Презентація на тему Інфекційні захворювання Підготувала студентка ОН-111

Презентація на тему: “Інфекційні захворювання” Підготувала студентка ОН-111 групи Перепелиця Яна

n Інфекційні захворюваня – це є розлади здоров’я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, грибками, бактеріями, кліщами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених до здорових осіб і схильні до масового поширення.

Інфекційні захворювання можуть передаватися різним шляхом, а саме: -через повітря; n -контакт з хворими і предмети, які контактували з хворими; n -через продукти харчування. n

Складники, які є необхідними для виникнення і розвитку інфекційного процесу: n n n -наявність патогенного мікроба; -проникнення його в сприйнятливий макроорганізм; -певні умови зовнішнього середовища, в якому відбувається взаємодія між мікро- і макроорганізмом.

n n Велике значення має стан макроорганізму для виникнення інфекційного процесу. Участь в інфекційному процесі може залежати від виду і генотипу, реактивності, розладу функції центральної нервової системи (ЦНС), наявності вітамінів, білкового голодування, гормонів та інших факторів. Таким чином, в залежності від стану, в якому перебуває макроорганізм, а також впливу зовнішнього середовища інфекційний процес може закінчитися загибеллю хвороботворного мікроорганізму, загибеллю макроорганізму або встановленням взаємної адаптації між ними. Проникнення такого патогенного мікроба до організму людини не завжди спричиняється до захворювання і тому, в багатьох випадках воно обмежується короткочасним інфікуванням без прояву хвороби або відносно тривалим носінням збудників інфекції в організмі. Таким чином сама інфекція може траплятися набагато частіше, ніж інфекційні хвороби.

Шляхи передачі інфекції від людини: n Контактно-побутовий шлях, коли захворювання передається через предмети, що оточують хворого. n Повітряно-крапельний шлях, коли інфекція передається через крапельки слини, що потрапляють у повітря при розмові, чханні, кашлі. Так можуть передаватися туберкульоз, грип, коклюш, дифтерія, кір тощо. n Передача інфекції через воду, в яку потрапляють мікроби з виділеннями хворих (холера, черевний тиф, дизентерія та ін. ). n Через укуси кровосисних членистоногих (наприклад, малярія). n Через заражені харчові продукти. Через грунт: наприклад, кишкові захворювання, правець. n

Періоди при розвитку інфекційного процесу: n n Інкубаційний період (особливістю такого періоду є те, що ознаки захворювання проявляються не відразу після зараження, а через певний прихований, інкубаційний період. Такий період може тривати від кількох годин до кількох днів (дифтерія) і навіть тижнів (черевний тиф). Протягом інкубаційного періоду відбувається розмноження й нагромадження мікробів та їхніх отрут, підвищення реактивності організму до збудника). Період провісників хвороби, або продромальний період (характеризується наявністю деяких загальних ознак захворювання: невеликим підвищенням температури, загальним нездужанням тощо). Період розпалу хвороби (у такий період, інфекційний процес досягає високої інтенсивності, тримається на цьому рівні певний час, що є неоднаковим при різних захворюваннях). Період реконвалесценції, тобто одужання (при сприятливих умовах перебігу, така хвороба переходить у стадію одужання, першою ознакою чого є спадання температури, поліпшення загального самопочуття і т. п. При багатьох інфекційних захворюваннях клінічне одужування не збігається за часом зі звільненням інфікованого організму від збудника хвороби).

Інфекційні захворювання класифікують на: кишкові (холера, дизентерія, сальмонельоз, ешеріхіоз); n дихальних шляхів (грип, аденовірусна інфекція, коклюш, кір, вітряна віспа); n «кров'яні» (малярія, ВІЛ-інфекція); n зовнішніх покривів (сибірська виразка); n з різними механізмами передачі (ентеровірусна інфекція). n

Інфекційні хвороби класифікуються на такі збудники: n пріонні (хвороба Крейтцфельда-Якоба); n вірусні (грип, кір, вірусні гепатити, ВІЛ-інфекція); n бактеріальні (чума, холера, дизентерія , сальмонельоз, стрептококова, стафілококова інфекції); n протозоонозні (малярія, амебіаз); n гельмінтози (ентеробіоз, аскаридоз, трихінельоз, токсокароз); n кліщові інфекції (короста, педикульоз).

Профілактичні заходи: n Проведення профілактичних щеплень; n Карантинні заходи (під карантином розуміється – комплекс заходів щодо припинення розповсюдження інфекції, включаючи ізоляція раніше хворих, дезінфекція місця проживання хворих, виявлення контакту інфекції з хворими та інші); n Вилучення джерела інфекції.

