Природно-заповідний фонд України регіональні ландшафтні парки дендропарки зоопарки

Природно-заповідний фонд України: регіональні ландшафтні парки, дендропарки, зоопарки, ботсади, парки- пам'ятки садово -паркового мистецтва.

• На сьогодні в Україні налічується 69 РЛП: РЛП Гранітно-степове Побужжя “Біловодський» , «Бокальська коса» , “Великобурлуцький степ» , «Верхньодністровські бескиди» , «Вільхова балка» , «Гранітно-степове Побужжя» , «Дермансько-Мостівський» , “Диканський» , «Дніпровські острови» , «Дністровський» , «Дністровсь кий каньйон» , «Донецький кряж» , «Загребелля» , «Зарваницький» , « «Надслучанський» , «Надсянський» , Знесіння» , «Зуївський» , «Ізмаїльські острови» , «Ізюмська лука» , «Клебан-Бик» , «Кінбурнська коса» , «Краматорський» Кременчуцькі плавні» , «Мальованка» , «Межрічинський» , «Меотида» , «Нижньоворсклянський» «Печенізьке поле» , «Половецький степ» , «Приінгульський» , «Прип'ять. Стохід» , «Притисянський» , «Прудищанськ ий» , «Равське Розточчя» , «Сеймський» . «Тилігульський” (Миколаївська область), «Тилігульський» (Одеська область) , «Трахтемирів” та інші

• Регіональний ландшафтний парк «Диканський» Розташування: у північно-східній частині Полтавської обл. , площа: 11945 га. Заснований: 1994 р. Диканському районі між селищем Диканька та р. Ворскла До складу регіонального ландшафтного парку «Диканський» входять 5 пам'яток архітектури XVIII-XIX століть: Тріумфальна арка; Миколаївська церква; Дзвіниця Миколаївської церкви; Троїцька церква; Свято-Троїцька церква (с. Великі Будища). А також 7 природоохоронних об'єктів: Фесенкові Горби – загальнозоологічний заказник; Ялиновий гай – ботанічна пам'ятка природи; Бузковий гай – ботанічна пам'ятка природи; Кочубеївські дуби – пам'ятка природи вікових дерев; Писарівщинський лісопарк – пам'ятка садово-паркового мистецтва; • Виходи пісковиків – геологічна пам'ятка природи; Парасоцький ліс – ботанічна пам'ятка природи загальнодержавного значення. •

Фесенкові Горби — Ялиновий Гай — загальнозоологічний заказник ботанічна пам'ятка місцевого значення. природи місцевого Розташований у межах значення. Площа Диканського району (у пам'ятки природи — пересіченій розлогій балці між 4, 5 га. Статус з 1975 р. селами Писарівщина і Великі Ялиновий Гай — це Будища). Площа насадження ялини природоохоронної території європейської, 70, 2 га. створене в 1907— • Тут зберігся лучно-степовий 1910 рр. поряд з ландшафт з угрупованням різнотравно-злакових рослин. Бузковим Гаєм за Пивоварськими У заказнику успішно ставками. проводиться акліматизація степових тварин — байбаків. •

Бузковий Гай — ботанічна пам'ятка природи (статус з 1969). Розташована на південній околиці смт Диканьки. Закладений на початку 19 ст. . Площа 2 га. Місцева народна назва «Бузкова яма» . • Створений у кар'єрі завглибшки до 5 м, з якого брали глину для цегельного заводу Кочубея. Після закриття заводу тут було насаджено бузок, облаштовано алеї та альтанки. • • За легендою, рід Кочубеїв дуже потерпав від туберкульозу, і лікар порадив графу Віктору Павловичу Кочубею посадити для його невиліковно хворої дочки Ганнусі бузковий гай, щоб його повітря хоч трохи продовжило її життя. Саджанці привезли з різних куточків Європи. Коли гай зацвів, він виглядав так чудово, що дочка, здавалось, почала одужувати. Але зів'яло море квітів і згасло й життя дівчини. А душа її залишилась у бузковому гаю, де кожної весни солов'ї співають їй найкращих пісень.

