ПРЕЗЕНТАЦІЯ НА ТЕМУ Прогнозування стану навколишнього середовища методом

ПРЕЗЕНТАЦІЯ НА ТЕМУ: “Прогнозування стану навколишнього середовища методом математичного моделювання” Виконав: Ротар С

ПЛАН 1. Класифікація методів прогнозування 2. Метод математичного моделювання 3. Базові методики прогнозування стану довкілля.

1 КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ПРОГНОЗУВАННЯ Усі існуючі методи прогнозування стану природного середовища можна об’єднати у три основні групи: 1. Еврестичні методи експертної оцінки. 2. Методи екстраполювання (статистичні методи). 3. Методи математичного моделювання.

1. МЕТОД ЕКСПЕРТНОЇ ОЦІНКИ Так званий метод Делфі, базується на логічному моделюванні й полягає у вилученні прихованих у людини знань шляхом штучних навідних запитань. Сутність методу у спеціалізованій експертній оцінці та математичній обробці анкет. Метод слід використовувати тоді, коли об‘єкти прогнозування не підлягають повній або частковій формалізації. В основу методу лежить система отримання та обробки інформації шляхом цілеспрямованого індивідуального опитування експертів у вузькій галузі науки, техніки та виробництва. Метод можна застосовувати для підвищення надійності прогнозів, отриманих іншими методами.

2. МЕТОД ЕКСТРАПОЛЮВАННЯ Полягає в тому у перенесенні даних, отриманих у певній галузі діяльності. Різновидами методу екстраполювання є статистичні данні методи оцінки наступного ряду значень деякої властивості, виходячи з попереднього характеру кривої (продовження відомого ряду, існуючої тенденції на майбутній відрізок часу чи на поки він е відомий але передбачуваний аналогічний простір. ) бІноді до проміжних значень інтерполяцію прямолінійну, експоненціальну або за іншими заздалегідь відомими кривими змін. Метод екстраполювання застосовують для короткострокових вибіркових прогнозів, у тому разі, коли розвиток процесів протягом часу відбувається рівномірно

3. МЕТОД МАТЕМАТИЧНОГО МЕДЕЛЮВАННЯ Полягає в детальному аналізі причин можливих змін у стану довкілля, побудові теорії часткових процесів і подальшому створені спрощеної версії будови загального процесу – об’єднаної моделі реальної системи. Моделі відображають найсуттєвіші, найважливіші властивості та функції деякого складного процесу чи об’єкта. При прогнозуванні наслідків антропогенних впливів на природне середовище розрізняють геофізичні моделі та екологічні моделі. Саме фізикоматематична і хіміко – математична база дозволяє вирішити найбільш важку задачу всіх наук про Землю: розробити об’єктивні методи достовірного розрахунку майбутніх станів соціо-екосистеми.

БАЗОВІ МЕТОДИКИ ПРОГНОЗУВАННЯ СТАНУ ДОВКІЛЛЯ Методика довгострокового прогнозування забруднення водного об’єкта. У разі інтенсивного забруднення водного об’єкта максимальна величина антропогенної складової іонного стоку розраховується у такий спосіб. Період часу, охоплений статистичною базою даних, і період, на який складається прогноз, поділяються інтервали однакової тривалості. Потім за результатами обробки статистичних даних визначається максимальне значення антропогенної складової іонного стоку на кожному з таких інтервалів на момент складання прогнозу. Прогноз на наступні моменти часу складається шляхом розрахунку за допомогою такої формули:

Підставою для такого методу прогнозування є гіпотеза сталості темпів інтенсифікації забруднення. Тому такий прогноз буде реалістичний тільки при тривалому збереженні темпів розвитку регіону. У протилежному випадку дані такого прогнозу можуть виявитися помилковими. У такому разі слід збільшити період прогнозування й інтервал прогнозування або ж зробити його таким, що дорівнює періоду коливань темпів розвитку господарської діяльності в регіоні

РЕГРЕСІЙНА МОДЕЛЬ ПОШИРЕННЯ ЗАБРУДНЕННЯ Для побудови моделі поширення забруднень о території, що оточує джерело забруднення, часто користується методом регресії. У цьому методі істинна залежність концентрації забруднення від часу координат апроксимується деяким поліномом, що залежить від часу і відстані уздовж напрямку поширення забруднення Період часу спостереження і під контрольна ділянка простору розбивається на однакові інтервали, а середню концентрацію забруднювача на кожному з таких інтервалів нормують шляхом ділення на певне значення концентрації. Поліном за допомогою якого складають регресію, має наступний вигляд: