Презентація на тему Культура Австрії учня 10 -А

Презентація на тему “Культура Австрії” учня 10 -А класу Смілика Олександра

Австрія — наймузичніша країна Європи. Габсбурги протегували музиці і тому в XVIII-XIX століттях сюди приїжджали композитори зі всієї Європи. Відень був столицею класичної музики. Багато хто з австрійських правителів був непоганим музикантом, досить пригадати лише Леопольда I (композитора), Карла VI (скрипаля) і Йосифа II (віолончеліста). У різні часи у Відні виступали Бетховен, Брамс, Глюк, Моцарт, Шуберт і Штраус. А зараз, мабуть, жоден театр або концертний зал у світі не порівняється з Віденською філармонією, Віденським хором хлопчиків, Державною оперою і Державним концертним залом.

Кулінарія Традиційна австрійська їжа дуже ситна, з великою кількістю м'яса і кльоцків. Віденський шніцель — найвідоміша страва віденської кухні, що поширилося по всьому світу. Це котлета, зазвичай із телятини, обсмажена в сухарях і яйцях. Австрійці їдять такі частини тварин, які не їдять жителі інших країн, наприклад легені, серце, нирки та інші нутрощі.

Музика Музична народна творчість і музична класика Австрії вбирали в себе пісенні інтонації угорців, хорватів, сербів, чехів, поляків, українців та інших народів. Багаті традиції народно-побутового мистецтва Австрії стали тим ґрунтом, на якому в кінці XVIII століття зародився національний народно-побутовий театр — вистави з піснями й танцями (зингшпіль), камерна вокальна лірика й симфонія, а в другій половині XVIII століття — так звана віденська класична школа на чолі з композиторами Й. Гайдном (1732— 1809), В. А. Моцартом (1756— 1791), X. Глюком (1714— 1787) та Людвігом ван Бетховеном (1770— 1827). У своїй творчості, ідейно зв'язаній з буржуазнодемократичними течіями епохи Просвітництва і насиченій багатонаціональним фольклором Австрії, вони розвинули жанри класичної симфонії, опери та інші.

Театр За середньовіччя в Австрії були популярні мандрівні акториімпровізатори, які на площах показували вистави з народного життя. У XVII-XVIII століттях розвинулись придворний і шкільний театри. На початку XVIII століття у Відні, за ініціативою актора і драматурга Й. Страницького, виникає постійний народний театр. У 1741 році в Відні відкрився Бургтеатр (з 1776 року називався Національним, до 1918 був придворним театром). Найвищого розвитку Бургтеатр досяг у XIX столітті під керівництвом драматурга та режисера Г. Лаубе (1849— 1867), коли тут грали кращі майстри німецькохї сцени: А. Зонненталь, Й. Левінський, Ш. Вольтер та інші. У 1899— 1910 роках Бургтеатр очолював видатний актор Й. Кайнц. У Бургтеатрі ставлять австрійські національні п'єси, російські класичні п'єси.

Архітектура У XII-XIII століттях в архітектурі панував романський стиль, зразком якого є собор в місті Гурк (подібний до базиліки), з визначним фресковим розписом (1251— 1279). У XIV-XV століттях поширилась готика, яку характеризують собор Святого Стефана у Відні (1340— 1433), стародавня частина якого споруджена в XIII столітті в романському стилі, та «Будинок з золотим дахом» в Інсбруку (1425— 1504). Епоха Відродження в Австрії позначилась спорудженням численних житлових будинків у Зальцбургу, відомого замка в Шаллабургу (1530— 1601). Наприкінці XVII — першої половини XVIII століть в Австрії розцвітає бароко. У цьому стилі споруджені: велична будівля церкви Карла Барромея у Відні (1716— 1737), палаци Шенбрунн, Траутзон і Шварценберг — архітектор Й. Б. Фішер фон Ерлах (1656— 1723); палаци Бельведер, Даун-Кінських — архітектор Й. Л. Гільдебрандт (1668— 1745). У XIX столітті в Австрії поширилась еклектика, яку згодом заступив модерн, представлений творчістю архітекторів О. Вагнера, А. Лооса, І. Ольбріха. Для сучасної забудови міст Австрії характерна конструктивістська за стилем архітектура.

Образотворче мистецтво Перші зразки австрійського образотворчого мистецтва мають ознаки романського стилю (фрески собору в місті Гурк, орнамент, вітражі монастиря Гейліген-крейц, олтарний живопис та інші). Світські портретні мініатюри появилися в XIV столітті при віденському дворі. XVII століття було добою розвитку мистецтва бароко. У XVIII столітті розквітає помпезний офіційний портрет та декоративний живопис: Г. Фюгер (1751— 1818), Лампі Старший (1751— 1830), пейзажист Бранд (1695— 1756), скульптор Л. Матієллі (1685— 1748) У XIX столітті селянську тематику розробляв Ф. Вальдмюллер (1793— 1865). Романтик М. Швінд (1804 — 1871) втілював у своїх творах фольклорні образи.

Дякую за перегляд