Психологія та педагогіка як науки 1 Основні галузі

Психологія та педагогіка як науки 1. Основні галузі психології 2. Методи дослідження в психології 3. Історичний розвиток та становлення 4. Основні школи і напрями

Термін “психологія” – ХVI ст. Наука, що займається вивченням душевних (психічних) явищ, які Л знаходить у власній свідомості в результаті самоспостереження Неусвідомлювані психічні процеси (несвідоме), діяльність, спілкування

Предмет – психіка Л, процеси научення Пізнавальні процеси: відчуття, сприйняття, увага, уявая. пам, ять, мислення, мовлення - ПІЗНАННЯ Психічні властивості і стани: потреби, мотиви, воля, схильності, здібності – СПІЛКУВАННЯ, ДІЇ, ВЧИНКИ

Галузі психології § Загальна психологія досліджує індивіда, виділяючи в ньому пізнавальні процеси і особистість Властивості, що визначають справи і вчинки Л: емоції, здібності, мотивація, темперамент, характер, воля

Спеціальні галузі психології § § § § § Генетична психологія З-ни психічного Психофізіологія розвитку людини Диференціальна психологія Вікова психологія Соціальна психологія Педагогічна психологія Психотерапія (медична і патопсихологія) Психодіагностика Юридична психологія

Методи досліджень (прийоми, засоби для отримання достовірних відомостей, для побудови теорій і вироблення рекомендацій ) СПОСТЕРЕЖЕННЯ зовнішнє, внутрішнє, вільне, стандартизоване, включене, стороннє n ОПИТУВАННЯ усне, письмове, n ТЕСТИ Т-оптувальник вільне, стандартизоване n Т-завдання Т-проект

n ЕКСПЕРИМЕНТ природний, лабораторний МОДЕЛЮВАННЯ математичне, логічне, технічне З-н Бугера-Вебера d I/ I = K n З-н Вебера фехнера S=K lg I + C n КІБЕРНЕТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ

n люди почали замислюватися над духовним ідеалом, спрямовуючим їх поведінку, в доісторичні часи n коріння у філософії — «матері всіх наук» , яка породить. . . психологію n божества стародавніх цивілізацій: Сонце, Місяць, зірки наділені таємничою силою n не зрозуміле — дія таємничих сил — залежно від культури — на Олімпі, на небі або в пеклі n всі відчуття залежать від настрою богів

n Платон: дух і світ ідей n Арістотель: концепція душі як функції тіла душа «психе» — двигун, що дозволяє живій істоті реалізувати себе. Центр «психу» знаходиться в серці, куди поступають враження, передавані від органів чуття

n XVII ст. теорії Декарта закладають фундамент створення сучасної психології, в основі - уявлення про співвідношення між нервовою системою і поведінкою Декарт вважав: за дії людини відповідальна душа n ДУАЛІЗМ – незалежне існування в світі двох початків: матерії і духу

Б. Спіноза: принцип детермінізму – причинна обумовленість і наукове пояснення будь-яких явищ “Порядок и связь идей те же, что и порядок и связь вещей”

Лейбніц : перші ідеї про позасвідоме (неусвідомлене сприйняття), його зв, язок зі свідомістю Емпіризм - переваги досвіду над розумом сенсуалізм – домінування чуттєвого пізнання над раціональним Д. Локк: родоначальник емпіричної психології; людина представляє собою “чисту дощечку, на якій можна написати будь-які письмена”

Асоціаціонізм ХVIIIст. Д. Гартлі поєднав поняття рефлекса з асоціацією: Зовнішній вплив зумовлюючий рефлекторну відповідь фіксуєься у вигляді слідів пам, яті – асоціацій Повторення – швидке відновлення слідів n

“Рефлекси головного мозку” І. Сеченов Всі акти свідомого і несвідомого життя Л є рефлексами. Образи, думки, відчуття – окремі моменти цілісних рефлекторних процесів n

Напрями філософії ХХ ст Біхевіоризм гештальтпсихологія психоаналіз

Біхевіоризм Д. Уотсон n Спиратися тільки на поведінкові акти доступні для об, єктивного спостереження Поведінка укладається в схему S (стимул - реакція) –R

Гештальтпсихологія М. Вертгеймер n Вивчення складних явищ за елементами та зв, язками замінено визначенням структури цих зв, язків і з-нів їх формування

Психоаналіз З. Фрейд n Наповнити психологічні знання про Л новою життєвою правдою, створити теорію і на її основі одержати інформацію для вирішення психотерапевтичних знань

n П – наукове дослідження поведінки і внутрішніх психічних процесів і практичне застосування отриманих даних n “психологія” – вчення про душу Христіан Вольф XVIII ст.