Психофізіологічні основи шкільної адаптації дітей до навчальних навантажень

Психофізіологічні основи шкільної адаптації дітей до навчальних навантажень

ПЛАН § § § § Поняття про шкільну адаптацію та дезадаптацію. Основні прояви шкільної дезадаптації в учнів першого класу. Поняття «шкільної готовності» школярів. Фізкультурні хвилинки для молодших школярів. Фізкультурні паузи на перервах початкової школи. Гімнастика для дрібної моторики дітей дошкільного віку. Обладнання ігрових та навчальних кімнат дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Адаптація та Дезаптація Шкільна адаптація - це Шкільна дезадаптація - це • пристосування дитини до умов та вимог нового середовища. Її результатом є пристосованість особистісна, що виступає показником життєвої компетентності дитини, її здатності орієнтуватися та впливати на довкілля • відхилення у навчальній діяльності, утруднення у навчанні, конфлікти з однокласниками, неадекватну поведінку. Звідси результат об’єктивних утруднень, небажання відвідувати школу

Основні прояви шкільної дезадаптації в учнів першого класу

Сучасний першокласник має наступні особливості § У дітей великі відмінності фізіологічного розвитку. Сьогодні немає жодного класу, де був би рівний контингент учнів; § У дітей широка інформованість практично з будь-яких питань; § У сучасних дітей сильніше відчуття свого «Я» і більш вільна незалежна поведінка; § Наявність недовірливості до слів і вчинків дорослих. § У сучасних дітей більш слабке здоров’я.

Виділяють 3 групи причинних факторів шкільної дезадаптації: Біологічні Психологічні • Органічне ураження нервової системи на ранньому етапі розвитку дитини – черепно-мозгова травма, хронічні головні болі, спадкові хвороби, розумова відсталість тощо. • Аномальні типи сімейного виховання, особливо гіперопікування, неадекватний стиль поведінки вчителя в класі тощо. Соціальні • Жорстокість соціальних стандартів поведінки унів в школі, надмірне перевантаження шкільної програми, зміна школи, невідповідність шкільних методик віковим можливостям дітей тощо.

«Шкільна готовність» учнів

Готовність до навчання у школі є інтегративною характеристикою психічного розвитку дитини, яка охоплює компоненти, що забезпечують її успішну адаптацію до умов і вимог школи. Основними компонентами загальної (психологічної) готовності до школи є: • Мотиваційна готовність до навчання у школі (виявляється у прагненні дитини до навчання, бути школярем, у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і мислительних операцій, у володінні елементами навчальної діяльності, у певному рівні соціального розвитку); • Емоційно-вольова готовність до навчання в школі (засвідчує здатність дитини регулювати свою поведінку в різноманітних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльності, виявляється у самостійності, зосередженості, готовності й умінні здійснювати необхідні вольові зусилля);

Розумова готовність дитини до навчання в школі. (виявляється у загальному рівні її розумового розвитку, володінні вміннями і навичками, які допоможуть вивчати передбачені програмою предмети); • Психологічна готовність до спілкування та спільної діяльності (це важливе новоутворення обумовлене зміною провідних типів діяльності, переходом від сюжетно-рольової гри до навчальної діяльності) Загалом, психологічна готовність є цілісним станом психіки дитини, що забезпечує успішне прийняття нею системи вимог школи і вчителя, успішне оволодіння новою для неї діяльністю та новими соціальними ролями.

• Фізкультурні хвилинки проводяться, як правило, після 20 -30 хв. роботи. Їх тривалість має бути в межах 2 -3 хвилин. Комплекс вправ складається з 3 -4 вправ для основних груп м`язів з 6– 8 - разовим повторенням кожної. • У школярів, особливо молодших, під час виконання письмових робіт швидко втомлюються м`язи рук, тому в комплекс вправ для фізкультурної хвилинки необхідно включити рухи для рук і пальців. • Організація фізкультурних хвилинок передбачає підготовку приміщення та учнів, які для виконання вправ повинні закрити книжки, зошити і покласти їх на середину парти, розшпилити комірці. Черговий відкриває фрамугу або кватирку. Добре, коли учні вміють проводити фізкультурні хвилинки самостійно. Це дає змогу відпочити і голосовим зв`язкам учителя. Проводити фізкультурні хвилинки може черговий або фізорг.