• Парасоцьке урочище — комплексна пам'ятка природи державного значення. Розташоване на правому березі річки Ворскли. Площа 145 га. Статус з 1963 року (охороняється з 1923 року). • • Охороняється унікальне урочище — природний лісовий масив з різноманітним тваринним і рослинним світом. У деревостані переважать дуб звичайний, липа серцелиста, граб звичайний, клен гостролистий, ясен звичайний, які утворюють мішані угруповання різного складу. Вік дерев 90— 110, подекуди до 200 років. Граб звичайний зростає тут на Фауністичний комплекс нараховує південно-східній межі свого ареалу. близько 100 видів. Це 15 видів У трав'яному покриві переважають звичайні ссавців, серед яких лосі, плямисті види, характерні для широколистяних лісів. олені, дикі свині, зайці, лисиці, Трапляються лілія лісова, гніздівка борсуки, єнотовидні собаки. В звичайна, булатка великоквіткова, проиворсклянських болотах гронянка ключ-трава, занесені до ЧКУ. гніздяться руда і біла чапля, чорний і білий лелека.

Регіональний ландшафтний парк “Кінбурнська коса” Кінбурнська коса — піщана коса, розташована в Очаківському районі Миколаївської області. Займає крайню західну частину Кінбурнського півострова між Дніпровсько-Бузьким лиманом і Ягорлицькою затокою Чорного моря. Довжина — близько 40 км, ширина — 8 -10 км. На півдні України «Кінбурнською косою» частіше називають весь Кінбурнський півострів.

Коса є частиною Чорноморського біосферного заповідника. Завдяки своєму розташуванню — з одного боку вона омивається морською водою, з іншого — прісними водами Дніпра, — Кінбурнська коса має свій неповторний мікроклімат. Рослинність ковильний степ. Коса вкрита буйною трав'яною рослинністю, сосновим і дубовим лісом. В східній частині дещо заболочена. На косі росте понад 500 видів рослин, багато з яких є лікарськими — ромашка, чебрець, валеріана, звіробій, м'ята, безсмертник піщаний, золототисячник та ін. Усосновому лісі багато білих грибів. Велика кількість солоних і прісних озер на Під час міграції багато гусей косі — місця гніздування білої чаплі, (особливо білолобих), куликів, журавля та інших видів птахів. На косі горобцеподібних та інших птахів. гніздяться численні мартини, крячки, Біля берегів коси багаті риболовецькі угіддя. кулики, качки. Місце масової зимівлі лебедів, мартинів, куликів, пастушкових.

Навпроти урочища Прогноєва, на 35 верст вище основи Кінбурнської коси розташовувалася Прогноївська паланка Запорізької Січі. Паланка відігравала роль козацького порту. В ній стояв передовий запорізький пост, що спостерігав за рухом татар у Криму й турків у Очакові й охороняв усіх посланців, соляних промисловців, купців, які їхали через південну околицю Запорізьких Вольностей в Очаків, Прогній і Крим. Досі на косі збереглися залишки турецької фортеці Кінбурн, побудованої в 15 столітті (!!!). В 1736 році фортеця була захоплена й зруйнована російським військом. Турки відновили фортецю, але з 1774 вона перейшла до Російської імперії. В 1787 році Суворов разом з 4 -тисячним російським корпусом розбив біля фортеці 5 -ти тисячний турецький десант. Озброєння Кінбурну становило 62 гармати, а гарнізон мав 1 400 вояків. У жовтні 1855 під час Кримської війни була суттєво пошкоджена артілерійським вогнем англофранцузького флоту, з того часу її не відновлювали і як військовий об'єкт не використовували. Пізніше за умовами Паризької мирної угоди фортеця була розібрана і з її матеріалів був насипаний штучний острів Батарейний (нині Первомайський) на вході в Дніпро. Бузький лиман.

Міжрічинський регіональний ландшафтний парк є найбільшим регіональним ландшафтним парком в Україні. Він створений у 2002 році. Розташований в межиріччі Дніпра й Десни, звідки й отримав назву. Територія його має площу 102472, 95 га і розташована у південно-західній частині Чернігівської області в Козелецькому та Чернігівському районах. Східна межа парку проходить по Десні, південна й західна — по межі Чернігівської області. В межах Козелецького району вона представлена переважно лісовим масивом на піщаній боровій терасі, частково — акваторією Київського водосховища, сільгоспугіддями, болотами, пісками. Загальна протяжність меж РЛП «Міжрічинський» становить близько 240 км.

