Регіональна економіка ЛЕКЦІЯ № 3 Закорчевна Наталія Борисівна
РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ • Природно-ресурсний потенціал. • Соціально-демографічний і трудовий потенціал. • Виробничий і науково-технічний потенціал. • Фінансовий потенціал. • Інноваційно-інвестиційний потенціал
• Природно-ресурсний потенціал • розглядається як тіла і сили природи, які прямо або опосередковано впливають на господарську діяльність людини. • Природні умови — це тіла та сили природи, які не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей, але опосередковано визначають ступінь її ефективності. До них відносяться: клімат, рельєф, геологічна будова, географічне розміщення, які в одному випадку можуть гальмувати розвиток суспільного виробництва (гірські райони, складні кліматичні умови), а в іншому — створювати додаткові умови для прогресу (достатня річна сума додатніх температур, нормальне зволоження, рівнинний • рельєф).
• Компонентна структура природно-ресурсного потенціалу — це внутрішні та міжвидові співвідношення • природних ресурсів (лісових, земельних, водних тощо). За нею природно-ресурсний потенціал поділяється на мінеральні (паливно-енергетичні, рудні і нерудні), водні (поверхневий стік, підзем • ні води), земельні (з урахуванням сільськогосподарського призначення та характеру ґрунтового покриву), лісові (щорічний приріст деревини), природно-рекреаційні ресурси (території, придатні для створення санітарнокурортних закладів, баз відпочинку, • туристичних баз тощо. ).
• Функціональна структура природно-ресурсного потенціалу відображає класифікацію природних ресурсів за їхньою здатністю до формування комплексів та участю в територіальному поділі праці (видобуток вугілля, лісове господарство тощо). • Територіальна структура природно-ресурсного потенціалу характеризує різні форми просторової організації природно-ресурсних комплексів (вугілля і залізна руда —- для виплавки металу та ін. ). • Організаційна структура природно-ресурсного потенціалу розглядає природні ресурси щодо ефективності їхньої експлуатації, охорони, відтворення.
• Основу економічної класифікації природних ресурсів становить • їх поділ на ресурси виробничого й невиробничого, галузевого і міжгалузевого, промислового й сільськогосподарського, одноцільового та багатоцільового призначення. Всі природні ресурси оцінюються з різних точок зору для з'ясування можливостей їх використання у виробничій діяльності людей. Так, існують інженерно-технологічна, економічна та екологічна (еколого-економічна) оцінки • природних ресурсів
Економічна оцінка природних ресурсів забезпечує їх ефективне використання і включає 3 основні підходи: 1) метод оцінки приросту новостворених вартостей завдяки залученню компонентів природних ресурсів у господарський обіг економічного району, країни; 2) метод оцінки витрат і відтворення природних ресурсів; 3) метод оцінки ресурсів через диференційну ренту й замикаючі витрати виробництва. Тобто природні ресурси можуть оцінюватися двома способами: за відносним ефектом чи прибутком, який дає його використання в господарстві, і за додатковими витратами на компесацію втрат прибутку при вилученні певного ресурсу з природокористування.
Соціально-демографічний і трудовий потенціал характеризується за наступними показниками • • • Чисельність населення Густота населення Відтворення населення Вікова структура населення Міграція населення Трудовий потенціал
Виробничий і науково-технічний потенціал (його склад) • Промисловість та сільське господарство • Основні виробничі фонди, які включають засоби праці, що функціонують у сфері матеріального виробництва і використовуються у виробництві матеріальних благ
• Кількісний та якісний рівень основних виробничих фондів (машин і обладнання) характеризують виробничий потенціал господарства країни • Одним з головних показників, що характеризують основні виробничі фонди, є виробнича потужність — здатність засобів праці виробляти максимальну кількість продукції • Виробничий потенціал територіально розподіляється у вигляді заводів, фабрик, транспортних засобів, сільськогосподарських • підприємств, що є важливою умовою розвитку й розміщення продуктивних сил.
Науково-технічний потенціал Сукупність ресурсів і можливостей сфери науки будь-якої системи (колективу, галузі, міста) ефективно вирішувати завдання соціальноекономічного розвитку країни та її регіонів. • Складовими наукового потенціалу є кадри, фінанси, матеріально-технічна база, інформаційне забезпечення. Поняття «науковий потенціал» можна поширювати на будь-яку сукупність наукових організацій у міністерствах, відомствах, а також на сукупність галузевих наукових організацій, розташованих на відповідній території.
Фінансовий потенціал Територіальні або регіональні фінанси, які включають місцеві (регіональні) бюджети АР Крим, областей, низових адміністративних районів, міст, селищ і сіл, а також прибутки підприємств комунальної форми власності, які використовуються для вирішення регіональних проблем. Крім того, до регіональних фінансів входять також цільові фонди, які утворюються поза бюджетом для фінансування деяких заходів, а також місцеві позики, які здійснюються у підприємств, населення шляхом випуску, наприклад, цінних паперів.
