Презентація на тему винекнення та розвиток українського козацтва

Презентація на тему: винекнення та розвиток українського козацтва. Підготував учень 8 класу Кубрак Андрій. Приємного перегляду!

В презентації йтиметься про: -Причини винекнення українського козацтва; -Розвиток козацтва; -Запорозька Січ; -Великий Луг; - Січ-фортеця; -Зброя і бойове спорядження; -Козацький побут; -Суднобудування на Січі; -Віра і церква; -Козацькі повстання на чолі з К. Косинським; -Козацькі повстання на чолі з С. Наливайко.

нення ни винек Причи зацтва. ького ко українс атковій гадується в Поч козак” з них Уперше слово “ ує кілька основ 40 р. ). Існ ській хроніці(12 итоків”, монголь цтва: ”етнічніх в ння коза на”. теорій походже исна”і “соціаль зах “уходництва”, “ аки- це их витоків”, коз “етнічн кесів, Згідно з теоріею одів(хазар, чер ших нар ваз упа нащадків ін особлива гр ує появу козацт рія повяз ибою, ходницька” тео татар). ”У а промисли за р іпровя н ної” елення в придн відно до “захис уходом нас що. Відпо уло кими кіньми то сіллю, ди тим що треба б звязку з заки зявилися у набігів теорії ко днон країни від нний кор цтва з захищати півде инекнення коза овязує в ого, іальна” теорія п татар. ”Соц ічного, соціальн , економ ям політичного го гніту. посиленн ого та релігійно національн

козацтва. Розвиток ці теорії акторів, тому всі лекс причин та ф ва і міщанства спричинив комп скування селянст кнення козацтва – Вине о частина . посилення визи одили до того, щ дати в комплексі слід розгля ади татар призв утікачи ї течії дніпра. там нальний гніт, нап йони середньо релігійний і націо и на татар, селені степові ра лювали нападал ня втікала в неза населен а теренах и, які спільно по ак з 16 століття н днувались у груп поступово обє боване майно. Т рінокв її лонених та награ ало героїчних сто иваючи в них по відб ина, вояк” , які вписали чим ачав “вільна люд ляються козаки, України зяв ків перш походження озн ів змушувала коза озак” тюркського ійськових напад історію. Термін “к азивались остійна загроза в ійник”. П укріплення, які н ідок виникали “степовий розб висіченими в оборону. Як насл тись про ення обставляли о місце засел за все турбува ”-рубати), тому щ сікти січчю(від слова “ лісі деревами.

порозька Січ. За ої Січі оренням Запорозьк язане з утв зового козацтва пов початку • Виникнення ни а Вишневецького. Від нязя Дмитр вали ністю українського к й діяль идатних місцях буду вони в пр иками нових земель стема освоєння уходн оступово виникла си и, січі). Так п ень. У 40 -х чкі укріплення(засік невели юз козацьких посел вався й со зпорошені нь, а згодом сформу укріпле вецький обєднав ро тро Вишне 552) 6 століття князь Дми роках 1 на острові Хортиця(1 м збудував я, у кі ватаги й незабаро козаць стоколом поселенн ревяним ча ляними валами й де аси зброї, укріплене зем он, зберігалися зап кий гарніз зька Січ. озташований козаць якому р ак утворилася Запро тва. Саме т пасів та продовольс боєпри

Великий Луг. • Від хортиці й далі вниз уздовж Дніпра розкинулася смуга дніпровських плавнів-так званий Великий Луг. На цій території Дніпро розгалужувався на рукави, утворюючи багато річкових островів, тут він приймав у свій широкий могутний потік багато менших річок. Площа Великого Лугу 400 км. Тут були найкращі умови для полювання, рибальства, випасу худоби, землеробства, полювання і безпечного проживання та ведення козацького господарства. Запорозці любили повторювати: ”Січ-мати, а Великий Луг-батько, отам треба й помирати”. На даний момент Великий Луг на дні Кахівського водосховища. 2

Січ-фортеця. • Свою столицю запорозькі козаки розташовували на річкових островах, утворених руслами Дніпра та його приток, уникаючи таким чином раптових нападів ворога. Це була велика й могутня фортеця. Земляні вали й деревяний частокіл зовні оточував глибокий рів з водою. У фортечну систему укріплень входили високі вежі з бійницями для гармат, мушкетів та рушниць. Посеридині фортеці був великий майдан, а в його центрі- церкра Святої Покрови, неподалік, з одного боку, криниця, а з іншого- стовп, біля якого карали винних. • На січовий площі розташовувулися курені- довгі прямокутні будівлі, покриті очеретом, а також будинки старшини, канцелярія, пушкарня, склади, арсенал. Куренів було 38 і кожен з них мав свою назву залежно від місцевості, з якої походили до нього козаки. За фортечними укріпленнями знаходився “грецький дім”, у якому жили іноземці посли та купці. А навколо фортеці було передмістя де жили козакиремісники: котлярі , зброярі, римарі, шевці, кравці та інші.