Територія парку є унікальною Поверхня території РЛП і за своїми природними низовинна, подекуди рівнянохвиляста. Він розташований в особливостями, і за межах Дніпровсько-Донецької господарським западини, заповненої товщею використанням, яке має осадових морських, лагунних, загальнодержавне значення: континентальних відкладів річка Десна — у питному палеозою і кайнозою. В геоморфологічному відношенні водопостачанні, регіон являє собою низинну водосховище — у моренно-зандрову рівнину, гідроенергетиці, ліси — в розчленовану на декілька ділянок деревообробній сучасними долинами рр. Дніпра, промисловості. На території Десни. Рельєф переважно низинний, генетично РЛП розташовані два воєнних акумулятивний. В рельєфі полігони, на яких також території виділяються чисельні проводиться старичні озера і болота, заболочені лісогосподарська й ділянки, невеликі улоговини. мисливсько-господарська діяльність.

Головними водними артеріями є річки Дніпро та Десна з невеликими притоками. Західна частина парку прилягає до Київського водосховища. Характерною особливістю району є наявність заболочених ділянок у заплавах, численних рукавів, проток, стариць, озер, блюдцеподібних западин. «Блюдця» — це замкнуті зниження овальної форми, які заповнюються весною повеневими водами. Окремі «блюдця» являють собою невеликі озера. Озера в заплавах трапляються переважно в старих руслах, старицях та рукавах. РЛП «Міжрічинський» , Стара Десна біля села Морівськ Невелике Святе озеро знаходиться на захід від с. Короп'є, а Чистий Круг та Бобків Круг — на північний схід від урочища Старо-Моровська Гута.

Ландшафт парку представлений 7 типами місцевостей, відокремленість яких в значній мірі пов'язана з різнобічністю четвертинних відкладень. Перелік найбільш характерних урочищ, що об'єднуються у місцевості: 1) Моренно-зандрова слабо хвиляста рівнина правобережжя Десни займає 5, 8 тис. га (9% загальної площі парку). 2) Піщана борова терасна рівнина займає 27, 6 тис. га (43% території парку). Тут домінують рівнинні урочища з супісковими ґрунтами і дубово-сосновими лісами. Найбільш суттєвим природним компонентом, який потребує охорони в умовах басейну Дніпра, зокрема в цій місцевості, є ліси. В межах місцевості статус ландшафтного заказника місцевого значення має Сорокошицький лісовий масив площею 931 га. РЛП «Міжрічинський» , піщаний ландшафт

3. Прохідні долини колишніх річок займають 9, 0 тис. га (14% загальної площі парку). Урочища цієї місцевості відіграють велику роль: вільшняки і змішані ліси на заболочених ділянках з торф'янистими ґрунтами є кормовою базою диких тварин, акумуляторами вологи. Значна частина площі цієї місцевості була осушена і переведена до категорії сільгоспугідь. 4) Заплава Десни займає 6, 5 тис. га (10% площі парку). Характерною відзнакою деснянської заплави як невід'ємної частки цієї річкової екосистеми є її збереженість і виняткова природоохоронна роль, спрямована, насамперед, на збереження як кількості, так і якості води, в першу чергу питної. Бондарівське болото Екологічна мозаїка урочищ із заплавними лісами, луками, старичними озерами, руслом ріки і піщаними пляжами створюють вражаючі краєвиди і є багатим рекреаційним ресурсом парку.

