Природно-заповідний фонд України Національні природні парки Національні

Природно-заповідний фонд України: Національні природні парки.

Національні природні парки – це: природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, історикокультурні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Оцінка НПП за соціальними та екологічними критеріями: Повна назва НПП Місцезнаходження Критерій Розмір Головний компонент Видове багатство Рекреаційна придатність Естетично-релігійний Формування думки населення Функціональність Ступінь антропогенного впливу Санітарно-гігієнічний Характеристика за критерієм

НПП № Назва Розташування, обл. Рік створення Площа, га 1 Карпатський Ів-Франківська 1980 50495 2 Шацький Волинська 1983 48977 3 “Синевир” Закарпатська 1989 40400 4 Азово-Сиваський Херсонська 1993 52154 5 “Вижницький” Чернівецька 1995 7928 6 “Подільскі Товтри” Хмельницька 1996 261316 7 Святі Гори Донецька 1997 40589 8 Яворівський Львівська 1998 7078 9 Соколівські Бескиди Львівська 1999 35684 10 Деснянсько-Старогутський Сумська 1999 16215 11 Ужанський Закарпатська 1999 39159 12 Гуцульщина Ів-Франківська 2002 32271 13 Гомільшанські ліси Харківська 2004 14314 14 Галицький Ів-Франківська 2004 14684 15 Ічнянський Чернігівська 2004 9666 16 Великий Луг Запорізька 2006 16756 17 Мезинський Чернігівська 2006 31035

НПП № Назва Розташування, обл. Рік створення Площа, га 18 Бузький Гард Миколаївська 2009 6138, 13 19 Білобережжя Святослава Миколаївська 2009 35223, 15 20 Білоозерський Черкаська, Київська 2009 7014, 44 21 Верховинський Ів-Франківська 2010 12023 22 Гетьманський Сумська 2009 23360 23 Голосіївський Київ 2007 4523 24 Дворичанський Харківська 2009 3131, 2 25 Дермансько-острозький Рівненська 2009 1647, 6 26 Джарилгацький Херсонська 2009 10000 27 Залісся Чернігівська, Київська 2009 14836 28 Зачарований край Закарпатська 2009 6101 29 Кременецькі гори Тернопільська 2009 6951, 2 30 Нижньодністровський Одеська 2008 21311 31 Нижньосульський Полтавська, Черкаська 2010 16879 32 Північне Поділля Львівська 2010 15588 33 Прип'ять - Стохід Волинська 2007 39315, 5 34 Пирятинський Полтавська 2009 12028, 4

НПП Сіверсько-Донецький № Назва Розташування, обл. Рік Площа, га створен ня 35 Приазовський Запорізька 2010 78127 36 Слобожанський Харківська 2009 5244 37 Тузловські лимани Одеська 2010 27865 38 Хотинський Чернівецька 2010 9400 39 Чарівна Гавань АР Крим 2009 6270 40 Черемоський Чернівецька 2009 7117, 5 … І ще 7 парків НПП 2010 р було позбавлено статусу Національного Зараз ведуться активні роботи зі створення найбільшого в Україні національного природного парку «Подесіння» . Також планують створити у Львівській обл. НПП “Чайковицький”

Схема розташування деяких НПП України

Екотуризм на територіїї національних природних парків Території національних парків здавна і традиційно були центрами туризму, і зокрема, екотуризму, який за визначенням Всесвітньої туристичної організації, – є подорож у відносно недоторкані господарською діяльністю людини куточки природи. Метод екотуризму – спостереження, вивчення рослинного і тваринного світу, а також будьяких культурних цінностей, як стародавніх, так і сучасних, які знаходяться на цих територіях. Екотуризм відрізняється від інших видів слабким впливом на довкілля і відсутністю потреби у широко розвиненій інфраструктурі

Екотуризм на територіїї національних природних парків До пріоритетних видів екотуризму нині можна віднести піший спортивнооздоровчий туризм, подорожі на велосипедах і конях, спуск гірською річкою на надувних плотах, човнах, катамаранах, катання на водних лижах, віндсерфінг, екскурсії в карстові печери, спортивне полювання і рибальство, парапланеризм, прогулянки на повітряних кулях. Вони активно впроваджуються у Вижницькому, Ужанському, Шацькому, Деснянсько. Старогутському, Азово-Сиваському та інших національних природних парках.

