ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ ІНСУЛІНЗВЯЗАНОГО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ У ТВАРИН Виконала: Бачуріна Ольга Олегівна 4 курс 4 група
План: Вступ Класифікація Етіологія Механізм виникнення ІЗЦД Наслідки ЦД Методи діагностики ЦД Клінічні ознаки Лікування Висновок
Вступ: Цукровий діабет – це гетерогенна група порушень, що характеризується гіперглікемією, глюкозурією та супроводжується розладами вуглеводного, ліпідного й білкового обмінів. Це відносно поширене ендокринне захворювання людей та собак, уражено 0, 25 - 2 % людей, в залежності від типу діабету і до 0, 5% собак. Рідше зустрічається у кішок – 0, 25%, хоча останнім часом в Україні кількість котів, хворих на діабет значно зросла. Існують дані щодо діабету фактично в усіх лабораторних тварин (морських свинок, мишей, щурів) та у коней, рогатої худоби, свиней, овець, але частіше він виявляється саме у собак і котів.
Класифікація При діабеті порушуються регуляторні ефекти інсуліну, що повязано зі зниженням його секреції або розвитком нечутливості тканин до його дії. Розрізняють 2 основних типи цукрового діабету: Тип І – інсулінозалежний (ІЗЦД) Тип ІІ – інсулінонезалежний діабет ( ІНЗЦД) За його клінічних проявів обидва типи діабету характеризуються гіпоінсулінемією і, як правило, вимагають інсулінотерапії та мають схильність до кетоацидозу.
Класифікація, запропонована іноземними авторами для дрібних тварин Тип А (ІЗЦД) – частіше зустрічають у молодих тварин, супроводжується кахексією, гіперглікемією (у собак більше або дорівнює 20 ммоль/л), інсулінемія, глюкозурія, часта кетонурія. Тип В (ІНЦД) - частіше буває у дорослих тварин, глікемія 9 -16, 7 ммоль/ л, інсулінемія 40 -200 ОД / л, глюкозурія, рідко кетонурія. У собак нормою вмісту інсуліну є 36 – 144 pmol/liter, у котів – 0 – 129 ( за J. Kaneko) Тип С (еволютивна форма ІНЗЦД або ІЗЦД) - також частіше зустрічається у дорослих тварин, глікемія понад 19 ммоль / л, інсулінемія 5 -100 ОД / л, глюкозурія, рідко кетонурія. Тип Д (порушення толерантності до глюкози) - часто виявляють у дорослих тварин, що ожиріли, глікемія 6, 6 -10, 0 ммоль/ л, інсулінемія 40 -100 ОД / л, глюкозурія і кетонурія відсутні. Проте більшість практикуючих лікарів ветеринарної медицини України дотримуються класифікації, згідно з якою виділяють І та ІІ тип.
Інсулінозалежний цукровий діабет. Етіологія цукрового діабету до кінця не вивчена, у собак має значення генетична схильність, яку провокують вірусні інфекції (шпіци, карликові пінчери, пуделі, такси, цвергшнауцери та ін. ), аутоімунні ураження β– клітин підшлункової залози, гіперкортицизм, прийом кортикостероїдів, прогестагенів. Роль вірусних інфекцій, вірогідно, зводиться до того, що вони первинно ініціюють пошкодження β – клітин підшлункової залози. Проявом аутоімунних порушень при ІЗД є виявлення у хворих АТ до АГ острівців підшлункової залози, часте поєднання діабету з іншими захворюваннями аутоімунної природи (аутоімунний тиреоїдит, дифузний токсичний зоб та ін. ). Також цукровий діабет у собак може розвинутись внаслідок ускладнення панкреатиту, травми, пухлини підшлункової залози. У самок в період метеструса високий рівень прогестерону, гормон росту і деяких інших гормонів можуть викликати порушення чутливості тканин до глюкози (транзиторний діабет, пов’язаний з метеструсом).