орядження. і бойове сп Зброя тів, я з різноманітних мушке роя складалас Козацька вогнепальна зб • зак завжди ками й пістолів, котрі ко и зам абля рушниць із кременевим брої належали шабля(“ш. До холодної з о поясу носив з собою за поясом ки) , котру прикріпляли д азивали її коза писи, сестриця”, як любовно н елепи(бойові молоти), с і, кинджали, к з лівого боку, бойові нож ней). ягування вершників із ко ощепи(багри для ст еба було ише під час бою. Коли тр ися не л али списи • Списи використовувул місцевість, козаки склад тисту перебратися через боло і так долали астіл із хмизу й очерету решіткою, робили н ях або в зці тримали в прохівниц апор ки не перешкоди. Порох і кулі з омів , панцирів і лат коза царських шол атронташах(чересах). Ли п носили.

• На Січі могло проживати одночасно не більше 3 -4 тисяч козаків, а взимку їх було значно менше. Вільні від походів козаки за загальним сигналом рано прокидалися, купалися в річці незалежно від пори року. Кожен курінь окремо снідав тим, що приготував його кухар, їжа була дуже проста, але поживна, як правило це була соломаха. Після сніданку йшли до січової цекви. Потім займалися побутовими справами-прали, шили, чистили зброю, лагодили човни тощо. Інші несли сторожову варту, займалися ремеслом. Джури навчалися в школі. О 12 -й годині лунав сильний постріл, і козаки йшли обідати, їли тетерю, куліш, галушки, юшку, рибу, баранину або дичину. • Після обіду відпочивали, співаючи пісні й думи, слухаючи розповіді бувалих людей чи гру кобзарів. Потім знову займалися різними справами. Ввечері йшли до церкви на молитву, вечеряли, відпочивали й поринали у сон, довіривши своє життя пильним вартовим на фортечних вежах.

• Запорозькі козаки на своїх човнах-чайках досягли турецьких берегів. Дно чайки виготовляли зі стовбура одного великого дерева-липи або верби- завдовжки до 18 метів. Боки обшивали дошками. Виходив великий човен завдовжки приблизно 20 метрів, завширшки 3 -4 метра, із висотою бортів 2. 5 метра. Усередині робили перегородки й лавки, човен просмолювали, ставили 2 стерена й 10 -15 пар весел. До бортів липовим ликом прикріплювали товсті вязки очерету, щоб навіть заповнений водою човен зберігав плавучість. На човні ставили щогли для вітрил. У такий човен вміщувалося 50 -70 озброєних шаблями й рушницями козаків. На кожній чайці було по 4 -6 фальконетів(невеликі гармати). Порох , свинець ядра, харчові продукти в бочках-усе вміщувалося у швидкохідному, маневрованому човні, який міг підійти до будь якого берега. У морському поході козаки користувалися компасом.

• Козаки були глибоко віруючими людьми. Усі важливі справи вони починали після молитви. Вони носили на шнурочку натільний хрестик із зображенням Покрови Пресвятої Богородиці, архістратига Михаїла, Миколи Чудотворця. На січовому майдані стояла Покровська церква. Храми були також у козацьких слободах. Використовувалися й похідні церкви. Мали запорозці й монастирі: Самарський Пустинно. Миколаївський, Нехворощанський. У монастирях вони лікували рани одинокі козаки тут знаходили притулок на схилі літ. Козаки підтримували церкву матеріально. Повернувшись з походу з трофеями, значну частину віддавали на церкву. Вони шанували січових священників, ходили на прощу до Києва, дотримувалися релігійних свят і постів.

Козацько-селянські виступи кінця ХVІ- першої половини XVIIст. , їх наслідки на чолі з К. Косинським. • • Повстання К. Косинського (1591— 1593) — перший великий селянськокозацький виступ. Приводом до нього стало захоплення білоцерківським старостою К. Острозьким козацьких земель. Даючи відсіч зухвалому шляхтичеві, загін реєстрових козаків на чолі з К. Косинським у грудні 1591 р. захопив замок і м. Білу Церкву. Цей виступ, підтриманий міщанами та селянами, незабаром переріс у масштабний повстанський рух, який протягом 1592— 1593 pp. охопив Київське, Волинське, Брацлавське і частково Подільське воєводства. Успіхи повстанців налякали офіційну владу. Київський воєвода Костянтин Острозький, зібравши численне шляхетське військо та загін німецьких найманців, у серпні 1593 р. завдав поразки козацькому війську у вирішальній битві під П'яткою на Житомирщині. К. Косинський з частиною козаків змушений був відійти на Запорожжя. Зібравши двохтисячне військо, повстанці в травні 1593 р. розпочали новий наступ. Під час облоги Черкас загинув К. Косинський (за однією версією під час бою, за іншою — підступно вбитий слугами князя Вишневецького в ході переговорів). Залишившись без лідера, повстанці зазнали поразки.