Туберкульоз n Туберкульоз – хронічне інфекційне захворювання, при якому уражаються всі органи, але частіше за все легені. Продовжує залишатися досить поширеним явищем: щороку близько 3 млн. чоловік в світі від нього гинуть, стільки ж хворіють знову.

n n Збудником є відкрита німецьким вченим в 1882 р. і названа його ім’ям – паличка Коха з сімейства променистих грибків. Їх три типи: людського викликають зазвичай туберкульоз органів дихання, бичачого – позалегеневі форми, пташиного активні вкрай рідко. Проникають в організм головним чином аерогенним способом, тобто при вдиханні з повітрям найдрібніших крапельок або частинок висохлої мокроти, що містять бактерії, рідше через кишечник при вживанні в їжу молока, м’яса, яєць від хворих тварин і птахів. Інфекція передається і через предмети, якщо користуються загальними з хворим посудом, рушником і т. п.

Причини виникнення туберкульозу n Джерелом інфекції туберкульозу є хвора на туберкульоз людина. Палички туберкульозу виділяються з харкотинням, тобто найчастіше заразитися можна повітряно-крапельним шляхом. Людина є дуже сприятливою до туберкульозу, проте попадання в організм туберкульозних паличок, ще не свідчить про захворювання, тому що нашому організму переважно вдається перебороти інфекцію. Але якщо організм ослаблений, погані умови проживання та не правильне харчування – туберкульоз починає себе проявляти.

Фактори, що сприяють захворюванню на туберкульоз: - Несприятливі соціальні та екологічні умови життя; n - Неповноцінне харчування; n - Алкоголізм, куріння, наркоманія; n - Зниження імунітету; n - Стреси; n - Наявність супутніх захворювань (діабету, виразкової хвороби шлунка або 12 -палої кишки, захворювань легенів). n

Симптоми туберкульозу: n n При попаданні палички Коха в легені або інший орган розвивається первинний осередок запалення, що виражається в появі симптомів звичайного запалення. Але на відміну від банальної інфекції запальний процес при туберкульозі розвивається дуже повільно (це хронічна інфекція, що триває роками) і схильний до некрозу первинного вогнища запалення. Хвороба проявляється зниженням апетиту, загальною слабкістю, підвищенням пітливості, температура тіла підвищується до 37, 2— 38, 0°С. З’являється кашель, на який хворий спершу не звертає уваги, пов’язуючи його з курінням чи застудою. Харкотиння виділяється мало, воно слизисто-гнійне. На початкових стадіях і задишка, і біль в грудях проявляються рідко. Як правило, описані симптоми проявляються на тлі задовільного самопочуття і збереження працездатності. Тому важливо не нехтувати загальним правилом: коли кашель триває більш ніж 21 день — обов’язковим є рентгенологічне обстеження.

Лікування туберкульозу n Туберкульоз лікується у 2 фази: основна фаза та фаза підтримування. Основна проходить в стаціонарі, вона націлена на знищення туберкульозних паличок, надання лікарської стійкості до бактерій та до незаразності хворого. Фаза підтримування проводиться амбулаторно, тривалістю до 4 місяців, за цей час зменшують кількість препаратів, впливають на дрімаючі форми бактерій, повністю знезаражують найбільш уражене місце. Туберкульоз лікують не менше 6 місяців.

Профілактика туберкульозу: n n n n 1. Уникати прямих контактів з хворими на туберкульоз людьми і тваринами, бездомними тваринами; 2. Не докурювати цигарки після нікого з курців, а якщо вже є така необхідність, то слід докурювати через мундштук; 3. Користуватися особистими предметами гігієни; 4. Вести здоровий спосіб життя: регулярно відпочивати, виконувати фізичні вправи, не палити, не вживати алкоголю, наркотиків; 5. Докласти зусиль, щоб їжа кожної людини була поживною, багатою на вітаміни, білки, жири і вуглеводи, мінеральні речовини для підвищення імунітету; 6. Не купувати продукти на стихійних ринках, бо вони можуть бути заражені мікробактеріями туберкульозу; 7. Регулярно провітрювати житло, не допускати накопичення пилу в приміщенні; 8. Оберігати себе від ВІЛ-інфекції, уникати випадкових статевих стосунків.

