параметри, зовнішні та внутрішні дефекти, клейма (крім об'єкта матеріал). Для складальної одиниці, комплексу та комплекту передбачений контроль геометричних і функціональних параметрів, зовнішніх і внутрішніх дефектів і клейма, а для технологічного процесу - контроль якісних і кількісних характеристик. Слід також піддавати перевірці упаковку, комплектність, консервацію і супровідну документацію, якщо це передбачено ТУ. При контролі технологічних процесів допускається перевірка параметрів допоміжних матеріалів, засобів технологічного оснащення, у тому числі засобів контролю, технологічної дисципліни, точності і стабільності ТП, характеристики зовнішніх умов. На розсуд розробника допускається контролювати інші ознаки (ергономічні, естетичні, …).
Контроль ЕА Згідно з Державним стандартом (ЕСТПП. Види процесів контролю) встановлюються такі види технологічних процесів технологічного контролю: • з уніфікації (одиничний, уніфікований); • з освоєння процесу (робочий, перспективний); Процеси контролю повинні забезпечувати вирішення завдань, встановленних для вхідного, операційного та приймального контролю, і охоплювати весь ТП і його результати, запобігати попаданню дефектних заготовок і виробів на наступні етапи виготовлення. При вхідному контролі вирішують завдання перевірки відповідності якості матеріалів, напівфабрикатів, заготовок, комплектуючих деталей і збірних одиниць вимогам, встановленим в стандартах, ТУ, договорах про постачання. Вхідний контроль на підприємстві-споживачі здійснює спеціальний підрозділ. При операційному контролі вирішують завдання перевірки відповідності контрольованих ознак деталей і складальних одиниць у процесі виготовлення заявленим до них вимогам, а також виявляють кількісні та якісні характеристики ТП. Операційний контроль виконує виконавець операції (робочий, бригадир, випробувач), керівник ділянки (майстер, старший майстер), контролер або майстер відділу технічного контролю. При приймальному контролі вирішують завдання перевірки відповідності якості готових виробів вимогам, встановленим у нормативно-технічній документації, в тому числі комплектність, упаковку і консервацію виробів, її придатність до транспортування та використання. Приймальний контроль здійснюють контролер, майстер ОТК і (при необхідності) представник замовника. Процеси контролю поділяють на чотири категорії, застосовувані на розсуд підприємства. • по повноті охоплення контролером (суцільний і вибірковий контроль), • по зв'язку з об'єктом контролю (безперервний, періодичний і летючий).
Випробування ЕА являють собою експериментальне визначення при різних впливах кількісних і якісних характеристик виробів при їх функціонуванні. При цьому як і самі випробовувані вироби, так і впливи можуть бути змодельовані. Мета випробувань різна на різних етапах проектування і виготовлення ЕА. Основні цілі випробування: вибір оптимальних конструктивно-технологічних рішень при створенні нових виробів; доведення виробів до необхідного рівня якості; об‘єктивна оцінка якості виробів при їх постановці на виробництво, в процесі виробництва і при технічному обслуговуванні; гарантування якості виробів при міжнародному товарообміні. Випробування служать ефективним засобом підвищення якості, так як дозволяють виявити: недоліки конструкції та технології виготовлення ЕА, що призводять до зриву виконання заданих функцій в умовах експлуатації; відхилення від обраної конструкції або прийнятої технології, допущені у виробництві; приховані випадкові дефекти матеріалів та елементів конструкції, що не піддаються виявленню існуючими методами технічного контролю; резерви підвищення якості та надійності розроблюваного конструктивно-технологічного варіанту виробу. За результатами випробувань виробів у виробництві розробник ЕА встановлюється причини зниження якості. Якщо ці причини встановити не вдається, вдосконалюють методи та засоби контролю виробів і ТП їх виготовлення. Для підвищення якості своєї ЕА на кінцевих операціях ТП їх виготовлення проводять попередні випробування, що дозволяють виявити вироби з прихованими дефектами. Режими цих випробувань вибирають такими, щоб вони забезпечували відмови виробів, що містять приховані дефекти, і в той же час не виробляли ресурсу тих виробів, які не містять дефектів, що викликають при експлуатації відмови. Ці випробування часто називають технологічними тренуваннями (термострумове тренування, електротренування, тренування термоциклів та ін. ).