5) Заплава Дніпра в межах НПП збереглась на площі 1, 2 тис. га (2% площі парку). Дніпровська заплава зайнята луками, старичними озерами і осоковими заплавними болотами; 6) Заплава Дніпра, періодично затоплювана Київським водосховищем (екотонна зона), займає 6, 4 тис. га (10% загальної площі парку). Ця водна екосистема з великими і малими островами, чергуванням глибоководь і мілководь, відкритими піщаними косами, значними масивами повітряноводної, плаваючої та зануреної водної рослинності формує високе різноманіття біотопів як реофільної, так і лімнофільної флори та фауни. Дана місцевість є місцем нересту риб, тут під час перельотів зупиняються водно-болотні птахи для відпочинку і годування. 7) Київське водосховище (затоплена заплава Дніпра) в межах парку займає 7500 га (12% загальної площі парку). Екологічний стан водосховища у значній мірі визначається коливанням рівнів води, внаслідок функціонування Київської ГЕС. Нестабільність рівневого режиму, особливо у певні періоди року, є дуже важливим фактором, що призводить до деградації водних екосистем, особливо їх біологічних компонентів.

Рослинність парку У рослинному покриві території парку переважає лісова рослинність, яка розміщується на терасах Дніпра та Десни, а також на межиріччі цих річок; значні площі займає лучна рослинність. Характерними для цього регіону є болотна, прибережноводна і водна рослинність. Незначні площі на піщаних підвищеннях прируслових ділянок річок і на межиріччі займає псамофітна рослинність (зростає на пісках). РЛП «Міжрічинський» , луки

На сфагнових болотах зростає ряд видів, характерних лише для цих екотопів — росичка середня (Drosera intermedia Hayne), яка занесена до Червоної книги України, андромеда багатолиста (Andromeda polifolia L. ), журавлина болотна (Oxycoccus palustris (Vaccinium oxycoccus L. ), образки болотні (Calla palustris L. ) тощо. Комахоїдна рослина росичка зростає у важкодоступних місцях на болотах

Тваринний світ парку В його складі представлені види, які занесені до Червоної книги України, Європейського та Міжнародного Червоних списків, Бернської конвенці, Із хребетних це такі види, як рись звичайна, чорниш, сорокопуд сірий. До характерних особливостей фауни парку слід віднести порівняно велику кількість копитних, особливо лося, чисельність якого тут значно вища, ніж на прилеглих територіях. Ще однією особливістю є наявність на даній території великих хижих ссавців — тут постійно мешкають вовк, видра річкова і борсук, регулярно в останні роки розмножується рись звичайна.

Дендропарки • На Україні знаходиться 58 дендропарки: 19 – загальнодержав ного значення, 39 - місцевого. Веселі Боковенькі, Дендропарк Ну. Біп, Національний дендропарк «Софіївка» , Чернівецький дендропарк, Державний дендропарк «Тростянець» …… • Національний дендропарк “Софіївка”

Державний дендрологічний парк «Олександрія» НАН України Розташування: Київська область, Біла Церква, на березі річки Рось, площа: 297 га. Заснований: 1793 року Керуюча організація: Національна академія наук України. Це найбільший (понад 290 га) архітектурно оформлений дендропарк в Україні. • Парк є зразком пейзажної паркової композиції, основу якої складають рослини, архітектурні споруди, скульптури, водна гладь річки Рось та ставків. •

• Видовий склад дерев, кущів та трав'янистих багаторічників нараховує 2240 таксонів. Окремі з яких мають вік понад 200 років: сосни чорна та Веймутова, ялівець віргінський, тюльпанове дерево, модрини польська та європейська, дуб червоний, гледичія триколючкова, глід рожевий махровий та ін. • Особливу цінність становить багатовікова діброва парку, де окрім 300— 400 вікових дубів, багато дерев і кущів вихідці з Північної Америки, Китаю, Японії, Кореї, Західної і Південної Європи, Криму, Кавказу, Далекого Сходу • Музеями рослин можна назвати Велику (9 га) і Малу (4 га) галявини парку. На Великій галявині росте 83 види дерев, з яких 17 є представниками місцевої флори, а 66 — інтродуковані.

