Психологічні засади адвокатської діяльності Адвокат

Психологічні засади адвокатської діяльності

• Адвокат (від лат. – призивати за допомогою) – особа, професійним обов'язком якої є надання юридичної допомоги громадянам та організаціям. Психологічна структура адвокатської діяльності Пізнавальна діяльність пізнання значної кількості фактів і обставин, що стосуються минулого і теперішнього відбір фактів, що виправдовують чи пом'якшують вину, при необхідності тримати в пам'яті всі інші обставини встановлення правдивого співвідношення між доказовим і психологічним матеріалом Комунікативна діяльність Вміння встановлювати психологічний контакт, знаходити законні можливості для здійснення на підзахисного психологічного впливу Формування правильних стосунків із підзахисним, слідчим та іншими учасниками кримінального процесу

Організаційна діяльність здійснення підготовки до процесу складання плану захисту послідовна реалізація методів і прийомів захисту Конструктивна діяльність послідовність судового процесу визначає і конструкцію захисту наявність певної структури промови захисника Засвідчувальна діяльність надання всій одержаній інформації спеціальних, передбачених законом форм (протокол, постанова)

Виховна (профілактична) діяльність проявляється у розумінні й здійсненні адвокатом своїх процесуальних обов'язків: вибираючи засоби для захисти, він не має права звинувачувати когось виховний ефект захисту залежить від переконливості обраної лінії поведінки, індивідуалізованого підходу до особистості судовий процес виховує всю аудиторію шляхом створення певної моральнопсихологічної атмосфери Чинники, що сприяють ефективності комунікації в діяльності адвоката комплекс характерологічних, психодинамічних та індивідуальнопсихологічних якостей професійні уміння, що визначаються знаннями та досвідом загальна та професійна культура правильне розуміння свого процесуального положення

Психологічна підготовленість адвоката загальна психологічна культура спеціальна психологічна підготовленість Загальна психологічна культура адвоката – знання психологічних законів і закономірностей, що можуть бути використані у професійній діяльності; розвинена професійно-психологічна орієнтованість особистості, тобто вміння вбачати психологічні аспекти у складних ситуаціях реального життя, вирішувати професійні завдання з урахуванням їх психологічних аспектів, повага до людини, орієнтація на розуміння її психології. Складові загальної психологічної культури адвоката відповідність особистості адвоката високим морально-психологічним вимогам вміння самостійно й бездоганно з позиції права та моралі обирати методи та засоби вирішення колізійних ситуацій адвокатської практики

Законними інтересами обвинуваченого є: прагнення обвинуваченого, який не винен у вчиненні інкримінованого йому злочину, не бути засудженим за нього прагнення обвинувачуваного не бути засудженим за більш тяжкий злочин, ніж він вчинив прагнення справедливого покарання з врахуванням усіх обставин, що пом'якшують чи обтяжують вину прагнення забезпечити дотримання усіх прав у процесі кримінального судочинства, у тому числі і не бути підданим мірам процесуального примусу без достатніх на те підстав Етапи діяльності адвоката формування загальної компетенції розробка тактики захисту застосування (реалізація) захисту

Чинники успішної адвокатської діяльності вміння встановлювати психологічний контакт і професійно спілкуватися вміння налагоджувати взаємодію з судом, слідчим, прокурором вміння правомірно застосовувати методи психолінгвістичного впливу вміння серед великої кількості доказів знаходити та подавати ті, що виправдовують підзахисного чи зменшують його вину вміння продумати всі питання, що слід встановити як у підготовчій частині судового засідання, так і в ході проведення судового розгляду вміння поєднувати у захисті інтереси суспільства і підзахисного, не протиставляючи їх вміння підняти соціальне значення захисту при відстоюванні часткового інтересу громадянина

Професійно важливі якості адвоката Здатність до комунікативної взаємодії з соціальним оточенням професійна спостережливість наявність розвиненої професійної пам'яті розвиненість навичок розумової діяльності при селекції інформації самостійність при обґрунтуванні та прийнятті рішень емоційна та психофізична стійкість здатність до саморегуляції та самоконтролю власної поведінки вольові якості (сміливість, принциповість, виправданий ризик) Складові виголошення захисної промови пошук, аналіз та узагальнення значимої для захисту інформації визначення характеристик та особливостей захисної промови використання невербальних засобів підсилення змісту промови

Зміст захисної промови надає можливості заперечувати обвинувачення в цілому (за відсутністю складу злочину, самої події злочину або недоведеності участі підзахисного у злочині) заперечувати правильність кваліфікації, доказуючи необхідність зміни пред'явленого обвинувачення та статтю КК України, що передбачає більш м'яке покарання заперечувати обвинувачення щодо деяких його частин обґрунтувати менший ступінь вини і відповідальності доказувати неосудність підзахисного

Вступна частина захисної промови присвячується оцінці злочину у контексті загальних проблем (суспільно-політичних, суспільно-економічних, соціокультурних тощо) та їх впливу на поведінку підзахисного характеристиці особистості підзахисного та його місця у злочинній групі (без негативної оцінки дій інших учасників) визначенню власної позиції у порівнянні з позицією прокурора аналізу специфічності (виключності) даної кримінальної справи у порівнянні з аналогічними Основна частина захисної промови включає аналіз і оцінка зібраних у справі доказів висловлення власної версії обґрунтуванн я міркувань про вагомість тих чи інших доказів доказування обставин, що пом'якшують відповідальні сть підсудного демонстрація протиріч показань та доказової бази звинувачення

Висновки захисної промови підведення обґрунтованих, послідовних, чітко сформульованих висновків прохання про міру покарання, до формулювання остаточних висновків у справі прохання виправдувального вироку або пом'якшення міри покарання На користь підзахисного можуть свідчити: відвернення можливих шкідливих наслідків вчиненого злочину (повернення майна, надання допомоги при нанесенні тілесних ушкоджень) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих чи сімейних обставин (значні матеріальні труднощі, жорстке поводження батьків із дітьми) вчинення злочину під впливом неправомірних дій потерпілого вчинення злочину під впливом погрози (примусу) або через матеріальну чи іншу залежність (прагнення відвернути несприятливі для близьких тяжкі наслідки, залежність боржника від кредитора) вчинення злочину при захисті від суспільно небезпечного посягання, хоч і з перевищенням меж необхідної оборони вчинення злочину неповнолітнім, жінкою у стані вагітності (психофізіологічні особливості названих категорій осіб спричиняють до звуження здатності свідомого контролю за поведінкою) щире каяття (явка з повинною, сприяння правоохоронним органам у розкритті та розслідуванні злочину, викриття співучасника)