НПП"Подільські Товтри» Розташування: Хмельницька область Кам'янець-Подільський, Чемеровецький, Городоцький райони Площа: 261316, 0 га – Найбільший в Європі парк Підпорядкування: Мінприроди України До складу національного природного парку "Подільські Товтри" увійшли більше 130 територій та об'єктів природнозаповідного фонду: 23 - загальнодержавного значення: 15 заказників (8 ландшафтних та 7 ботанічних), 4 геологічні пам'ятки природи, серед них "Китайгородське відслонення" (схил у долині р. Тарнави - всесвітньо відомий еталонний розріз силурійських відшарувань), печера "Атлантида" (гіпсового походження, довжиною 1, 8 км), 1 ботанічний сад - у м. Кам'янець. Подільському та 3 паркипам'ятки садово-паркового мистецтва.

НПП призначений для збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Поділля з типовими та унікальними природними та історико-культурними комплексами. Товтри - це місцева назва скелястого дугоподібного пасма Західного Поділля, яке тягнеться з північного заходу на південний схід. Довжина його сягає 250 км (80 км у межах національного парку), а абсолютні висоти коливаються від 400 до 436 м над рівнем моря. Товтри являють собою бар'єрний риф міоценового моря, складений мембранопоровими та черепашковими вапняками. Аналогів їм у світі немає, хоча подібні за деякими геологічними структурами скелясті гряди є в Великобританії та США.

У доісторичні часи Товтровий кряж не зазнав впливу материкового зледеніння, що сприяло збереженню на цій території багатої теплолюбної флори. Тому рослинність Товтр характеризується великим різноманіттям видів та рослинних угруповань, серед яких переважають ліси. Рослинний покрив національного природного парку формують діброви, у складі яких переважають дубові, грабово-дубово-ясеневі фітоценози. Своєрідними є степові рослинні угруповання, в тому числі - ковилові, а також лучна рослинність. До Зеленої книги України занесено 21 рослинне угруповання, з них 10 - лісових (група асоціацій скельнодубових лісів кизилових, звичайнодубових лісів кизилових, букового лісу барвінкового та інш. ), 8 - степових (формація мигдалю низького, ковили волосистої, ковили найкрасивішої, ковили пірчастої, тонконогу різнобарвного, осоки низької, вівсюнця пустельного, сеслерії Хейфлерової) та 3 водних (формація латаття білого, глечиків жовтих, куширу підводного).

Флора "Подільських Товтр" нараховує більше 1700 видів рослин, них судинних - 1390 видів, мохоподібних - 52, водоростей - 217, лишайників - 59 видів. На території парку визначено 47 видів справжніх грибів. До ЧКУ занесені 56 видів рослин, до Додатку 1 Бернської конвенції - 4 види.

Особливий інтерес становлять судинні рослини, 26 з яких є пограничноареальними, 39 - диз'юнктивноареальними, 54 - реліктовими, а 32 - ендемічними видами. Високий ендемізм пояснюється тим, що територія Західного Поділля, куди входить парк, є одним із головних центрів ендемізму в Україні. Із "червонокнижних" видів тут охороняються аконіт Бессера, карагана скіфська, зіновать подільська, пізньоцвіт осінній, шафран Гейфелів, бруслина карликова, рябчик гірський, три види ковили: волосиста, Граффа та пірчаста та 15 видів орхідних: булатка великоквіткова, довголиста та червона, зозулині черевички справжні пальчатокорінник плямистий та травневий тощо.

Фауна налічує 71 вид ссавців, 223 - птахів, 10 - плазунів, 11 - земноводних, 50 - риб, 1 - круглоротих, біля 700 видів комах та багато видів інших безхребетних тварин, інвентаризація яких поки що не закінчена. На території парку охороняються 33 види тварин, занесених до Європейського червоного списку, 98 видів, занесених до ЧКУ, 184 види тварин, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією.