У кішок – крім генетичних факторів, велику роль у розвитку діабету відіграють умови утримання (низька фізична активність, надмірна вгодованість, хвороби зубів, хронічні захворювання). Багато випадків захворювання реєструють після певного курсу кортикостероїдних гормонів, а також прийому прогестагенів. Інсулінозалежний діабет викликається руйнуванням секретуючих клітин (β- клітини) острівців Лангерганса підшлункової залози за допомогою різних механізмів , як правило , це призводить до абсолютної недостатності інсуліну. Останнім часом відзначають, що раціон з великим вмістом вуглеводів, також може викликати пошкодження β – клітин і розвиток цукрового діабету.
Механізм виникнення ІЗЦД В обох випадках цукрового діабету (І і ІІ типів) клітини “ не розуміють”, що в крові вже досить глюкози і не переносять її всередину. Як наслідок, рівень глюкози у крові залишається високим, в той час як клітини “голодують”. Звідси один із симптомів цукрового діабету – висока глюкоза в крові. В нормі нирки не пропускають глюкозу з крові в сечу. Однак, коли рівень глюкози підвищується до рівня певної межі, нирки не справляються, і глюкоза починає виходити з сечею. Таким чином, зявляється інший симптом цукрового діабету – високий рівень глюкози в сечі.
Коли глюкози в сечі стає багато, вона “витягує” за собою воду з крові. Як наслідок, обсяг сечі все збільшується, і у тварини спостерігається часте сечовиділення. Вода виводиться з організму, організм зневоднюється, тварина відчуває спрагу і починає більше пити. Звідси два інших симптоми діабету: поліурія і полідипсія.
Так як клітини не можуть ввести глюкозу всередину, для організму така ситуація є по суті голодуванням. Він включає механізми компенсації: у тварин виникає відчуття голоду і вони починають їсти більше, ніж зазвичай, а також мобілізуються внутрішні запаси енергії. Коли запасів глікогену в печінці і м`язах вже не вистачає, організм починає використовувати запаси білка і жиру. Через розщеплення білка, зменшується м`язова маса. Так з`являється ще один симптом цукрового діабету – підвищений апетит поряд із втратою ваги.
При масивному розщепленні жирів в організмі утворюється багато кетонових тіл. Кетонові тіла також можна виявити в сечі. Одним з кетонових тіл є ацетон, тому у тварин, хворих на діабет, в диханні можна почути запах ацетону. Мобілізація жиру у печінці призводить до її жирової інфільтрації. З цим повязано підвищення у крові активності ЛФ, АЛТ, АСТ, а іноді γ – глутамілтрансферази. Крім цього, збільшується кислотність крові. Така ситуація називається діабетичним кетоацидозом і є критичною. Без інтенсивного лікування, тварина може померти за лічені дні, а то і години. Посилення кетогенезу призводить до метаболічного ацидозу організму, загальної токсемії та ряду інших порушень.
Наслідки цукрового діабету Серед ускладнень, які найчастіше зустрічаються у ветеринарній практиці, необхідно відзначити діабетичний кетоацидоз, катаракту (каламутніє кришталик ока) та дерматити. Одним з найпоширеніших ускладнень ЦД, особливо у собак, є катаракта. Вона є наслідком гіперосмолярності кришталика ока. Зустрічається діабетична нефропатія, особливо у котів. Діабет може викликати також і ураження кістково-мязової системи у вигляді мязової дистрофії, остеопорозу та інших кістковосуглобових патологій. Спостерігаються порушення гемопоезу, процесів регенерації та зниження імунітету. Наявність цукру в сечі створює відмінні умови для розвитку бактерій, тому цистити часто є ускладненням діабету.
Методи діагностики цукрового діабету Діагноз на цукровий діабет ставлять на підставі анамнезу, клінічних ознак та лабораторних досліджень. Обстеження можуть включати: Аналізи крові (загальний, біохімічний, серійні вимірювання глюкози, аналізи на гормони) Аналіз сечі рентген УЗД ЕКГ
Сучасні підходи до діагностики І типу Окрім традиційних методів, для визначення вмісту глюкози у крові та сечі застосовують сучасні методичні підходи. Це зумовлено тим, що клінічні прояви ЦД проявляються тоді, коли вже не функціонує 80 – 90% тканини острівців Лангерганса.