Випробування ЕА Програма та методи проведення випробувань визначаються конкретним видом і призначенням ЕА, а також умовами експлуатації. Для контролю якості і приймання виробів встановлюють основні категорії контрольних випробувань, обумовлені в ТУ: приймально-здавальні, періодичні та типові. Кожна категорія випробувань може включати декілька видів випробувань (електричні, механічні, кліматичні, на надійність і ін. ) і видів контролю (візуальний, інструментальний та ін. ). Залежно від особливостей експлуатації та призначення виробів, а також специфіки їх виробництва деякі види випробувань виділяють в окремі категорії випробувань (на надійність - безвідмовність, довговічність, збереженість та ін. ). Види випробувань і контролю, послідовність проведення, перевірочні параметри і їх значення встановлюються в ТУ (стандартах, програмах, методиках та ін. ). Під час випробувань застосовують суцільний або вибірковий контроль за ТУ і планом контролю. Результати випробувань вважаються негативними, якщо виявлено невідповідність виробу хоча б одній вимозі ТУ для проведеної категорії випробувань. Застосовувані засоби випробувань, вимірювання та контролю, а також методики вимірювань повинні відповідати вимогам метрологічного забезпечення. Забороняється використовувати засоби випробувань, які не пройшли метрологічну атестацію.
Випробування ЕА Приймально-здавальні випробування (ПЗВ). Ці випробування проводять для контролю виробу на відповідність вимогам ТУ, встановленими для даної категорії випробувань. На ПЗВ вироби пред'являють поштучно. Випробування і приймання проводить представник замовника у присутності представника відділу технічного контролю (ВТК) підприємства-виробника в обсязі і послідовності, передбаченими в ТУ на виріб. Про готовність вироби до ПЗВ підприємство-виробник повідомляє представника замовника повідомленням, оформленим у встановленому порядку. Проводяться ПСИ в наступному складі і послідовності (приклад для літакової апаратури). 1. Контроль проведення технологічної тренування (перевірка наявності протоколу тренування). 2. Перевірка комплектності та якості експлуатаційної документації. 3. Перевірка маркування. 4. Перевірка виробу на відповідність вимогам конструкторської документації. 5. Перевірка покупних виробів і матеріалів на термін служби і термін зберігання. 6. Перевірка перехідного опору. 7. Перевірка електричної міцності ізоляції. 8. Перевірка електричного опору ізоляції. 9. Випробування на міцність при дії синусоїдальної вібрації однієї частоти. 10. Перевірка споживаних струмів. 11. Перевірка при зміні напруги живлення. 12. Перевірка запасу регулювання. 13. Випробування на взаємозамінність складових частин. 14. Випробування на вплив акустичного шуму. 15. Випробування на стійкість до впливу синусоїдальної вібрації. 16. Перевірка маси. 17. Перевірка якості упаковки. Склад і послідовність проведення випробувань можуть бути змінені за погодженням з представником замовника. Прийнятими вважаються вироби, які витримали випробування, укомплектовані та упаковані відповідно до ТУ.