Значну рекреаційну цінність складають лісові масиви. Поряд з річками та іншими водними акваторіями їм відводиться основна роль в організації короткочасного відпочинку населення. На берегах Дністровського водосховища (в першу чергу, в зоні Бакотської затоки) створено невеличкі туристичні приюти для комплексного обслуговування туристів, які відпочивають на водосховищі, із забезпеченням ночівлі, харчування, зв`язку, прокату туристичного спорядження (у т. ч. , байдарок, каное, катамаранів, яхт, плавучих дач) тощо.

Особливу цінність і У парку діють туристичні маршрути: піші та кінні, водні, лижні, значимість для автомобільні та велосипедні. Серед рекреаційного господарства них пізнавальні й оздоровчі, з виїздами на конях і плаванням на парку складає запас човнах, риболовлею та, звичайно, з мінеральних вод типу відвідуванням мінеральних джерел і "Нафтуся" в околицях здравниць, природних та Сатанова, с. Привороття-2, історичних пам'яток, зокрема печери "Атлантида" та печери содових вод типу Кармалюка в с. Маліївці, "Миргородська" в с. Маків, Бакотського печерного монастиря, парків-пам'яток садово-паркового мінеральних вод з мистецтва Михайлівецького та унікальними Голозубинецького (пам'ятка XVI ст. ), терапевтичними ефектами м. Макіївського та Маліївського, джерел лікувальної зони Кам'янець - Подільського, "Збручанська нафтуся", залишків різноманітних розсолів з синагоги XVI ст. (однієї з найкращих підвищеною концентрацією у Європі) тощо. Територія національного парку відноситься до літію, брому, йоду та ін. Придністровського курортно - рекреаційного регіону державного значення.

Подільські Товтри є національним історико-архітектурним заповідником України, до складу якого входять Михайлівська церква (VI ст. ), Кам'янець. Подільська фортеця (ХІ-ХІІ ст. ), Домініканський (XIV ст. ) та Францисканський (XIV ст. ) монастирі, Вірменські бастіон, собор, дзвіниця та торговельний будинок (XV-XVII ст. ), Кафедральний костьол (XV-XVI ст. ), Петропавлівська церква (1569 р. ), Турецький мінарет (1639 р. ), монастир домініканок (1720 -1722 рр. ), Духовна семінарія (1756 р. ) та ін.

Шацький національний природний парк Площа: 48977, 0 га Підпорядкуванн я: Державна лісова агенція Шацький національний природний парк було створено постановою Ради Міністрів УРСР від 28 грудня 1983 року № 533 на площі 32515, 0 га. Згідно з розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 31 березня 1986 р. № 159 -р в постійне користування парку було надано 6761, 8 га, а відповідно до Указу Президента України від 16 серпня 1999 року № 992 площу парку було розширено і на сьогодні вона становить 48977, 0 га, з них 20856, 0 га земель знаходиться у його постійному користуванні.

Парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних комплексів Шацького поозер'я, посилення охорони водно -болотних угідь міжнародного значення, сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Згідно з функціональним зонуванням територія парку розподілена на заповідну зону площею 5145, 0 га, зону регульованої рекреації - 12971, 0 га, зону стаціонарної рекреації 978, 0 га та господарську зону площею 29883, 0 га.

Територія парку знаходиться на заході одного з найкрупніших болотноозерно-лісових комплексів у Європі - регіону Полісся, яке поширене на півночі України, півдні Білорусі та, частково у Польщі та Російській Федерації. За схемою фізико-географічного районування територія парку відноситься до області Волинського Полісся Поліської провінції Зони мішаних лісів південного заходу Східно-Європейської рівнини. Тут проходить головний Європейський вододіл, який розділяє басейни річок Прип'яті і Західного Бугу. Територія парку включає, переважно, типові для Західного Полісся екосистеми: озерні, лісові, болотні та лучні. Чорницево-зеленомошні соснові ліси є тут найбільш характерним типом лісів. Луки та водні екосистеми зустрічаються переважно поблизу рік та озер.