Профілактика туберкульозу у членів сім’ї, у якій виявили хворого на цю недугу: n n n n 1. Хворий є заразний і повинен бути ізольований (в стаціонарі, окремій кімнаті); 2. Слід ізолювати всіх дітей від хворого; 3. У помешканні санітарно-епідеміологічна станція повинна провести дезінфекцію. Посуд треба протягом 30 хв. кип’ятити в 2 % соди або 2 % розчині хлорного вапна; 4. Слід обстежити на туберкульоз всіх членів родини; 5. Хворий повинен: – дотримуватися елементарних правил гігієни; – користуватися окремим посудом, ретельно мити його, а після миття облити окропом; – користуватися окремим рушником, мати окрему кімнату, ліжко; якщо у хворого немає окремої кімнати, то його ліжко відгородити ширмою; – виварювати рушники і білизну хворого; – хворий не повинен плювати на підлогу; – плювати слід тільки в плювальницю; – виділене харкотиння не можна виливати у каналізацію, а прокип’ятити протягом 15 хв. у 2 % розчині соди, або спалити на вогні; – кімнату, де мешкає хворий не можна обклеювати шпалерами, а двічі на рік білити стіни і стелю гашеним вапном з додаванням 20 % розчину формаліну або пофарбувати олійною фарбою, щоб потім мити щіткою з милом. – житло і кімнату хворого щоденно прибирати вологою ганчіркою з милом або содою; – відчиняти квартирку в будь-яку пору року, а взимку якомога довше; – температура в кімнаті має бути нижчою за 16– 18 ° С; влітку спати на відкритому повітрі.

ВІЛ/СНІД n n n ВІЛ-вірус імунодефіциту людини Потрапляючи в організм людини, вірус імунодефіциту міститься в біологічних рідинах, що зумовлює шляхи його передачі. Носії ВІЛ протягом тривалого періоду можуть не лише виглядати, а й відчувати себе здоровим. Весь цей час люди, що живуть з ВІЛ, почуваються добре, навіть не підозрюючи про те, що інфіковані і можуть інфікувати інших. З часом імунна система все більше ослабляється, проходять роки, у людини з’являються певні симптоми, характерні для СНІД.

n n n СНІД розвивається після проникнення в організм людини ВІЛ СНІД- абревіатура від синдром набутого імунодефіциту: Синдром - ряд симптомів, які вказують на наявність хвороби; Набутого – такого, який передається від однієї людини до іншої, а також від матері до дитини; Імунного- стосується імунної системи, яка забезпечує захист людини від інфекцій і хвороб; Дефіциту- відсутність захисної реакції імунної системи людини на потрапляння в організм інфекцій.

n n Шляхи передачі ВІЛ: під час статевого контакту ; через кров (нестерильні шприци, інструменти, переливання неперевіреної донорської крові, пересадці донорських органів, при косметичних маніпуляціях: пірсингу, татуажу, манікюру, педикюру); під час пологів від інфікованої матері до дитини (30%); через материнське грудне молоко.

ВІЛ не передається через: Рукопотискання Обійми Їжу Спільний посуд

ВІЛ не передається через: Контакти по роботі Предмети побуту Спільний душ

ВІЛ не передається : Через телефон При кашлі і чханні В басейні При заняттях спортом

ВІЛ не передається: В офісах За чашкою чаю При розмові Під час медогляду

Профілактика СНІДУ n n n Приймати правильні щодо свого здоров'я рішення, намагатися протистояти таким факторам ризику, як потреба експериментувати, самоутверджуватись під тиском з боку однолітків та наркодільців; Уникати випадкових статевих контактів; Статеві стосунки з особами, що вживають наркотики, здебільшого неконтрольовані і вже тому небезпечні. За даними статистики 30 - 50 % осіб, що вживають наркотики ін'єкційним шляхом, інфіковані ВІЛ отож, вірогідність інфікування надзвичайно висока; Пам'ятати, що венеричні хвороби сприяють поширенню ВІЛ, а тому їх потрібно терміново лікувати; Не застосовувати вже використані, брудні шприци та голки при введенні наркотиків. Для кожної ін'єкції слід використовувати одноразовий стерильний шприц та голку, а якщо це неможливо, то кип'ятити шприци багаторазового вживання чи промивати їх дезрозчином; Важливо знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ-інфекцію дитини, якщо вони якнайраніше звернуться в жіночу консультацію, для проведення профілактичного лікування.