Таким чином, регіональні фінанси — це система економічних відносин, що регулює розподіл і перерозподіл національного доходу, фонду грошових надходжень, які використовуються для економічного й соціального розвитку територій. Регіональні бюджети — один з головних каналів доведення до населення кінцевих результатів виробництва. Через них суспільні фонди споживання розподіляються між окремими групами населення.
Інноваційно-інвестиційний потенціал • Під новацією розуміється дещо нове, близьке до поняття винаходу. • Інновація відповідно до загальноприйнятого визначення — це процес розробки, освоєння, експлуатації й використання виробничо-економічного та соціально-організаційного потенціалу, що становить основу новації.
• Основні стадії процесу інноваційного розвитку (інноваційного процесу) мають наступний вигляд: • досягнення фундаментальної науки; • прикладні дослідження; • конструкторські розробки; • впровадження (первинне освоєння); • широке впровадження (власне розповсюдження інновацій); • використання нововведень; • старіння інновацій.
ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ГОСПОДАРСЬКОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ ТА ЇХНІ РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ • Сутність поняття “структура економіки”. • Особливості структури економіки України і її трансформація на сучасному етапі. • Галузева структура економіки та її регіональні особливості.
• Економіка являє собою сукупність взаємопов'язаних окремих своїх частин і ланок. Співвідношення і зв'язки між ними формують структуру економіки. Остання може розглядатися з різних сторін. Наприклад, якщо розглядати економіку з точки зору форм власності, то існує державний і недержавний сектори. Це властиво будь-якій розвинутій економічній системі. • З іншого боку, економіку можна розглядати як сукупність взаємозв'язків різних стадій руху продукту. В цьому розумінні економіка включає виробництво, розподіл, обмін та споживання. Кожній стадії властиві свої особливі закони, механізми й інститути.
Однією з істотних характеристик структури економіки є її розподіл на галузі та сфери.
• Серед структурних характеристик економічної системи провідне місце займає галузева структура, яка формується під впливом суспільного поділу праці і відображає основні пропорції й систему взаємозв'язків між галузями. Вона оцінюється за однорідними показниками обсягами виробництва, вартістю основних фондів, чисельністю зайнятих працівників.
Структура господарства України характеризується такими особливостями: • високою часткою галузей, що виробляють проміжний продукт; • перевантаженням екологонебезпечними, ресурсомісткими • галузями; • низьким рівнем розвитку галузей, які визначають темпи інвестиційного оновлення виробництва; • технологічною неконкурентоспроможністю значної кількості виробництв; • низьким рівнем розвитку транспортної, енергетичної, інформаційної інфраструктури.
Галузь господарства, згідно з визначенням КВЕД, — це діяльність сукупності виробничих одиниць, що беруть участь у переважно однакових або подібних видах виробничої діяльності. Їїх поділяють на певні укрупнені (комплексні) галузі. Зокрема, за класифікацією Держкомстату України, до промисловості віднесено 17 укрупнених (комплексних) галузей: електроенергетику, паливну, атомну промисловість, чорну металургію; кольорову металургію, хімічну і нафтохімічну, машинобудування та металообробку, лісову, деревообробну і целюлозно-паперову, будівельних матеріалів, скляну й фарфорово-фаянсову, легку, харчову, мікробіологічну, борошномельно-круп'яну і комбікормову, медичну, поліграфічну та інші галузі. За функціональною ознакою галузі поділяють на первинні (видобувна промисловість, сільське господарство) та вторинні, до складу яких входять переважно галузі обробної промисловості.
• Структурна трансформація економіки являє собою систему узгоджених між собою заходів, спрямованих на зміну структури економіки (її організаційної, галузевої, територіальної та інституційної підсистем) з метою зростання обсягів конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва й вирішення на цій основі соціальних завдань.
• Трансформаційні зміни в економіці України є невід'ємним елементом становлення ринкового типу господарювання. Забезпечення структурних зрушень здійснюється за такими взаємозв'язаними напрямами: 1) лібералізація економіки, тобто зняття адміністративних обмежень з цін, господарських зв'язків, зовнішньоекономічної діяльності; 2) стабілізація фінансів і грошової системи, які забезпечують зміцнення гривні як загального еквівалента та єдиного платіжного засобу на території країни;
4) структурна перебудова економіки, її інтеграція в світове господарство, підвищення конкурентоздатності української продукції на світовому ринку; 5) створення конкурентного ринкового середовища; 6) активна соціальна політика з метою пристосування працездатного населення до нових умов, соціальний захист найвразливіших верств населення, створення передумов економічного зростання на основі підвищення ділової активності населення.
Завдання на семінар 2. 11. 12 1/ Природно-ресурсний потенціал України. 2/ Соціально-демографічний і трудовий потенціал України. 3/ Виробничий і науково-технічний потенціал України. 4/ Фінансовий потенціал України. 5/ Інноваційно-інвестиційний потенціал України
Завдання на семінар 2. 11. 12 • Галузева структура економіки та її регіональні особливості.
Скачать презентацию Регіональна економіка ЛЕКЦІЯ 3 Закорчевна Наталія Борисівна
Re_lektsiya_3.ppt