Презентація на тему: Видатні люди Тернопілля Підготували: учні

Презентація на тему: Видатні люди Тернопілля Підготували: учні групи ОКН-Т 2 Паляниця Юра Бурик Сергій

Данило Братковський (30 -40 рр. ХVІІ ст. - 1702 р) - відомий український поет і громадський діяч. Його батько - дрібний шляхтич з с. Свищева Луцького повіту - був старостою луцького братства. Писав польською мовою з українізмами. У книзі віршів "Світ, розглянутий по частинах" (Краків, 1697) - видатній пам'ятці епіграматичної поезії - критикував суспільний лад Речі Посполитої, проголосив свою прихильність до бідних та покривджених. Був учасником селянсько-козацького повстання 17021704 рр. , очолюваного Семеном Палієм. Після важких катувань привселюдно страчений на ринку 26 листопада 1702 року в м. Луцьку.

Данило Галицький (1201 -1264) - князь Галицько-Волинської землі, політичний діяч, дипломат і полководець. Народився у Володимирі, отримавши у спадок це місто. Успішно боровся проти угорських і польських загарбників. У 1229 р. оволодів Волинню, 1238 р. - Галичем, 1239 р. - Києвом і посадив у ньому воєводу. У 1238 р. відбив наступ німецьких лицарів на південнозахідні та західні землі України. Виступав за зміцнення князівської влади та єдність князівства. У 1245 р. розгромив угорськопольські війська й дружинників великих галицьких бояр, що зміцнило єдність Галицько-Волинського князівства. У 1253 р. прийняв королівський титул і став першим королем у вітчизняній історії. Сприяв економічному і культурному піднесенню князівства. Помер у 1264 р. і похований у м. Холмі, тепер Республіка Польща.

Єлизавета Гулевичівна (1575 -1642) - одна із засновниць Київського братства, культурна і громадська діячка. Походить з давнього шляхетського роду, що володів значними земельними маєтностями на Волині з ХVІ - ХVІІІ ст. Народилася у селі Затурці Локачинського району. У 1615 р. склала фундушевий запис, за яким відписала свою садибу з землями у Києві для заснування нового монастиря, шпиталю і школи для дітей шляхти та міщан. Цим було покладено початок Київській Братській школі. Останні роки свого життя провела у Луцьку, де брала участь у діяльності Братства. Похована, за заповітом, у Хрестовоздвиженській церкві в Луцьку.

Габріеля Запольська (1857 -1921) - польська письменниця і актриса. Народилася в селі Підгайці, тепер Луцького району, 30 березня 1857 р. Дитинство провела у с. Ківерці, нині с. Прилуцьке Ківерцівського району. Автор відомої п'єси "Мораль пані Дульської". Українській тематиці присвячені її повість "Мелашка", п'єса "Осіннього вечора". Виступала в театрах Львова, Варшави, Петербурга, Парижа. Померла 17 грудня 1921 року у м. Львові.

Адам Кисіль (1600 -1653) - державний і політичний діяч та дипломат. Походив зі старого волинського шляхетського роду, постійний представник польського уряду на переговорах з козаками. Обіймав посади воєводи Брацлавського (1647) та Київського (1649). Проводив переговори з Богданом Хмельницьким у 1648 -1652 рр. , намагаючись знайти компроміс між Польщею і Військом запорізьким. Брав активну участь у церковних справах як лідер української православної шляхти. Мав родове помістя у с. Низкиничі, тепер Іваничівського району, де за власний кошт збудував церкву. Там і був похований.

Йов Кондзелеви (1677 -1740) - український іконописець. Народився у м. Жовкві на Галичині. У 1686 р. став ченцем, з 1987 р. - ієромонахом Білостоцького Хрестовоздвиженського монастиря. Творчий шлях майстра пов'язаний з Волинню. Тут він створив ікони "Богородиця Замилування", "Зішестя Св. Духа" (Білосток), "Святий Георгій" (Окорськ), "Юрій Змієборець" (Бобли), "Спас" (Городище), "Пророки" (Локачі), "Розп'яття" (Черчиці), іконостас та вівтар для ікони Богоматері (Загорів). У 1697 -1705 рр. з групою майстрів працював над іконостасом у Скиті Манявському на Прикарпатті. Акти Луцької гродської книги 1710 р. та 1713 р. згадують його як ігумена Луцького Хрестовоздвиженського монастиря. Викладав у братській школі, займався громадською діяльністю.

Михайло Кравчук (1892 -1942) - український вченийматематик, академік АН України. Народився у с. Човниця, тепер Ківерцівського району. У 1910 р. закінчив Луцьку гімназію, у 1914 р. - Київський університет. У 1929 -1934 рр. очолював Комісію математичної статистики АН України, 1934 -1938 рр. - відділ математичної статистики Інституту математики АН України. Автор багатьох наукових праць. Брав участь у роботі ряду міжнародних математичних з'їздів (Торонто, Болонья, Париж), був членом математичних товариств Франції, Німеччини, Італії та Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка у Львові. У лютому 1938 р. незаконно репресований. Помер 9 березня 1942 р. у Колимському таборі для політв'язнів. Реабілітований у 1956 р.

Агатангел Кримський (1971 -1942) - український вчений-сходознавець, історик, фольклорист, етнограф, мовознавець, літературознавець, письменник, перекладач. Народився 15 січня 1871 р. у м. ВолодимиріВолинському. Закінчив Інститут східних мов у Москві. Був дійсним членом Московського археологічного товариства. З 1918 р. - один із засновників і перших академіків АН України. У 1925 р. з його ініціативи створено Київський філіал Всесоюзної наукової асоціації сходознавців. З 1940 р. - заслужений діяч науки України. У 1941 році незаконно репресований. Помер 25 січня 1945 року у тюремній лікарні м. Кустанаю Казахської РСР. Справу проти нього припинено у 1957 році за відсутністю складу злочину, а 1960 р. - повністю реабілітовано. У 1992 році Волинської облдержадміністрацією встановлену обласну літературно-мистецьку премію імені Агатангела Кримського.

