ПРОЦЕС НАВЧАННЯ План 1 Сутність процесу навчання

ПРОЦЕС НАВЧАННЯ

План 1. Сутність процесу навчання. 2. Методологічна основа навчального процесу. 3. Логіка і структура навчального процесу. 4. Механізм формування умінь та навичок. 5. Рушійні сили навчального процесу. 6. Оптимізація навчального процесу. 7. Сутність і структура навчальнопізнавальної діяльності.

Навчання – це одна з основних категорій педагогіки. Щоб розуміти сутність цієї категорії, наведемо такі визначення. По-перше, «навчання» - це складова «виховання» , тому воно може мати таке ж визначення, як і «виховання» в широкому розумінні, тобто: Навчання – це передача від покоління до покоління суспільноісторичного досвіду, накопиченого людством, з метою підготовки підростаючого покоління до життя та праці. Навчання – це нескінчений, неперервний, цілеспрямований процес розв’язування пізнавальних та практичних завдань (задач). Навчання – це специфічна форма пізнання (бо учні пізнають) об’єктивної реальності, навколишнього світу. В чому ж полягає специфічність учбового пізнання (навчання). Навчання – це сумісна взаємопов’язана, діяльність вчителя та учнів по передачі та засвоєнню знань, умінь та навичок учнями.

Напрям пізнання можливо визначити за відомою з філософії формулою: «Від живого споглядання до абстрактного мислення, а від нього до практики – такий діалектичний шлях пізнання істини, пізнання об’єктивної реальності» . Схематично це виглядає так: Живе споглядання - це чуттєве, чуттєвообразне сприймання об'єктів Абстрактне мислення – це виконання логічних операцій Практика – це перевірка знань у процесі їх застосуван ня Опираючись на це положення, як на методологічну передумову, спробуємо побудувати логіку і структуру процесу навчання.

Постановка мети і задач учителем Прийняття, усвідомлен ня мети і задач учнями Сприймання: 1) чуттєве; 2)чуттєвообразне; 3) раціональне Нові уявлення, образи, розширює досвід, що є основою для подальшого осмислення Осмисленнявстановлення зв'язків і відношень в об'єктах пізнання Закріплення: 1)репродуктивне; 2)узагальнення та систематизація Застосування на практиці: 1)репродуктивний; 2)реконструк тивний; 3)творчий Розуміння об'єктів вивчення (навчального матеріалу) Запам'ятання навчального матеріалу учнем 1) міцні і глибокі знання; 2)уміння і навички

Що таке вміння? Що таке навичка? Уміння – це здатність людини виконувати певну дію (розумову, трудову, фізичну, мовленнєву і т. д. ). Дії бувають прості (елементарні) та складні (комплексні). Отже і уміння можуть бути елементарними та комплексними. Навичка – це уміння доведене до автоматизму, тобто коли людина виконує певну дію не замислюючись над цим, механічно. І уміння, і навичка формуються за допомогою системи вправ, а саме: 1. Вступні (мотиваційні, пізнавальні). 2. Підготовчі (пояснювальні, демонстративні). 3. Пробні (пояснювальні, коментовані). 4. Тренувальні ( за зразком). 5. Закріплюючі (репродуктивні). 6. Реконструктивні (варіативні). 7. Творчі (нестандартні). 8. Контрольно-перевірочні (корегуючі, оцінювальні).

елементарного уміння, навички та складного уміння (4 етапи) : 1. Спочатку вчитель дає теоретичні знання: це може бути нова інформація або ж відтворення раніше засвоєної. Вчитель також дає теорію виконання нового уміння: тобто які дії і в якій послідовності треба здійснити, щоб сформувалось нове елементарне уміння. Цьому сприяють вступні і підготовчі вправи. 2. Засвоїти теорію виконання нового уміння, учні пробують його виконати. При цьому вчитель може продовжити пояснювати виконання нового уміння, а може доручити коментувати свої дії учню. Так формуються елементарне уміння. 3. За допомогою тренувальних вправ щойно сформоване елементарне уміння можливо перетворити у навичку. 4. Далі учні приступають до застосування щойно засвоєних теоретичних знань, щойно сформованого уміння та навички у комплексі з метою формування складного комплексного уміння на основі реконструктивних та творчих вправ.