• У першому класі фізкультурні хвилинки необхідно проводити на кожному уроці, а, починаючи з другого і далі – на двох-трьох уроках. Наприкінці чверті й особливо навчального року кількість фізкультурних хвилинок знову можна збільшити. • Після закінчення вправ необхідно прийняти положення правильної постави й утримувати його протягом 5 -6 секунд. Це дозволить створити установку на збереження правильної постави під час навчальних занять. • Вправи рекомендується виконувати стоячи біля парти або сидячи за партою.

Фізкультхвилинки з віршованим текстом: Руки в сторону, в кулачок, Розгинай і на бочок. По колінах вдарим нижче, Руки вгору піднімемо вище! Ой, ходили журавлі То великі, то малі. Сіли собі на ріллі, Та й співали тралілі.

• Тривалість паузи – 10 -15 хв. Провести їх слід через 45 -60 хв. навчальної роботи. • В зміст комплексу фізкультпаузи включаються загальнорозвиваючі вправи, біг, стрибки, рухливі ігри. Підбір і послідовність виконання вправ комплексу базуються на тих же принципах, що і фізкультхвилини, але кількість вправ зростає до 6– 7, повторюються вони 6– 8 разів, виконуються в повільному і середньому темпі. • Під час фізкультпаузи необхідно звернути увагу дитини на правильне виконання вправ, дотримання послідовності і кількості повторень кожної вправи.

• Регулярне проведення рухливих перерв відновлює працездатність, підвищує рухову активність, значно покращує показники фізичного розвитку, допомагає успішному оволодінню навиками самостійних занять, підвищує інтерес учнів до регулярних занять фізичними вправами. • При підборі вправ і ігор слід враховувати вікові особливості учнів, рекомендувати ігри і вправи “за інтересами”, практикувати вправи зі скакалками, обручами, м’ячами; значний ефект дає застосування рухливих ігор. • Необхідно врахувати такі правила підбору ігор: простота змісту, нескладні правила, недовготривалість гри і популярність у дітей.

Гімнастика для дрібної моторики дітей дошкільного віку

Розвиток дрібної моторики це один з найважливіших показників інтелектуальної готовності малюка до шкільного навчання. Зазвичай, якщо у дитини добре розвинута дрібна моторика, вона завжди логічно міркує, в неї добре розвинута пам'ять, увага та зв'язна мова. В дошкільному віці дуже важливо розвивати механізми, які потім будуть необхідні для оволодіння письмом, створювати умови для постійного накопичення дитиною практичного та рухового розвитку і навичок ручної вмілості. В дошкільному віці дуже важливою вважається саме підготовка до письма, а не навчання писати, і це повинно починатися задовго до шкільної парти. Батьки, які в певний час починають приділяти належну увагу певним вправам, різноманітним завданням, іграм, що до розвитку дрібної моторики та координації рухів рук, наразі вирішують відразу два питання: по-перше, вони непрямим чином починають впливати в загальному інтелектуальному розвитку малюка, по-друге, вони його до оволодіння навичок письма, які в майбутньому обов'язково допоможуть уникнути різних проблем шкільного навчання.

