ПРЕЗИНТАЦІЯ НА ТЕМУ: “ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ” Виконала

ПРЕЗИНТАЦІЯ НА ТЕМУ: “ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ” Виконала студентка 5 курсу групи 3118 -2 -1 Костюк Марина

План: ВСТУП 1. Геополітичне положення 2. Основні визначення геополітики України 3. Геополітична стратегія України 4. Основні геополітичні і зовнішньополітичні пріоритети України 5. Роль і місце України в ключових геополітичних контурах майбутнього Висновки Література

ВСТУП Теми зумовлена необхідністю визначення на сучасному етапі історичного розвитку зовнішньополітичних інтересів України, що як і національні інтереси інших держав, мають геостратегічні, геоекономічні та геополітичні виміри. Традиційно геополітику розглядали як науку, що вивчає просторово-географічні аспекти міжнародних відносин та питання здійснення зовнішньополітичної експансії держави силовими методами (діяльність спецслужб, органів безпеки та внутрішніх справ, військових формувань). Сьогодні є необхідність розробки нової концепції геополітики. Так, геополітику можна визначити як цілеспрямовану діяльність суб’єкта міжнародних відносин у контексті всього спектра зовнішніх і внутрішніх факторів, що дають змогу цьому суб’єкту здійснювати контроль над простором з метою реалізації своїх життєво важливих інтересів.

1. Геополітичне положення Термін "геополітика" вперше застосував шведський державознавець Р. Чьєлен у праці "Держава як форма існування" (1917 р. ). Геополітика як наукова дисципліна вивчає форми політичного життя економічних, політичних і територіальних інтересів тієї чи іншої країни у певних регіонах. Спроби силою перекроювати кордони засуджується більшістю країн світу і міжнародною громадськістю. Вони є протиправними та оцінюються як агресивні устремління. В попередні роки цей термін у нас не вживається і дослідження з геополітики не велися. Отже геополітичне положення України та її етнічних земель оцінюється в контексті змін, що відбувалися і відбуваються в економічному та політичному житті колишнього Союзу РСР, його республік, насамперед тих, які розташовані близько від її кордонів ведуть інтенсивний господарський обмін, мають постійні національно-культурні контакти. У продовж останніх століть геополітична ситуація усього східного регіону України визначалася її колоніальним статусом у складі Російської імперії.

2. Основні визначення геополітики України Стратегічну спрямованість зовнішньополітичного курсу Української держави закладено в Декларації про державний суверенітет України і в Основних напрямах зовнішньої політики України. Внутрішнє і зовнішнє середовище України обумовлює її геополітичну Виходячи із власних стратегію, що в 90 -х роках інтересів і характеризувалась як багатовекторна. спираючись на набутий На той час цей аспект був обумовлений досвід взаємодії з різними необхідністю збереження стратегічної країнами світу, рівноваги в існуючому геополітичному Україна має відпрацьовувати оточенні іспрямований на схему налагодження зміцнення національної і міжнародної безпеки. Сьогодні проблема геополітичного відносин стратегічного вибору повинна розглядатися не партнерства, що тільки в площині багатовекторності, а також передбачає високий ступінь і в двосторонніх взаєминах з окремими взаємозацікавленості як країнами світу. у геоекономічному, так і в У зв’язку з цим, актуальним стає геостратегічному ракурсах. питання щодо стратегічного партнерства.

Пріоритетність відносин з європейським світом визначається національними інтересами України, яка прагне інтегруватися в європейські структури з урахуванням усіх можливих наслідків для українського народу. Відносини з іншими державами Україна має будувати як рівноправний партнер. Україна прагне зберегти і розвивати раціональні економічні і політичні зв’язки, які відповідають її сучасному статусу незалежної і нейтральної держави, обумовлює актуальність обраної теми дисертаційного дослідження. Геополітичні, військово-стратегічні, соціально-економічні та інші зміни, що відбуваються останнім часом, потребують від України удосконалення та формування нових підходів при визначені її геополітичних інтересів. У зв’язку з цим, проблема визначення геополітичних пріоритетів України привертає до себе увагу з боку державних діячів, політиків та політологів, широкого кола громадськості.

3. Геополітична стратегія України Україна, на жаль, ніколи не мала чіткої геополітичної стратегії. Проте її розробка є життєвою необхідністю для неї як суверенної країни й суб'єкта геополітики. Це цілком відповідає її геополітичному потенціалу як значної європейської країни. Передумовою формування такої стратегії є чітке визначення базових цінностей і національних інтересів, внутрішніх і зовнішніх параметрів розвитку, геополітичних орієнтацій на перспективу. Сенс здобуття незалежності Україною полягає і в тому, що вона отримала можливість безпосереднього спілкування з іншими регіонами світу, тобто набула нової якості існування, стала суб'єктом міжнародного життя, включилася в глобальні світові процеси. Українську геостратегію визначають три головні вектори зовнішньополітичних взаємодій, які зумовлюють ту або іншу історичну конфігурацію пріоритетів країни. Це євразійський (Московська Русь, Росія, СРСР, СНД), європейський (Польща, Західна Європа, США) та південно-східний (Балкани, Візантія, Туреччина, країни Сходу) напрямки, навколо яких складаються відповідні парадигми зовнішньо політичного мислення.

Хоча Україна є європейською регіональною державою (Центрально-Європейський регіон), вона має певне коло інтересів поза межами регіону. Місце України в Європі нагадує позицію Індії, подібною є і її сучасна геополітична філософія. Отже, розмови про багатовекторність української зовнішньої політики не слід розглядати як декларації. Вони спираються на відповідний онтологічний грунт. Згідно з логікою можливостей, суб'єкт має йти паралельно за всіма можливими варіантами, доки вони не почнуть суперечити одне одному. Тоді обирається один з варіантів, але водночас починаються пошуки нових можливостей для відновлення спектра на новому рівні. Тобто стратегічна мета України - інтеграція до європейських і євроатлантичних структур ніяк не повинна виключати можливостей всебічного розвитку економічних, політичних і соціально-культурних відносин з країнами інших регіонів світу.

