Психологічні вимоги до особистості вчителя Головною і

Психологічні вимоги до особистості вчителя

Головною і постійною вимогою, що пред'являється до педагога, є любов до дітей, до педагогічної діяльності, наявність спеціальних знань у тій області, якій він навчає дітей; широка ерудиція, педагогічна інтуїція, високорозвинений інтелект, високий рівень загальної культури і моральності, професійне володіння різноманітними методами навчання і виховання дітей.

Для того, щоб зробити учня особистістю - а зараз нам як ніколи потрібні саме особистості, що відповідають вимогам часу, - сам педагог повинен володіти незалежністю, грамотністю, індивідуальністю, самостійністю і багатьма іншими якостями, систематично розвивати їх у себе.

Для того щоб успішно справлятися зі своєю роботою, педагог повинен мати неабиякі педагогічні здібності. Під педагогічними здібностями ми розуміємо певні психологічні особливості особистості, які є умовою досягнення його в ролі вчителя високих результатів у навчанні та вихованні дітей.

Ф. П. Гоноболін називає наступний ряд педагогічних здібностей: - експресивні здібності, що дозволяють вчителю знайти найкращу емоційно-виразну форму викладу програмного матеріалу; - дидактичні здібності, що дозволяють вчителю успішно здійснювати відбір зміст і методів навчання учнів, доступно викладати навчальний матеріал, викликаючи пізнавальну активність у самих учнів;

- перцептивні здібності - виражаються в психологічній спостережливості педагога по відношенню до учнів, проникненні в їх внутрішній духовний стан, глибокому розумінні вікових та індивідуальних особливостей виховуваних; - організаторські здібності, що забезпечують дисципліну і порядок у класі; продумане використання кожної хвилини на уроці, створення дружного і згуртованого колективу учнів;

- сугестивні або авторитарні здібності - здібності до навіювання, сильному емоційно-вольовому впливу вчителя на учнів і вміння на цій основі завоювати авторитет у їхніх очах; академічні здібності, пов'язані із засвоєнням знань, навичок і вмінь у відповідній галузі науки.

Діагностика психологічної готовності особистості майбутнього вчителя до професійної діяльності.

Поняття психологічна готовність до професійної діяльності було введено в психологічний обіг в 1976 році білоруськими дослідникам М. І. Дьяченко і Л. А. Кандибовиче м

Суть психологічної готовності до професійної діяльності Зміст психологічної готовності складають інтегральні характеристики особистості, що включають в себе інтелектуальні, емоційні і вольові властивості, професійно-моральні переконання, потреби, звички, знання, вміння і навички, педагогічні здібності.

В структурі психологічної готовності до педагогічної діяльності виділяють такі компоненти: - мотиваційний; - орієнтаційний; - пізнавальнооперативний; - емоційно-вольовий; - психофізіологічний; - оцінюючий.

Серед вольових якостей, які забезпечують психологічну готовність до педагогічної діяльності, психологи виділяють: - цілеспрямованість (керування в роботі певною метою); - самовладання і витримка (збереження самоконтролю в будь-якій ситуації) - наполегливість (тривале збереження зусиль при досягненні поставленої мети); - ініціативність (готовність і вміння педагога виявляти творчий підхід до вирішення проблем, самодіяльність при виконанні професійних функцій);

- рішучість (своєчасно приймати продумані рішення і без зволікань приступати до їх виконання); - самостійність (відносна незалежність від зовнішніх впливів); - самокритичність (вміння помічати свої помилки, неправильні дії та прагнення їх виправити).

В роботах В. О. Моляко дається класифікація рівнів готовності: 1. Високий (самостійність у постановці і розв'язанні нових задач, адекватність оцінки і самооцінки професійно важливих якостей, здатність до ефективного вирішення задач в умовах дефіциту часу і т. д. ). 2. Середній (середній рівень вияву наведених якостей). 3. Низький (невміння самостійно ставити і розв'язувати трудні задачі, неадекватна оцінка і самооцінка професійно важливих особливостей і т. д. ).

Поради майбутнім вчителям щодо збереження психічного здоров’я

1. Заповніть свій розум думками про спокій, мужність, здоров’я, надію, адже наше життя – це те, що ми думаємо про нього. 2. Ніколи не намагайтеся звести рахунки з вашим ворогом, тому цим ви принесете собі набагато більше зла, ніж ворогу.

1. Замість того, щоб переживати через невдачі, будьте до них готові. 2. Ведіть рахунок своїм вдачам, а не своїм неприємностям. 3. Не наслідуйте інших. Знайдіть себе і собою залишайтеся.

1. Коли доля дає вам лимон, спробуйте зробити з нього лимонад. 2. Забувайте про свої власні неприємності, намагаючись дати хоч трохи щастя іншим. Даючи добро іншим – ви в першу чергу допомагаєте собі.