Микола Крушевський (1851 -1887) - польський вчений-лінгвіст, спеціаліст із загального і порівняльноісторичного мовознавства. Народився 18 грудня 1851 року у м. Луцьку. У 1867 -1870 рр. навчався у Луцькому дворянському повітовому училищі, Холмській гімназії. В 1875 р. закінчив історико-філологічний факультет Варшавського університету. Викладав мовознавчі дисципліни у Казанському університеті. Автор праць із загального та індоєвропейського мовознавства, один із попередників сучасної фонології. Помер 12 листопада 1887 року в Казані і похований на католицькому цвинтарі.

Андрій Курбський (1528 -1583) - політичний діяч, письменник і перекладач. Народився князь у 1528 р. Рятуючись від терору Івана Грозного емігрував на Волинь, де у 1564 р. отримав від Сігізмунда ІІІ Ковель, Вижву, Миляновичі і 28 сіл. Належав до герба Жижемських. Остання дружина - Ольга Семашко. Найбільш відоме його полемічне листування з Іваном Грозним. У Ковелі займався перекладами Іоана Златоуста ("Новий Маргерит"), Діонісія Ареопага, Іоана Дамаскіна, вивчав латинь. Помер у Ковелі в травні 1583 р. Похований в с. Вербка.

Андроник Лазарчук (1870 -1934) - майстер побутових картин, пейзажів та портретів. Народився в селі Уховецьк Ковельського повіту. Навчався у ковельського маляра-іконописця (1880 -1881), в живописній майстерній Почаївської Лаври (1886 -1889), в Петербурзькій Академії художеств (1889 -1897), на Педагогічних курсах при Академії в майстерні професора В. Є. Маковського у Санкт-Петербурзі (1899 -1900). У своїй творчості розвивав кращі традиції реалістичного мистецтва, використовуючи досягнення пленерного живопису. Головні живописні досягнення пов'язані з пейзажем і портретом: "Батькова хата", "Поліський краєвид", "Автопортрет" - всі у Художньому музеї в Луцьку. Був знайомий з родиною Косачів. Співпрацював з Оленою Пчілкою. З 1915 р. постійно мешкав у Борзні на Чергнігівщині, де у 1919 р. очолив художні курси, а у 1922 р. став ініціатором заснування Борзнянського краєзнавчого музею, котрим керував впродовж 1922 -1925 рр. Помер 6 вересня 1934 р. в Борзні, похований на міському цвинтарі.

Модест Левицький (1866 -1932) - український письменник, педагог, лікар та громадський діяч. Народився 25 липня 1866 р. у с. Вихилівка, тепер Хмельницької області. Закінчи історико-філологічний та медичний факультет Київського університету. Працював лікарем у Ковелі, Києві та інших містах. У 1919 р. був радником, а згодом головою української дипломатичної місії у Греції. В 1927 р. переїхав до Луцька, працював викладачем української мови та літератури у приватній гімназії ім. Лесі Українки. Автор популярних медичних брошур, оповідань з життя простих людей. Друкувався у "Київській Старовині", "Літературно-науковому віснику" та інших виданнях. Помер 16 червня 132 р. у м. Луцьку.

Олена Левчанівська (1881 -1940) - українська політична та громадська діячка. Народилася 9 лютого 1881 року у с. Городно на Волині. У 1903 р. поступила на філософський факультет Віденського університету, який не закінчила через сімейні обставини. У 1905 р. переїхала в Петербург, а потім у Москву, де закінчила історичний відділ Вищих жіночих курсів. У 20 -х рр. , проживаючи у маєтку батьків у с. Линів, тепер Локачинського району, очолювала добродійну секцію товариства "Просвіта". Активно займалася освітньою та громадською роботою, організовувала школи, викладала в них. У 1922 р. обрана в сенат Речі Посполитої, де захищала права українського народу Входила в комісію закордонних справ. Як член міжнародної жіночої Ліги миру і свободи виступала у Празі, Женеві, Парижі, відстоюючи права українців у Польщі. 24 грудня 1939 року заарештована органами НКВС, знаходилася у Луцькій в'язниці. Потім депортована у Казахстан, де, очевидно, в 1940 р. загинула.

Олена Пчілка (1849 -1930) - українська письменниця, етнограф, фольклорист, перекладач, громадська діячка, мати Лесі Українки. Народилася 29 червня 1849 року в місті Гадяч на Полтавщині. У 1866 р. закінчила Київський пансіон шляхетних дівчат. Майже 30 років жила на Волині, спочатку у м. Новограді-Волинському (1868 -1879), потім у м. Луцьку (1879 -1882), найдовше - у с. Колодяжному Ковельського повіту (з 1882 р. до 90 -х рр. ХІХ ст. ). Автор поетичних творів, оповідань, п'єси, наукових праць "Український народний орнамент" (1876 р. , 1879 р. ), "Українські узори" (1903, 1912, 1927, 1947 рр. ) та ін. Була редактором-видавцем журналу "Рідний край" та додатку до нього "Молода Україна". Мала великий вплив на формування світогляду Лесі Українки. У 1991 році видавництво "Веселка" заснувало літературну премію ім. Олени Пчілки для відзначення кращих українських книжок для дітей. З 1991 року ім'я Олени Пчілки носить Волинська державна обласна універсальна наукова бібліотека.