Серед них сімейне дерево Браницьких — чотири стовбурова сосна звичайна, яка росте з одного кореня, а далі, подібно генеалогічному дереву, розгалуджується на чотири стовбури. Неподалік колонади «Луна» знаходиться улюблене дерево графині О. В. Браницької — сосна Веймутова. Серед своєї породи це найстаріше дерево в Україні. Крім дерев, Велика галявина є колискою 97 видів трав, багато з яких знаходяться на межі зникнення і занесені у ЧКУ. • В трав'янистому покриві парку зустрічаються такі найбільш характерні лісові види: анемона дібровна, зірочник лісовий, медунка темна, підсніжник звичайний тощо. Найчисленнішими є значні колекції окремих родів: Глід, Бузок, Садовий жасмин • Паркову колекцію останнім часом було поповнено новими родами Метасеквойя, видами і формами родів: Кіпарисовик, Яловець, Плоскогілочник, Туя та інші. • Олександра Браницька

З рідкісними, цікавими рослинами, галявинами та дібровою, до паркового ансамблю було включено і досить багато архітектурних споруд різного цільового призначення, які гармонійно доповнювали парковий ансамбль. • Автором генерального плану забудови парку став французький архітектор Мюффо. Пізніше в парку працювали архітектори та садівники Ботані, Станге, Бартецький, Вітт, Eнс, які заклали основу паркових композицій, використовуючи існуючий лісостеповий ландшафт та природні діброві насадження. Перші роботи розпочалися в 1793 році. • Колона суму Ротонда Конха

Багато рослин для парку завозили з Польщі, інших країн Європи і світу. Паралельно розпочалась робота з будівництва літньої резиденції графів Браницьких “Аустерія”. • В теплицях для їх потреб вирощувались екзотичні рослини: кактуси, орхідеї, ананаси, інжир, цитрусові, італійський виноград, китайські рози, які досягали небувалих розмірів. • Поряд з палацовим комплексом із західного боку розташовано сад «Мур» (його обгороджено мурованою цегляною стіною для захисту теплолюбних плодових дерев від холодних вітрів); зі східного боку — «Клини» , сад Катерини ІІ, Сад Потьомкіна, Російський сад, городи. • Західна частина парку — третина всієї паркової території, була відведена під мисливські угіддя (звіринець) і служила як лісопарк. Нині вона розширена ще на 96 га. •

• В середині ХІХ століття парк «Олександрія» набув неабиякої слави. Його відвідували відомі люди того часу: Г. П. Державін, О. С. Пушкін, Т. Г. Шевченко. Неодноразово тут бували декабристи (члени Південного товариства): Бестужев-Рюмін, Муравйов-Апостол, Пестель та ін. , відомі польські поети та художники: Ян Ліппоман, котрий написав про «Олександрію» вірші, Ян Бровінський, який після відвідування парку видав поему «Олександрія» .

• Ботсади В Україні – 28 ботанічних садів (18 -загальнодержавного значення, 10 -місцевого): • ботсад Харківського Національного Університету ім. В. Н. Каразіна; • ботсад НУБіП; Кременецький ботсад; Нікітський ботсад; ботсад ім. О. В. Фоміна; ботсад Львівського Національного Університету ім. І. Я. франка; ботсад Чернівецького нац. у-ту ім. Ю. Федьковича; ботсад ім. М. М. Гришка; ботсад Житомирського НАУ; Донецький ботсад НАНУ; ботсад Ужгородського НУ; Криворізький ботсад НАНУ; ботсад “Волинь” Волинського НУ ім. Лесі Українки; Хорольський ботсад Одеський боисад ім. В. І. Липського; Ботсад Національного лісотехнічного університет України … • • • •

Державний Нікітський ботанічний сад УААН • Це національний науковий центр, комплексна науководослідна установа, одна з найстаріших в Україні, яка Дендрарій саду є унікальним веде роботи з зібранням рослин з усіх континентів, а питань плодівництва відтак популярним місцем відпочинку та ботаніки, та екскурсій. Розташований на заснований Південному березі Криму між 1812. селищем Нікіта та Чорним морем.