Випробування ЕА Періодичні випробування. Такі випробування проводять з метою: періодичного контролю якості виробів; контролю стабільності ТП в період між випробуваннями; підтвердження можливості продовження виготовлення виробів за діючими конструкторською та технологічною документаціями, ТУ та приймання. Календарні терміни випробувань встановлюються у графіку, складеному підприємствомвиробником за участю представника замовника. Періодичним випробуванням підлягає один виріб щорічно. Результати випробувань оформлюються актом, до якого додається протокол, виконаний за формою, прийнятою на підприємстві-виробнику. Склад і послідовність періодичних випробувань наступний (приклад для літакової апаратури). 1. Перевірка взаємозамінності складових частин. 2. Перевірка часу готовності. 3. Випробування на безперервну роботу. 4. Випробування з обстеження резонансів конструкції. 5. Випробування на міцність при дії синусоїдальної вібрації. 6. Випробування на стійкість при впливі синусоїдальних вібрацій. 7. Випробування на стійкість до впливу лінійних прискорень. 8. Випробування на міцність при транспортуванні в запакованому вигляді. 9. Випробування на вплив підвищеної вологості. 10. Випробування на вплив зниженої та гранично зниженої температури середовища. 11. Випробування на вплив підвищеної і гранично підвищеної температури середовища. 12. Випробування на вплив циклічної зміни температури середовища від гранично зниженою до гранично підвищеною. 13. Випробування на вплив зниженого атмосферного тиску. 14. Випробування на вплив зміни атмосферного тиску. 15. Випробування на герметичність. 16. Випробування на безвідмовність. 17. Випробування на вплив акустичного шуму. Якщо виріб витримало періодичні випробування, то його виробництво триває до наступного терміну випробувань. Якщо не витримав періодичних випробувань, то прийомку виробів і відвантаження прийнятих виробів призупиняють до виявлення та усунення причин виникнення ефектів і отримання позитивних результатів повторних випробувань.
Випробування ЕА Типові випробування проводять для виробів переривчастого виробництва (одиничного і дрібносерійного переривчастого виробництва) для оцінки ефективності та доцільності запропонованих змін у виріб або технологію його виготовлення, які можуть змінити технічні та інші характеристики виробу і його експлуатацію. Випробування проводять на виробах, в які вносяться зміни, за програмою і методикою необхідних випробувань зі складу приймально-здавальних та періодичних. Якщо ефективність і доцільність пропонованих змін підтверджується результатами типових випробувань, то їх вносять у відповідну документацію на виріб відповідно до вимог Державних стандартів. Пред'явницькі випробування (ПВ). Перед пред'явленням виробів на випробування і приймання представнику замовника ВТК проводить пред'явницькі випробування готових виробів. Такі випробування проводяться з метою контролю виробів на відповідність вимогам ТУ і готовності для пред'явлення замовнику. Як правило, їх проводять в обсязі не менше ПЗВ, але плани контролю і норми на перевіряємі параметри можуть встановлюватися більш жорсткими. Крім перерахованих вище основних категорій випробувань існують кваліфікаційні випробування з приймання установчої серії, випробування на довговічність і перевірочні випробування (проводить науково дослідницька організація замовника). Всі випробування проводять в нормальних кліматичних умовах: • температура повітря 15. . . 35 ° С; • відносна вологість повітря 45. . . 80%; • атмосферний тиск 84. . . 106 к. Па (630. . . 800 мм рт. ст. ). Випробування послідовно включають в себе початкову стабілізацію (якщо потрібно); початкову перевірку й вимір (якщо потрібно); витримку; кінцеву стабілізацію (якщо потрібно); заключні перевірки і вимірювання (якщо потрібно).
