ПРОФІЛАКТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЕКСПЕРТИЗА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ; ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИЙ ДИСПАНСЕР ЙОГО СТРУКТУРА ТА ЗАВДАННЯ; РОЛЬ ЛІКАРЯ ЗАГАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ МЕРЕЖІ У СВОЄЧАСНОМУ ВИЯВЛЕННІ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
Профілактика туберкульозу – це міри по запобіганню виникнення захворювання на туберкульоз, як після первинного інфікування так і після перенесеного захворювання (рецидиву) соціальна не специфічна санітарна ПРОФІЛАКТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ BCG вакцинація специфічна первинна хіміпрофілактика вторинна
Соціальна профілактика • • • забезпечення житлом повноцінне, а краще раціональне харчування здоровий спосіб життя розвиток фізичної культури та спорту захист водоймищ та атмосфери від забруднень Санітарна профілактика • • • робота в вогнищі туберкульозної інфекції оздоровлення осередків туберкульозної інфекції санітарний та ветеринарний нагляд проведення санітарно-просвітньої роботи раннє виявлення, ізоляція, лікування вперше виявлених хворих на туберкульоз
Робота у вогнищі туберкульозної інфекції Поточна дезінфекція - проводиться постійно під час перебування бактеріовиділювача в вогнище (самим хворим або членами його сім'ї). Заключна дезінфекція проводиться в квартирі після госпіталізації хворою, в разі виїзду його в іншу місцевість, зміни квартири або смерті. Здійснюють її працівники санітарно -епідеміологічних та дезінфекційних станцій. Санітарно-просвітня робота Раннє виявлення і розпочате лікування
Санітарна профілактика в основному проводиться в осередку туберкульозної інфекції. Таким осередком є житло, де мешкає хворий на активну форму туберкульозу, який виділяє мікобактерії туберкульозу (наявні клініко-рентгенологічні ознаки активності туберкульозного процесу, а мікобактерії туберкульозу знайдені одноразово будь-яким методом дослідження). Осередки туберкульозної інфекції поділяються на три групи залежно від їх небезпечності.
осередки туберкульозної інфекції 1 група (епідеміологічна найнебезпечніша), виявлення у хворого, який мешкає в осередку 2 група (епідеміологічне менш небезпечна), виявлення у хворого 3 група (епідеміологічне потенційно небезпечна) - у хворого наявне формальне бактеріовиділення, а в осередку мешкають тільки дорослі і в ньому відсутні обтяжуючі фактори масивного (постійного чи періодичного) бактеріовиділення мізерного бактеріовиділення, коли в осередку мешкають тільки дорослі і відсутні обтяжливі фактори мізерного бактеріовиділення, якщо в осередку мешкають діти чи підлітки або при наявності в ньому обтяжливих факторів формального бактеріовиділення, якщо в осередку мешкають діти чи підлітки або наявний у ньому хоча б один з обтяжливих факторів
Класифікація бактеріовиділення: • масивне - збудник знаходять в харкотинні методом простої бактеріоскопії чи методом посіву (більше 20 колоній); • мізерне - мікобактерії туберкульозу виявляють тільки бактеріологічним методом (не більше 20 колоній); • формальне (умовне) - бактріовиділення припинилося, але хворого ще не знято з епідеміологічного обліку.
Специфічна профілактика туберкульозу полягає у проведенні вакцинації (БЦЖ, БЦЖ-М), ревакцинації (БЦЖ) та хіміопрофілактики. Вакцинація та ревакцинація проводиться для створення протитуберкульозного імунітету у неінфікованих осіб. З цією метою використовують вакцину БЦЖ. Вакцина БЦЖ (переклад французької абревіатури ВСG) - це вакцина Кальметта і Герена; БЦЖ було отримано вченими у 1919 році. Первинну вакцинацію здійснюють здоровим доношеним новонародженим дітям на 3 -5 день життя.
Протипоказання до щеплення вакциною ВСG: • генералізована БЦЖ інфекція, виявлена в інших дітей у сім'ї; • вроджені Абсолютні: імунодифецитні стани, в тому числі ВІЛінфекція; • ферментопатії. Відносні: • недоношеність, коли маса тіла при народженні менша 2000 г; • внутрішньоутробна інфекція; • пологові травми з неврологічною симптоматикою; • гострі захворювання; • гнійно-септичні захворювання; • гемолітичне захворювання новонароджених; • генералізовані шкірні ураження.
підшкірний холодний абсцес Ускладнення після проведення вакцинації виразка на місті введення вакцини (10 мм і більше у діаметрі) лімфаденіт регіонарних лімфатичних вузлів келоїдні рубці (10 мм і більше у діаметрі)
Підшкірний холодний абсцес поява його зумовлена порушенням техніки внутрішньошкірного введення та попадання препарату під шкіру. Холодний абсцес безболісний, може виникнути через 1 -8 місяців після вакцинації (ревакцинації). Протягом 2 -3 місяців він самостійно розсмоктується або пом'якшується з появою флуктуації, а іноді нориці. На місці холодного абсцесу може утворитися глибока виразка. При загоєнні можливий зірчастий рубець. Лікування: • пов'язки з гідрокортизоновою маззю; • відсмоктування шприцем казеозних мас і введення в ділянку холодного абсцесу 5 % розчину салюзиду (доза розраховується відповідно до маси тіла дитини); • при утворенні виразки присипки ізоніазидом або рифампіцином; • через 2 -3 місяці після безрезультатного консервативного лікування холодний абсцес видаляють разом з капсулою.