Процесуальну сторону формування умінь і навичок покажемо схематично: Теоретичні знання + знання про виконання Формування нового уміння Перетворення уміння в навичку Формування складних (комплексних) умінь

Навчання як різновид пізнання розгортається через розв’язування, вирішення діалектичних протиріч. Діалектичні протиріччя, як відомо, притаманні всім явищам і є внутрішнім джерелом (стимулом) їх розвитку, рушійною силою. Навчальний процес характеризується багаточисленними і різноманітними протиріччями. Наприклад: Ø змістові, що виявляються в самому змісті навчального матеріалу; Ø протиріччя між засвоєними знаннями (досвідом) і новими фактами; Ø між науковими знаннями і життєвим досвідом, побутовими знаннями; Øпротиріччя між методикою викладання і розуміння навчальної інформації і т. д.

Однак для розкриття сутності навчального процесу важливим є виділення основного протиріччя, тобто такого – розвиток і вирішення якого в значній мірі визначає певний успіх у формуванні особистості, її знань, умінь і навичок, тобто забезпечує розвиток учня. М. О. Данилов, Г. С. Костюк (1956) так визначили основне протиріччя процесу навчання: Основне протиріччя – це протиріччя між прийнятими учнем пізнавальними і практичними завданнями, що висувають самим ходом навчання (спеціально або стихійно) і наявним рівнем знань, умінь і навичок учня, рівнем його розумового розвитку на даний момент навчання.

Оптимізація навчального процесу Слово «оптимальний» означає найкращий. Оптимізація навчання – це одержання найкращих результатів учіння учнів в певних педагогічних умовах з точки зору системи певних критеріїв.

Педагогічні умови (фактори), що впливають на оптимізацію навчання: досконалість змісту освіти означає його науковість і доступність, логічну послідовність, діалектичну єдність, спрямованість на розумовий розвиток учнів, відповідність сучасним досягненням культури, техніки, науки тощо. Все це повинно бути закладено у навчальні програми, підручники, посібники відповідно до Державного стандарту освіти. підготовленість учня включає в себе здатність його до сприймання, осмислення та запам’ятання навчального матеріалу, а також вміння учня використовувати теоретичні знання в різних практичних ситуаціях на основі виконання логічних операцій. підготовленість вчителя означає його рівень: Ø педагогічної компетентності - це науково-теоретична його підготовка; Ø педагогічної майстерності - це методико-практична його підготовка; Ø педагогічної творчості - це здатність вчителя використовувати все нове у власному досвіді. матеріально-технічне забезпечення викладання предметів означає достатню і необхідну наявність засобів навчання: підручників, посібників, наочності, ТЗН тощо та умови праці як вчителя, так і учнів.

Критерії, за допомогою яких можливо визначити найкращі результати навчання: 1) високі кількісні та якісні показники успішності учнів. 2) раціональне використання навчального часу. 3) розумні витрати зусиль вчителя та учнів. 4) раціональне використання різних видів засобів навчання.

Найпоширенішою є структура навчально-пізнавальної діяльності, яка включає в себе такі компоненти: ØЦільовий компонент передбачає усвідомлення, прийняття учнем мети і завдань навчально-пізнавальної діяльності, її планування і прогнозування. Мета, як правило, визначає спосіб і характер діяльності. Доведено, що установка учня на мету пізнавальної діяльності включає його в цю діяльність, призводить до необхідності планувати шляхи і способи її (мети) досягнення, тобто задає технологію учбового пізнання. ØМотиваційний компонент означає інтереси, мотиви, потреби учіння, тобто все те, що включає учнів у процес активного пізнання і підтримує цю активність протягом всіх його етапів. Вплив на мотиваційно-цільову сферу учнів забезпечує позитивне ставлення їх до учіння. ØЗмістово-операційний компонент передбачає актуалізацію (відтворення в пам’яті) системи провідних знань, тобто таких, які необхідні на даний момент навчання для засвоєння нового навчального матеріалу (це певні поняття, факти, положення, правила, закони тощо), а також раніше засвоєні способи учіння (уміння та навички, способи дій), що виступають інструментом одержання й переробки нової інформації. ØКонтрольно-оцінювальний компонент – це систематичне одержання вчителем зворотної інформації про хід навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Запитання і завдання для самоконтролю 1. Розкрийте поняття “навчання”. 2. Що є спільним і що є відмінним між процесом навчання і науковим пізнанням? 3. Яке філософське положення виступає методологічною основою процесу навчання? 4. Розкрийте логіку і структуру навчального процесу. 5. Що таке уміння? Навичка? 6. За якою системою вправ формуються вміння і навички? 7. Описати механізм формування елементарного уміння, навички та складного уміння. 8. Що є рушійною силою процесу навчання? 9. . Розкрити сутність. педагогічні умови та критерії оптимізації навчання 10. Яка структура навчальної діяльності школярів? Чому вчителю необхідно її знати і глибоко усвідомлювати?