Скачать презентацию Протилежні напрямки у філософії Нового часу Підготувала студентка Скачать презентацию Протилежні напрямки у філософії Нового часу Підготувала студентка

Новий час.pptx

  • Количество слайдов: 13

Протилежні напрямки у філософії Нового часу Підготувала студентка групи ОБАі-22 Домилівська Аліна Протилежні напрямки у філософії Нового часу Підготувала студентка групи ОБАі-22 Домилівська Аліна

У філософії Нового часу, насамперед у гносеології, але не тільки в ній, намітилося кілька У філософії Нового часу, насамперед у гносеології, але не тільки в ній, намітилося кілька протилежних течій і підходів, суперництво і взаємодія яких визначили основні риси та закономірності її розвитку.

Визначальні протилежні напрями у філософі цього періоду Емпіризм (від грец. emperia − досвід) − Визначальні протилежні напрями у філософі цього періоду Емпіризм (від грец. emperia − досвід) − це філософський напрям, який основою пізнання ввважає чуттєвий досвід (емпіріо). Раціоналізм (з лат. rationalis − розумний) − філософський напрям, який визнає центральну роль в пізнанні розуму, мислення.

 Представники емпіризму вважали, що відчуття, чуттєвий досвід відіграють вирішальну роль у пізнанні, що Представники емпіризму вважали, що відчуття, чуттєвий досвід відіграють вирішальну роль у пізнанні, що вони є джерелом наукових ідей. Прихильники раціоналізму стверджували, що всезагальний характер ідей можна вивести лише з розуму (з логіки мислення, його категоріальної структури).

Історичні корені емпіризму та раціоналізму сягають протистояння номіналізму і реалізму в середньовічній філософії, їх Історичні корені емпіризму та раціоналізму сягають протистояння номіналізму і реалізму в середньовічній філософії, їх споріднює трактування природи ідей, всезагального. Протистояння емпіриків і раціоналістів позначилося на філософії XVII − XVIII ст. У першому наближення воно було подолано Кантом, але, хоч і не в такій гострій формі, це протистояння наявне і у сучасній філософії.

Не менш принциповим у філософії Нового часу було протистояння матеріалізму та ідеалізму. Ці протилежні Не менш принциповим у філософії Нового часу було протистояння матеріалізму та ідеалізму. Ці протилежні течії існували й раніше, але тепер вони набули чіткішої визначеності завдяки поняттю субстанції. Матеріалісти вважали субстанцією матерію, природу, а ідеалісти ─ Бога, душу.

Під впливом розвитку науки, яка перетворила світ на самостійний об’єкт, у філософії XVII ст. Під впливом розвитку науки, яка перетворила світ на самостійний об’єкт, у філософії XVII ст. утворюються проміжні між матеріалізмом та ідеалізмом світоглядні форми: деїзм дуалізм пантеїзм

 Деїзм стверджував, що бог створив світ, дав йому перший поштовх і далі не Деїзм стверджував, що бог створив світ, дав йому перший поштовх і далі не втручається в його справи. Деїсти визнавали самість природи, вважали її мовби другою субстанцією. Дуалізм виходив з визнання співіснування двох субстанцій − духовної та матеріальної. В пантеїзмі ці дві субстанції виступали як щось єдине, світ поставав водночас природою і Богом.

Крім означених, у Новий час на основі гносеологічного протиставлення суб’єкта й об’єкта формується протилежність Крім означених, у Новий час на основі гносеологічного протиставлення суб’єкта й об’єкта формується протилежність натуралізму (лат. naturalis − природний) − філософський напрям, який вважає природу універсальним принципом усього сущого. суб’єктивізму (лат. subjectivus − підметовий) − філософський напрям, який пояснює все суще через наявність свідомості суб’єкта.

 Натуралізм прагне звести суб’єкт (людину) до об’єкта (природи), пояснити людину законами і категоріями, Натуралізм прагне звести суб’єкт (людину) до об’єкта (природи), пояснити людину законами і категоріями, які створені для пояснення природи (натури). У процесі свого розвитку натуралізм набував різних форм. Суб’єктивізм намагається вивести об’єкт суб’єкта, пояснити об’єкт через суб’єкт. із

У філософії XVII ст. намітилось особливо важливе для її подальшого розвитку протистояння раціоналізму та У філософії XVII ст. намітилось особливо важливе для її подальшого розвитку протистояння раціоналізму та ірраціонілізму. Йдеться протилежні тлумачення того, настільки підвладна природа пізнанню розумом. Раціоналізм у цьому протистоянні об’єднував філософію, в тому числі й емпіриків, які вірили у всемогутнісь наукового пізнання. Ірраціоналізм обмежував наукове пізнання на користь релігії. Пізніше, в XIX ст. , ірраціоналісти протиставляли розумові віру, волю, інстинкти.

Існує ще одна суттєва для гносеології та соціальної філософії протилежність, що , зародившись у Існує ще одна суттєва для гносеології та соціальної філософії протилежність, що , зародившись у філософії Нового часу, не втратила своєї актуальності й тепер. Йдеться про індивідуалістичну і суспільну теорію суб’єкта. Стрижневою її проблемою є відповідь на питання, хто реально здійснює процес пізнання ─ окрема людина чи суспільство.

Дякую за увагу! Дякую за увагу!