Визначальною особливістю цієї території є зосередження на ній великої кількості озер, різних за своїми характеристиками та походженням, що утворюють одну з найбільших озерних систем Європи. В пониззях між озерами знаходяться евтрофні та мезотрофні осокові болота. Тут представлені також рідкісні для Полісся оліготрофні болота. Поверхня Шацького природного парку плоска, рівнинна, з незначним уклоном на північ і абсолютними висотами в межах 160 -180 м над рівнем моря. Оскільки ця територія знаходиться у межах крайової зони Дніпровського льодовика, тут трапляються як флювіогляціальні, так і власне льодовикові моренні відклади. Для південно-східної частини парку характерні водно-льодовикові форми рельєфу - флювіогляціальні піщані ози, які трапляються також в околицях с. Світязь. Підвищення чергуються із заболоченими зниженнями. Найхарактернішою геоморфологічною особливістю парку є поширення озерних котловин.

Усього в сучасних межах парку є 23 озера загальною площею 6338, 9 га. Вони є характерними представниками поліських озер, розміщених в пониженнях, які утворились внаслідок вимивання розчинних гірських порід, осідання земної поверхні при виносі дрібних фракцій із пористих нерозчинних порід та з опусканням і підняттям окремих тектонічних блоків. 5 За розмірами більшість озер невеликі, лише з них мають площу водного дзеркала, яка перевищує 200 га, а озеро Світязь є найглибшим озером природного походження в Україні. Його площа становить 2622, 0 га, довжина 9225 м, ширина 4000 м, максимальна глибина - 58, 4 м, середня глибина - 6, 9 м. Другим за величиною є озеро Пулемецьке (1568 га), далі ідуть озеро Луки (673, 2 га), Люцимер (430, 0 га, Острів'янське (255, 0 га), Пісочне (187, 0 га). Найменшим є озеро Навраття, площа якого становить 1, 9 га, довжина 175 м, ширина 150 м, максимальна глибина - 2, 0 м, середня глибина 1, 0 м.

Рівень води в озерах нижчий, ніж у р. Прип'ять. Озера відділяються від неї невисоким водорозділом і належать уже до водозбору Західного Бугу, а не Дніпра, тобто до басейну Балтійського моря. Вода в озерах прісна і належить до типу гідрокарбонатно-кальцієвих, насичена розчиненим киснем, має нейтральну та слабколужну реакцію, чиста і придатна для пиття. За генезисом більшість озер мають флювіогляціальне походження. Найбільші ж озера (Світязь, Пулемецьке, Пісочне) пов'язують із процесами карстоутворення. Рівень води в озерах карстового типу в цілому стійкий, бо їх живлять не тільки атмосферні опади і ґрунтові води, а й води нижніх крейдяних горизонтів. Частина водойм розташована серед заболочених масивів і поповнюється лише за рахунок атмосферних опадів та ґрунтових вод. Заплава р. Прип'ять у межах парку має ширину до 1, 5 км, дві її надзаплавні тераси

На території парку представлені як природні, так і трансформовані людською діяльністю екосистеми. Тут представлені природні ліси та різновікові лісові насадження, незаймані болота та меліоровані торфовища з системою канав, луки та сільськогосподарські угіддя. Досить значною у лісовому покриві є Більшість боліт є меліорованими. роль вільшаників, невеликі ділянки Ліси поширені на території парку яких зустрічаються по всій території порівняно рівномірно, але суцільні парку. Вони розташовані по периферії великі масиви їх зосереджені в його боліт та у пониженнях на торф'янисто східній частині. Тут переважають -глейових ґрунтах. Переважають соснові ліси, для яких характерний вільшаники кропивові, часто середньовіковий деревостан, досить трапляються гравілатові та осокові. високий і добре зімкнений. Березові ліси трапляються на місці Найпоширенішими є соснякикорінних соснових лісів. З них чорничники. Їх охоче відвідують як особливо привабливими для місцеве населення, так і відвідувачі відпочинку є березняки орлякові та парку в сезон збору ягід. Дещо менші злакові. Їх світлі деревостани, грибні площі зайняті сосновими лісами, місця приваблюють відвідувачів зеленомоховими та вересовими. парку. Ділянки з більш багатими Вершини піщаних гряд вкриті ґрунтами зайняті дубово-сосновими сосняками лишайниковими. та грабово-дубовими лісами, проте вони займають незначні площі.

