Презентація на тему Вертеп учениці 10 -А Макаренко

Презентація на тему Вертеп учениці 10 -А Макаренко Олександри

Ляльковий театр {

Ляльковий театр — це театральне видовище, в якому діють ляльки (можуть варіюватися за розмірами і формами, наприклад, бути об'ємними або пласкими), що рухаються за допомогою акторів. Здебільшого актори, які керують ляльками, сховані або замасковані від глядача, однак останнім часом набув поширення театр ляльок «вживу» — коли глядачі здатні побачити, як відбувається процес керування ляльками. Основною ідеєю лялькового театру, в незалежності від його виду і форми, є здатність за допомогою ляльок створити виставу, що може бути розвагою, культурною подією. За допомогою ляльок актори лялькового театру (називаються лялькарі) здатні створити якраві о брази, передати характерні риси людського характеру або форми поведінки, актори вкладають в «уста» ляльок повчальний зміст, важливу інформацію або навіть соціальні маніфести. Крім гри ляльок у ляльковій виставі, зазвичай, існує голосовий супровід — це найчастіше «озвучування» ляльок , найчастіше також у ляльковій виставі може бути оповідання, що може бути як на виду глядачів, так і поза їх очима. Дуже часто, особливо в національних лялькових театрах, вистави відбуваються під акомпанемент музичних інструментів, з використанням інших видів традиційного мистецтва тощо.

Театри ляльок розрізняють за конструкціями ляльок та засобами їхнього керування на такі види: театри горішніх ляльок — рукавичні, тростьові, демонстрування вистав з ляльками найчастіше відбувається над ширмою, що закриває акторів. У всіх означених випадках актор, що рухає лялькою внизу неї, а лялька — відповідно нагорі;

театри нижніх ляльок або маріонеткові театри — використання маріонеток, тобто ляльки рухаються за допомогою ниток або дроту, а актори, що ними керують, у більшості випадків над ними;

театри, де ляльки не вгорі, і не внизу акторів, що ними управляють — до цієї групи належать величезне число різновидів лялькового театру, зокрема, знаменитий театр тіней театральні видовища вертепного плану а також різноманітні види синтетичного лялькового театру (можна виділити в окремий вид) — від маріонеток, що управляються не вгорі, а на рівні акторів перевдягнених у ляльки акторів

Відомості про театр ляльок зустрічаються ще в античній літературі, відомо також, що в і Давньому Єгипті були театралізовані вистави релігійного змісту з використанням ляльок богів. З даніх давен лялькові вистави відомі також у країнах Сходу — в Китаї, Японії, Індонезії тощо.

Український театр ляльок Першим ляльковим театром в Україні, традиції якого сягають у Пізнє Середньовіччя, можна вважати вертеп. Верте п — старовинний пересувний український ляльковий театр, де ставили релігійні і світські (переважно жартівливі та іронічні) п'єси. Героєм народного лялькового театру в Україні в пізнішу добу став Запорожець. Перший професійний ляльковий театр в Україні — в Києві (тепер Київський державний академічний театр ляльок) Вертеп схожий на будиночок, що має два поверхи, які за християнською традицією трактувалися як "небо" і "земля". Виготовлений із дерева або картону, відкритий з боку глядача, будиночок міг бути різного розміру (до двох метрів заввишки і одного метра завширшки).

Київський державний академічний театр ляльок

Сюжети різдвяних вертепів У найдавніших редакціях вертепної драми, які належать до XVIII ст. , серед діючих осіб побутової частини зустрічаються персонажі, виділені за етнічною ознакою (їх реєстр у різних текстах не завжди збігається, але в цілому дає правдиве уявлення про коло основних етнічних партнерів і сусідів українців): так у тексті інтермедії до польськоруської вертепної драми, що була опублікована в Записках НТШ І. Франком, фігурують такі національні персонажі: Козак, Москаль, Мужик (Іван, Хлоп), Лях (пан), Литвин (Білорус), Старий Циган, Циганчук, Жиди (перший, другий, ціла група). Сам публікатор тексту вважав його найстаршою копією вертепної драми з усіх відомих польських та українських записів. На думку І. Франка, цей текст був скомпонований у "північнозахідній частині України".

Сюжети різдвяних вертепів більш-менш однакові: цар Ірод дізнається від волхвів, що народився Христос, претендент на його престол. Бажаючи позбутися суперника, він кличе воїна і наказує йому побити всіх вифлеємських дітей віком від 2 років і молодше. Воїн виконує наказ, але одна стара баба Рахиль не дає свою дитину на побиття, тому озлоблений Ірод наказує вбити її дитину. За цей злочин смерть відрубує Іродові голову, а чорти тягнуть його в пекло. Після смерті Ірода на сцені, з піснями та танцями, з'являються циган, лях, москаль, жид, селянин, дід, баба, панотець. Число дійових ляльок доходило іноді до сорока.

М. Чалий у своїх «Воспоминаниях» зазначає: «Із всіх вистав, які мені доводилось бачити в дитинстві, найсильніше враження справив на мене вертеп» .

Вертеп схожий на будиночок, що має два поверхи, які за християнською традицією трактувалися як "небо" і "земля". Виготовлений із дерева або картону, відкритий з боку глядача, будиночок міг бути різного розміру (до двох метрів заввишки і одного метра завширшки). В денці скрині і в полиці, що розділяла поверхи, робилися прорізи - доріжки для руху ляльок. Долівку обклеювали хутром або тканиною.

Шопка (також вертеп, вертепна скриня; італ. Presepe) — переважно макет, що зображає вифлеємську стайню, в ніч Різдва Христового. Може бути виконана як у мініатюрі, так і у великих розмірах. Обов'язковими елементами є фігури Ісуса Христа, Матері Божої та святого Йосипа; залежно від варіацій, в шопці можуть також бути пастушки, скотина, три царі чи інші персонажі. Інколи встановлюють живі шопки, в яких замість фігур беруть участь живі люди і звірі. Встановлення шопок є однією з найпопулярніших різдвяних традицій в Європі та Північній Америці.