До таких методів відносять Відкриття імунологічних маркерів деструкції β – клітин (аутоантитіл до антигенів острівців Лангерганса) Радіоімунологічні та імуноферментні методи визначення у сироватці крові титру аутоантитіл: до інсуліну (ІАА), до декарбоксилази глютамінової кислоти (GADA), до протеїну тирозин фосфатази – 2 (ІА – 2 А) Визначення гліколізованого гемоглобіну (Hbl. Ac) – тест для ретроспективної оцінки ступеню глікемії (норма у собак - < 3, 6%) Визначення фруктозаміна – показник ступеня гліколізування білків плазми Виявлення глюкозурії
Лабораторна діагностика Кров беруть натще, обовязково перед проведенням діагностичних або лікувальних процедур. Кров береться в суху, чисту, одноразову пробірку. Кров повинна стікати по стінці пробірки. Плавно перемішати, щільно закрити, не трясти, не вспінювати. Здавлювання судини при взятті крові повинно бути мінімальним. Сироватка або плазма повинні бути відокремлені як можна швидше. Зберігається матеріал в залежності від необхідних для дослідження показників від 30 хв до кількох тижнів в замороженому вигляді (розморожувати пробу можна тільки один раз). Доставити кров треба у найкоротші терміни. При всіх формах ЦД виявляють підвищений вміст глюкози в сечі і крові. У здорових собак рівень цукру в крові натще становить 80 - 120 мг/100 мл. Рівень глікемії понад 200 мг/100 мл вважають незаперечною ознакою ЦД. При рівні глікемії 120 – 180 мг/100 мл рекомендують додатково визначити вміст у крові сечовини, креатиніну, холестеролу, інсуліну, активність АСТ, АЛТ, ЛФ.
У свиней і коней за ознаку цукрового діабету вважають рівень цукру в крові понад 95 – 100 мг/100 мл. Лабораторними методами визначають глюкозу в сечі. Нирковим порогом для глюкози при неуражених нирках у собак є 180 мг у 100 мл крові. Знижується нирковий поріг при дистрофічних процесах у ниркових канальцях, коли зменшується реабсорбція глюкози із первинної сечі. При цьому виникає так званий нирковий діабет. Для встановлення кетоацидозу виявляють кетонові тіла в сечі, іноді – в крові. Абсолютна недостатність інсуліну при ІЗЦД часто супроводжується кетоацидозом, підвищенням у крові вмісту сечовини, креатиніну, холестеролу.
Для підтвердження діагнозу також використовують визначення фруктозаміну в сироватці, пробу з навантаженням вуглеводами. Для цього орально вводять собаці суспензію крохмалю і протягом 2 годин кожні 30 хв визначають концентрацію глюкози у крові. При відсутності діабету через 2 години після введення крохмалю, рівень глюкози повертається до нормальних величин.
Клінічні ознаки Прийнято розрізняти класичні і супутні симптоми цукрового діабету, також виділяють неускладнені та ускладнені його форми.