Утилізація ЕА Утилізація оргтехніки та електроніки, радіоелектронної апаратури вимагає особливого підходу, оскільки все це обладнання становить потенційну небезпеку для природи і для здоров'я людей. Адже при складанні комп'ютерів, принтерів, сканерів та іншої оргтехніки використовується велика кількість хімічних елементів. Ці елементи не небезпечні, поки обладнання експлуатується. Але варто тільки техніці потрапити на звалище сміття, бомба уповільненої дії, що підриває екологічне благополуччя планети, і починає цокати. Під впливом природних факторів хімічні елементи і починають виділяти шкідливі речовини. А такі компоненти свинець, цинк, сурма, ртуть, кадмій і миш'як переходять в органічні і розчинні сполуки і стають найсильнішими отрутами. Тому й неприпустимо викидати електронне обладнання. Крім того, що несанкціоноване позбавлення від небезпечних відходів завдає природі шкоди, воно також карається штрафами. Штраф за забруднення навколишнього середовища становить досить велику суму, але не тільки це стягнення загрожує підприємству, чиє керівництво не подбала про своєчасну утилізації обладнання. Існують і інші штрафи, у тому числі - за незаконні операції з дорогоцінними металами (ДМ). Це пов'язано з тим, що вся електронна техніка містить деяку кількість золота, срібла та інших благородних металів. І абсолютно всі підприємства повинні вести їх облік. Всі підприємства зобов'язані документально оформляти надходження і вибуття дорогоцінних металів, що містяться в складових частинах обладнання. За відсутність обліку та незаконні операції з дорогоцінними металами і можна поплатитися штрафом. Збір і переробка сировини, що містить ДМ, є пріоритетним напрямком: зміст цих металів у вторинному сировину значно вище, ніж в природному, вони високо цінуються і мають постійно високу ліквідність на ринку. Так як собівартість виробництва ДМ з вторинної сировини в 6. . . 10 разів нижче, ніж з первинного, то накопичення запасу сировини, особливо військово-промислового брухту, роблять його важливим джерелом благородних металів. Для виробництва ДМ все більш використовується багатокомпонентний лом, до якого відносяться лом військово-технічних засобів; електронно-обчислювальна і електрична апаратура, брак і відходи електротехнічної, електронної, автомобільної та машинобудівної промисловості.
Утилізація ЕА Лом і відходи продукції радіоелектронних та електротехнічних галузей промисловості - багате джерело вторинних кольорових (КМ) і ДМ. Особлива цінність електронного та електротехнічного брухту полягає в тому, що це постійно поновлюване джерело вторинної сировини, так як техніка швидко застаріває і підлягає демонтажу та переробки. До недавнього часу домінуюча роль у брухті електроніки належала золоту. Традиційні плати містять 0, 05. . . 0, 09 мас. % золота. Основні метали складають 40% від загальної маси відходів і представлені міддю (50%), залізом (20%), оловом (10%), нікелем, свинцем і алюмінієм (по 5% кожного) і цинком (3%). В одній тонні електронного брухту міститься близько 1, 8 кг срібла, 930 г золота і 45 г паладію. Багатокомпонентний електронний брухт не може направлятися в плавку без попередньої первинної обробки з метою виділення окремих (або групи) компонентів. Технологія комплексної переробки такого брухту зазвичай включає демонтаж і попереднє сортування елементів апаратури, подрібнення і сепарацію брухту, отримання чистих металів та інших продуктів або використання отриманого вторинної сировини в якості добавок до первинної сировини. Багатокомпонентні відходи можна розділити на три групи по здатності до збагачення: легко сепаруються (мікросхеми, транзистори тощо, які покриті золотом, паладієм або сріблом); важко сепаруються (лом електронної продукції); зовсім не сепаруються (метали, сплави ЦМ). Первинна обробка багатокомпонентного брухту зазвичай полягає в його фрагментації, дробленні, подрібненні, які забезпечує поділ металів і неметалічних компонентів з отриманням механічної суміші. Лом електронної продукції являє собою суміш різних металів, зокрема, міді, алюмінію, сталі, з'єднаних, покритих і змішаних з різними видами пластику або кераміки. Ця суміш різнорідна, благородні метали зазвичай присутні в ній у вигляді покриттів різної товщини, припоїв і, в невеликих кількостях, у вигляді компонентів сплавів. ДМ часто використовуються в контактах телефонних та інших реле, язичкових перемикачах, кромочних покриттях і різних друкованих схемах комп'ютерів.