Методи лікування n n На сам ВІЛ можна впливати за допомогою антиретровірусних препаратів, які пригнічують його і призупиняють розвиток ВІЛ-інфекції, запобігаючи розвиткові СНІДу. Антиретровірусна терапія являє собою комбінацію кількох антиретровірусних препаратів (АРВ). АРВ-препарати, здатні призупинити розмноження вірусу і тим самим призупинити руйнацію імунної системи, що збільшує тривалість життя і поліпшує стан здоров’я. Антиретровірусна терапія не може видалити ВІЛ з організму, і невідомо, скільки часу вона зможе пригнічувати розвиток інфекції. Можливо, людям, які живуть з ВІЛ, щоб уникнути СНІДу, потрібно буде вдаватися до антиретровірусної терапії до кінця свого життя.

Холера n Холера - інфекційне гостре захворювання, характеризується ураженням тонкого кишечника, порушенням водно-сольового обміну, різним ступенем зневоднення через втрату рідини з водянистими випорожненнями і блювотними масами. Відноситься до числа карантинних інфекцій.

n n n Збудник - холерний вібріон у вигляді зігнутої палички (коми). При кип'ятінні гине через 1 хвилину. Деякі біотипи довгостроково зберігаються і розмножуються в йоді, в мулі, в організмах мешканців водойм. Джерелом інфекції є людина. Вібріони виділяються з фекаліями, блювотними масами. Епідемії холери бувають водні, харчові, контактно-побутові та змішані. Сприйнятливість до холери висока. Холера періодично поширювалася на багато країн світу і цілі континенти, забирала мільйони людських життів; остання, сьома, пандемія хвороби почалася в 1961 р. Епідемічна ситуація щодо холери у світі залишається напруженою, щорічно захворює до декількох тисяч чоловік. У країнах Південної та Південно-Східної Азії і в ряді країн Африки існують ендемічні вогнища холери і періодично виникають епідемії.

Симптоми n n n Інкубаційний період триває 1 -6 днів. Початок захворювання гострий. До перших проявів відносять раптову появу проносу. Потім приєднується рясна блювота, з'являється раптово. Пронос і блювота, як правило, не супроводжуються болями в животі. При великій втраті рідини симптоми ураження шлунково-кишкового тракту відступають на другий план. Провідними стають порушення діяльності основних систем організму, тяжкість яких визначається ступенем зневоднення. 1 ступінь: дегідротація виражена незначно. 2 ступінь: зниження маси тіла на 4 -6%, зменшення числа еритроцитів і падіння рівня гемоглобіну. Хворі скаржаться на різку слабкість, запаморочення, сухість у роті, спрагу. Губи і пальці рук синіють, можливі судомні посмикування литкових м'язів, пальців, жувальних м'язів. 3 ступінь: втрата маси тіла 7 -9%, при цьому всі перераховані симптоми зневоднення посилюються. Температура тіла знижується до 35, 5 -36 0 С, може зовсім припинитися виділення сечі. Кров від зневоднювання згущується, знижується концентрація в ній калію і хлору. 4 ступінь: втрата рідини складає більше 10% маси тіла. Шкіра холодна, липка на дотик, синюшна, часті тривалі тонічні судоми. Хворі в стані прострації, розвивається шок. Тони серця різко приглушені, артеріальний тиск різко падає. Температура знижується до 34, 5 0 С. Нерідкі летальні результати.

Лікування холери n При підозрі на холеру обов'язкова госпіталізація. При наявності у хворого ознак зневоднення вже на догоспітальному етапі повинна бути негайно розпочато регідратаційна терапія. У більшості випадків регідратація здійснюється шляхом перорального введення рідини. Хворому дають пити чи вводять через тонкий зонд в шлунок малими порціями рідину. Протягом години хворий повинен випивати 1 -1, 5 л рідини. Далі здійснюють корекцію триваючих втрат. Перед введенням розчини підігрівають до 38 -40 °. Перші 2 -3 л вливають зі швидкістю до 100 мл в 1 хв, потім швидкість перфузії поступово зменшують до 30 -60 мл на 1 хв. Водно-сольову терапію скасовують після того, як значно зменшиться обсяг випорожнень і вони візьмуть каловий характер, припиниться блювота і кількість сечі перевищить кількість випорожнень протягом останніх 6 -12 ч. Усім хворим після припинення блювоти призначають всередину тетрациклін по 0, 3 -0, 5 г або левоміцетин по 0, 5 г через кожні 6 годин протягом 5 днів.

Профілактика холери n n а) обмежувальні заходи і карантин; б) виявлення та ізоляція осіб, що стикаються з хворими, вібріононосіїв, а також із зараженими об'єктами зовнішнього середовища; г) лікування хворих на холеру і вібріононосіїв; д) профілактичне лікування; е) поточна і заключна дезінфекції. Для специфічної профілактики застосовують холерну вакцину і холероген-анатоксин.

Дякую за увагу!