ПРОТОЗООЛОГІЯ наука про морфологію анатомію фізіологію систематику

ПРОТОЗООЛОГІЯ – наука про морфологію, анатомію, фізіологію, систематику, екологію та філогенію найпростіших. НАЙПРОСТІШІ – одноклітинні евкаріотичні тваринні організми, які відрізняються рухливістю та гетеротрофним способом живлення. ПРОТОЗООЛОГІЯ – наука, що тісно пов’язана з такими біологічними дисциплінами як: ботаніка, цитологія, генетика, фізіологія, гідробіологія, паразитологія, медицина, ветеринарія, екологія, еволюція, філогенія (систематика).

ЛІТЕРАТУРА: 1. Щербак Г. Й. , Царичкова Д. Б. , Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних. К. : Либідь, 1995. 2. Догель В. А. Зоология беспозвоночных. М. : Высшая школа, 1981. 3. Хаусман К. Протозоология. М. : Мир, 1988. 4. Жизнь животных. 1 том. Под. ред. Ю. И. Полянского. М. : Просвещение, 1987.

Рівні організації біологічних систем: 1. Молекулярний (біологічно активні речовини: білки, нуклеїнові кислоти, ліпіди, вуглеводи). 2. Клітинний (функціонування клітини як складової живого організму) 3. Організмовий (функціонування організму як єдиного цілого) 4. Популяційно-видовий (зв’язки між особинами одного виду) 5. Біогеоценотичний, екосистемний (сукупність усіх живих організмів у їхній взаємодії між собою та середовищем існування)

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАЙПРОСТІШИХ: 1. Поширення і значення 2. Особливості будови і живлення 3. Розмноження (відтворення собі подібних) Науці відомо понад 30 тис. видів найпростіших. Серед них є як вільноживучі, так і симбіотичні організми. Вільноживучі представники, які прив’язані до водних або зволожених біотопів, є компонентами харчових ланцюгів. Розвиток і розмноження симбіонтів взаємозумовлені із фізіологією представника іншого виду.

Симбіоз – співжиття організмів двох різних видів. Види симбіозу: - мутуалізм (взаємовигідне співжиття для двох симбіонтів); - коменсалізм (вигідне для одного, нейтральне для іншого); - паразитизм (вигідне для одного, негативне для іншого). Паразитичні організми зумовлюють небезпечні захворювання людини, тварин та рослин, регулюючи таким чином чисельність їх популяцій.

Найпростіші – одночасно евкаріотичні клітини і самостійні організми, повноцінні у морфологічному і фізіологічному відношеннях. Вони містять такі загальноклітинні органоїди як: - плазматична мембрана (плазмалема), - ядро і рибосоми, - мітохондрії та хроматофори (у деяких), - ендоплазматична сітка, - апарат Гольджі, і такі специфічні структури як: - мікротрубочки і мікрофіламенти, - травна вакуоля, - скоротлива (пульсуюча) вакуоля, - екструсоми та інші.

ФУНКЦІЇ ОРГАНОЇДІВ: Плазмалема – захисна, транспортна, інформаційна Ядро – зберігання і реалізація спадкового матеріалу Рибосоми – трансляція (синтез білків) Ендоплазматична сітка – синтез і транспорт органічних речовин, зв’язок ядра з апаратом Гольджі Апарат Гольджі – синтез і транспорт органічних речовин, зв’язок ендоплазматичної сітки з плазмалемою Мітохондрії – енергетичні функції клітини Хроматофори – забезпечення фотосинтезу

ФУНКЦІЇ ОРГАНОЇДІВ: Мікротрубочки (жорсткі трубчасті структури, сформовані білком тубуліном) – формування цитоскелету, фіксування органоїдів, поділ клітин Мікрофіламенти (сформовані скоротливими білками актином, міозином, спазміном) – рух і поділ клітин, створення потоків цитоплазми. Травна вакуоля – перетравлення живих організмів і речовин, що надійшли в процесі фагоцитозу Скоротлива вакуоля – регуляція осмотичного тиску Екструсоми (трихоцисти) – захист і захоплення жертви шляхом екзоцитозу їх вмісту

БУДОВА СКОРОТЛИВОЇ ВАКУОЛІ