Прилуччина і м Прилуки у житті та творчості

Прилуччина і м. Прилуки у житті та творчості Т. Г. Шевченка

“Если вы, благосклонный читатель, любитель отечественной старины, то, проезжая город Прилуки, Полтавской губернии, советую вам остановиться на сутки в этом городе, а если это случиться не осенью и не зимой то можно остановиться и на двое суток…» ( Т. Г. Шевченко)

Багато на своєму віку бачило різних подій древнє місто Прилуки. Багато видатних людей народила благодатна прилуцька земля. З багатьма іменами пов’язане приудайське містечко: Багата Прилуччина полями й лісами, Багаті прилуцькі і надра земні. Та надто багата земля ця страждальна Людськими талантами. Уклін їм земний! Земля пам’ятає й постову мову: Забашти Любові душевні рядки. Шевченка Тараса – художника слово, Й Білецького-Носенка. Байкаря і педагога глибокі думки. (В. Минка)

Прилуки того часу нараховували близько 1100 будинків з 80000 жителями. Серед них було п’ять кам’яниць, з яких найбільшим вважався двоповерховий будинок поштової контори. З приміської гори відкривався чудовий краєвид на чудовий лівий берег.

Історик М. А. Маркевич так описував Прилуки в тому ж 1845 році: “Жовті піщані насипи, голуба стрічка Удаю, далі пагорби, мальовничо розкинуті села, рясні сади, розкішні діброви, галявини, вкриті врунами, чижнивом, панські будиночки й дороги, що в’ються полями, як вузькі стрічки. ”

Перше перебування Т. Шевченка на Прилуччині Вперше, ставши вільним та відомим, Т. Шевченко їде на Україну 1843 року. Разом з нашим земляком – письменником Євгеном Гребінкою він відвідує Качанівку.

О. Чужбинський згадував: “З Гребінкою прибув чоловік середнього зросту, дебелий. На перший погляд лице його здавалося звичайним, але очі світились таким розумним і виразним світлом, що я поневолі звернув на нього увагу…”

У першу свою подорож на Вкраїну Т. Г. Шевченко багато часу провів на Прилуччині, побував у Густині та Линовиці.

Від 1843 р. залишився портрет роботи Т. Шевченка, писаний олівцем. Це портрет Родіона Івановича Лукомського, поміщика тодішнього містечка Журавка.

Перебування Кобзаря на Прилуччині у 1845 році Вдруге Тарас Шевченко їде на Україну після закінчення Академії мистецтв у 1845 р. Цього ж року відвідав Прилуки і Густиню. В Густиню тягли Тараса згадки про похованого там князя М. І. Рєпіна. А також він намалював головну браму, церкву Петра і Павла та ще трапезну церкву.

Відвідав Кобзар і Дігтярі та Сокиринці – помістя Галаганів. Перебування в Дігтярях дало поштовх до написання повісті “Музикант”. с. Дігтярі с. Сокиринці

Із сумними думками їздив по Прилуччині Т. Шевченко: “Не сісти кріпакові та панові на одному стільці, не зрозуміти ситому голодного, вільному – поневоленого”.

Для письменника це була смуга найвищої напруженості і розквіту таланту. У кінці 1845 р. було написано: “Невольник” – 16 жовтня, “Великий льох” – 21 жовтня, “Суботів” – 21 жовтня, “Кавказ” – 18 листопада, “Наймичка” – 13 грудня, “Посланіє” – 14 грудня, “Холодний Яр” – 17 грудня, “Маленькій Мар’яні” – 20 грудня, “Псалми Давидові” – 21 грудня, “Три літа” – 22 грудня, “Заповіт” – 25 грудня 1845 р.

У м. Прилуках по вул. Кустівській 29 зберігся будинок, в якому побував Т. Шевченко у 1845 р. У ті далекі часи в ньому проживав поміщик Данчич з своєю сім’єю. Шевченка з Данчичем познайомив І. Г. Бодянський.

Про Данчича відомо, що він добре знав українську історію, збирав старовинні рукописи. Серед малюнків альбому Шевченка 1845 р. першим іде малюнок косаря з підписом”Данчич”. Отже, тепер немає сумніву, що це мова йде про нашого далекого земляка, який жив на Кустівцях більше півтора століття тому і був знайомий з Шевченком.

Будинок зберігся, у ньому чотири квартири. Біля будинку – старий погріб, який веде до підвалу під будинком. З городу дуже добре видно Кустівську церкву.

Перебування Т. Шевченка у м. Прилуки проїздом 1846 р. У 1846 році, після хвороби, Т. Шевченко ще раз завітав до Прилук, правда проїздом. Поки перепрягали коней, на сусідній вулиці сталася пожежа – горіла хата. Людей назбиралося багато, але гасити пожежу допомагали переважно євреї, бо в хаті жив їх одновірець. Шевченко кинувся рятувати майно погорільців, а після держав промову до християнського населення: “Коли чоловік у біді, якої віри він би не був – стає найближчим братом”.

Останній приїзд Шевченка у м. Прилуки 20 серпня 1850 року Тарас Григорович востаннє побував у Прилуках. Саме з Прилук він писав листа братові Варфоломієві: “Вночі і вдень сниться мені та благодать над Дніпром, що ми її оглядали. ” Мова йде про те, що Шевченко хотів збудувати будинок над Дніпром в рідній Україна. Тож памятаймо ім’я Великого Кобзаря, художника і просто людини.

Отже, під час цієї роботи, зібравши архівні матеріали воєдино, ми відтворили картину перебування Т. Г. Шевченка на Прилуччині і м. Прилуках, дізналися ближче про Шевченка як людину, поета, художника. Поєднали історію рідного краю з безсмертним шляхом Кобзаря, дізналися про минуле рідного міста. Тож пам’ятаймо, що ми українці і минуле нашої держави, рідної мови і літератури славне і безсмертне. І цьому є приклад – твори Кобзаря, борця за вільну Україну.