Класичні ознаки неускладненого інсулінозалежного ЦД Поліурія: гіперглікемія призводить до посилення екскреції глюкози, в результаті різко посилюється діурез, можливе нетримання сечі Полідипсія: втрата води викликає постійну спрагу (80 – 90% випадків) Втрата маси тіла: головна причина – екскреція глюкози і втрата калорій; це патогномонічна ознака для інсулінозалежного діабету Поліфагія: постійне відчуття голоду, викликане порушенням утилізації глюкози і втратою глюкози з сечею (близько 30% випадків)
Супутні симптоми інсулінозалежного ЦД Сухість слизових оболонок та шкіри, викликані втратою води Стомленість та слабкість, обумовлені порушенням утилізації глюкози і зрушеннями електролітного обміну Часті інфекції, особливо ураження шкіри і слизових оболонок
Лікування Зусилля лікарів у гуманній медицині спрямовані на отримання імуносупресорів нового типу – для цільового впливу на ефекторні клітини імунної системи, які беруть беспосередню участь у деструкції β – клітин. За ЦД у собак і котів, у першу чергу, треба застосовувати раціони, в яких вміст вуглеводів дорівнює не більше 25% Надійний контроль глікемії краще за все забезпечують препарати пролонгованої дії та раціони з низьким вмістом вуглеводів (менше 25%) Для тварин розроблено інсулін пролонгованої дії Гларгін, який пройшов клінічні випробування в Європі та США За останніми данними додавання до корму хрому у здорових собак сприяє зниженню концентрації глюкози у крові приблизно на 10%. Але він є незамінним компонентом раціону, а не ліками, тому збагачений корм може лише позитивно впливати, якщо є дефіцит хрому. З теоретичної точки зору, хром може бути корисним собакам з резистентністю до інсуліну у якості засобу, який підвищує ефективність інсулінотерапії. Можливо також, що нестача хрому у раціоні підвищує ризик розвитку діабету у собак. Однак, додавання хрому до раціону собак, яким проводять інсулінотерапію не покращує показники глікемії.
Критерії визначення дози інсуліну пролонгованої дії Гларгіна для кішок (за Jacquie Rand, 2006) Показники, які враховані при визначенні дози Зміни дози Якщо до введення інсуліну глікемія більше 20 ммоль/л або мінімальна гіперглікемія більше 10 ммоль/л Підвищення на 0, 5 ОД Якщо до введення інсуліну глікемія становить 15 – 20 ммоль/л або мінімальна гіперглікемія 5 – 10 ммоль/л Дозу не змінюють Якщо до введення інсуліну гіперглікемія Вводять мінімальну дозу інсуліну, дають становить 11 – 14 ммоль/л або кішці напитися води, визначають концентрація глюкози 3 – 4 ммоль/л концентрацію глюкози у крові перед наступним введенням інсуліну, щоб визначити необхідність збільшення або зменшення дози інсуліну Якщо до введення інсуліну гіперглікемія Знижують дозу до 0, 5 ОД; якщо загальна становить менше 10 ммоль/л або доза становить 0, 5 ОД, перестають концентрація глюкози менше 3 ммоль/л вводити інсулін та визначають, чи не наступила ремісія діабету. Знижують
Показники, які враховані при визначенні дози Зміни дози Якщо виявляються клінічні ознаки гіпоглікемії Знижують дозу на 50% Якщо тварина випиває більше 40 мл/кг води (при годівлі консервами) або більше 100 мл/кг води (при дачі сухого корму) Збільшують дозу на 0, 5 - 1 ОД Якщо концентрація глюкози у сечі більше 3 балів (по шкалі від 0 – 4 балів) Збільшують дозу на 0, 5 – 1 ОД Якщо у сечі глюкозу не виявили Визначають, чи наступила ремісія діабету
Висновок Цукровий діабет – важке ендокринне захворювання, що характеризується безліччю етіологічних причин, що часто поєднуються між собою складним патогенезом. У вивченні цукрового діабету у собак і кішок, до цих пір залишається багато питань, особливо щодо етіології. Необхідно також відзначити тісну співпрацю у цій галузі між гуманітарною та ветеринарною медициною. Причому ветеринарія не тільки черпає плоди медичних досліджень, але й вносить великий вклад у вивчення цукрового діабету у людини, як приклад можна привести безліч дослідів з моделювання діабету у тварин, зокрема у собак. Основи правильного утримання та годівлі тварин необхідно враховувати не тільки при лікуванні тварин, а й для запобігання можливого розвитку діабету.
Дякую за увагу
Скачать презентацию ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ ІНСУЛІНЗВЯЗАНОГО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ У ТВАРИН
клин. б..pptx