Козацько-селянські виступи кінця ХVІ- першої половини XVIIст на чолі з С. Наливайком • • • В липні 1594 року, повернувшись з загоном козаків після походу в Молдавію проти турків, С. Наливайко закликав запорожців виступити проти шляхетського панування в Україні. До повсталих приєднався загін козаків, очолених гетьманом Григорієм Лободою. В жовтні національно-визвольний рух охопив всю. Брацлавщину, Київщину і Волинь. Козацьке військо, яке нараховувало 12 тисяч чоловік, здобуло Гусятин, Канів, Бар, Луцьк та інші міста. Навесні 1595 року повсталі рушили на Волинь, а згодом — у Білорусь. В кінці 1595 року і на початку 1596 -го повстанський рух розгорнувся на Волині, Поділлі, Київщині, частково в Галичині. У Білорусь на допомогу повстанцям рушив козацький загін на чолі з гетьманом Матвієм Шаулою. В Білорусі повстання мало виразно антишляхетський характер. В грудні 1595 р. уряд Речі Посполитої кинув на придушення повстання військові сили під командуванням польного коронного гетьмана Станіслава Жолкевського. В кінці січня 1596 року Наливайко з невеликим загоном (1500 чоловік) відступив на Волинь, а звідти через уманські ліси до Білої Церкви. 23 березня (2 квітня) 1596 року загони С. Наливайка, М. Шаули, Г. Лободи об'єднались під Білою Церквою, де розгромили передові підрозділи шляхетських військ. 14 квітня відбулась битва під Каневом. В урочищі Гострий Камінь біля Трипілля відбулася вирішальна битва. Після жорстокого бою повстанці були змушені відступити на Лубенщину. Проте шлях відступу далі був відрізаний новими коронними коругвами. Навесні 1596 року на Солониці під Лубнами повстанці були оточені переважними силами польського війська. Майже два тижні (з 25 травня) героїчно оборонялися козаки. С. Жолкевський пообіцяв реєстровцям амністію, якщо вони складуть зброю. Довідавшись про переговори козацької старшини з С. Жолкевським, повстанці запідозрили Г. Лободу у зраді й вбили його. Але частина старшини 28 травня (7 червня) 1596 року підступно схопила С. Наливайка, М. Шаулу та інших керівників повстання і видала їх полякам. Під час переговорів польське військо зненацька напало на козацький табір. Тисячі повстанців, їхніх жінок і дітей було вбито. Тільки невеликий загін козаків на чолі з Криштофом Кремпським зумів вирватися з оточення і відступив на Запорожжя. С. Наливайка та інших шістьох ватажків повстання було відправлено до Варшави, де 11 квітня 1597 року після нелюдських тортур їх стратили.

Коротка версія закінчення повстання під проводом С. Наливайка • • Після 11 травня повстанці (ніби 6000 разом з дітьми, дружинами) підійшли під Київ, щоб боронити переправу через Дніпро. Почались перемовини, які зупинились через небажання С. Жолкевського поступитись, повстанців — погодитись — видати провідників. Після звістки про намір коронного війська переправитись під Трипіллям перед 15 травня повстанці опинились під Переяславом, потім рушили в степ. Несподівано для них коронне військо пійшло за ними, передовий загін очолив Миколай Струсь, мав перейти Сулу нижче Лубен, перекрити повстанцям шлях відступу. 26 травня обидві групи коронного війська оточили повстанців біля Солониці. Козаки зробули потужне укріплення табору, вороги не мали наміру його штурмувати, обмежились блокадою. Серед повстанців, завдяки діям шпигунів С. Жолкевського, дійшло до конфліктів між Г. Лободою та С. Наливайком. Г. Лободу стратили, гетьманом став К. Кремпський. З кінця травня проводились перемовини, повстанці не хотіли видати С. Наливайка. 4 червня 1596 С. Жолкевський почав застосовувати важку артилерію, готувати штурм. 5 -6 червня був артобстріл, частина повстанців прийняла пропозицію С. Жолкевського. С. Наливайко намагався таємно покинути табір; його відділи не хотіли його видати, дійшло до міжусобиці. Під час переходу валу С. Наливайка схопили, разом з кільканадцятьма іншими керівниками їх видали С. Жолкевському.