Утилізація ЕА Основні способи переробки електронного брухту: Механічний; Гідрометалургійний; Механічний в поєднанні з гідрометалургійної переробкою; Механічний в поєднанні з піро- і гідрометалургійних процесами. При розбиранні радіоелектронної апаратури з неї витягують плати з навісними радіодеталями. Великі радіодеталі (трансформатори, дроселі, котушки індуктивності, конденсатори, транзистори, реле, перемикачі та інше) видаляють з застосуванням ручного та механізованого інструменту. Дрібні радіодеталі (діоди, транзистори, мікросхеми, резистори та інші) видаляють із застосуванням пневмомолотків з плоскими зубилами. Плати без радіодеталей, що містять в отворах плат залишки впаяних «ніжок» радіодеталей, покритих дорогоцінними металами, та струмопровідні луджені мідні доріжки в даний час утилізуються з недостатньою ефективністю або, в основному, вивозяться на смітник. Витяг ДМ з радіоелектронного брухту з використанням гідрометалургійних процесів можна умовно розділити на дві стадії: на першій відбувається розчин продукту у водному розчині із застосуванням мінеральних і органічних реагентів. При цьому, залежно від складу матеріалу і застосовуваних реагентів, можливе або селективне відділення ДМ від ЦМ, або повний перехід всіх компонентів у розчин; на другій стадії відбувається вилучення цінних компонентів з розчину. У вторинній пірометалургії благородних металів використовують такі процеси як колектуюча плавка і окислювальне рафінування. У більшості способів переробки радіоелектронного брухту застосовують плавку з флюсами і компонентами, колектуючими благородні метали. В якості колекторів використовують індивідуальні метали (свинець, мідь, залізо, алюміній) або сплави (мідь-срібло і ін. ). Колектор вибирають за такими ознаками: Висока розчинність благородних металів; Максимальне вилучення ДМ в метал-колектор при низькому залишковому вмісті благородних металів в шлаку.
Утилізація ЕА На сьогоднішній день лідером переробки радіоелектронного брухту в Україні є ВАТ «Дніпро-ВДМ» (м. Дніпропетровськ). На підприємстві застосовують технологію, що дозволяє витягувати ЦМ і ДМ з склоподібних друкованих плат з навісними радіодеталями [4]. Технологічний процес включає в себе ручне диференціювальне оброблення, механічне дроблення і гравітаційне збагачення концентратів, металургійний переділ і гідрометалургійний переробку. Ручна обробка передбачає розбирання блоків, вузлів, виробів з максимальним використанням інструменту (пневмозубила, кутові плоскошліфувальні машини, пневмокусачки, дискові ножиці, мінігільотіни і т. д. ). Продуктивність 150. . . 200 кг⋅чел/зміну. В результаті оброблення отримують концентрати А: А 1 - друковані плати з навісним монтажем; А 2 - трансформатори (мідь, залізо, органіка); А 3 - роз'єми (пластмаса, ДМ); А 4 - клас Г (суміш і недоразділені блоки). Механічна обробка концентратів А полягає в наступному. А 1 - з друкованих плат за допомогою пневмозубила, пневмокусачек і т. д. видаляють навісний монтаж; ДМмістять концентрати після сортування направляють на гідрометалургійний переділ. А 2 - трансформатори піддають випалу в випалювальної печі, дробленню в молотковій дробарці, магнітної сепарації, повітряної сепарації. В результаті отримують: магнітну фракцію (залізо), немагнітну фракцію (мідь); оксиди заліза, міді та углеродсодержащие компоненти. А 3 - роз'єми, що містять ДМ, піддають подрібнення в молотковій або ножовий дробарках, просіювання, магнітної сепарації для видалення заліза. Немагнітний концентрат: мідь (латунь), покриття Ag, Au, Pd - направляють на гідрометалургійний переділ. Текстолітову (стеклотекстолитовую) підкладку, яка містить мідь, свинець, олово із залишками ДМ направляють на випал в випалювальну піч з системою допалювання і газоочистки. Отриманий недогарок направляють на плавку в роторну газокисневе піч з окислювальним атмосферою з отриманням чорнової міді (97. . . 98% міді; по 0, 001% срібла і золота; по 0, 0001% платини і паладію) і шлаку. Чорнову мідь розливають у аноди, які піддають електролітичному рафинированию, а шлак - відновної плавці в печі ДСП-1, 5 з отриманням металевого концентрату (витяг 4. . . 5%) і третинного (відвального) шлаку, містить близько 1, 5% міді.
Скачать презентацию Регулювання налаштування контроль та випробування ЕА Розділ
Lecture_9.pptx