10 червня 1811 р. , за активної участі відомого ученого-ботаніка, інспектора з шовківництва півдня Росії М. Біберштейна, в Петербурзі був підписаний «Указ про установу в Криму Імператорського казенного ботанічного саду» . У тому ж році біля села Нікіта (нині селище Ботанічне) у місцевого поміщика Смірнова куплено 375 десятин землі. Пост директора саду М. Біберштейн запропонував своєму помічникові, 30 -річному ученому Х. Х. Стевену. Вже у вересні 1812 р. зробили перші посадки. За 14 років діяльності Х. Х. Стевен, якого згодом прозвали «Нестором російських ботаніків» , зібрав більше 450 видів екзотичних рослин. Серед науковців, що працювали у Нікітському ботанічнмоу саду радянський учений у галузі рослинництва Іван Рябов. Інжир

Нині жива колекція саду налічує 30 тис. видів, гібридів і сортів рослин практично всіх країн світу. У Нижньому парку саду росте каліфорнійський дуб (більше в нашій країні ніде не зустрічається), а в Приморському — найтеплолюбивіші дерева і чагарники: мирт, фейхоа, орхідейне дерево, хамеропс (карликова пальма). Є в Нікітському саду сосна алепська, нумідійська (алжирська) ялиця, дуб траволистний (каліфорнійський) і кипарис Арізона, ялівець віргінський і єдиний в Никітськом саду екземпляр «залізного дерева» . Дерево досягає 6 м висоти, має крону з широкоовального листя, яке восени приймає рожево-оранжеве забарвлення. • Екскурсія по Нікітському саду починається з Верхнього парку, де вздовж майстерно оформлених алей можна зустріти насадження рослин, завезених зі всіх континентів Землі: бамбука з Північного Китаю, вічнозеленого дуба кам'яного, могутніх дерев ялиці, платана, секвойя мамонтове дерево. • Суничне дерево Залізне дерево

• У цій частині Саду росте тис ягідний, такий, що досягає 500 -річного віку, нагадуючи про тутешню минувшину реліктових лісах. Нижній парк — найстаріша частина Нікітського саду, створена в першій половині XIX століття. Тут привертають увагу маслиновий гай, закладений більше 160 років тому, інші теплолюбиві культури: інжир, мушмула, хурма. Особливо цікаві старі дерева суничника дрібноплодного (суничного дерева червоного), занесеного в Червону книгу МСОП. Наступний, Приморський парк, краще за інших захищений навколишніми гірськими гребенями, клімат тут м'якший, і тому в цій частині Никітського саду представлені найбільш теплолюбиві вічнозелені форми рослин: різноманітні пальми, криптомерія і османтуси, фісташка мастикова, численні яскраво квітучі субтропічні чагарники. Дерево Хурми

Національний ботсад ім. М. М. Гришка у Києві Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка Національної академії наук України — науково-дослідна установа, що займається проектуванням і створенням нових ботанічних садів та парків, розробкою наукових основ озеленення та фітодизайну підприємств і організацій, а також багатьма іншими напрямками теоретичної та прикладної ботаніки.

Ботанічний сад входить до природно-заповідного фонду України і є об'єктом комплексної охорони, належить до земель природного та історикокультурного призначення, які охороняються як національне надбання держави. Одним з головних завдань ботанічного саду є проведення досліджень в галузі охорони природи, створення бази для збереження генофонду рослин і всього біологічного різноманіття, а також просвітницька діяльність з питань екології та використання рослин. Сад бузків

За різноманітністю колекцій живих рослин, масштабами території, рівнем наукових досліджень, займає одне з провідних місць серед найбільших ботанічних садів Європи. До складу ботанічного саду входить 8 наукових відділів, унікальний колекційний фонд Національного ботанічного саду налічує близько 11180 таксонів, що відносяться до 220 родин та 1347 родів. До території Національного ботанічного саду примикає територія Видубицького монастиря. Гірський сад

Ідея створення ботанічного саду зародилася восени 1918 року, коли була створена Національна академія наук. Серед її установ значився і Ботанічний сад. Його наукові основи були розроблені працями всесвітньо відомого флориста, мандрівника і знавця ботанічних садів світу, одного з перших Президентів Академії наук України — Володимира Іполитовича Липського. Саме він обґрунтував ідею такого ботанічного саду, накреслив його структуру і напрямки діяльності, розробив детальний план будівництва. В той час планували створити Ботанічний сад на основі Голосіївського лісу і директором його мав бути Липський. Але цей план не був реалізований. В 1928 році академік Липський переїхав до Одеси, де до кінця життя очолював Ботанічний сад Одеського університету. Панорама, що відкривається від бузкової алеї на Видубицький монастир і лівобережжя Києва

