Презентація учня 6 -В класу Миколаївської гімназії

Презентація учня 6 -В класу Миколаївської гімназії № 4 Летичивер Данила

Деякі факти про голонасінневі рослини. Голонасінні (Gymnospermae) — група насінних рослин, що характеризуються наявністю насіння і насінного зачатка, які лежать відкрито на лусочках шишок (звідки і назва групи). Поширені голонасінні по всьому світу (за винятком Антарктиди), причому більшість, — особливо хвойних порід, — у помірному й субарктичному регіонах. В основному голонасінні — це дерева і кущі, рідко, лози, а трав'янистих рослин серед них немає. Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, зумовила широке і швидке розповсюдження голонасінних рослин суходолом. Важливим пристосуванням для життя на суходолі є змога внутрішнього запліднення (без води). Пилок голонасінних рослин переноситься повітряними течіями. Потрапляючи на розташований відкрито насіннєвий зачаток, він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. Після запліднення з насінних зачатків формується насіння, але не одразу, а тільки через 12 -15 місяців. Насіння має зародок з корінцем, бруньками і сім'ядолями, запас поживних речовин, та вкрите насіннєвою шкіркою.

Голонасінні відрізняються від квіткових рослин тим, що насіння не укладене в зав'язь, а в одну з різноманітних структур, найбільш знайомими з яких є шишки. Сучасні голонасінні поділяються на 4 класи : 1. Саговникоподібні, 2. Гнетоподібні, 3. Гінкгоподібні, 4. Хвойні. В Україні голонасінні представлені насамперед ялинами, соснами різних видів, ефедрами, тисами, ялівцями і звичайно ж красунями моринами.

Модрина , це довговічна (живе 300 -900 років), вічно молода (все життя плодоносить), швидкоросла красуня-акселератка, невибаглива до умов, з сімейства соснових. Більше 20% всіх дерев світу - сибірські модрини. Хвоя модрини стоїть на першому місці серед наших хвойних за змістом вітаміну С. Все, що зроблено з модрини - зроблено на століття. Наочні тому приклади: Венеція, вибудувана на палях із сибірської модрини; далекосхідні партизани в роки громадянської війни робили з модрини гармати.

Опис

Модрина , зазвичай велике, висотою до 35 -50 м і діаметром до 1 м (найвище відоме дерево роду Модрина належить виду Larix occidentalis, воно росте близько Грін-Крік в Umatilla National Forest, штат Орегон, його висота - 58, 5 м діаметр на рівні грудей 138 см, а в Україні сама висока модрина знаходиться у м. Рахів і у свої 140 років має висоту 54 м). Крона конусоподібна (у молодих дерев), циліндрична або ширококонічна (у старих), утворена подовженими ростовими пагонами, на яких хвоя розташована поодиноко і по спіралі, і укороченими пагонами з пучками хвоїнок (по 20 -40 у кожній). На відміну від сосни і ялини насіння модрини міцно з'єднано з крильцями. Маса 1000 насінин модрини - 5, 7 г. Після того як шишки розкриються, вони зберігаються на дереві кілька років.

Поширення Модрина зустрічається в північних приполярних низовинах на Алясці, в Канаді і Росії, і на середніх і великих висотах в горах від півдня до півночі США, в Альпах Європи, Монголії, північному Китаї, Північній Кореї і в Японії. Модрина європейська в Україні поширена в західних Карпатах. Солевитривала, морозостійка, швидкоросла, світлолюбна рослина. Запилюється у квітні.

Види Достеменно відомо 20 корінних видів та 7 інтродукованих. Але найбільш розповсюджені чотири види модрини: європейська, сибірська, даурська (або Гмеліна), Сукачова. Японська модрина Модрина сибірська Модрина європейська Модрина американська

Використання Деревина модрини європейської — дуже цінний будівельний і виробний матеріал. Її використовують у суднобудуванні, вагонобудуванні (замінник дуба), у гідротехнічних спорудах (виготовлення водоспусків, труб), на телеграфні і телефонні стовпи, будівництво будинків (підвалини), шахтні стояки, на виробництво паркету, дощатої підлоги тощо. З неї виготовляють акумуляторні ящики, рами, двері, ліжка, меблі; квасні винні діжки, великі чани спеціального призначення, а також ґонт і облицювальну фанеру.

У корі модрини європейської міститься 9 — 12% танідів, тому вона є важливою сировиною для одержання дубильних екстрактів. Найбільше танідів міститься у корі дерев віком від 59 до 84 років, причому в нижній частині стовбура. Таніди використовують для дублення важких шкур. З кори модрин добувають фарбу для тканин, виробляють поплавці для рибальських сіток. Очищене від крилаток насіння містить 27%, а неочищене — 8% жирної швидкосохної олії, що використовується для виготовлення оліфи. 3 хвої модрини сибірської одержують ефірну олію, крім того, виробляють концентрат протицинготного вітаміну С (в листі модрини сибірської 0, 24%, європейської — 0, 11% вітаміну С), . Модрина сибірська краще від інших хвойних витримує дим, кіптяву, газ і пил у міських умовах. Модрина європейська має декоративні різновидності — пірамідальну й плакучу.