ПРЕДМЕТ СТРУКТУРА ТА МЕТОДИ ЕТНОДЕРЖАВОЗНАВСТВА Етнодержавознавство

«ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА ТА МЕТОДИ ЕТНОДЕРЖАВОЗНАВСТВА»

Етнодержавознавство – наука, що є інтеграцією політології, правознавства, етнології та історії і базується на взаємодії етнонаціонального та державницького чинників

n Об’єкт вивчення етнодержавознавства: 1. Етнос, нація та держава у діалектичній взаємодії; Проблеми етнонаціонального буття у контексті державотворення; Співвідношення унітаризму та федералізму як засад державотворення в багатоетнічному суспільстві Динаміка взаємовідносин держави з титульним народом; Проблеми суверенізації, самовизначення нації, етнічних груп, особи, народу та держави 2. 3. 4. 5.

ЕТНОС Етнос ( з гр. ) – народ, група людей – сталий колектив людей, що склався внаслідок природного розвитку на основі специфічних стереотипів свідомості і поведінки (своїчужі) Головною ознакою етносу є визнання людською спільнотою своєї єдності (мова, культура, територіальна єдність, самоназва) ЮНЕСКО: у світі – 4 000 етносів, в Україні – більше 100

ЕТНІЧНА ГРУПА Етнічна група – спільнота людей, споріднених історичним походженням, мовою спілкування, нинішньою або минулою територією проживання, культурою, звичаями та іншими чинниками Риси етнічних груп 1. 2. 3. Частини групи проживають на великій географічній території, зберігаючи риси етносу Не мають єдиного державного утворення, що забезпечує їх правове самовизначення Утворюють нові етнокультурні ареали

НАЦІЯ Поняття “нація” ґрунтується на наявності національної держави на певній території або змагання за неї 1. 2. 3. 4. 5. Риси нації Історична територія (рідний край) Спільні міфи та історична пам’ять Спільна масова, громадська культура Єдині юридичні права та обов’язки Спільна економіка з можливістю вільного пересування по країні Важливими ознаками нації є національна свідомість та національна ідея (державотворення)

ДЕРЖАВА Держава – правова форма організації і функціонування політичної влади Ознаки держави 1. 2. 3. Наявність народу як етнічної спільноти, що політично визначилась Наявність території, з якою історично пов’язана нація як суб’єкт права на політичне самовизначення (рідний край) Наявність організації публічної політичної влади, обмеженої правами людини

n Предмет етнодержавознавства – явища, тенденції та закономірності етнонаціонального розвитку, національнодержавного самовизначення, зміни у політичному і правовому статусі етносів n Головне завдання етнодержавознавства – дослідження проблем взаємовідносин етносу (нації) з державою, розробка методів, принципів, шляхів і засобів забезпечення їх інтересів і досягнення балансу , збереження та зміцнення етнополітичної стабільності суспільства

ЦІЛІ ЕТНОДЕРЖАВОЗНАВСТВА 1. 2. 3. 4. 5. Звільнення від догм і стереотипів догматичної класократичної парадигми. Оволодіння новим критичним етнополітичним мисленням, що грунтується на цивілізаційних та гуманістичних принципах. Знайомство з основними науковими вітчизняними і західними етнополітичними теоріями і концепціями Грунтовний аналіз націоналізму Аналіз зародження, розвитку, сутності характеру і значення української національної ідеї

ФУНКЦІЇ ЕТНОДЕРЖАВОЗНАВСТВА 1. 2. 3. 4. Теоретико-пізнавальна – вивчення, аналіз, систематизація, узагальнення і роз’яснення основних законів, теорій і концепцій етнополітичних процесів. Методологічна – визначення засобів, методів і принципів пізнання та впливу на етнополітичні процеси, розробка понятійно-категоріального апарату. Критична – критичний аналіз теоретичних положень і практики етнонаціональної політики. Світоглядна – впливати на формування етнополітичної свідомості, культури і орієнтації

Інтеграційна – інтегрування знань політології, соціології, етнології та інших наук. 6. Моделювання – розробка формальних, евристичних, математичних моделей етнополітичних процесів. 7. Прогностична – передбачення наслідків тих чи інших рішень у етнонаціональній та національнополітичній сфері. 8. Прикладна – на основі пізнання законів розвитку етнополітичних процесів – розробка рекомендацій для практичної етнонаціональної політики Огюст Конт: “Знати, щоб передбачити, щоб могти” 5.

CТРУКТУРА ЕТНОДЕРЖАВОЗНАВСТВА 1. 2. 3. Концептуальне ядро – національна ідея. Навколо нього – комплекс ідеологій, програмних засад політичних партій, що репрезентують етнонаціональну ідею в історичному та етнополітичному аспектах Концентричне коло периферійних ідей та поглядів, які по-різному тлумачать сутність національної державності, її форму та політичний режим Конкретно-історичний базис (події, національні рухи та їх лідери, діяльність яких заклала базу етнодержавознавчого процесу)

МЕТОДОЛОГІЯ ЕТНОДЕРЖАВОЗНАВСТВА Методологія – сукупність принципів, конкретних методів та прийомів дослідження; сформована ідеологія науково-аналітичної роботи, що базується на певних припущеннях (гіпотезах), ідейно-теоретичних засадах та певних цінностях. Методологічну основу етнодержавознавства становлять філософські та загальнонаукові підходи, що створюють ідейно-концептуальну та світоглядну системи пізнання

МЕТОДИ ЕТНОДЕРЖАВОЗНАВСТВА Метод – спосіб, підхід, інструмент, яким користується певна наука для дослідження закономірностей, що становлять її предмет Методи: n Діалектичний (сприйняття історії та суспільства в їх цілісності та розвитку – піднесення і занепад держав, їх відродження і. т. д) n Синергетичний (теорія самоорганізації, дослідження становлення порядку через хаос) n Системний підхід (єдність елементів етнонаціональної спільноти формує етнос і націю. Системоутворюючим чинником є державність, що надає етнічності політичну якість)

n n n Порівняння і зіставлення (вивчення не лише спільного і типового у державотворчому процесу народів, а й відмінного, своєрідного, унікального – двомовність, поліконфесійність і. т. д) Система загальнонаукових методів (аналіз і синтез, ідеалізація і моделювання, індукція та дедукція, абстрагування та конкретизація, аналогія та прогнозування) Система специфічних методів етнодержавознавства: Метод сценарного підходу (вивчення чинників, що впливають на формування можливих сценаріїв розвитку подій – аналіз і прогнозування політичних наслідків певних рішень)

n n Метод етноконфліктології (попередження міжетнічних конфліктів та війн) Метод “геополітичного впливу” або “міжнародної кон’юктури” (ставлення міжнародного співтовариства до проявів етнодержавотворчих потуг націй – підтримка чи засудження боротьби за незалежність) Метод зіставлення “принципу територіальної цілісності” та права націй на самовизначення (поєднання підвищення статусу етносу (нації) та збереження єдиної держави – АР Крим) Метод “трансформації статусу” (зміна політико-правового статусу етнонаціонального суб’єкта – незалежність або у складі федерації чи конфедерації)

ЕТНОДЕРЖАВОЗНАВСТВО – це напрям наукових досліджень, де поєднуються етнічні, політичні та правові засади становлення, функціонування і розвитку націй-держав як суверенних суб’єктів міжнародного права, а також зміни в етнополітичному організмі держави з урахуванням етнонаціональних чинників – регіональних, культурних, історичних і. т. д.