Після від'їзду Липського до Одеси питання про будівництво нового ботанічного саду неодноразово піднімав не менш відомий ботанік академік Олександр Васильович Фомін і з перенесенням столиці України з Харкова до Києва уряд восени 1935 року затвердив Колекція рішення Київради про будівництво пряноароматичних ботанічного саду і відведення рослин ділянки землі для цих цілей площею в 117 га на Звіринці. ботаніко-географічних ділянок, Будівництво ботанічного саду системи трав'янистих рослин, розпочалося восени 1935 року. ділянок культурної флори та Невдовзі був затверджений план ділянок акліматизації нових корисних рослин з перспективою будівництва, який передбачав впровадження в різні галузі створення колекції дерев та господарства. чагарників (дендрарію),

В перші роки будівництва ботанічного саду на Звіринці його науковим консультантом був призначений В. І. Липський, а після його смерті наукове керівництво було доручено професору Київського лісотехнічного інституту Вальтеру Едуардовичу Шмідту, який обіймав посаду директора Ботанічного саду по сумісництву. До початку Великої Вітчизняної війни було зібрано близько 1050 видів рослин під відкритим небом і майже 1000 таксонів оранжерейних рослин. Було збудовано окремий корпус для наукових лабораторій академіків В. М. Любименка, М. Г. Холодного та А. О. Сапегіна (нині в цьому приміщенні працює відділ нових культур).

У Національному ботсаду забороняється: • Влаштовувати пікніки, розпалювати багаття Зривати, пошкоджувати та збирати будь-які рослини Збирати насіння, плоди та ягоди Засмічувати територію ботсаду Ходити по газонах • Грати у спортивні та інші ігри • • Користуватись будь-яким спортивним знаряддям • Приводити собак та приносити інших тварин • Відвідувати наукові заповідні зони • Знаходитись на території в дні та години не передбачені розпорядком • Національний ботсад ім. М. М. Гришка у Києві:

Зоопарки В Україні – 13 зоопарків (7 загальнодержавного значення; 6 – місцевого): • Київський (1908), • Одеський (1922 -1924 рр. ), Одеський Зоопарк • Миколаївський (1901), • Харківський (1895 р. ), • Черкаський (19781979 рр. ), • Менський (1977), • Рівненський (1982) Ялтинський Зоопарк • Ялтинський • …

Харківський зоопарк Утворений Південноросійським товариством акліматизації як експозиційну станцію з шовківництва та бджільництва. Згодом тут відкрили експозицію місцевої фауни. У 1900 році завезли деяких акліматизованих ссавців та птахів з Асканії-Нової. • Сучасний заповідний статус встановлено у 1983 році. Площа – 22 га, розташований-у м. Харкові. За біорізноманіттям посідає 2 -ге місце після Київського. Щорічно його відвідують біля 250 тис. осіб. •

В зоологічному парку зберігаються понад 384 види тварин (8 тис. особин), серед них — риби (137 видів), земноводні (2 види), плазуни (44 види), птахи (97 видів), ссавці (79 видів). З них 7 видів занесені до Європейського Червоного списку, 14 — до ЧКУ, в складі зооколекції 93 види, які включені до Конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES). • Зараз Харківський зоопарк є повноправним членом Євразійської та асоційованим членом Європейської асоціацій зоопарків і акваріумів. Співробітництво з цими організаціями передбачає участь в міжнародних програмах щодо збереження рідкісних та зникаючих видів тварин: 13 видів колекції включені до Європейської програми збереження рідкісних та зникаючих видів тварин (ЕЕР); 5 видів — до Європейської племінної книги (ESB); один вид — до Міжнародної племінної книги (по білому ведмедю). •

Заказники України • В Україні – 3042 заказники (загальнодержавного значення – 309, 2733– місцевого значення): Іллінецький заказник, Алтагирський заказник, Артополот (гідрологічний заказник), Білецьківські плавні, Біловагівський заказник, Біловодський заказник, Байрак (гідрологічний заказник), Бердянська коса, Борівський заказник, Бредулецький заказник, Великоселецький заказник, Вільхівщинський заказник, Величківський заказник, Великий каньйон Криму, Городницький заказник, Державний ландшафтний заказник «Мис Айя» , Жуків острів, Журавлиний заказник, Зачарована долина, Крюківський гідрологічний заказник, Катеринівський заказник, Кедринський заказник, Молочний Лиман (заказник), Молочнобратський карстовий масив, Мильно-Бліхівський зоологічний заказник, Новий Світ (заказник), Перегонівський заказник, Петрівецький заказник, Плехівський заказник, Середньосеймський заказник, та інші

