• Призинтація Тема: Творчий шлях В. М. Сосюри • Студентки: Пташник Вікторії
Зміст • • 1 Біографія 1. 1 Дитинство і юність 1. 2 Батьки 2 Особисте життя 3 Останні роки життя 4. Романи 4. 1 Вірші 4. 2 Поеми
Володи мир Микола йович Сосю ра 6 січня 1898 Дебельеве Російська імперія Український письменик, поетлірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованиї поем, роману «Третя Рота»
• Народився В. Сосюра на станції Дебальцеве (сьогодні Донецької області). За своїм національним походженням Володимир Миколайлович - не українець. По батькові він - француз. Про це В. Сосюра неодноразово згадує у своїх віршах і споминах. Його батько , Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою й різнобічно обдарованою, змінив багато професій, вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем.
• Дитинство поета минає на Донбасі. Родина Сосюр оселяється в старій хворостянці над берегом Дінця, в єдиній кімнаті якої туляться восьмеро дітей і батьки. Від одинадцяти років хлопець іде працювати — спершу до бондарного цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом, не цурається випадкового заробітку. Початкову освіту здобуває під наглядом батька , навчається в міністерському двокласному училищі. Маючи блискучу пам'ять, легко виходить у кращі учні, захоплюється співом і художньою літературою. Продовжує навчання в Кам'янській сільськогосподарській школі, після смерті батька (1915 р. ) йде працювати на шахту, потім знову повертається до школи. У 1918 р. Володимир Сосюра бере участь у повстанні проти кайзерівських і гетьманських військ. Невдовзі потрапляє на кілька місяців до петлюрівських загонів, тікає до червоних, восени 1919 р. опиняється в полоні денікінців. У 1920 р. хворого на тиф В. Сосюру звільняють бійці Червоної Армії. Його розстрілювали денікінці, він стояв перед трибуналом, але мудрість голови трибуналу врятувала йому життя. У 1920 р. В. Сосюра вступає до Компартії. Продовжує писати.
• Мати поета, Марія Данилівна Локотош, робітниця з Луганська, була домогосподаркою, батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою, перемінив багато професій: вчителював по селах, був сільським адвокатом, шахтарем, добре малював і співав.
• • • Офіційно Володимир Сосюра був одружений двічі. Вперше одружився в 1922 році. Його перша дружина — Віра Каперівна Берзіна, колишній політрук червоноармійського ескадрону, студентка, як і він сам, у повоєнному Харкові. Їй він присвятив поему «Робфаківка» . Причиною розлучення стали шовіністичні погляди дружини: – Ми з тобою зійшлися в маю, – ще не знав я, що значить ідея. – Ти й тоді Україну мою – не любила, сміялася з неї. Від першого шлюбу в нього було двоє синів. Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Даниловою Марією Гаврилівною. Вона була на 12 років молодшою, закінчила балетну школу в Києві. 15 січня 1932 року в них народився син Володимир. У 1949 р. Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і заслали до Казахстану. Та коли через п'ять років Марія Гаврилівна повертається, вони ще раз беруть шлюб.
• У 1948 Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою — Сталінською премією, але в 1951 він знову зазнав гострих нападів критики, приводом до чого була стаття в газеті «Правда» , яка обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть Україну» , написану 1944 р. За таких обставин, незважаючи на велику продуктивність (понад 40 збірок поезій), творчі досягнення Сосюри були значно нижчі від його можливостей. • Збірні видання творів Сосюри: «Поезії в 3 томах» (1929— 30), «Твори в 3 томах» (1957— 58), «Твори в 10 томах» (1970— 72). • У 1937– 1957 рр. мешкав у Києві в будинку письменників Роліт, з 1957 р. — в будинку на вул. М. Коцюбинського, 2, де йому встановлено пам'ятну дошку. • Помер 8 січня 1965 року. Похований в Києві на Байковому цвинтарі (надгробний пам'ятник — граніт; скульптор О. О. Банников; встановлений у 1968 році)
Романи • Третя Рота (1926 -30) • Червоногвардiєць (1937 -40; віршований роман)
• • • • • • • Вірші Білі акації будуть цвісти Васильки Весняний сад Вода десь точить білий камінь Ганна Іванівна Гей, рум'яні мої небокраї Дніпрельстан До брата Іще не скресла крига на Дніпрі Зима Коли потяг у даль загуркоче Коли світало Люблю весну, та хто її не любить Любіть Україну(1944) Літо Марії Осінь Солов'їні далі Степ Так ніхто не кохав Учитель Хлопчик Хто в рідному краї тепло здобуває Шахти, терикони Я пам'ятаю Як я люблю тебе, мій краю вугляний
Поеми • • • • Вiра (1923) Вітчизна (1949) Володька (лютий 1943) Вчителька (1928– 1929) Галичанка (1931) ДПУ Заводянка (1927) Залiзниця (1923– 1924; епопея з п'яти поем) Мазепа Махно Минуле (1930) Оксана (1922) Розгром Розстріляне безсмертя (1960) Студентка (1947) Червона зима