Поверхнева виразка може з'явитися через 3 -4 тижні після вакцинації або ревакцинації на місці введення вакцини. Виразкування охоплює верхні шари власне шкіри. Лікування: присипки ізоніазидом.
Лікування: • пункція лімфатичного вузла з вилученням його вмісту і введення 5 % розчину салюзиду; • примочки рифампіцину 0, 45 г рифампіцину розчиняють у 20% -100 мл розчині димексиду; • видалення кальцинатів розміром 1 см і більше разом з капсулою.
Келоїдні рубці на місці загоєної післявакцинної реакції це Лікування: • використовують метод їх обколювання 0, 5 % розчином гідрокортизонової емульсії з 0, 5 % розчином новокаїну. Обколювання проводять 1 раз на тиждень туберкуліновими голками у 5 -6 місцях у самій товщі колоїду, у разі неефективності зазначеної терапії застосовують пірогенал і лідазу з гідрокортизоном. сполучнотканинне пухлиноподібне утворення, яке виступає над поверхнею шкіри, білувато-тілесного кольору, дуже щільної консистенції на дотик. Найчастіше вони зустрічаються у ревакцинованих дівчаток препубертатного віку та підлітків з алергічною налаштованістю організму або у випадку дуже високо проведеного щеплення (на ділянці плечового суглоба, що приводить до подразнення післявакцинального рубчика Слід пам’ятати що при всіх ускладненнях призначається тканиною одежі). загальна антимікобактеріальна терапія.
• підвищення резистентності організму проти Хіміопрофілактик туберкульозної інфекції здоровим а - це особам, які мають призначення антимікобактеріаль підвищений ризик захворювання; -них препаратів з метою: • запобігання загостренню або рецидиву захворювання
Первинна хіміопрофілактика проводиться неінфікованим особам з осередків туберкульозної інфекції. Метазапобігання зараженню, інфікуванню мікобактеріями туберкульозу та захворюванню на туберкульоз. Ця Хіміопрофілактика застосовується: • дітям, підліткам, дорослим здоровим особам із сімейних контактів з бактеріовиділювачем або з хворим на активну форму туберкульозу призначають ізоніазид по 0, 45 мг по 3 міс. 2 рази на рік протягом всього періоду контакту і ще 2 роки після його припинення; • новонародженим, щепленим вакциною БЦЖ, які народилися від хворих матерів, несвоєчасно виявлених – також застосовують ізоніазид (10 мг/кг) по 3 міс. 1 раз на рік протягом 2 років. Вторинна хіміопрофілактика проводиться з метою запобігання: • захворюванню: • вперше інфікованим (діти і підлітки з віражем туберкулінових реакцій); • дітям і підліткам з гіперергічною реакцією Манту з 2 ТО ППД-Л; • інфікованим особам, які мають контакт з бактеріовиділювачем або хворим на активну форму туберкульозу. • рецидиву туберкульозу (у осіб, які перехворіли на туберкульоз і мають): • супутні несприятливі захворювання; • великі залишкові зміни; • супутні обтяжливі захворювання; • ВІЛ-інфіковані з гіперергічною реакцією на туберкулін.
Протитуберкульозний диспансер Крім того, виділяють туберкульозні заклади стаціонарного типу: Організація боротьби з туберкульозом в Україні є загальнодержавним завданням. Насамперед її виконують протитуберкульозні диспансери. Залежно від здійснюваних функцій вони поділяються на республіканські, обласні, міські, міжрайонні та районні, що працюють як самостійні заклади в територіальних або профільних медичних об'єднаннях. Диспансерні відділення або кабінети створюються на базі загальних лікувально-профілактичних закладів або спеціалізованих лікарень. • стаціонари туберкульозних диспансерів, • самостійні туберкульозні лікарні (для дорослих, дітей), • туберкульозні шпиталі, • туберкульозні санаторії, • санаторні ясла, • дитячі садки, • санаторні школи-інтернати.
Основним організаційнометодичним центром по боротьбі з туберкульозом є протитуберкульозний диспансер (франц. dіsреnsаіг: позбавляти, звільняти) - спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, робота якого спрямована на зниження інфікованості, захворюваності на туберкульоз, інвалідності і смертності від нього населення в районі обслуговування. Диспансер проводить роботу за наступними основними напрямками: • профілактика туберкульозу • раннє і своєчасне виявлення хворих на туберкульоз • лікування хворих на туберкульоз • диспансеризацiя • підвищення кваліфікації лікарів і середнього медичного персоналу диспансеру та інших лікувальнопрофілактичних закладів з питань профілактики, діагностики і лікування хворих на туберкульоз
профілактика туберкульозу • систематичний аналіз епідеміологічної ситуації з туберкульозу, • госпіталізація бактеріовиділювачів, • оздоровлення осередків туберкульозної інфекції, • хіміопрофілактика, • санітарно-просвітницька робота, • запобігання захворюваню на туберкульоз серед працівників, • зайнятих у тваринництві та птахівництві, • планування заходів по боротьбі з туберкульозом за принципом територіальнесті в районі обслуговування
Дякую за увагу!
Скачать презентацию ПРОФІЛАКТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЕКСПЕРТИЗА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ; ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИЙ
Lektsiya__5_Profilaktika_tuberkuliozu.ppt