Проект на тему: Тварини дбають про своє

Проект на тему: Тварини дбають про своє потомство Виконав : Учень 3 класу C тарчевський Олександр

Для людини білий ведмідь є найнебезпечнішим проміж всіх видів ведмедей: завдяки бідності свого природного середовища на харчові ресурси та практичній відсутності природних ворогів, він є дуже сміливим, агресивним та розумним звіром, що дуже легко зважується напасти на будь-яку істоту, що може бути потенційною здобиччю.

Живуть у дуже суворих умовах білі ведмеді, тим не менш, проявляють зразок турботи і догляду за своїми малятами. Мама-ведмедиця, готуючись до пологів, активно набирає вагу, який до моменту появи потомства майже подвоюється! І все це лише для того, щоб не померти від виснаження після появи маленьких ведмежат — адже їх потрібно не тільки народити, але ще й вигодувати! А це справа не одного дня.

Вагітність триває 240 діб (8 місяців), ведмежата народжуються на початку зими у сніговому барлогу, що його викопує мати. У ведмедиць є улюблені місця для облаштування барлогів— наприклад, острів Врангеля та земля Франца-Йосифа, де щороку нараховують 150— 200 барлогів. Звичайно народжується двоє ведмежат, іноді один обо троє; відомі кілька випадків реєстрації ведмедиць з чотирма ведмежатами. Перший раз ведмедиця народжує одне ведмежа, а потім— два або три з проміжками в 3 роки.

Як і в інших представників роду Ursus , ведмежата при народженні дуже маленькі, звичайно 30 сантиметрів завдовжки та важать близько 700 грамів. Народжуються вони сліпими: очі відкриваються приблизно у місячному віці. Самостійно ходити ведмежата починають в 1, 5 місяці, а їсти тверду їжу — в 4— 5. До тих пір мати годує їх винятково молоком , яке містить приблизно 33 % жиру, що є найбільшим показником серед родини ведмежих і наближається до такого у морських ссавців; материнське молоко, як частина раціону, може використовуватись ведмежатами аж до 2, 5 -річного віку.

При цьому після народження потомства ведмедиця нічого не їсть протягом кількох місяців — тобто і вона, і її потомство харчуються за рахунок накопиченого нею підшкірного жиру. Ведмежата виходять з барлогу та супроводжують матір починаючи, приблизно, з трьохмісячного віку, при цьому вона навчає їх захищатись від дорослих самців (серед яких бувають випадки канібалізму відносно ведмежат).

Мама-ведмедиця дбайливо вигодовує своїх малюків протягом декількох місяців і тільки після цього вона виводить їх з барлогу, щоб відвести до води і навчити ловити рибу.

Ще протягом кількох наступних років мама-ведмедиця піклується про своїх ведмежат, навчаючи їх всім премудрощам життя в суворих арктичних умовах, являючи взірець материнської любові і турботи про своє потомство.