Велика кількість озер, каналів та інших водойм зумовила значний розвиток прибережно-водної рослинності. Прибережна смуга зайнята переважно очеретом, а глибше, із збільшенням товщі води - кугою озерною. На великих глибинах трапляються угруповання жабурника, рдесників, водопериці та ін. Угруповання водних рослин відіграють велику роль у підтриманні функціонування озерних екосистем. Так, прибережні ценози створюють умови для нересту риби. Прибережні зарості озер є також місцем гніздування багатьох

Великого природоохоронного значення Шацькому парку надає наявність рідкісних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, яких тут нараховується 14. До них відносяться такі лісові угруповання: групи асоціацій соснових лісів зеленомохових та чорницевих, соснових лісів ялівцевих (з ялівцем звичайним), дубово-соснових лісів ліщинових. Серед болотної рослинності рідкісними є формації шейхцерієво-сфагнова та осоковошейхцерієво-сфагнова, осоки Девелла, меч-трави болотної, а серед водної рослинності - формації альдрованди пухирчастої, латаття білого, латаття сніжно-білого, глечиків жовтих, їжачої голівки малої, рдесника червонуватого, рдесника туполистого, куширу підводного.

Флора парку налічує 795 видів вищих судинних рослин, серед яких найбільшими за кількістю видів є родини складноцвітих, злакових та осокових. Тут відмічено зростання 110 видів мохоподібних, 265 видів діатомових водоростей, 75 видів справжніх грибів. Загалом тут представлено біля 40% флори Українського Полісся в цілому або 70% флори Західного Полісся.

До Червоної книги України занесено 28 видів флори парку: береза низька, зозулині черевички справжні, булатка червона, гніздівка звичайна, жировик Лезеля, любка дволиста, журавлина дрібноплода, росички англійська та середня, товстянка звичайна і ін.

Тваринний світ парку представлений типовими поліськими видами: тут зустрічаються лось, косуля, дикий кабан, заєцьрусак, білка. Із хижих ссавців звичайними на території парку є лісова куниця, горностай, ласка, лісовий тхір, лисиця, рідкісними - куниця кам'яна, борсук, видра річкова, єнотовидний собака та вовк. Нечисленними або навіть рідкісними є представники рукокрилих: водяна нічниця, вухань, пізній кажан, вечірниця дозірна, малий нетопир. Своєрідною і різноманітною є орнітофауна парку. Її орнітокомплекси (лісові, прибережні, пасовищ, заболочених лук, сільгоспугідь) найбільш повно характеризують і відображають весь склад орнітофауни Волинського Полісся. Із плазунів у значній кількості зустрічаються ящірки, вуж звичайний, черепаха болотяна, рідко можна побачити гадюку, мідянку та веретінницю ламку. Із земноводних звичайними є тритон звичайний, ропухи, жаби, із риб - лящ, щука, окунь, плітка, плоскирка, карась, зрідка трапляються сом, минь і ін. В озерах парку водиться такий цінний вид риб, як вугор річковий.

