Презентація з культурології студентки групи П-637 -21 ККТЕ

Презентація з культурології студентки групи П-637 -21 ККТЕ НАУ Ільєнкової Марії на тему “Експресіонізм”

Експресіонізм (від фр. ехpression - виразність) - це мистецький рух, що виник у Німеччині на початку ХХ ст. Світоглядною основою експресіонізму є бунт прости потворної реальності, відчудження свідомості людини від світу. Експресіоністи сприймали мистецтво як засіб вираження емоцій, якими були переважно шок, відчай та потрясіння від Першої світової війни та культурної революції.

В одних митців реакцією було загострення трагічного світосприйняття (Отто Дікс “Окопи”), а в інших “втеча” до свого власного утопічного світу (Амадео Модільяні “Хлопчик в блактиній сорочці”). У будь-якому випадку, експресіонізм передусім передбачає бачення світу через призму авторського сприйняття та вираження авторських переживань.

Великий вплив на експресіонізм мали такі художники, як Вінсент Ван Гог, бельгійський художник-постімпресіоніст Джеймс Енсор та норвезький символіст Едвард Мунк, чию творчість деякі дослідники схильні відносити до експресіоністської течії.

Основні риси експресіонізму: ● ● ● зацікавленість глибинними психічними процесами; заперечення як позитивізму, так і раціоналізму; оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образності та виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохоплюючий пафос; суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою; бунт проти сталих академічних форм в образотворчому мистецтві при збереженні головних жанрів (портрет, батальний жанр, побутова картина, міфологічний чи релігійний образ, пейзаж, навіть натюрморт). Еґон Шіле “Альберт фон Гютерслог”

Основні художні прийоми: ● відмова від ілюзорного простору ● прагнення до площинного трактування предметів ● деформація предметів ● любов до різких кольорових диссонансів ● особливий колорит, що містить в собі апокаліптичний драматизм. Едвард Мунк “Крик”

Е. Хеккель “Дівчинка з лялькою” Художня мова була обумовлена установкою на своєрідну інтуїтивну, "варварську" безпосередність: важкі маси пастозних мазків, покладені на грубозернисті полотна в чорних рамах. У картинах виражено передчуття якогось жаху через деформацію предметів, природних форм, як би руйнується і дискредитується все, що здавалося непорушним. Художники звертаються до літературних тем, ілюструють романи Ф. М. Достоєвського. (Е. Хеккель "Двоє чоловіків за столом", 1912 р. Літературна підоснова: "Ідіот", сцена першого візиту князя Мишкіна в будинок Рогожина. )