Презентация на тему « Письменники Запорізького Краю » Зробив презентацію: Ученик групи КК-145 Гусинський Ігор
У цій презентації : • • • Григорій Лютий Василь Лісняк Василь Діденко Петро Ребро Микола Нагнибіда
Петро Ребро • • • • Автор збiрок лiричних i сатиричних поезiй "Заспiв" (1955), "Вiтер з Днiпра" (1957), "Проти шерстi" (1958), "Родичi сонця" (1961), "Промiння серця" (1962), "Перо пiд ребро" (1963), "Гiрке причастя" (1964), "Людянiсть" (1965), "Запорiзька веселка", "Заячi вуса" (1967), "Вогнярi" (1971), "Порохiвниця" (1972), "Могорич" (1974), "Криця" (1975), "Листи до землякiв" (1976), "Гаряча прокатка", "Побратимство" (1979); драматичноï поеми "Заграва над Хортицею" (1980); книжок нарисiв i вiршiв "У сусiдiв по планетi" (1960), документальних повiстей "Грiм над Запорiжжям", "Нiжна сталь" (1969); лiтературознавчого дослiдження "Над синiм Днiпром Ї Буревiсник" (О. М. Горький на Запорiжжi, 1973); книжок для дiтей "Сонечко", "Чому заєць косоокий" (1958), "Найсмачнiшi огiрки" (1959), "Солов'ята" (1961), "Мiй тато Ї сталевар", "Дiрочка вiд бублика" (1962) тa iн. В перекладi на росiйську мову вийшли збiрки поезiй "Жди солдата" (1972), "Таблетки с перцем" (1966), "Воробьишки" (1962) та iн.
Василь Діденко • (1937 – 1990) • Я – син трудящих, син Вкраїни, • Що гнала – вигнала панів, • Що має серце солов`їне • І солов`їний в серці спів.
Василь Діденко
Григорій Лютий • народився в Гуляйполі на Запоріжжі 7 лютого 1949 року в сім'ї вчителів. Освіта-вища філологічна. Друкуватись у періодиці почав із 1964 року. • Видав поетичні книги "Крилатий корінь", "Крона вічності", "Червона літера вогню", "Хліб любові", "Я воду пив з твого лиця", "Гуляйполе", дитячу збірку "Світлана" та разом із співаком і композитором Анатолієм Сердюком - пісенник "Пісні гуляйпільського краю".
Григорій Лютий
Василь Лісняк • «О народе! О світлий титане! • Ти достоїн життя -ти не вмреш. • Хай же пада поріддя погане, • Де ти тільки ногою ступнеш! • А де вдариш - хай ріки криваві • Потечуть од ворожих полків • Ти святий в своїй визвольній справі, • Чистий, славний навіки віків!»
Василь Лісняк
Микола Нагнибіда • • • «Коли ти виростеш, мала, Я поведу тебе степами В село, де мати повила Мене за спраглими жнивами. І ти побачиш, дочко, там Понад дорогами могили, Вони колись степовикам Дороговказами служили. Побачиш далі голубі, Яким нема кінця і краю, І степ безмежний я тобі, Неначе книгу, прочитаю»