Надзвичайно велике значення має територія парку для збереження багатьох видів птахів. Західне Полісся є важливим регіоном для збереження глобально зникаючого виду птахів - очеретянки прудкої, важливим середовищем існування таких видів, як глухар, коловодник ставковий, журавель сірий та ін. , які в Європі знаходяться під загрозою зникнення. Цей регіон є дуже важливим місцем відпочинку птахів під час їх міграцій. Більшість із зазначеного числа видів птахів у парку є мігруючими і зупиняються у цьому озерному районі для відпочинку. Тут пересікаються два шляхи міграцій: північно-південний Біломоро-Балтійсько. Середземноморський та Поліський широтний. Загалом під час весняних та осінніх міграцій в цьому районі зупиняються більше 10 тис. особин птахів. Найбільше під час міграцій тут збирається качок та гусей (особливо гуски сірої), багаточисельними є також мартин звичайний, лиска, норець великий, чайка, кулики: травник, веретенник великий та ін. Велике різноманіття водно-болотних та хижих птахів, серед яких багато рідкісних видів, спостерігається тут уже впродовж багатьох років. З огляду на це найбільш цінні водні акваторії та заболочені землі загальною площею 32850 га з 1995 р. увійшли до Рамсарського переліку у складі водноболотного угіддя міжнародного значення "Шацькі озера".

У 1999 -2003 рр. у межах Шацького національного природного парку реалізовано проекти з ренатуралізації боліт навкруги озер Кримно, Пулемецьке, Острів'янське та Люцимер. У результаті стабілізувався рівень води в озерах та обводненість прилеглих до озер боліт, відновлюється рослинний покрив боліт, спостерігається збільшення чисельності видів водно-болотних птахів. Дані проекти з такими позитивними результатами будуть реалізовуватися і в інших місцях парку. Ця робота має не тільки значний ефект для збереження біорізноманіття, а й також сприяє розвитку наукових досліджень та екологічній освіті. Обмін досвідом та еколого-освітні заходи відносяться до важливих видів діяльності Шацького національного природного парку. Тут є 4 науководослідні стаціонари українських університетів.

Поєднання численних озер з лісовими масивами, своєрідний поліський колорит, різноманіття рослинних угруповань та висока їх естетична цінність, добре розвинена транспортна мережа сприяли розвитку рекреації в цьому мальовничому куточку Західного Полісся. На даний час у парку функціонують чотири зони відпочинку: "Гряда", "Світязь", Урочище Гушове" та "Пісочне". На берегах озер розміщено велику кількість баз відпочинку, пансіонат "Шацькі озера" (600 місць), санаторій "Лісова пісня" (420 місць), спортивні та дитячі табори та низка малих наметових містечок. В останні роки у парку проводиться Міжнародний пісенний фестиваль "На хвилях Світязя". Відвідувачі можуть ознайомитися з природою парку, відвідавши еколого-пізнавальні маршрути "Лісова пісня", протяжністю 5, 6 км, що пролягає сосновими лісами між озерами Пісочне і Перемут, та "Світязянка", протяжністю 5, 2 км, що проходить поблизу о. Світязь.

Національний природний парк "Святі Гори" Розташування: Донецька область, Слов'янський та Краснолиманський райони Площа: 40448, 0 га Підпорядкування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

На необхідність заповідання місця зростання борів із реліктової сосни крейдяної та неповторних заплавних і плакорних ландшафтів* цього краю звернув увагу відомий ботанік В. І. Талієв ще на початку минулого століття. *(полога частина тераси) Комплексне обґрунтування необхідності створення на Сіверському Дінці національного парку підготувала у 1978 році професор Р. І. Бурда з колегами, а трохи згодом були пропозиції інших учених щодо виділення оптимальної площі та визначення меж майбутнього парку.

Національний природний парк "Святі Гори" був створений згідно з Указом Президента України від 13 лютого 1997 року № 135. Він був створений на базі ландшафтних заказників загальнодержавного значення "Гори Атрема" та "Святогірський" і став першим національним природним парком на лівобережжі України.

Парк знаходиться в Слов'янському та Краснолиманському районах Донецької області й займає площу 40448, 0 га, з яких 11878, 0 га надані парку в постійне користування. За функціональним зонування територія парку розподілена на заповідну зону площею 2648, 0 га, зону регульованої рекреації - 32098, 0 га, зону стаціонарної рекреації 1894, 0 га та господарську 3808, 0 га.

Парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання ландшафтів Донецького кряжа. Національний парк займає середню течію р. Сіверський Донець у межах Західно-Донецької схилової височинної області Донецької північно -степової провінції степової зони. Геологічний фундамент цієї території утворюють біла крейда та крейдоподібний мергель, що збереглися до наших днів з верхньокрейдяного періоду. Ландшафтне різноманіття території парку представляють лесова хвиляста височина з чорноземами звичайними, що порізана балками, лощинами, ярами, заплавнотерасовий комплекс р. Сіверський Донець та її приток із лучними та лучно-болотними ґрунтами.

Загалом ця територія являє собою своєрідний комплекс долинного ландшафту, що включає крейдяні останці, яри та балки на правому березі головної водної артерії, її заплаву до 3 км завширшки і другу борову піщану терасу на лівому березі. На цьому фоні краєвиди Святих Гір виділяються особливою красою. Це білі крейдяні скелі й круті урвища правого корінного берега, що піднімаються над рікою на 100 -120 м.

Рослинний покрив території національного парку дуже різноманітний, що визначається різноманіттям його рельєфу, ґрунтового профілю та контрастністю мікрокліматичних умов. На значній частині території зростають типові широколистяні ліси віком 90 -110 років з переважанням дуба звичайного та участю ясена, липи серцелистої, клену польового. У підліску переважають ліщина та клен татарський, рідше - бруслина бородавчаста та свидина. У трав'яному покриві майже скрізь домінує зірочник ланцетовидний.

Неабиякий інтерес становлять ділянки, де переважають південноєвропейські та субсередземноморські види - егоніхон фіолетово- голубий, перлівка ряба, арум видовжений, живокіст кримський та інші. Уздовж надзаплавного валу другої борової тераси довгими перервними смугами ростуть переважно заболочені вільхові ліси, подекуди з березою, а на всій цій терасі - соснові бори. Луки і трав'яні болота трапляються фрагментарно, здебільшого у заплавах, де формуються дуже цінні комплекси лісової рослинності і водно-болотних угідь осередки масового гніздування птахів

Найбільше ботаніко- географічне значення мають крейдяні бори, сформовані сосною крейдяною - третинним реліктом, видом, занесеним до Червоної книги України. За даними багатьох учених, у XVIII ст. правий берег Сіверського Дінця біля Святогірського монастиря суцільно, аж до села Маяки, був покритий чистими крейдянососновими лісами, а дубові ліси траплялися лише невеликими острівцями. Пізніше широколистяні ліси почали витісняти соснові. Наприкінці ХІХ ст. площі крейдяних борів різко скоротилися, й зараз збереглися лише на окремих ділянках серед дубових лісів. У цих насадженнях відбуваються динамічні процеси взаємодії лісу і степу.

В підліску буйно ростуть скумпія, глід, шипшина, а наземний трав'яний покрив майже цілком формується із степових видів. Серед інших цікавих особливостей рослинного покриву парку слід виокремити і сфагнові болота-блюдця, які у степовій зоні розташовані за крайньою південною Це, насамперед, крейдяні бори, межею свого суцільного дубові ліси з грабом та кленом поширення. У межах татарським, кретофільні і степові фітоценози, водні угруповання території національного сальвінії плаваючої. парку виявлено 43 асоціації, занесені до Зеленої книги України.

Загалом флора парку налічує 943 види вищих рослин, що складає половину видів, які зустрічаються на південному сході України. Визначну наукову цінність парку становить раритетний фонд флори. У межах національного парку охороняється 123 види рідкісних рослин, 48 видів занесено до Червоної книги України, 12 - до Європейського червоного переліку, 4 - до додатку 1 Бернської конвенції, 45 - є рідкісними для Донбасу і охороняються на місцевому рівні.

У середній течії Сіверського Дінця збереглися характерні для Східної Європи фауністичні комплекси заплавних і нагірних дібров, хвойних лісів і степу. Всього на території парку мешкає 256 видів наземних хребетних тварин, у тому числі 43 види ссавців, 197 - птахів, 10 - плазунів і 9 - земноводних. У річці Сіверський Донець, в озерах і старицях водиться 40 видів риб. Загалом на території парку охороняються 50 видів тварин (з них 40 хребетних), занесених до Червоної книги України, 12 видів, занесених до Європейського червоного списку та 114 видів, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією.