4. Основні геополітичні і зовнішньополітичні пріоритети України До основних геополітичних і зовнішньополітичних пріоритетів України відносяться: - виживання України як суверенної незалежної держави, зростання ролі фундаментальних цінностей і зміцнення інституцій, що забезпечують добробут, безпеку і соціокультурний прогрес; - повернення України в європейський цивілізаційний простір, всебічна інтеграція до європейських і євроатлантичних політичних і соціальних структур, а також структур безпеки; - посилення економічного й політичного потенціалу і "дієспроможності" України в широкому розумінні цього терміну за рахунок прискорення внутрішнього розвитку, участі в європейських структурах безпеки, укладання двосторонніх і багатосторонніх договорів, отримання відповідних гарантій безпеки тощо; - пріоритетна орієнтація на інтеграцію до ЄС і ЗЄС. Поглиблення спеціального партнерства з НАТО, курс на приєднання (як перший крок) до політичних структур цієї організації, яка є наріжним каменем усієї структури європейської безпеки; - зміцнення стратегічного партнерства зі США і зв'язків з країнами Західної Європи відповідно до національних інтересів і пріоритетів України;

Розробка засад консистентної національної стратегії на перспективу відповідно до нових геополітичних і зовнішньополітичних пріоритетів є сьогодні одним з найважливіших завдань України в процесі розбудови державності. Однозначне вирішення геополітичної дилеми: повернення до європейського цивілізаційного простору як повноправного суб'єкта євроатлантичної геополітики є сьогодні єдино виваженим вибором для українського народу.

5. Роль і місце України в ключових геополітичних контурах майбутнього Україна є насамперед європейською державою. Це визначено її історичним минулим, географічним становищем, належністю до культурних традицій європейської цивілізації, демографічним складом населення, можливостями економічних зв'язків з країнами Європи. З проголошенням незалежності процеси інтеграції України в європейські структури значно посилилися, але якщо пустити їх на самоплив, то можна очікувати і надмірної експансії з боку Заходу, несприятливої для розвитку нації. Так, може виникнути загроза перетворення України на сировинний придаток Європи, на постачальника дешевої робочої сили, інтелектуальних ресурсів. Як наслідок буде лише змінено напрям залежності країни з північно-східного на західний. Процес входження України в Європу і світову цивілізацію повинен бути контрольованим і спиратись на грунтовну і послідовну геостратегічну концепцію. Держави мають проводити власну внутрішню і зовнішню політику, проголошувати нейтральність чи позаблоковість, створювати економічні, політичні й військові союзи, організовувати альянси і блоки, але робити це, виходячи із своїх національних інтересів і власної національної безпеки. Тільки такий підхід може забезпечити ефективну імплементацію зовнішньополітичної стратегії України на пострадянському просторі і в Європі в цілому.

Висновки : Виходячи з найзагальніших геополітичних міркувань, можна окреслити досить широкий спектр альтернатив політики України щодо міжнародного оточення і структур євроатлантичної безпеки. Це: 1) опора на власні сили; 2) приєднання до одного з існуючих блоків чи альянсів; 3) створення регіональних структур безпеки в рамках більш широкої архітектури європейської безпеки; 4) нейтралітет або позаблоковість: а) підтримка існуючого статусу самопроголошеної позаблоковості; б) постійний нейтралітет. Стратегічна мета України – інтеграція до європейських і євроатлантичних структур – ніяк не повинна виключати можливостей всебічного розвитку економічних, політичних і соціально-культурних відносин з країнами інших регіонів світу. Україна має створити власну систему національної безпеки, збалансовану й погоджену не лише внутрішньо, але й з європейськими та світовими тенденціями розвитку і зміцнення міжнародної безпеки. Вже досягнутий Україною рівень політичної, соціально-економічної трансформації дозволяє стверджувати, що країна крок за кроком просувається шляхом демократії і ринкової економіки, усе більше наближаючись до вимог, що висуваються до країн- кандидатів на вступ до ЄС. За підтримкою провідних країн Європи і світу незалежна, демократична, стабільна й економічно розвинута Україна здатна стати не лише ключовою країною європейської безпеки, але й її важливою опорою.

Література : 1. Булгаков В. А. Концептуальні підстави визначення геополітичних пріоритетів у ХХІ сторіччі // Україна: крок у ХХІ століття (соціально- політичний аналіз). – Київ – Луцьк, 2002. – С. 211 -218. 3. Ключко Д. Є. Україна в геополітичній динаміці ЄС та Росії// Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Питання політології. – Харків, 2004. – № 643. – C. 36– 44. 3. Парахонський Б. О. , Потєхін О. В. , Лисицин Е. М. , Маначинський О. Я. та ін. Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку / Монографія Національного інституту стратегічних досліджень і Національного інституту українсько-російських відносин. – К. : НІСД, 2000. – 384 с. : іл. 4. Шмаленко Ю. І. Геополітичний вибір України крізь призму позицій політичних партій і блоків // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць. – Одеса: Асторпринт, 2001. – Вип. 12. – С. 632– 636. 5. Шмаленко Ю. І. Україна у новому геополітичному просторі // Политика и политическая культура в условиях становления и развития украинского общества (Материалы Всеукраинской научно-практической конференции). – Одесса, 2002. – С. 59– 60.