Основні види розвитку дрібної моторики рук: • Гра "Моя сім'я" Це пальчик - мій дідусь, Це пальчик - моя бабуся, Це пальчик - любимий татко, Це пальчик - рідненька, Це пальчик - буду я, От і вся моя сім'я! (Почергово згинають пальці, з початку великий) • Гра "Коники» По дорозі білою, гладкою Скачуть пальці, як конячки. Цок-цок, цок-цок. Скаче жвавий табунець. (Пальчики "скачуть" по столу в ритмі вірша)

Графічні вправи • Завдання "Штрихування". Намалюйте контурну картинку, наприклад, фрукт, або овоч і дайте дитині заштрихувати картинку прямими рівними лініями, не виходячи за її контури. • Завдання "Обведи малюнок". Намалюйте контурну картинку і дайте дитині обвести малюнок точно по лініях, не відриваючи олівець від паперу. • Завдання "Графічний диктант". Дитині дається наступна інструкція: "Слухай уважно і проводь лінії під диктовку. Одна клітинка вгору, одна клітинка направо, одна клітинка вниз, одна клітинка направо» і т. д.

Обладнання ігрових та навчальних кімнат дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

Чому бажано створити ігрову кімнату? • По-перше, шестирічні учні – вже не дошкільнята, але ще й не школярі. Вони на половині шляху, у процесі переходу від одного вікового періоду до іншого. Тому, прагнучи нової діяльності – навчальної, першокласники зберігають потребу у грі. • По–друге, помічено, що в дітей, які мало граються, потреба у грі “застряє” та зберігається і в семирічному віці, заважаючи розвиткові нових потреб: у здобутті знань, реальному (а не уявному, як у грі) залученні до досвіду дорослих. • По-третє, ігрова діяльність – це вільна, самостійна діяльність, що здійснюється за особистою ініціативою дитини, вона вільна від обов‘язків перед дорослими.

• По-четверте, спеціальними дослідженнями було доведено, що в процесі навчання першокласників у частини з них погіршується зір, відбуваються зміни в діяльності опорно-рухового апарату, нервової та серцево-судинної систем як у перші місяці навчання, так і наприкінці навчального року. По-п’яте, в ігровій кімнаті дитина може обрати діяльність (не тільки ігрову) • за власним бажанням та інтересами, змінювати її залежно від власних потреб. • По-шосте, гра є найприроднішою та найпривабливішою діяльністю для молодших школярів.

Які особливості створення ігрової кімнати для першокласників? Простір ігрової кімнати доцільно поділити за центри діяльності: ігрової, навчальної та продуктивної. Центри повинні бути чітко визначені, відповідним чином окреслені та позначені. • Існують різні прийоми умовного та стаціонарного розподілу простору та організації окремих зон (за класифікацією Г. Н. Пантелєєва). • До умовних прийомів розподілу простору належать: підвісні та напільні композиції з кімнатних рослин, ширми, групування пересувних меблів, предметів мистецтва тощо. • До стаціонарних прийомів: розсувні двері, перегородки з напівпрозорого матеріалу чи закріплених меблів.

• Меблі та обладнання в кімнаті слід розміщувати таким чином, щоб діти мали можливість безпечно переміщуватися, щоб було забезпечено можливість організації роботи з усім класом, з невеличкою групою, індивідуально. • Приміщення має відповідати усім санітарно-гігієнічним вимогам. • Бажано продумати освітлення приміщення. Недостатня освітленість утруднює зорове сприйняття, пригнічує дитину, негативно впливає на її працездатність. Вікна не слід завішувати суцільними шторами, а на підвіконня ставити високі квіти – і те, й інше затримує світло, різко знижує освітленість робочого місця, заважає сонячним променям освітлювати кімнату. • Комфортність перебування дитини в ігровій кімнаті залежить від температури повітря, а також від провітрюваності приміщення, тому приділяти цьому увагу необхідно. • Усі іграшки, ігри, матеріали, атрибути, предмети-замінники повинні об’єднуватися за функціональними ознаками та розміщуватись у відповідних центрах діяльності. • Потрібна достатня кількість дитячих столів та стільців. У кожному центрі бажано виділити місце для збереження наочних посібників, методичної літератури, роздаткового матеріалу, робіт учнів.

Дякую за увагу!