Природа національного парку та його околиць ще зберегла умови для існування багатьох рідкісних птахів, таких як скопа, тювик, змієїд, орланбілохвіст, балобан, боривітер степовий, журавель сірий, ходуличник. У заплаві річки та байрачних дібровах зустрічається горностай - дуже рідкісний для Східної України вид, а у скелях крейдяних гір живе рідкісний для Європи птах - пугач. Серед інших видів ссавців тут можна зустріти "червонокнижних" видру та борсука.

Раритетний склад рослинного і тваринного світу можна назвати золотим фондом національного парку. Серед рівнинних національних парків України, цей парк, безсумнівно, має наймальовничішу природу і є еталоном поєднання природної і культурної спадщини. Унікальність парку визначається наявністю на його території своєрідних і неповторних природнотериторіальних комплексів. Передусім це скелі над р. Сіверський Донець, крейдяні бори, а з лівого боку ріки, навпроти круч, - трьохсотлітня заплавна діброва насіннєвого походження. Серед цікавих природних об'єктів національного парку слід назвати урочище "Маяцька дача", яке репрезентує особливу сторінку в історії Ліси "Маяцької дачі" були взяті під степового лісознавства й охорони охорону ще в 1704 році директивою Петра І, який наказав "описать заповедные природи. Тут на площі близько 5000 га сформувалися унікальні діброви, а в балці Маяцкие леса и хранить их в пользу казны со всем вниманием". У цьому урочищі є "Макатиха" цього урочища деякі лісові рідкісна діброва з грабом звичайним, який ділянки справляють враження первісного знаходиться тут за межами східної межі свого суцільного ареалу. лісу.

На території парку розміщено близько 130 археологічних та більше 70 історичних пам'яток. Серед них особливий інтерес для відвідувачів парку становить Святогірський Свято-Успенський чоловічий монастир на мальовничому правому березі р. Сіверський Донець. Його архітектурний ансамбль XVII-XIX ст. складає основу комплексу пам'яток Святогірського державного історико-культурного заповідника, що входить до складу території національного парку. На початку XVII ст. тут вже існував православний Успенський монастир в печерах крейдяної скелі.

Справжньою перлиною заповідника є печерні храми з Миколаївською церквою, яка була збудована в XVII ст. на крейдяній скелі. Ця унікальна цегляна споруда з крейдяним вівтарем відтворює в камені традиції дерев'яної народної архітектури і є оригінальним витвором українського барокко в часи його найвищого розквіту. До середини другої половини XIX ст. належать такі оригінальні споруди Святогірського ансамблю як Андріївська каплиця на крейдяній скелі, головний храм монастиря - Успенський собор, Покровська церква, Печерник, залишки Кирило-Мефодіївських сходів, меморіальна зона поховань відомих родин XIX ст. - Голіциних, Куракіних, Іловайських та ін. Велику пізнавальну цінність становлять печери на території колишнього монастирського Арсеніївського скіту "Святе місце", а також гора Фавор, де існувала Преображенська церква. Більша частина цих унікальних пам'яток культури нині реставрована і становить національне культурне надбання України.

Мальовничість ландшафту, багатство культурно-історичних пам'яток, лікувальні кліматичні умови, тривалий комфортний період для відпочиваючих обумовлюють високий рекреаційний потенціал території парку й створюють чудові можливості для цілорічного відпочинку, оздоровлення, лікування та туризму. В безпосередній близькості до національного парку знаходиться курорт "Слов'янськ". У даній місцевості знаходяться солоні озера Ріпне та Сліпне з лікувальними сульфідними муловими грязями, а також хлоридно-натрієвою роповою водою. В рекреаційно-оздоровчих цілях використовуються також озера Вайсове та Лиман. На території національного парку є джерело мінеральної залізистої води з цінними лікувальними властивостями. В національному парку "Святі гори" розроблено п'ять туристичних маршрутів, організовуються екскурсії маркованою екологічною стежкою "Дубовий гай" та немаркованою стежкою із привабливими місцями.