Ботанічний заказник Лісники Пальчатокорінник м’ясочервоний Сон широколистий оз. Шапарня Вишня степова

р. Віта Ландшафтний заказник Жуків острів Затока в південній частині острова Сальвінія плаваюча

Артополот • Артополот — гідрологічний заказник, являє собою болотний масив. Має важливе водоохоронне значення, біоцентр природного ядра Сулинського екологічного коридору. Характеризується високими ресурсними показниками для деяких лікарських рослин, має созологічне значення як місцезнаходження рідкісного виду — косариків тонких. • Територія заказника передана під охорону Пісківської сільської ради — 449, 9 га та Лохвицький держагролісгоспу — 57, 5 га. На території заказника в обмежених обсягах дозволена господарська діяльність — випас худоби на 100 гектарах і сінокос на 20. •

Журавлиний заказник — орнiтологiчний заказник загальнодержавного значення. Розташований у межах Сумського району Сумської області, біля села Низів, що на південь від міста Сум. Площа 258 га, створений 1982 р. Створений на територiї Низiвського лiсництва з метою охорони постiйних мiсць гнiздування рiдкiсного в Українi птаха — журавля сiрого, занесеного до Червоної книги України.

Територiя заказника є резерватом не тiльки для популяцiї журавля сiрого, але й для багатьох iнших рiдкiсних видiв тварин i рослин. В долинi річки Псла зеленi луки заказника чергуються з важкодоступними сфагновими болотами. Вiковий дубово-сосновий лiсовий масив, що прилягає до заболочених дiлянок заплави Псла, є резерватом типових лiсових бiоценозiв заплави. Тут можна натрапити на рослини, що занесенi до списку регiонально рiдкiсних видів: півники сибірські, синюха блакитна, плаун булавовидний, валеріана лікарська, а також до Червоної книги України: любка дволиста, пальчатокорінник травневий. Пальчатокорінний травневий Валеріана лікарська

Серед представників фауни, занесених до Червоної книги, на території заказника трапляються: жук-олень, махаон, джміль моховий, лунь польовий, сорокопуд сірий. На багатих кормами луках, болотах і лiсах заказника водяться сарна європейська, свиня дика, куниця лісова. Жук-олень Куниця лісова Свиня дика

Парки- пам'ятки садовопаркового мистецтва • ПАРК-ПАМ’ЯТКА САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА ВОЛОДИМИРСЬКА ГІРКА В Україні налічується 556 (89 загальнодержавного значення, решта – місцевого значення): Підгорецький, Вішнивецький, Великобурімський. Хомутецький, Березоворудський, Старомерчинський, Івницький, Гурзуфський, Кагарлицький, Масандрівський, Володимирська гірка, Маріїнський, Верхівський, Голосіївський ліс та інші.

Парк- пам'ятка садово-паркового мистецва “Голосіївський ліс” Створено у 1972 році, це природний лісовий масив, площа- 1052 га, має розчленований рельєф з численними балками, є декілька ярів, струмок, на якому створено ставок Дідорівка та Голосіївські озера, входить до НПП “Голосіївський”. Фіторізноманіття – унікальні дубово-грабові ліси за участю липи серцелисної та клена гостролисного, флора лісу нараховує 250 видів, деяки дуби мають вік до 300 -400 років. Фауна – 20 видів хребетних, занесених до ЧКУ. У Голосіївському лісі знаходиться рештки городища 9 -10 ст. та курганні поховання (Китаєво). На пагорбах Голосієва збудували комплекс споруд (НУБіП), у харктерному для 17 -18 - ст. cтилі українського бароко (архітектор Д. Дяченко).

“Голосіївський ліс” після “Травневих свят”, 2012, 2013…… р.